Справа №761/22668/19Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/50/2024
01 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019100100004982, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2021 року,-
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2021 року ОСОБА_7 визнано не винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.296 КК України та виправдано за недоведеністю його винуватості у вчинені даного кримінального правопорушення.
Судом першої інстанції ОСОБА_7 виправдано за висунутим обвинуваченням у тому, що він 29.05.2019 року приблизно о 09:30 год., перебуваючи у приміщенні відділення №36 ТОВ «Нова пошта», розташованого за адресою м. Київ, вул. О. Теліги, 31/1 та знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, нехтуючи загальновизнаними правилами поведінки та етичними нормами, безпричинно висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників товариства та оточуючих. Продовжуючи вчинення злочину, бажаючи протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, ОСОБА_7 близько 09:50 год., перебуваючи у приміщенні відділення № 36 ТОВ «Нова пошта», тобто у громадському місці, не реагуючи на неодноразові вимоги сторонніх осіб та працівників підприємства про припинення протиправних дій, нехтуючи елементарними правилами поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що виразилося у висловлюванні до оточуючих нецензурною лайкою, дістав з кишені своєї куртки ніж, тобто предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, після чого почав погрожувати вказаним ножем, розмахуючи ним у бік присутніх, в тому числі у бік свідка ОСОБА_11 , супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою. Хуліганські дії ОСОБА_7 тривали близько 15 хвилин, внаслідок чого було порушено нормальний режим роботи відділення № 36 ТОВ «Нова пошта».
Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.4 ст.296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
В поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у слідчого ОСОБА_12 повноважень на здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки постанова про призначення слідчого ОСОБА_12 міститься в реєстрі матеріалів досудового розслідування. При цьому, сторона захисту не скористалась своїм правом заявити клопотання про дослідження вказаної постанови. Також, як вважає прокурор, це міг зробити і суд за власною ініціативою.
На спростування висновків суду про недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів винуватості ОСОБА_7 зазначає, що огляд в приміщенні відділення №36 ТОВ «Нова Пошта» був проведений 29.05.2019 року з 10 год. 30 хв. до 10 год. 50 хв., а відомості про вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 29.05.2019 об 11 год. 20 хв. Даний огляд місця події було проведено до внесення відомостей до ЄРДР з урахуванням невідкладності проведення такої слідчої дії, що узгоджується з положеннями ч.3 ст.214 КПК України та свідчить про допустимість даного доказу.
Крім цього, огляд проводився у публічно доступній частині приміщення відділення № НОМЕР_1 ТОВ «Нова Пошта», та в присутності працівників відділення, що не потребувало дозволу власника приміщення або суду.
Не відповідають фактичним обставинам провадження і висновки суду про недотримання слідчим порядку, визначеному у ч.2 ст.100 КПК України через відсутність відомостей щодо огляду речового доказу - ножа, вилученого на місці події, оскільки згідно протоколу від 29.05.2021 року вказаний ніж був оглянутий та визнаний речовим доказом.
На спростування висновків суду про те, що відеозапис з камер спостереження відділення пошти здобутий з порушенням вимог закону та є недопустимим доказом апелянт зазначає, що оперуповноважений СКП ВП-2 Шевченківського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_13 вправі був за дорученням слідчого подати запит на ім'я директора ТОВ «Нова Пошта» про надання відеозапису з камер спостереження, так як під час виконання доручень слідчого, дізнавача, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.
За твердженням апелянта, висновки суду про те, що стороні захисту, а саме адвокату ОСОБА_14 не відкривались матеріали кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України, не відповідають дійсності, оскільки в матеріалах кримінального провадження містяться відомості про повідомлення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_14 про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів.
За наслідками апеляційного розгляду просить оскаржуваний вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.296 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Захисником ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подані заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких вона просить оскаржуваний вирок залишити без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які заперечували проти апеляційних доводів прокурора та вважали рішення суду законним і обґрунтованим, дослідивши за клопотанням учасників судового провадження матеріали кримінального провадження, допитавши свідка, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, допитавши свідків у кримінальному провадженні, дослідивши письмові докази, оцінивши кожний доказ, наданий як стороною обвинувачення, так і стороною захисту на предмет належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку про виправдання ОСОБА_7 за висунутим обвинуваченням на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, вчинене обвинуваченим.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями статті 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ч.1 ст.368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, крім іншого, повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, а саме хуліганства, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета.
За висунутим обвинуваченням ОСОБА_15 29.05.2019 року приблизно о 09:30 год., перебуваючи у приміщенні відділення №36 ТОВ «Нова пошта», розташованого за адресою м. Київ, вул. О. Теліги, 31/1 та знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, безпричинно висловлювався нецензурною лайкою на адресу працівників товариства та оточуючих. Продовжуючи вчинення злочину, бажаючи протиставити себе іншим громадянам, суспільству та державі, ОСОБА_7 близько 09:50 год., перебуваючи у приміщенні відділення №36 ТОВ «Нова пошта», тобто у громадському місці, не реагуючи на неодноразові вимоги сторонніх осіб та працівників підприємства про припинення протиправних дій, нехтуючи елементарними правилами поведінки, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, що виразилося у висловлюванні до оточуючих нецензурною лайкою, дістав з кишені своєї куртки ніж, тобто предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, після чого почав погрожувати вказаним ножем, розмахуючи ним у бік присутніх, в тому числі у бік свідка ОСОБА_11 , супроводжуючи свої дії нецензурною лайкою. Хуліганські дії ОСОБА_7 тривали близько 15 хвилин, внаслідок чого було порушено нормальний режим роботи відділення № 36 ТОВ «Нова пошта».
Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №288/1158/16-к, провадження №13-28кс19) обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи. Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства. З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства. За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства. Колегія суддів погоджується з висновки суду першої інстанції про те, що наявними у справі письмовими доказами, показаннями обвинуваченого та свідків не доводиться те, що в діях ОСОБА_7 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, а саме грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета та вчинені останнім у стані алкогольного сп'яніння.
Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 повідомив, що 29.05.2019 приблизно о 10 годині він разом з дружиною прийшов до відділення №36 ТОВ «Нова пошта». Оскільки була черга на прийом замовлень, він звернувся до оператора, яка працювала в залі, щоб відкрили іншу касу. В цей час його дружина попросила чоловіка, який оформляв відправлення, та якого працівники ТОВ «Нова пошта» називали «постійним клієнтом», прискорити оформлення замовлення, так як в них вдома залишились малолітні діти. Чоловік у відповідь став ображати його дружину нецензурною лайкою. Він почав заступатися за дружину. В ході словесного конфлікту цей чоловік наніс його дружині удар рукою по голові. В подальшому дружину вигнали з приміщення відділення ТОВ «Нова пошта» за двері, а його самого побили. Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_16 пояснив, що у період, коли сталася подія, він працював у відділенні № 36 ТОВ «Нова пошта» оператором та перебував у складському приміщенні. Свідок не зміг однозначно підтвердити, що бачив сам конфлікт наочно, чи про обставини йому стало відомо із перегляду відеозапису камер спостереження відділення пошти. Зазначив, що обвинувачений та його дружина вели себе некоректно та йому здалось, що ОСОБА_7 знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Повідомив, що конфлікту між обвинуваченим та особою, який був постійним клієнтом відділення пошти, передував конфлікт між останнім та дружиною ОСОБА_7 , в ході якого цей чоловік наніс дружині ОСОБА_7 удар по голові. Після цього обвинувачений дістав ножа та став погрожувати цьому чоловікові. Останній вдарив ОСОБА_7 ліктем, повалив його на підлогу та разом з ним утримуючи ОСОБА_7 до приїзду працівників охорони та поліції. Із показань допитаного в суді першої інстанції свідка ОСОБА_17 вбачається, що з 2017 по листопад 2019 року він працював керівником відділення № 36 ТОВ «Нова пошта». У той час, коли сталися означені події, він не перебував на робочому місці. Про обставини, що трапилися, він дізнався, переглянувши відео з камер спостереження. Щодо визнання ТОВ «Нова пошта» потерпілим, а представником потерпілого ОСОБА_18 , повідомив, що 29.05.2019 року відділення працювало у штатному режимі, робота відділення не зупинялась, будь-якої шкоди фізичної, моральної чи матеріальної нікому не було завдано. Також вказав, що жодних довіреностей він ОСОБА_18 на представництво ТОВ «Нова пошта» не видавав та не уповноважував останню вчиняти будь-які дії з цього приводу. Стосовно надання запису з камер відеоспостереження пояснив, що він як керівник не погоджував надання копії запису з камер відеоспостереження, оскільки це є виключною компетенцією їх служби внутрішньої безпеки, і в разі, коли виникає така необхідність, запити скеровуються саме на цю службу. Оцінка та аналіз наявних в матеріалах провадження та досліджених судом доказів свідчить про те, що протиправна поведінка обвинуваченого, що супроводжувалась погрозами заподіяння свідку ОСОБА_11 тілесних ушкоджень ножем, виявленим в ході огляду місця події, була зумовлена особистою неприязню до свідка ОСОБА_11 , яка виникла раптово через сварку даного свідка з дружиною обвинуваченого, в ході якої ОСОБА_11 вдарив дружину ОСОБА_15 рукою по голові.
Показаннями допитаних в суді першої та апеляційної інстанції свідків та іншими матеріалами провадження не підтверджується те, що обвинувачений ОСОБА_15 погрожував ножем, окрім ОСОБА_11 , також іншим особам, які на той час перебували в приміщенні Нової Пошти.
Із показань керівника відділення №36 ТОВ «Нова пошта» ОСОБА_17 встановлено, що 29.05.2019 року відділення працювало у штатному режимі, робота відділення не зупинялась, будь-якої шкоди фізичної, моральної чи матеріальної нікому внаслідок діянь ОСОБА_15 не було завдано. Зазначене свідчить про відсутність у діях ОСОБА_15 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК України. При цьому дії ОСОБА_7 , хоч і мали місце в громадському місці, однак, за умов їх вчинення, посягали не на громадський порядок чи моральність, а були пов'язані з неприязними відносинами, які виникли у нього зі свідком ОСОБА_11 . Колегія суддів також враховує, що свідок ОСОБА_11 , з яким згідно висунутого обвинувачення передував конфлікт обвинуваченого та його дружини, та якому в подальшому ОСОБА_15 погрожував ножем, органом досудового слідства не встановлений та судом не допитаний.
Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що огляд в приміщенні відділення №36 ТОВ «Нова Пошта» був проведений 29.05.2019 року з 10 год. 30 хв. до 10 год. 50 хв., а відомості про вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 29.05.2019 об 11 год. 20 хв. Даний огляд місця події було проведено до внесення відомостей до ЄРДР з урахуванням невідкладності проведення такої слідчої дії, що узгоджується з положеннями ч.3 ст.214 КПК України та свідчить про допустимість даного доказу.
Дані огляду місця події засвідчують те, що в приміщенні відділення Нової Пошти було виявлено ОСОБА_15 , який візуально перебував в стані сп'яніння. В ході огляду працівник установи ОСОБА_19 видав предмет, схожий на розкладний ніж, яким, з його слів, ОСОБА_15 погрожував відвідувачу Нової Пошти.
Згідно постанови слідчого від 29.05.2019 року даний ніж визнано речовим доказом.
Проте, дані протоколу огляду місця події та виявлений на місці події ніж, яким ОСОБА_15 погрожував свідку ОСОБА_11 також не є належними та достатніми доказами на доведення винуватості ОСОБА_15 у вчиненні хуліганства.
Суд першої інстанції також визнав недопустимими письмові докази, а саме дані з камер відеоспостереження ТОВ «Нова пошта».
Збирання доказів здійснюється виключно уповноваженими на це суб'єктами. Згідно з положеннями ст.40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дії відповідним оперативним підрозділам. Приписами статті 159 КПК України урегульовано питання щодо отримання тимчасового доступу до речей і документів, особи, у володінні якої вони знаходяться з наданням можливості стороні кримінального провадження ознайомитися з ними, зробити їх копії тощо. Єдиною можливою підставою використання відеозапису в якості доказу є відсутність порушень закону при його здійсненні, у зв'язку із чим із урахуванням порушень вимог процесуального характеру при проведенні огляду місця події такий доказ вочевидь визнається судом недопустимим (постанова ККС ВС від 14.07.2021 у справі № 752/15019/19). Як правильно встановив суд першої інстанції та це знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, CD-R компакт-диск, на якому міститься запис з камер відеоспостереження ТОВ «Нова пошта», є недопустимим доказом, так як отриманий у спосіб, не передбачений КПК України. Зокрема, як вбачається, з матеріалів кримінального провадження, запис з камер відеоспостереження ТОВ «Нова пошта» отриманий на запит о/у СКП ВП-2 Шевченківського УП ГУНП в м.Києві ОСОБА_13 , адресований директору ТОВ «Нова пошта» ОСОБА_20 . При цьому, жодних даних щодо надання доручення вказаному оперативному працівнику на проведення вказаної дії прокурором суду першої інстанції надано не було. Жодних даних про виконання запиту, окрім відмітки на ньому про отримання його менеджером територіальної філії Київ-Північ ОСОБА_21 , та процесуального порядку надходження запису з камер відеоспостереження до слідчого, матеріали провадження не містять. Так само неможливо встановити природу походження самого CD-R компакт-диску. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний доказ є недопустимим, оскільки здобутий з порушенням порядку, визначеним кримінальним процесуальним законом, а його дані не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Суд також обґрунтовано прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не надано об'єктивних даних на підтвердження повноважень слідчого ОСОБА_12 здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, хоча такі відомості мають суттєве значення для оцінки наданих суду доказів з точки зору їх допустимості та достовірності. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №477/426/17 (провадження № 51-4963кмо20) від 14 лютого 2022 року, постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано не уповноваженими особами. Доводи прокурора щодо наявності в реєстрі матеріалів досудового розслідування постанови, якою призначено слідчого ОСОБА_12 не заслуговують на увагу, оскільки постанова про призначення групи слідчих в даному кримінальному провадженні прокурором ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду, не надавалась. Судом також встановлено порушення вимог кримінального процесуального закону при відкритті стороні захисту матеріалів кримінального провадження. Відповідно до положень ч. 2 ст. 290 КПК, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, прокурором на підтвердження виконання вимог ст.290 КПК України суду надано протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 31.05.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_7 у період часу з 16:10-16:25 год. 31.05.2019 року у приміщенні ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві в каб. №14 ознайомився із матеріалами кримінального провадження в 1 томі на 85 аркушах. Разом із цим, відповідно до інформації, яка міститься у відповіді Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві на адвокатський запит від 22.07.2019 №418, згідно Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 був доставлений до слідчого відділення вказаного підрозділу о 10:30 год. 29.05.2019 та залишив відділ поліції 29.05.2019 о 17:30 год., що дає підстави зробити висновки про те, що 31.05.2019 у період з 16:10 до 16:25 год. ОСОБА_7 у приміщенні відділу поліції не перебував та протокол про надання доступу до матеріалів не підписував. Цим самим спростовуються апеляційні доводи прокурора про дотримання стороною обвинувачення вимог статті 290 КПК України. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам провадження та не спростовуються доводами, викладеними у апеляційній скарзі прокурора. Згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Суд зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини. За змістом п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенції) кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим, доки його вину не буде доведено із законом. Європейський суд неодноразово зазначав, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (справа «Нечипорук і Йонкало проти України». Оцінивши всі докази, надані стороною обвинувачення, на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а в сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.62 Конституції України, статті 17 КПК України, обґрунтовано, вмотивовано та на законних підставах дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України, вчинено ОСОБА_7 . Цим самим спростовуються апеляційні доводи прокурора про те, що оскаржуваний вирок суду є необґрунтованим та невмотивованим, оскільки суд не дав належну оцінку дослідженим доказам та не встановив всіх фактичних обставин кримінального провадження. За приписами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З огляду на викладене, апеляційним переглядом не встановлено істотних порушень судом вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного провадження та неправильного застосування норм матеріального права, як на це посилається прокурор у поданій апеляційній скарзі, а його висновки відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає виправдувальний вирок суду без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 серпня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4