06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 206/2742/23
провадження № 61-7976ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кенжиною Оленою Олександрівною, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, зміну розміру аліментів,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, зміну розміру аліментів.
Заочним рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 18 жовтня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Припинено з 01 жовтня 2021 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , які були стягнуті за судовим наказом Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року. Змінено розмір аліментів, які були стягнуті з ОСОБА_1 , за судовим наказом Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , і визначено аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) батька дитини ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення аліментів у цьому розмірі з 01 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 18 жовтня 2023 року в частині часу початку зміни розміру аліментів, які були стягнуті з ОСОБА_1 , за судовим наказом Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2021 року, на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 змінено, ухвалено вважати початком присудження аліментів у новому розміру з моменту набрання рішенням суду законної сили. В іншій частині рішення залишено без змін.
30 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі № 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 13 липня 2023 року справу № 206/2742/23 визнано малозначною.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У касаційній скарзі заявник зазначає, що зазначена справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, зокрема, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах, так як оскаржена постанова апеляційного суду внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справа про припинення аліментів не належить до малозначних та має для позивача виняткове значення, оскільки позивач протягом двох років утримує неповнолітнього сина, а відповідач отримує аліменти на сина, при цьому будь-якої допомоги сину не надає, крім того позивач перебуває в лавах Збройних Сил України, аліменти стягуються з утримання військовослужбовця, тобто виплачує грошові кошти відповідачу, на які вона не має права.
Разом з тим заявник належним чином не обґрунтовує, в чому саме полягає фундаментальне значення касаційної скарги, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Скарга не містить відповідних обґрунтувань, чому саме зазначена справа має виняткове значення для позивача. А посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням, і, відповідно, не свідчить, що: скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; зазначена справа становить має виняткове значення для позивача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржене судове рішення прийнято у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у справі № 206/2742/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
В. І. Крат