Рівненський апеляційний суд
17 червня 2024 року м. Рівне
Справа № 572/5297/23
Провадження № 33/4815/490/24
Рівненський апеляційний суд в складі судді Ковальчук Н. М., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2023 року відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 - 24.05.2024 року подав апеляційну скаргу, з пропуском строку, встановленого ч.2 ст.294 КУпАП.
В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, в якому ОСОБА_1 вказує, що про наявність оскаржуваної постанови йому стало відомо в кінці січня 2024 року від дітей, оскільки він перебував в рейсі, так як працює водієм у ТОВ «Сарни Транс». Він звернувся до суду, де ознайомився з матеріалами справи - 31.01.2024 року. У зв'язку із виробничою необхідністю він знову був змушений їхати у поїздку, через що не мав можливості вчасно оскаржити постанову суду. З цих підстав просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2023 року.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, матеріали справи, апеляційний суд вважає, що у задоволенні клопотання про поновлення строку слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що постанова відносно ОСОБА_1 винесена - 18.12.2023 року. Згідно супровідного листа суду копія постанови була направлена ОСОБА_1 - 19.12.2023 року (а.с. 23), проте відсутні докази про отримання ним її копії. Згідно заяви, ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи - 31.01.2024 року, що засвідчено його підписом (а.с. 16).
Десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду з дня ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи (31.01.2024 року) закінчився - 12.02.2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано - 24.05.2024 року, тобто з пропуском десятиденного строку з дня ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи.
Жодного доказу про поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, з дати ознайомлення з матеріалами справи (31.01.2024р.), ОСОБА_1 не надав.
Наведені в клопотанні про поновлення строку причини його пропуску, суд апеляційної інстанції вважає неповажними, оскільки можливість своєчасного подання апеляційної скарги залежала тільки від волевиявлення самого заявника, тобто мала суб'єктивний характер.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому КУпАП не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доказів існування перешкод для подання апеляційної скарги, у визначений Законом строк, ОСОБА_1 не надано та поважних причин пропуску цього строку ним не зазначено.
Необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Устименко проти України»).
Виходячи з наведеного, оскільки апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції подано з пропуском встановленого частиною другою статті 294 КУпАП десятиденного строку, як з дня прийняття постанови суду першої інстанції, так і з дня ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами справи, суд апеляційної інстанції вважає, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наведено поважних причин його пропуску, а тому в його поновленні слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2023 року повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Ковальчук Н. М.