Справа № 542/1908/23 Номер провадження 22-ц/814/2044/24Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю.О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
13 червня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» Караченцева Артема Юрійовича на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД», треті особи - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
08.11.2023 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохала визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений від 25.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 4941 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК «ФОРВАРД» заборгованості у розмірі 9 015,01 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 08 травня 2012 року вона уклала кредитний договір № 96995322 з ПАТ «Банк Русский Стандарт» про надання кредиту з відкриттям карткового рахунку, строк дії якого три роки, тобто до 08.05.2015.
16.09.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. було відкрито виконавче провадження ВП 66857882 на підставі виконавчого напису № 4941 від 25.08.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. Зі змісту виконавчого напису вона дізналася, що нею не сплачено в строк кошти за кредитним договором № 96995322 від 08.05.2012, укладеним між нею та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД».
Вказувала, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо розміру заборгованості та недотримався вимог ст. ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат». Розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та її позиції та не відповідає дійсній сумі заборгованості.
Зазначала, що кредитний договір було укладено 08 травня 2012 року, строком на три роки, тобто строк позовної давності сплинув. Отже, на підставі документів, наданих відповідачем третій особі із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4941 від 25.08.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» заборгованості за кредитним договором № 96995322 від 08.05.2012 у розмірі 10 115,01 грн;
Стягнуто з Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 073,60 грн.
коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» (далі - уповноважена особа ФГВФО АТ «БАНК ФОРВАРД») ОСОБА_2 прохав рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вказували на порушення місцевим судом норм матеріального права та невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи.
узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Щодо встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Місцевим судом установлено, що 25.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4941, про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 96995322 від 08.05.2012, укладеним з ПАТ «Банк Русский Стандарт» (далі - Банк), правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД». Стягнення заборгованості проводилось за період з 11.02.2019 по 12.05.2019. Сума загальної заборгованості складає 10 115,01 грн. (а.с. 4)
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження №66857882 від 16.09.2021 вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» заборгованості в розмірі 10 115 грн 01 коп. (а.с. 9)
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів того, що кредитний договір, укладений між Банком та позивачем, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально, тому, з урахуванням діючого на час його вчинення законодавства, нотаріус не могла видати виконавчий напис на підставі кредитного договору, не посвідченого нотаріально. Також, місцевим судом зазначено, що в матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких був вчинений виконавчий напис від 25.08.2021 за реєстровим № 4941, що позбавляє суд можливості пересвідчитись про наявність чи відсутність на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, а також факту отримання позивачем повідомлення позивача про наявність такої заборгованість та необхідність її погашення.
Враховуючи порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, місцевий суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 4941 від 25.08.2021, вчинений приватним нотаріусом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» заборгованості у розмірі 10 115,01 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який НЕ є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (див пункти 80, 82, 83 постанови). Також, Верховний Суд зазначив, що постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14. Безпосередній правовий ефект створює і судове рішення про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта: такий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням. Указане судове рішення не потребує його виконання. (пункти 87, 89 постанови). Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». (див. п. 93 постанови)
В постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 (провадження № 61-5910св21), від 06 грудня 2023 року справа № 299/5183/21 (провадження № 61-10197св23) зроблені правові висновки про те, що «… з наданих сторонами доказів та висловлених доводів і заперечень вбачається, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Місцевий суд вірно встановив, що наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису кредитний договір № 96995322 від 08.05.2012, укладений між позивачкою ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «БАНК ФОРВАРД», нотаріально не посвідчений, у зв'язку із чим у нотаріуса були відсутні правові підстави для видачі виконавчого напису.
Місцевим судом вірно встановлено фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та вірно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків місцевого суду не спростували, а зводяться лише до незгоди із висновком суду першої інстанції та застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає, що у зв'язку із встановленням обставини, що має значення для правильного вирішення справи, а саме відсутності нотаріального посвідчення кредитного договору, на підставі якого був виданий оскаржений виконавчий напис, - відсутні підстави для аналізу доводів апеляційної скарги в частині безспірності кредитної заборгованості.
висновки за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, - відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «БАНК ФОРВАРД» Караченцева Артема Юрійовича - залишити без задоволення.
Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 червня 2024 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль