справа № 755/13318/20 головуючий у суді І інстанції Сіромашенко Н.В.
провадження № 22-ц/824/48/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
17 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», поданою представником - адвокатом Комісаром Сергієм Петровичем на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про відшкодування шкоди, -
22 лютого 2021 року, на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року про передачу справи за підсудністю, до Шевченківського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплонерго» про стягнення грошових коштів в розмірі 26 528,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11 липня 2020 року під час проведення КП «Київтеплоенерго» гідравлічних випробувань теплових розподільчих мереж біля житлового будинку АДРЕСА_1 , близько 13:32 годин стався прорив на зовнішній тепловій мережі та внаслідок вибуху водогону стався вихід води на поверхню, чим пошкоджено припаркований біля будинку належний їй на праві власності легковий автомобіль Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що завдало матеріального збитку.
Позивач вважає, що її автомобіль пошкоджено внаслідок дій саме відповідача, оскільки теплові мережі знаходилися у дефектному стані через неналежне впровадження заходів із запобігання виникненню дефектів теплових мереж, через порушення положень Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж. Тобто, існує беззаперечний причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) КП «Київтеплоенерго» з проведення гідравлічних випробувань теплових розподільних мереж, у зв'язку з чим стався прорив на зовнішній тепловій мережі з виходом води на поверхню та пошкодженням автомобіля.
При цьому, автомобіль позивача було припарковано на прибудинковій стоянці відповідно до ПДР, про що повідомлено Дніпровським УП ГУ НП у м. Києві.
Відповідно до висновку експертного дослідження від 30 липня 2020 року матеріальний збиток, завданий позивачці внаслідок механічного пошкодження сторонніми об'єктами 11 липня 2020 року становить 20 013,20 грн.
Також, у день аварій позивач вимушено замінила три автомобільних скла через їх непридатність для експлуатації на суму 5 500,00 грн., що не враховано у висновку експерта.
Зазначила, що 10 серпня 2020 року на адресу відповідача направила претензію про відшкодування майнової шкоди в розмірі 26 528,40 грн, яка залишена без задоволення.
04 липня 2023 року представник відповідача КП «Київтеплоенерго» - Ральчук Н.В. подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечила. Посилалася на те, що дії підприємства щодо проведення перевірки теплових мереж шляхом гідравлічних випробувань є правомірною поведінкою, передбаченою законодавством, та обов'язковою діяльністю, яка є предметом державного нагляду у сфері теплопостачання, а тому вказана правомірність поведінки виключає відповідальність. Оскільки в діях відповідача не вбачається складу цивільного правопорушення підстави для відшкодування збитків відсутні. Крім цього, зазначила, що розмістивши свій автомобіль на спеціально облаштованій стоянці, водій автомобіля діяв протиправно.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про відшкодування шкоди задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 25 513,20 грн., судовий збір в сумі 841,00 грн, витрати на проведення експертного дослідження в сумі 1 015,20 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн., а всього 32 369,40.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - адвокат Комісар Сергій Петрович, 12 грудня 2023 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Підтримавши доводи відзиву на позовну заяву, апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Апелянт вказує, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; шкідливий результат такої поведінки (збитки); наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б однієї з цих умов цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає. Апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що позивачем не доведено жодної з перелічених умов, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків.
Окрім того, дії підприємства щодо проведення перевірки теплових мереж шляхом гідравлічних випробувань, є правомірною поведінкою, передбаченою законодавством, та навіть обов'язковою діяльністю, яка є предметом державного нагляду (контролю) у сфері теплопостачання, а тому вказана правомірність поведінки виключає відповідальність відповідача. Планові гідравлічні випробування теплових мереж, завжди виконуються згідно програми і графіку затвердженому Київською міською адміністрацією (КМДА), із завчасним попередженням, під особистий підпис, представників балансоутримувачів прибудинкових територій, де заплановано проведення випробувань теплових мереж, саме з метою уникнення негативних наслідків та пошкодження майна. Перевірку підвищеним тиском теплоносія на міцність і щільність ТЕЦ-5, ТМ-1,2,8 по АДРЕСА_2 заплановано здійснити в період з 06 липня 2020 року по 24 липня 2020 року. В подальшому перевірку продовжено до 31 серпня 2020 року. Таким чином, саме на виконання вимоги Правил 71, КП «Київтеплоенерго» з метою належного надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, здійснює гідравлічні випробування теплових мереж, що є обов'язковою умовою підготовки теплоенергетичного комплексу до опалювального сезону.
На підтвердження правомірності проведення гідравлічних випробувань теплових мереж та строків їх проведення апелянтом до апеляційної скарги долучено додаткові докази.
Апелянт зауважує, що 15 червня 2020 року перед початком проведення гідравлічних випробувань представникам балансоутримувачів прибудинкових територій ЖБК «Вища школа №1», ЖБК «Вища шкода №2», представником КП «Київтеплоенерго» надано під особистий підпис попередження про проведення гідравлічних випробувань теплових мереж на щільність у період з 23 червня 2020 року до 15 липня 2020 року.
В порушення об'єктивного та всебічного розгляду справи, судом першої інстанції не взято до уваги та не залучено ні в якості третьої особи, ні в якості співвідповідача - балансоутримувачів прибудинкової території будинків розташованих по АДРЕСА_2 та 7/1.
Наданий позивачем висновок експертного дослідження №13-3/559 від 30 липня 2020 року за результатами експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, вважає недопустимим доказом в розумінні ЦПК України.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження виклику працівників поліції для фіксації пригоди, також не надано жодного доказу, що працівниками поліції порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення проти посадових осіб КП «Київтеплоенерго». У листі Національної поліції України не наведено жодних доказів на підтвердження місця знаходження автомобіля позивача внаслідок прориву води за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року поновлено Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», поданою представником - адвокатом Комісаром Сергієм Петровичем на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про відшкодування шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
25 квітня 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 липня 2020 року близько 13:32 години біля будинку АДРЕСА_1 , під час проведення КП ВО КР (КМДА) «Київтеплоенерго» гідравлічних випробувань теплових розподільчих мереж стався прорив на зовнішній тепловій мережі.
Внаслідок прориву теплової мережі автомобіль Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Згідно Висновку експертного дослідження №13-3/559 від 30 липня 2020 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок аварійного пошкодження теплотраси, що трапилася 11 липня 2020 року, складає 20 013,20 грн. На проведення експертного дослідження позивачем витрачено кошти у розмірі 1 015,20 грн., що підтверджено квитанцією №0.0.1775690567.1 від 20 липня 2020 року.
Також, позивач понесла витрати у зв'язку із заміною автомобільного скла в автомобілі через його непридатність у розмірі 5 500,00 грн, що підтверджено товарним чеком №864 від 11 липня 2020 року.
Крім того, на звернення позивача до правоохоронних органів, у зв'язку із пошкодженням автомобіля, Дніпровським УП ГУ НП у місті Києві надано відповідь від 31 липня 2020 року №10237/125/50/02-2020, в якій зазначено, що у відносинах між сторонами відсутнє кримінальне правопорушення, а вбачаються цивільно-правові відносини та рекомендовано звернутися до суду за відшкодуванням матеріальних та моральних збитків.
10 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування майнової шкоди в розмірі 26 528,40 грн, однак, відповідач відмовив у виплаті з посиланням на відсутність правових підстав для виплати відшкодування, мотивуючи тим, що розмістивши свій автомобіль на спеціально облаштованій стоянці, водій автомобіля діяв протиправно.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вважав підтвердженим факт протиправної бездіяльності відповідача, його вини в настанні шкідливих наслідків для автомобіля позивача, причинно-наслідкового зв'язку між такою бездіяльністю та наслідками, що настали.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Положеннями статті 386 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Стаття 22 ЦК України передбачає, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Отже, для застосування положень ст.1166 ЦК України необхідно довести, що шкоду позивачу завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю особи, на яку покладається відповідальність відшкодувати шкоду, а саме необхідна наявність таких складових елементів як: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) прямий причинний зв'язок між першим та другим елементами та г) вина завдавача шкоди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 Постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №203/2378/14-ц та від 28 серпня 2019 року у справі №638/20603/16.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відповідно п. п. 2.2.1 та 2.2.5 Статуту КП виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» метою та предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподіл енергетичної енергії. Виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Порядок проведення випробувань джерел теплової енергії регулюється нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», Наказом Міністерства палива та енергетики України «Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» від 14 лютого 2007 року №71 та нормами Наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 10 грудня 2008 року №620/378 «Про затвердження Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду».
Графік проведення гідравлічних випробувань складається компанією та затверджується Київською міською державною адміністрацією заздалегідь. Також з термінами гідравлічних випробувань тепломереж, які визначено графіком, узгоджуються інші роботи: графіки проведення ремонтів та роботи основного обладнання теплоджерел; графіки проведення планових ремонтів обладнання теплових мереж; фінансові плани роботи філіалів та інших підрозділів компанії, графіки роботи персоналу тощо.
Основні організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, збирання і повернення конденсату, водопідготовки, в також засобів вимірювальної техніки встановлено Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року №71.
Згідно з п. 6.3.7 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року №71, організацією, що експлуатує теплову мережу, має бути забезпечено справність огороджувальних конструкцій, що перешкоджають доступу сторонніх осіб до устаткування і до запірно-регулювальної арматури, та здійснено контроль за підтриманням в належному стані шляхів доступу до об'єктів мережі, а також за дорожніми покриттями і плануванням поверхонь над підземними спорудами.
Відстані від огороджувальних конструкцій тепломережі до будівель, споруд повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.07.
Відповідно до п.6.3.27 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року №71 організація, що експлуатує теплову мережу, повинна систематично, за графіком, здійснювати контроль стану будівельних конструкцій, трубопроводів і устаткування, антикорозійного покриття і теплової ізоляції трубопроводів теплової мережі із застосуванням сучасних ЗВТ і методів діагностики. Слід вести облік, систематизацію та аналіз виявлених дефектів за видами устаткування, виявляти причини, розробляти і впроваджувати заходи до запобігання виникненню дефектів. У разі відсутності сучасних ЗВТ і методів діагностики, як виняток, можливим є застосування шурфовок. Контроль за станом трубопроводів і устаткуванням теплової мережі має здійснюватися з урахуванням вимог ДНАОП 0.00-1.11.
Колегія суддів уважає, що вчинення відповідачем передбачених вказаними пунктами Правил дій, щодо ділянки, на якій відбувся прорив, матеріали справи не містять.
Отже, попередження про проведення гідравлічних випробувань теплових мереж на щільність у період з 08.00 год. 23 червня 2020 року до 24.00 год. 08 липня 2020 року, яке було надано під особистий підпис керівнику ЖБК «Вища школа-1» та ЖБК «Вища школа-2», на що посилається апелянт, на думку апеляційного суду є недостатнім заходом, що мав бути здійснений КП «Київтеплоенерго» в результаті своєї діяльності. Крім того, про те, що дія Припису продовжена до 16 липня 2020 року було розміщено тільки оголошення на будівлях ЖБК.
Окрім того, до обов'язків відповідача КП «Київтеплоенерго» входить не тільки здійснення гідравлічних випробувань, експлуатація тепломереж але і контроль за їх станом, враховуючи строки зносу.
КП «Київтеплоенерго» несе відповідальність за стан тепломереж, організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації джерел теплопостачання, теплофікаційних і тепловикористовувальних установок, теплових мереж, систем опалення та ін.
Разом з цим, відсутність встановлення саме органами поліції обставин пошкодження автомобіля позивача, причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженням автомобіля та проривом труби 11 липня 2020 року біля будинку АДРЕСА_1 не звільняє КП «Київтеплоенерго», як балансоутримувача та надавача послуг з теплопостачання від відповідальності за заподіяну позивачу шкоду і не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 3-4 ст.83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки вони не були подані відповідачем до суду першої інстанції, отже не були предметом дослідження.
Відповідач не долучив таких доказів до відзиву на позовну заяву від 04 липня 2023 року, не звертався до суду з клопотанням щодо долучення до справи вказаних доказів, а також не обґрунтував та не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Крім того, за ч. 2 ст. 21 Закону України «Про автомобільний транспорт» власникам (користувачам) транспортних засобів забороняється зберігання їх у житлових зонах поза спеціально відведеними для цього майданчиками.
Згідно статті 23 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» охоронні зони магістральних теплових мереж встановлюються уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів у вигляді території, що віддалена на певну відстань по обидва боки від крайніх елементів конструкції теплових мереж та по периметру наземних споруд на визначеній відстані.
У межах охоронних зон магістральних теплових мереж забороняється виконувати будь-які дії, що можуть порушити стабільну роботу об'єктів теплових мереж, спричинити їх пошкодження, нещасні випадки або перешкоджають виконанню планових, аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт.
Підприємства, установи та організації, а також громадяни в межах охоронних зон магістральних теплових мереж зобов'язані виконувати вимоги підприємства, що експлуатує магістральні теплові мережі, спрямовані на забезпечення їх захисту і запобігання нещасним випадкам.
Підприємство, що експлуатує магістральні теплові мережі, несе відповідальність за забруднення земель небезпечними речовинами, що транспортуються тепловими мережами, та відшкодовує шкоду, завдану власникам чи користувачам земельних ділянок, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підприємство, що експлуатує магістральні теплові мережі, в установленому порядку видає підприємствам, установам та організаціям, а також громадянам письмові дозволи на використання земель або виконання дозволених видів робіт у межах охоронних зон теплових мереж.
Роботи з ліквідації аварій теплових мереж виконуються будь-якої пори року і в будь-який час без погодження з власниками або користувачами земельних ділянок з повідомленням їх у дводенний термін після початку ремонтних робіт.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» спеціальні зони об'єктів енергетики зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічному обґрунтуванні використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншій визначеній законом документації із землеустрою.
Межі спеціальних зон об'єктів енергетики зазначаються у документації із землеустрою з часу надання земельної ділянки для будівництва відповідного об'єкта та, у разі необхідності, встановлюються в натурі (на місцевості) і позначаються відповідними попереджувальними знаками.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що на момент прориву труби автомобіль знаходився в охоронній зоні теплових мереж, оскільки відповідних доказів про це не надано. Будь-яких знаків, огороджень чи попереджень про те, що прибудинкова стоянка, на місті стоянки автомобіля позивача розміщені в охоронюваній зоні, не має.
На підтвердження факту пошкодження автомобіля Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач надала висновок експертного дослідження №13-3/559 від 30 липня 2020 року, який на думку апеляційного суду є належним та допустимим доказом розміру завданого матеріального збитку.
У висновку наявна інформація про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за відомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України, як це передбачено, ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» та Цивільним процесуальним кодексом України. Також у протоколі під час огляду колісного транспортного засобу (КТЗ) від 24 липня 2020 року у розділі ознайомлені - наявний підпис уповноваженої особи КП «Київтеплоенерго».
Окрім того, встановлено і обставини, за яких пошкоджено автомобіль Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», подану представником - адвокатом Комісаром Сергієм Петровичем - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова