06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 359/7077/22
провадження № 61-14267св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2023 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух) про стягнення середньої заробітної плати.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 01 вересня 1999 року він працює на посаді провідного інженера відділу аеронавігаційної інформації групи аеронавігаційного картографування відділу дизайну відділу дизайну аеронавігаційних процедур служби аеронавігаційної інформації (САІ) Украероруху.
З 25 лютого 2022 року по 24 березня 2022 року він приймав безпосередню участь у підготовці та виконання завдань територіальної оборони в межах Бориспільської міської територіальної громади, що підтверджується довідкою Бориспільської міської Ради Київської області від 12 квітня 2022 року за №297. 24 березня 2022 року він уклав контракт добровольця територіальної оборони та відповідно до Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449, приймає безпосередню участь у заходах з підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони.
У порушенням вимог частини першої статті 119 КЗпП України відповідач з 24 березня 2022 року не нарахував та не виплатив йому середню заробітну плату. Такі дії Украероруху грубо порушують його права та державні гарантії щодо добровольців тероборони, позбавляють його та його родину засобів до існування, позбавляють можливості виконувати свої обов'язки перед державою, що викладенні в контракті добровольця територіальної оборони.
ОСОБА_1 просив суд:
зобов'язати відповідача здійснювати йому нарахування та виплату середньої заробітної плати починаючи з 24 березня 2022 року та до припинення трудових відносин або припинення воєнного стану;
зобов'язати відповідача здійснити виплату середнього заробітку за період з 24 березня 2022 року по 30 вересня 2022 року у сумі 290 700,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2023 року, залишеним буз змін постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказом Украерорух від 30 березня 2022 року № 139 з 01 квітня 2022 року було призупинено дію трудового договору з позивачем зі збереженням місця роботи і посади до скасування воєнного стану. Наказом Украерорух від 12 квітня 2022 року № 271/о позивач був увільнений від роботи з 24 березня 2022 року у зв'язку з виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період виконання таких обов'язків. У березні та квітні відповідачем ОСОБА_1 було нараховано та виплачено середній заробіток, що спростовує доводи позовної заяви, що середній заробіток позивачу не виплачувався, починаючи з 24 березня 2022 року. Наказом Украерорух від 19 травня 2022 року № 334/о призупинено дію раніше виданих наказів «Про увільнення від роботи у зв'язку з виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони» в частині збереження середнього заробітку працівникам Украероруху з 16 квітня 2022 року, у тому числі й наказу щодо позивача № 271/о від 12 квітня 2022 року. Тому, у зв'язку з призупиненням дії трудового договору позивача, у відповідача відсутній обов'язок щодо виплати середнього заробітку ОСОБА_1 у порядку, визначеному статтею 119 КЗпП України. Суд встановив, що з моменту призупинення трудового договору обумовлений трудовим договором робочий час та трудові обов'язки у позивача були відсутні.
У разі незгоди працівника (працівників) із наказом (розпорядженням) роботодавця про призупинення дії трудового договору, працівником або профспілкою за дорученням працівника (працівників) відповідний наказ (розпорядження) може бути оскаржений до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу, який, вивчивши зміст наказу (розпорядження) та підстави для його видання, за погодженням з військовою адміністрацією може внести роботодавцеві припис про скасування відповідного наказу (розпорядження) або про усунення порушення законодавства про працю іншим шляхом, що є обов'язковим до виконання роботодавцем протягом 14 календарних днів з дня отримання такого припису. Зазначені накази позивач не оскаржував.
Діяльність членів добровольчих формувань територіальних громад прирівнюється до військової лише на час безпосереднього залучення до участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання завдань територіальної оборони. Доводи позивача, що чинне законодавство не покладає на працівника обов'язку щодо доведення залучення до виконання своїх обов'язків щодо участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання завдання територіальної оборони, суперечать наведеним вимогам Закону України «Про основи національного супротиву», а також вимогам чинного цивільного процесуального законодавства щодо принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що роботодавець вправі вимагати від добровольця підтвердження того, що виконання поставлених командиром завдань здійснюється у робочий час, при цьому з матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до командира ДФТГ щодо підтвердження виконання позивачем поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час або безпосередньо до позивача для надання відповідних підтверджуючих документів, оскільки відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву» фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а не за рахунок роботодавців, які призупинили дію трудових договорів з працівниками.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що призупинення дії трудового договору ? це не звільнення, то підставою призупинення дії трудового договору є відсутність роботи або відсутність її виконання працівником лише під час воєнного стану. Украерорух, де працює позивач, у зв'язку з закриттям повітряного простору України для виконання польотів цивільної авіації через військову агресію російської федерації не виконує основні виробничі завдання та функції і як наслідок відсутні фінансові надходження за аеронавігаційне обслуговування на невизначений термін.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що з 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 мобілізований до Збройних Сил України та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджує, що він був залучений до виконання завдань територіальної оборони, пройшов відповідну підготовку, навчання та був мобілізований до лав Збройних Сил України, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до нього або командира добровольчого формування територіальної громади щодо підтвердження виконання ним поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час або для надання відповідних підтверджуючих документів. Більше того, починаючи з 20 лютого 2023 року він мобілізований до Збройних Сил України та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 .
Призупинення трудових відносин це не звільнення, оскільки не припиняє трудових відносин. Крім того, Міністерством економіки України у коментарі до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» роз'яснено, що головною умовою для призупинення дії трудових відносин є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи. Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати цю роботу. Лише наявність правової норми, яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою, необхідна сукупність вказаних обставин. Відтак першочерговим є доведення можливості або відсутності такої можливості у роботодавця надати роботу працівнику.
Незважаючи на запроваджений простій, підприємство працює в звичайному режимі згідно із метою і завданням статутної діяльності. Відповідачем забезпечується збереження та працездатність інфраструктури для виконання польотів цивільної авіації, для обслуговування обладнання залучаються відповідні працівники. Крім того, оскільки трудові відносини не припиняються, підприємство зобов'язано вести табель обліку використання робочого часу працівника. Неможливо стверджувати й про те, що виконання державних або громадських обов'язків здійснювалось ним у неробочий час, а він не мав наміру припиняти виконувати роботу. Водночас виконання ним громадських чи державних обов'язків у неробочий час (за іншим режимом, аніж встановлений робочий час у відповідача) не звільняє відповідача від обов'язку здійснювати виплату середнього заробітку. До того ж, відсутній був режим призупинення дії трудових відносин у період з 24 березня 2022 року по 01 квітня 2022 року, коли він був залучений до виконання обов'язків щодо участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання завдань територіальної оборони України у робочий час. Вважає, що на нього відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України поширювалися гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку, а тому суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за вказаний період.
Прийняття відповідачем наказів від 12 квітня 2022 року № 271/о «Про увільнення від роботи», від 19 травня 2022 року № 334/о «Про призупинення дії наказів», згідно з якими відповідач спочатку увільнив його від роботи, а потім призупинив дію наказу від 12 квітня 2022 року № 271/о, не відповідає принципу правової визначеності. У ході судового розгляду відповідач не надав доказів того, що позивач взагалі був обізнаний про існування наказу про призупинення трудового договору та відповідний наказ був вручений йому належним чином. Внаслідок цього виникає обґрунтований сумнів в частині хронології видання відповідних наказів, а відтак сумнів щодо належності та допустимості поданих відповідачем доказів.
У практиці Верховного Суду відсутні судові рішення з вирішення спорів, які виникли з подібних правовідносин, у яких викладались б правові висновки щодо застосування частини першої статті 119 КЗпП України у контексті наявності у роботодавців, які призупинили дію трудових договорів, обов'язку щодо збереження гарантій, визначених зазначеною нормою матеріального права, зокрема в частині збереження права особи на одержання середньої заробітної плати у зв'язку із її залученням у добровольче формування територіальної громади з урахуванням положень частини першої статті 23 Закону України «Про основи національного спротиву».
У листопаді 2023 року Украерорух подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що касаційна скарга не містить чітких посилань та пояснень в чому саме вбачається порушення судами попередніх інстанцій порядку розгляду справи, дослідження доказів або інших порушень застосування норм матеріального чи процесуального права. Доводи заявника вже були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та оцінені ними. Добровольці територіальної оборони не є особами, на яких поширюється дія частина третьої статті 119 КЗпП України. Призупинення дії трудових договорів було зумовлено об'єктивними причинами - закриття повітряного простору України та як наслідок відсутністю фінансових надходжень за аеронавігаційне обслуговування на невизначений термін, через непередбачувані події і обставини, що можуть поставити під загрозу життя чи нормальні умови існування людей, що виключає можливість виконання частини виробничих завдань і функцій підприємства. Місце розташування підприємства є фактично місцем стратегічно важливих зон.
Наказ про призупинення дії трудового договору не скасований і є діючим. Щодо нього ані цивільно-військовою адміністрацією, ані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, не винесено жодних приписів щодо порушення частини третьої статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
На час призупинення дії трудового договору виплата заробітної плати та інших належних виплат не проводиться, а відповідно до частини четвертої статті 13 закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» - відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням цього Закону також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем. Отже норми КЗпП України не застосовуються до положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
У грудні 2023 року ОСОБА_1 надіслав відповідь на відзив, у якому зазначав, що він чітко вказав підстави касаційного оскарження, а тому протилежні доводи відзиву є безпідставними. З моменту укладення ним контракту добровольця територіальної оборони та набуття статусу добровольця ДФТГ, він на підставі частини першої статті 119 КЗпП України набув право на збереження за ним місця роботи та середнього заробітку. Законом України «Про основи національного спротиву» не визначено особливостей застосування норми частини першої статті 119 КЗпП в частині виплати середнього заробітку за час виконання державних або громадських обов'язків.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23); від 23 липня 2023 року у справі № 683/1255/22 (провадження № 61-4326св23)).
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи із повідомленням про час і місце розгляду справи відмовлено. Справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судивстановили, що з 01 вересня 1999 року ОСОБА_1 працює на посаді провідного інженера аеронавігаційної інформації групи аеронавігаційного картографування відділу дизайну аеронавігаційних процедур служби аеронавігаційної інформації (САБ) Украероруху.
24 березня 2023 року ОСОБА_1 на добровільній основі уклав з командиром добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади № 1 ОСОБА_3 контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки, відповідно до якого добровільно взяв на себе зобов'язання виконувати завдання територіальної оборони в межах відповідної територіальної громади протягом строку дії контакту відповідно до вимог, визначених Законом України «Про основи національного супротиву», Положенням та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок діяльності добровольчих формувань територіальних громад, та цим Контрактом .
Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху від 30 березня 2022 року № 139 відповідно до статті 64 Конституції України, статті 13 Закону України 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану в Україні», Указами Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, наказу Украероруху від 24 лютого 2022 року №124 «Про режим роботи Украероруху», наказу Украероруху від 01 березня 2022 року № 126 «Про впровадження режиму простою й оплати на період воєнного стану», а також у зв'язку з закриттям повітряного простору України для виконання польотів цивільної авіації через військову агресію Російської Федерації та, як наслідок, відсутність фінансових надходжень за аеронавігаційне обслуговування на невизначений термін, через непередбачувані та непереборні події, які відбулися незалежно від волі й бажання підприємства, а також обставини, які можуть поставити під загрозу життя чи нормальні умови існування людей, що виключає можливість виконання частини виробничих завдань та функцій підприємства, ? з 01 квітня 2022 року було призупинено дію трудового договору з позивачем, зі збереженням місця роботи і посади до скасування воєнного стану.
Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху від 12 квітня 2022 року № 271/о ОСОБА_1 був увільнений від роботи з 24 березня 2022 року у зв'язку з виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період виконання таких обов'язків. Підстава для видачі наказу № 271/о: контракт добровольця територіальної оборони від 24 березня 2022 року, довідка Бориспільської міської ради Київської області від 11 квітня 2022 року №290/22-в.
Відповідно до довідки від 12 квітня 2022 року № 297 про безпосередню участь особи у підготовці та виконанні завдань територіальної оброни в межах Бориспільської міської територіальної громади, виданої за підписами командира ОСОБА_3 та Бориспільського міського голови, ОСОБА_1 в період з 25 лютого 2022 року по 24 березня 2022 року безпосередньо брав участь у виконанні завдань територіальної оборони в межах Бориспільської міської територіальної громади в складі сил та засобів добровольчого формування Бориспільської міської територіальної громади №1, 137 ОБТрО, в/ч НОМЕР_2 відповідно до указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про введення військового стану» та закону України «Про основи національного супротиву» №2024-ІХ від 27 січня 2022 року.
Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху від 19 травня 2022 року №334/о призупинено дію раніше виданих наказів «Про увільненні від роботи у зв'язку з виконанням обов'язків добровольця територіальної оборони» в частині збереження середнього заробітку працівникам Украероруху з 16 квітня 2022 року, у тому числі наказу від 12 квітня 2022 року № 271/о.
Згідно з довідкою від 22 липня 2022 року № 2184, виданою т.в.о командира добровольчого формування ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з 24 березня 2022 року по цей час перебуває на військовій службі в Добровольчому формуванні Бориспільської міської територіальної громади № 1 в/ч НОМЕР_2 Сил територіальної оборони на підставі укладеного контракту добровольця територіальної оборони. Заробітної плати та грошового забезпечення не отримує.
Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 20 лютого 2023 року ОСОБА_1 з 20 лютого 2023 року зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки т.в.о. командира в/ч НОМЕР_1 від 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 20 лютого 2023 року по теперішній час.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що в березні позивачу відповідачем було нараховано 24739,25 грн. та після утримання податків та зборів виплачено 19915,09 грн., а також у квітні - нараховано 11565,65 грн. та виплачено 9320,35 грн., що спростовує доводи позовної заяви, що середній заробіток позивачу не виплачувався, починаючи з 24 березня 2022 року. Ці обставини, зазначені в Довідці про нарахований дохід та податок, а також підтверджуються Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Пенсійного фонду України (а. с. 22-23).
Позиція Верховного Суду
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
За змістом статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан- це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частини першої статті 119 КЗпП Українина час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»(далі - Закон № 2136-IX), який набрав чинності 24 березня 2022 року. Вказаний Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
У частинах другійта третій статті 1 Закону № 2136-IX (в редакції, чинній на час винесення наказу ДП «Украерорух» від 30 березня 2022 року № 139 про призупинення дії трудового договору з позивачем) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 2136-IXпризупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Тобто, працівник звільняється від обов'язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов'язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, вказано, що:
«дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
… суди встановили, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ВСП «Санаторій «МЦРЗ» здійснював свій основний вид діяльності та надавав медичні й санаторно-курортні послуги. До роботи були залучені 225 працівників. Дію трудових договорів відповідач призупинив лише з позивачем та ще вісьмома працівниками (чотирма медичними сестрами та чотирма медичними сестрами з масажу). Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв'язку з військовою агресією проти Українинадати позивачу роботу, а останній її виконувати в цій справі не встановлено.
Також, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суди обґрунтовано поклали на відповідача обов'язок відшкодувати їй середню заробітну плату за час її перебування у вимушеному прогулі, тому доводи касаційної скарги про те, що такий обов'язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію, в даному випадку безпідставні».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2024 року у справі № 359/5261/22 (провадження № 61-5950св23) зроблено висновок, що «роботодавець має право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Слід зауважити, що частиною першою статті 119 КЗпП України чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час. Робочий час - установлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої трудові обов'язки. У справі, яка переглядається, судом установлено, що 30 березня 2022 року на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» відповідачем було призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , отже між сторонами тимчасово були припинені трудові відносини і починаючи з 01 квітня 2022 року у відповідача був відсутній обов'язок забезпечувати позивача роботою та заробітною платою, а у позивача - обов'язок виконання роботи за укладеним трудовим договором. Тобто з 01 квітня 2022 року у позивача був відсутній робочий час, а тому гарантія, передбачена частиною першою статті 119 КЗпП України, на нього не розповсюджується, оскільки позивач виконував обов'язки добровольця Бориспільської міської територіальної громади з 18 квітня 2022 року у неробочий час, з огляду на призупинення дії трудового договору наказом від 30 березня 2022 року. Зважаючи на викладене, у ДП «Украерорух» не виник обов'язок виплачувати позивачу середню заробітну плату після призупинення укладеного з ним трудового договору. Слід зазначити, що укладення контракту добровольця територіальної оборони жодним чином не впливає на правову природу призупинення трудового договору та не відміняє сам факт призупинення трудового договору. Крім того, наказом ДП «Украерорух» від 30 березня 2022 року було передбачено збереження за позивачем лише місця роботи і посади без виплати йому заробітної плати. […] З огляду на те, що наказ відповідача від 30 березня 2022 року, яким трудові відносини між сторонами були призупинені, позивач не оскаржував і позовна заява на містить вимогу про його скасування, колегія суддів не перевіряє правомірність видачі цього наказу відповідачем, а тому відповідні доводи касаційної скарги є помилковими. Посилання у касаційній скарзі на те, що він не був ознайомлений із зазначеним наказом, а тому він є незаконним, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки позивач не був позбавлений можливості після подання відповідачем відзиву із доданим до нього наказом від 30 березня 2022 року заявити вимогу про його скасування».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
У справі, що переглядається суди встановили, що 30 березня 2022 року на підставі статті 13 Закону № 2136-IX відповідачем було призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 , яким передбачено збереження за позивачем місця роботи і посади до скасування правового режиму воєнного стану без виплати йому заробітної плати. Наказ відповідача від 30 березня 2022 року позивач не оскаржував, який є чинним.
За таких обставин суди зробили правильний висновок про те, що між сторонами тимчасово були припинені трудові відносини і, починаючи з 01 квітня 2022 року, у відповідача був відсутній обов'язок забезпечувати позивача роботою та заробітною платою, а у позивача - обов'язок виконання роботи за укладеним трудовим договором. Тому гарантія, передбачена частиною першою статті 119 КЗпП України, на нього не розповсюджується, з огляду на призупинення дії трудового договору наказом від 30 березня 2022 року. При цьому суди встановили, що за період з 24 березня 2022 року (дата укладення контракту позивачем) по 01 квітня 2022 року з позивачем було здійснено розрахунок.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права в цій частині позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2024 року у справі № 359/5261/22 (провадження № 61-5950св23), не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
В. М. Коротун
Є. В. Краснощоков