1[1]
Іменем України
22 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 121; ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 186; ч. 1 ст. 353; ч. 2 ст. 296; ч. 4 ст. 296 КК України
та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 186; ч. 2 ст. 296; ч. 4 ст. 296 КК України,
за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_11 ,
захисників - ОСОБА_12 та ОСОБА_8 ,
який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням програми «EasyCon»,
Ухвалою від 14 березня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , кожному окремо, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12 травня 2024 року включно, з їх утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, проаналізувавши доводи сторін кримінального провадження, враховуючи зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, а також приймаючи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які були встановлені під час розгляду відповідних клопотань прокурора, зазначив про те, що вказані обставини, на переконання суду, мають бути оцінені як такі, що жодним чином не будуть стримуючими факторами для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, у зв'язку з чим, жодний інший вид запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у кримінальному провадженні.
Крім того, на підставі цих та інших обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність на даний час достатніх даних, які б свідчили про зміну обставин, які були підставами для застосування до обвинувачених найбільш суворого запобіжного заходу та продовження строку його дії або про припинення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені судом раніше.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 12 травня 2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення (ухвалу), яким відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та змінити обраний останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник обвинуваченого ОСОБА_5 посилається на те, що ухвала суду від 14 березня 2024 року, всупереч вимогам ст. 370 КПК України, є незаконною, оскільки ухвалена без додержання вимог щодо кримінального провадження, передбачених статтями 177, 193, 194, 196, 197, 331 цього Кодексу та практики ЄСПЛ; необґрунтованою, оскільки не ґрунтується на матеріалах справи та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, а також невмотивованою.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається про те, що в судовому засіданні, під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а суд у свою чергу, формально послався на ті ж самі підстави тримання ОСОБА_5 під вартою, що по суті, дублюються з моменту його затримання та обрання запобіжного заходу.
Також на думку захисника обвинуваченого, суд не врахував тривалість тримання ОСОБА_5 під вартою та те, що з часом будь-які ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, слабшають і потребують додаткового обґрунтування.
Крім того, обґрунтовуючи необхідність зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, захисник обвинуваченого посилається на те, що ОСОБА_5 має незадовільний стан здоров'я та потребує лікування в умовах спеціалізованого кардіологічного стаціонару, а в умовах СІЗО відсутня можливість його якісного лікування, у зв'язку з чим подальше перебування останнього під вартою може призвести до незворотних змін стану його здоров'я.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року в частині продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_7 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду є необґрунтованою, невмотивованою та такою, що постановлена з порушеннями вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Зокрема, апелянт звертає увагу на те, що з наданих до суду стороною обвинувачення матеріалів, які були досліджені в судовому засіданні, у жодному із них, не міститься будь-яких об'єктивних даних про те, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих чи свідків, а наявність вказаних ризиків може оцінюватися виключно на підставі ступеню тяжкості обвинувачення та можливого покарання.
Окрім цього, в ухвалі суду не наведено жодного факту про будь-який тиск чи спроби тиску зі сторони обвинуваченого на свідків або потерпілих у даному кримінальному провадженні.
Також захисник звертає увагу на те, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 184 КПК України, клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 вручено не було, що не заперечувалось прокурором, однак судом першої інстанції вказана обставина була проігнорована, оскільки суд послався на те, що примірник клопотання був вручений захиснику.
Крім цього, як зазначається у скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , продовжуючи останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вкотре не врахувала обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: відсутність в обвинуваченого судимостей; наявність у нього постійного місця проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, який до затримання проживав за місцем своєї реєстрації разом з матір'ю - ОСОБА_13 , яка є пенсіонером за віком та потребує сторонньої допомоги; дотримання обвинуваченим умов раніше застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , останній також просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора, застосувати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_10 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом допущені порушення норм процесуального права, що потягли за собою ухвалення незаконного судового рішення.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається про те, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Як вказує у скарзі захисник, кримінальний процесуальний закон України передбачає, що для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор повинен кожного разу доводити крайню необхідність застосування такого запобіжного заходу, посилатися на докази та обґрунтовувати неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, проте, навіть із плином судового розгляду, прокурор продовжує посилатися на застарілі та неактуальні на цей час обставини, без посилання на конкретні докази.
Також на думку захисника, суд не врахував тривалість тримання обвинуваченого під вартою та те, що з часом будь-які ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, слабшають і потребують додаткового обґрунтування.
У зв'язку з вищенаведеним у скарзі робиться висновок про те, що суд не в повній мірі дослідив всі обставини, в тому числі передбачені ст. 178 КПК України, при продовженні тримання ОСОБА_9 під вартою, а саме те, що раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисників, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників та просив залишити ухвалу суду без змін; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали та обговоривши доводи поданих скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , не підлягають лише частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу, як це передбачено ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Перевіривши доводи апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов'язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ухилитися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Посилання апелянтів на те, що, при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 під вартою, судом першої інстанції не було враховано, що в наданих стороною обвинувачення матеріалах, які були досліджені в судовому засіданні, не міститься будь-яких об'єктивних даних про наявність заявлених ризиків про те, що обвинувачені в подальшому можуть переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих або свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, слід визнати безпідставними, оскільки вони не спростовують законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, які грунтуються на дослідженні всіх обставин даного кримінального провадження, з урахуванням вимог, передбачених ст. 178 КК України.
Що ж стосується доводів апеляційних скарг захисників про те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом допущені порушення норм процесуального права, що потягло за собою ухвалення незаконного судового рішення, а також про те, що судом першої інстанції не врахована тривалість тримання обвинувачених під вартою та те, що з часом будь-які ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, слабшають і потребують додаткового обґрунтування, то вони також не можуть бути взяті до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких порушень норм кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою, які б могли служити підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, а тривалість тримання обвинувачених під вартою, за наявності відповідних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, сама по собі, не може свідчити про те, що ці ризики з часом значно зменшилися та не виправдовують подальше тримання останнього під вартою.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , суд першої інстанції з достатньою повнотою та об'єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, дані про особу кожного із них, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, приймаючи до уваги конкретні обставини даного кримінального провадження, в тому числі тривалість тримання обвинувачених під вартою, а також вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, якою передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак і при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим, у даному випадку обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , обов'язків, передбачених цим Кодексом, незважаючи на положення ч. 4 цієї статті, яка надає суду право, а не покладає на нього обов'язок, не визначати розмір застави у кримінальних провадженнях щодо певної категорії злочинів, зокрема і тих, у вчиненні яких обвинувачуються обвинувачені, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційних скарг захисників обвинувачених, оскільки, при розгляді клопотань прокурора, судом першої інстанції, хоча і враховані, проте не прийняті до уваги в достатній мірі всі обставини даного кримінального провадження та дані про особу кожного із них, які вказують на те, що будь-які ризики не можуть тривати безкінечно і навіть якщо вони продовжують мати місце, їх актуальність з часом все одно втрачає своє першочергове значення.
Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,кожному на 60 днів, а саме до 12 травня 2024 року включно.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, крім тримання під вартою, застосовувати до обвинувачених альтернативний запобіжний захід у виді застави та визначити обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 розмір застави, виходячи з положень, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, на думку колегії суддів, буде здатним забезпечити їх належну процесуальну поведінку та сприятиме завершенню судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, з покладенням на обвинувачених обов'язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу у разі внесення застави та роз'ясненням наслідків їх невиконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року, відповідно до якої суд продовжив обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , кожному окремо, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12 травня 2024 року включно, з утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор», - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,кожному на 60 днів, а саме до 12 травня 2024 року включно.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , кожному окремо, заставу у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 (шістсот п'ять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами протягом строку дії ухвали на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду: (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А, код ЄДРПОУ 42258617, номер рахунку за стандартом IBAN - НОМЕР_1 , банк надавача послуг - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820172, призначення платежу - застава відповідно за обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_5 або ОСОБА_9 у справі № 761/20755/21 (провадження № 11-кп/824/3365/2024 у Київському апеляційному суді).
У разі внесення застави оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка, після отримання і перевірки документа, повинна надати розпорядження про негайне звільнення обвинувачених (обвинуваченого) з-під варти та повідомити про це суд, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження.
У разі внесення застави покласти на обвинувачених, на строк не більше двох місяців, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченим, що у разі невиконання цих обов'язків, а також, якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомленими, не з'являться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлять про причини своєї неявки, а також у разі невиконання заставодавцями обов'язків із забезпечення належної поведінки обвинувачених та їх явки за викликом, застава звертається в дохід держави.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи: 761/20755/21
Номер провадження: 11-кп/824/3365/2024
Категорія: п.п. 7, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 121; ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 162; ч. 3 ст. 186; ч. 1 ст. 353; ч. 2 ст. 296; ч. 4 ст. 296 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_14
Доповідач - суддя ОСОБА_1