Справа № 642/12127/13-ц Номер провадження 22-ц/814/1983/24Головуючий у 1-й інстанції Миронець - Мельничук О.К. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
13 червня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,
представника відповідача ( ОСОБА_1 ) - адвоката Мирося С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Мирося С.В., на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 січня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
24.12.2013 позивач, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є ТОВ «Цикл фінанс», звернувся до суду із вказаним позовом, в якому прохав стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 2 272 796, 27 грн за кредитним договором, а також судові витрати у розмірі 3 441,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 04.02.2008 між ЗАТ «ОТП банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП банк» (далі по тексту - Банк), та ОСОБА_2 (Позичальник, боржник) був укладений кредитний договір № ML702/635/2008DD04.02, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 51 909 доларів США строком повернення до 04.02.2028. В той же день з метою забезпечення виконання зобов'язань між Банком та та ОСОБА_1 був укладений договір поруки.
Відповідачі своїх зобов'язань не виконали та отримані позичальником грошові кошти не повернули, що і стало підставою звернення Банка до суду із вказаним позовом.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 26 січня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс», до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 662,71 доларів США, що в еквіваленті станом на 26.01.2024 за курсом НБУ становить 1 039 564,64 грн;
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» судові витрати у розмірі 3 441 грн.
коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 прохав рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Вказував, що Банк пред'явив вимоги до нього, як до поручителя за кредитним договором, поза межами строку, визначеного статтею 459 ЦК України, враховуючи досудову вимогу від 05.03.2009, якою Банк змінив строк виконання основного зобов'язання. Позов до суду подано лише 24.12.2013, тобто поза межами строку позовної давності.
Вважає, що місцевий суд безпідставно провів заміну позивача у справі на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Також, вказував, що є нікчемним лист Банку про відкликання вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, датований 01.11.2021.
узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Цикл Фінанс» прохали апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Щодо встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Місцевим судом установлено, що 04 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та громадянином України ОСОБА_2 (надалі - Відповідач 1) був укладений Кредитний договір № ML702/635/2008DD04.02.
Згідно з Кредитним договором Банк надав Відповідачу 1 кредит в сумі 51 909 USD, дата остаточного повернення кредиту - 04 лютого 2028 року.
Відповідач 1, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в Кредитному договорі (зокрема, в п. 1.6. Кредитного договору, з підпунктами), а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом, в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором (зокрема, в п.п. 1.4., 1.5. Кредитного договору, з підпунктами). Згідно з п. 1.5.1. з підпунктами частини 2 Кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється Відповідачем 1 щомісяця у розмірі та строки визначені у Графіку Платежів (додаток №1 до Кредитного договору).
В порушення зазначених вище умов Кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України Відповідачем 1 не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачені відсотки.
Враховуючи допущені Відповідачем 1 порушення, позивач, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 1.9 Кредитного договору пред'явив Відповідачу 1 вимогу про виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі - повне повернення кредиту, сплату нарахованих за користування кредитом відсотків, сплату пені та штрафу, нарахованих за прострочення виконання зобов'язань.
Зобов'язання по Кредитному договору Відповідачем 1 не виконані, зокрема, не виконується Графік платежів, порушується порядок та строки сплати відсотків.
Заборгованість Відповідача 1 по тілу кредиту за Кредитним договором з 04.12.2010 по 04.01.2024 складає 27 662,71 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 1 039 564,64 гривень.
Відповідно до пункту 1.9. Кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 та ч. 2 ст. ЦК України в разі порушення Відповідачем 1 своїх зобов'язань за Кредитним договором позивач має право достроково стягнути заборгованість по Кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов'язань за Кредитним договором.
04 лютого 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань Відповідача 1 по Кредитному договору між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач 2) було укладено Договір поруки №SR 702/635/2008 (далі по тексту - Договір Поруки № 1).
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Договору поруки Відповідач 2 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником (Відповідачем 1) його зобов'язань перед Кредитором (Позивачем) за Кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань. Також, п. 1.2 ст. 1 Договору поруки передбачено, що Поручитель (Відповідач 2) та Боржник (Відповідач 1) відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор (Позивач) може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до Боржника (Відповідач 1) так і до Поручителя (Відповідач 2), чи до обох одночасно.
Згідно з п. 3.1 та п. 3.2 ст. 3 Договору поруки у випадку невиконання Боржником (Відповідач 1) боргових зобов'язань перед Кредитором (Позивачем) за кредитним договором Кредитор (Позивач) має право звернутись до Поручителя (Відповідача 2) з вимогою про виконання Боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель (Відповідач 2) приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання Боржником (Відповідачем 1) Боргових зобов'язань перед Кредитором (Позивачем) за Кредитним договором, здійснити виконання Боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Кредитором (Позивачем), протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора (Позивача). Вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № ML702/635/2008DD04.02 .
Відповідно до п. 1 ст. 553, п. 1 та п. 2 ст. 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
29 червня 2010 pоку між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі - «Позивач») у відповідності до ст. ст. 512,514,1077 - 1079,1082,1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н.
Згідно з вищевказаним договором Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов'язання за кредитним договором № ML702/635/2008DD04.02 від 04.02.2008.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги. Статтею 514 цього ж кодексу встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (надалі - Позивач) перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до Боржника за кредитним договором № ML702/635/2008DD04.02 від 04.02.2008.
Відповідно до договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 22.11.2022 укладено договір між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Цикл фінанс» до останнього надійшло право вимоги за кредитним договором №ML702/635/2008DD04.02 від 04.02.2008.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відповідачі мають заборгованість перед позивачем у сумі 27 662,71 доларів США, що в еквіваленті станом на 26.01.2024 за курсом НБУ (37,58 грн/дол) становить 1 039 564,64 гривень. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідачів на користь позивача стягується судовий збір за подачу позову до суду у розмірі 3 441,00 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Цивільний кодекс України передбачає спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов'язання.
Таке забезпечувальне зобов'язання має акцесорний, додатковий до основного зобов'язання характер і не може існувати окремо від основного (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/31762/14-ц (провадження № 14-662цс18)).
Одним із видів акцесорного зобов'язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України).
Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.
Згідно із частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, чи встановлено договором або законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Необхідно звернути увагу, що умови договору про дію поруки до повного виконання зобов'язань боржника не свідчать, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також Великої Палати Верховного Суду в постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19)).
З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок, що строк поруки відноситься до преклюзивних, це строк існування самого зобов'язання поруки, а застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Тому і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Такі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19).
Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові у разі звернення до суду. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений вказаним приписом, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Такі висновки Верховний Суд України виклав у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (провадження № 14-265цс18).
Тобто ні норма статті 257 ЦК України про загальну позовну давність, ні частини другої статті 258 цього Кодексу про спеціальну позовну давність не можуть бути застосовані до вимог, заявлених до поручителя, оскільки строк звернення з позовом до поручителя обмежується строком поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду в постанові від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19)).
Ані стаття 559, ані будь-які інші норми ЦК України не містять положень про можливість поновлення, зупинення чи переривання строку звернення з вимогами до поручителя.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржник ОСОБА_1 (Відповідач 2) є поручителем за кредитним договором № ML702/635/2008DD04.02 від 04 лютого 2008 року, укладеним між ЗАТ «ОТП банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» (Кредитор), та ОСОБА_2 (Позичальник, боржник).
05.03.2009 ЗАТ «ОТП банк» надіслало боржнику ОСОБА_2 досудову вимогу про повне погашення протягом тридцяти днів суми кредиту в розмірі 51 365,57 доларів США, суму відсотків за користування кредитним лімітом - 1 555,856 доларів США, пеню та штрафи.
(т. 1 а.с. 17, зворот)
Таким чином, Кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання.
Починаючи з 05.04.2009 Кредитор повинен був протягом шести місяців звернутися до суду з позовом до поручителя про стягнення заборгованості.
До суду із вказаним позовом ПАТ «ОТП Банк» звернувся тільки 24.12.2013, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Враховуючи те, що строк, передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України, є преклюзивним, його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові в позові до поручителя у разі звернення до суду.
Розглядаючи справу, місцевий суд не врахував вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, не надав належної оцінки досудовій вимозі Банку до боржника про дострокове повернення кредиту та безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог до поручителя за припиненим договором поруки.
В зазначеній частині доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими.
Апеляційний суд зазначає, що відкликання 01.11.2021 ТОВ ОТП «Факторинг Україна» досудової вимоги до позичальника (т. 1 а.с. 198) не тягне за собою жодних юридичних наслідків, оскільки на цей час дія договору поруки припинилася.
Інша частина доводів апеляційної скарги є безпідставною. Як зазначено вище, строки позовної давності, в даному випадку, до поручителя застосуванню не підлягають.
Щодо меж апеляційного перегляду.
У відповідності з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідач 1 у справі, ОСОБА_2 , рішення суду першої інстанції не оскаржував та до апеляційної скарги іншого відповідача, ОСОБА_1 , не приєднувався, у зв'язку із чим апеляційний суд не вбачає підстав для перевірки законності судового рішення в частині вимог до відповідача ОСОБА_2
висновок за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищезазначені висновки апеляційного суду, рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням щодо нього нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо розподілу судового збору.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатом апеляційного перегляду позовні вимоги в частині щодо відповідача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, - витрати позивача зі сплати судового збору за подачу позову до суду у розмірі 3 441 грн підлягають компенсації тільки з відповідача ОСОБА_2 , рішення суду щодо якого не є предметом апеляційного перегляду.
За подачу апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у сумі 5 162 грн, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача у повному обсязі, враховуючи те, що за результатом апеляційного перегляду позовні вимоги щодо нього задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Мирося С.В., - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 січня 2024 року в частині задоволених позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 - скасувати.
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до відповідача ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 січня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» на користь ОСОБА_1 плачений за апеляційне оскарження судовий збір у сумі 5 162 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 червня 2024 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль