11 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 211/1982/13-ц
Провадження № 61-7862ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року
у справі за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - заявник) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення дубліката виконавчого листа до виконання
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до скаржника про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором і
1. У листопаді 2023 року заявник звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення дубліката виконавчого листа до виконання.
2. 16 січня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні цієї заяви.
3. 24 квітня 2024 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою ухвалу суду першої інстанції скасував, вказану заяву задовольнив і поновив строк для пред'явлення до виконання дубліката виконавчого листа Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
4. 27 травня 2024 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
5.2. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
5.3. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
5.4. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
5.5. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України).
5.6. Скаржник подав касаційну скаргу на постанову, згідно з якою суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення дубліката виконавчого листа до виконання. За змістом пункту 24 частини першої статті 353 та пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України таку ухвалу можна оскаржити окремо від рішення суду лише в апеляційному порядку. Оскільки ця ухвала суду першої інстанції не належить до переліку тих, які визначені у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, таку ухвалу не можна оскаржити у касаційному порядку. Тому не можна оскаржити у цьому порядку і постанову апеляційного суду про перегляд вказаної ухвали.
5.7. Скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, можливість оскарження якого у касаційному порядку процесуальний закон не передбачає. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Помилкове зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року про можливість її оскарження у касаційному порядку не може бути підставою для перегляду судового рішення Верховним Судом усупереч вимогам процесуального закону.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Скаржник отримав доступ до судів першої й апеляційної інстанцій, зокрема мав можливість навести аргументи та докази проти доводів заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення дубліката виконавчого листа до виконання. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною. Скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не можна оскаржити у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання скаржником касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність його права на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення дубліката виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали скерувати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат