10 червня 2024 року
м. Київ
справа № 524/1663/21
провадження № 61-8303ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Браташом Юрієм Павловичем, на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» про визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими,
У березні 2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» (далі - ТОВ «Девелоп Фінанс»), у якому просив визнати зобов'язання відповідно до умов кредитного договору від 12 вересня 2005 року № 014/10-06/87-0156, що укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», виконаним в повному обсязі.
Позов мотивовано тим, що 12 вересня 2005 року між позивачем та банком укладено кредитний договір № 014/10-06/87-0156. Для забезпечення виконання зобов'язань було укладено договір іпотеки. В період з лютого 2006 року по червень 2020 року ОСОБА_1 виконав зобов'язання з погашення кредиту в повному обсязі.
Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано доказів про виконання умов договору. Зазначив, 12 червня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 014/10-06/87-0156/81-1/34502 до кредитного договору від 12 вересня 2005 року № 014/10-06/87-0156, за умовами якої з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України сторони досягли згоди про зміну з 12 червня 2020 року умов погашення кредиту. Зокрема, на підставі вказаної додаткової угоди сторони затвердили новий графік погашення кредиту за ануїтетною схемою. ОСОБА_1 на підтвердження своєї позиції надав суду квитанції за період з 16 лютого 2006 року по 11 червня 2020 року, зокрема заборгованість станом на 12 червня 2020 року становить 7 651,79 дол. США.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору наразі у останнього наявна заборгованість перед відповідачем, що ОСОБА_1 не спростовано. Доказів проведення сплати заборгованості з 12 червня 2020 року суду не надано. Доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів, які б підтверджували видачу позивачу готівки та ним отримання, суд відхилив та зазначив, що при підписанні додаткової угоди з банком позивач не висловлював цих заперечень.
06 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Посилається як на підставу касаційного оскарження - відсутність висновку у подібних правовідносинах, суди ухвалили судові рішення на підставі недопустимих доказів, оскільки у справі відсутні докази про видачу та отримання грошових коштів позивачем в іноземній валюті.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі № 10- р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції.
Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Справа № 524/1663/21 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що зазначена справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпунктів б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, зокрема: зазначена справа має виняткове значення для особи, яка подала касаційну скаргу, так як він буде позбавлений можливості спростувати встановлені обставини у цій справі, аніж шляхом касаційного оскарження, оскільки банком безпідставно покладено на позивача обов'язок повернення грошових коштів у доларах США, тоді коли ним погашено заборгованість за кредитом у національній валюті.
Разом з цим, позивач не наводить належного обґрунтування, чому саме зазначена справа має виняткове значення для нього значення, в якій (яких) справах він буде позбавлений можливості спростувати обставини про те, що не отримував кредитні кошти у доларах США, а посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що зазначена справа має виняткове значення для позивача та позивач буде позбавлений можливості спростувати встановлені обставини при розгляді іншої справи.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені судові рішення прийняті у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Браташом Юрієм Павловичем, на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12 квітня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 524/1663/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
В. І. Крат