Справа № 761/10823/24
Провадження № 2/761/6387/2024
(заочне)
21 травня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Пономаренко Н.В.
з участю секретаря: Яцишина А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -
У березні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в якій просить суд: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 80 400,00 грн. страхового відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника та судові витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.10.2022 р. близько 17 год. 07 хв. по вул. Мічуріна в м. Сквирі Київської області відбулося ДТП, під час якої водій автомобіля «Volkswagen Golf», д/н НОМЕР_1 , здійснив наїзд на двох малолітніх дітей 7 та 8 років. Внаслідок даного ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих тілесних ушкоджень померла в кареті швидкої допомоги, а інша дівчинка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 загинула на місці події.
Оскільки позивач - мати по відношенню до загиблої ОСОБА_2 , у зв'язку із її смертю позивачу спричинена значна та неповторна шкода, яка проявилась у моральній шкоді. Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія за спричинену шкоду майну, здоров'ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у Відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР 209278196, який діяв на момент настання ДТП станом на 03.10.2022 року з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260 00,00 грн. На підставі ч.2, 5 ст. 1187 ЦК України позивач має право для відновлення свого порушеного права та одержання грошової компенсації за спричинену йому шкоду. Оскільки відповідальність водія за спричинену шкоду третім особам є застрахована, Позивач вирішив відновити своє порушене право шляхом одержання грошової компенсації за спричинену шкоду у вигляді страхового відшкодування саме від відповідача.
У позовній заяві зазначено, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19.04.2023 у справі №761/2826/23 шкода, пов'язана із смертю ОСОБА_2 , була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відсутність набравшого законної сили рішення суду у кримінальній справі із висновками стосовно вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду. Оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що потерпілий передбачала, бажала чи свідомо допускала настання ДТП зі смертельним наслідком, а тому наявні підстави для задоволення позову.
Позивачем вказано, що 04.10.2023 між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг зі спорудження надгробного пам'ятника №258/23-1, предметом якого є виготовлення (спорудження) надгробного пам'ятника, його доставка та встановлення (монтаж) на цвинтарі у місті Сквирі Київської області на могилі донки замовника ОСОБА_2 . На підставі вказаного договору про надання послуг зі спорудження надгробного пам'ятника №258/23-1 від 04.10.2023 року ФОП ОСОБА_4 встановлено рахунок на оплату №334 від 20.12.2023 на суму 81 000,00 грн., який був оплачений ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією від 22.12.2023 на суму 81 000,00 грн.
Так, позивач вказує, що ОСОБА_1 здійснила витрати на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 81 000,00 грн. та на підставі ч. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на відшкодування відповідачем здійсненних витрат в сумі 80 400, 00 грн., оскільки загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (12*6700 (мінімальна заробітна плата).
Заходи досудового врегулювання спору вживались в межах направлення 28.12.2023 року відповідачу заяви про виплату страхового відшкодування.
У зв'язку із викладеним позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та вирішено проводити розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, свого представника до суду не направила про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. До суду 21.05.2024 надійшла заява представника позивача - адвоката Степан'юка В.С. у якій останній просив проводити розгляд справи без участі позивачки та її представника, за наявними у справі письмовими доказами.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином причини нявки суду не повідомив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19.04.2024 у справі №761/2826/23, яке набрало законної сили 20.05.2023, позов ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задоволено в повному обсязі та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 у розмірі 80 400 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Вказаним Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19.04.2024 у справі №761/2826/23 встановлені наступні обставини:
03.10.2022 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) було внесено відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією ч.4 ст. 286-1 КК України за фактом того, що 03.10.2022 р. близько 17 год. 07 хв. по вул. Мічуріна в м. Сквирі Київської області відбулося ДТП, під час якої водій автомобіля «Volkswagen Golf», д/н НОМЕР_1 здійснив наїзд на двох малолітніх дітей 7 та 8 років.
Внаслідок ДТП ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих тілесних ушкоджень померла в кареті швидкої допомоги, а інша дівчинка ОСОБА_3 загинула на місці події.
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сквирського районного управління юстиції у Київській області, виданого 06.05.2014 року, актовий запис 61, народилася ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 .
Сквирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області, серії НОМЕР_2 , актовий запис №494, зафіксовано факт смерті у м. Сквира ОСОБА_2 .
Згідно ч.ч. 4-5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Так, відповідно до полісу №ЕР-209278196 обов'язкового страхування, виданого 02.06.2022 ПАТ «Страхова компанія «Еталон» на забезпечений транспортний засіб «Volkswagen Golf», д/н НОМЕР_1 , вбачається, що строк дії зазначеного полюсу триває з 03.06.2022 р. до 02.06.2023 включно; страхова сума на одного потерпілого становить: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 260 тис. грн.; за шкоду, заподіяну майну - 130 тис. грн.; франшиза - 1 тис. грн.
Вирішуючи зазначений цивільний спір, суд керується наступне.
Частинами 1-3 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України).
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч.2 ст. 1168 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст. 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).
У ст. 3 Закону визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною першою ст. 21 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
При цьому, відповідно до п. 27.1 ст. 27 Закону страхове відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо - транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо - транспортної пригоди.
При цьому ст. 27 Закону до поняття «шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого», включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.
Зокрема, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (п.27.3 ст. 27 Закону).
Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.4 ст.27 Закону).
Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (п.27.5 ст.27 Закону).
Вказане свідчить про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди та витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.07.2020 р. у справі №554/858/19, де зазначено про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2022 року №184/1641/20.
З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2023 між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір про надання послуг зі спорудження надгробного пам'ятника №258/23-1, предметом якого є виготовлення (спорудження) надгробного пам'ятника, його доставка та встановлення (монтаж) на цвинтарі у місті Сквирі Київської області на могилі донки замовника ОСОБА_2 .
На підставі вказаного договору про надання послуг зі спорудження надгробного пам'ятника №258/23-1 від 04.10.2023 року ФОП ОСОБА_4 встановлено рахунок на оплату №334 від 20.12.2023 на суму 81 000,00 грн..
Вказаний рахунок на оплату №334 від 20.12.2023 на суму 81 000,00 грн. оплачено ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією від 22.12.2023 на суму 81 000,00 грн. (код квитанції 9321-7363-6019-3768).
Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.4 ст.27 Закону).
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 жовтня - 6700,00 грн. Так, судом встановлено, що день настання страхового випадку - 03.10.2022 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку. що ОСОБА_1 здійснила витрати на спорудження надгробного пам'ятника в сумі 81 000,00 грн. та на підставі ч. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на відшкодування відповідачем здійсненних витрат в сумі 80 400, 00 грн., оскільки загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (12*6700 (мінімальна заробітна плата).
Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягає до відшкодування страховиком в межах суми ліміту відповідальності.
Крім того, оцінюючи доводи відповідача, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Крім того, доводи відповідача про те, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду настає лише за наявності вини особи, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
У ст. 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною (правові висновки Верховного Суду України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14; Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 р. у справі №554/858/19, Верховного Суду від 05 жовтеня 2022 року №208/4598/21).
Встановивши, що шкода, пов'язана із смертю ОСОБА_2 , була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відсутність набравшого законної сили рішення суду у кримінальній справі із висновками стосовно вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов'язку відшкодувати шкоду. Оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що потерпілий передбачала, бажала чи свідомо допускала настання ДТП зі смертельним наслідком, а тому наявні підстави для задоволення позову.
Аналогічні обставини також встановленні рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19.04.2024 у справі №761/2826/23.
Враховуючи вище викладене, встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 80 400,00 грн. страхового відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Судовий збір покласти на відповідача по справі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.
Крім того, у позовній заяві позивач, також просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, зокрема на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Таким чином, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі 329/766/18.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу надано до суду наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги від 03.10.2022, копію додатку №3 від 18.03.2023 до договору про надання правничої допомоги від 03.10.2023.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17. «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує CCIIJI. присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі N 362/3912/18 (провадження N 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі N 201/14495/16-ц (провадження N 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те. що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 999, 1166, 1167, 1187, 1201 ЦК України, ст.ст. 3, 6, 21, 23, 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 206, 258, 259, 263, 265, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд; код ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) у розмірі 80 400 (вісімдесят тисяч чотириста) грн. страхового відшкодування витрат на спорудження надгробного пам'ятника.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд; код 20080515) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.05.2024 року.
Суддя: