10 червня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19.04.2024,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.04.2024 ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 17.06.2024 включно.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що дані про особу ОСОБА_6 , зокрема його вік, стан здоров'я, сімейний стан, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, а також відведена йому роль у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності свідчать про реальність ризику переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. Також суд взяв до уваги наявність підстав для розумної підозри щодо причетності обвинуваченого до інкримінованого злочину, тяжкість покарання, яке може загрожувати ОСОБА_6 у разі визнання його винним.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт в нічний час доби.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою. Зазначає, що прокурор неодноразово посилався на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та суворість можливого покарання. Однак, лише тяжкість вчиненого злочину не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою. Наголошує, що ОСОБА_6 тривалий час перебуває під вартою, тому ризики, які були підставою для застосування виняткового запобіжного заходу, зменшились. Вважає, що клопотання прокурора не містить обґрунтування ризиків, на які він посилається. Вказує на відсутність ризику впливу на учасників кримінального провадження, оскільки обвинувальний акт скерований до суду, будь-яких скарг про незаконний вплив обвинуваченого на учасників не надходило. Звертає увагу, що ОСОБА_6 зареєстрований та проживає в Україні, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має родину та міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано дані про особу обвинуваченого та тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належить до категорії особливо тяжких злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19.04.2024, якою ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 17.06.2024 включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3