12 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/871/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 (колегія суддів у складі: Василишин А.Р. - головуючий, Бучинська Г.Б., Грязнов В.В. )
та рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022 (суддя Шніт А.В.)
у справі №906/871/21
за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради
до фізичної особи - підприємця Гладуна Сергія Михайловича
про стягнення 601896,92 грн
Стислий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (далі - Рада) та Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (далі - Позивач-2) до фізичної особи - підприємця Гладуна Сергія Михайловича (далі - Відповідач) про стягнення 601896,92 грн, сплачених за непоставлений товар за договором про закупівлю товарів за державні кошти №59 від 24.04.2017 (далі - Договір).
2. Позов мотивовано посиланням на положення статей 215, 216, 670 Цивільного кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" та обставини нікчемності додаткових угод до Договору.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
3. 23.03.2017 у єдиній системі публічних закупівель оприлюднено оголошення Позивача-2 №UА-2017-03-23-000437-а про проведення відкритих торгів за лотом 1: "Бензин А92, (ДК 021:2015:09132000-3 - Бензин), 74140 літрів" з очікуваною вартістю закупівлі в розмірі 1519870,00 грн, та за лотом 2: "Дизельне паливо, (ДК 021:2015:09134200-9 - Дизельне паливо), 120000 літрів" з очікуваною вартістю закупівлі в розмірі 2340000,00 грн.
4. Згідно з планом закупівель Позивача-2 на 2017 рік джерелом фінансування закупівлі бензину А-92 та дизельного палива в березні 2017 року на суму 3859870,00 грн визначено субсидії та поточні трансферти з бюджету підприємствам (установам, організаціям). Тобто проведення Позивачем-2 вказаної закупівлі нафтопродуктів здійснювалося за рахунок коштів бюджету Ради.
5. За змістом протоколу засідання тендерного комітету замовника закупівлі №22/3 від 12.04.2017 "Про результати розгляду тендерної пропозиції учасника" переможцем процедури відкритих торгів визнано Відповідача з тендерною пропозицією у розмірі 800000,00 грн за лотом №1 та з тендерною пропозицією у розмірі 1920000,00 грн за лотом №2.
6. У складі тендерних пропозицій Відповідача за обома лотами міститься лист №230 від 06.04.2017, підписаний безпосередньо Гладуном С.М. та засвідчений його печаткою, в якому він повідомляв Позивача-2 про те, що ознайомлений, згоден та погоджується на включення до договору всіх істотних умов поставки, наведених у тендерній документації на закупівлю ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти: лот №1 - бензин А-92 (09132000-3); лот №2 - дизельне паливо (09134200-9).
7. Після проведення відкритих торгів Відповідач подав уточнені тендерні пропозиції, якими підтвердив повну і беззаперечну згоду з усіма істотними умовами проекту договору й гарантував реальну можливість та погодження зі здійсненням поставки 74140 літрів бензину А92 за ціною 10,79 гривень за літр, 120000 літрів дизельного палива за ціною 16,00 гривень за літр.
8. 24.04.2017 між Позивачем-2 (замовник) і Відповідачем (постачальник) укладено Договір, за умовами якого (з урахуванням специфікації №1 від 24.04.2017 до Договору) постачальник зобов'язаний поставити 74140 літрів бензину А92 за ціною 10,79 гривень за літр усього на суму 800000,00 грн та 120000 літрів дизельного палива за ціною 16,00 гривень за літр усього на суму 1920000,00 грн, а загалом на суму 2720000,00 грн включно з доставкою та податком на додану вартість.
9. Відповідно до пункту 11.2 Договору умови договору можуть бути змінені до повного виконання зобов'язань сторонами у випадках, передбачених частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". При зміні ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, продавець надає замовнику висновок Торгово-промислової палати України, органів статистики тощо щодо рівня ціни на товар.
10. 03.05.2017 між Позивачем-2 і Відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Договору, за умовами якої пункт 1.2 розділу І Договору викладено у новій редакції, що передбачає зменшення обсягу закуповуваного бензину А92 до 67396,80 літрів, а дизельного палива - до 109090,91 літрів. Водночас внесено зміни до специфікації №1 до Договору шляхом викладення її у вигляді специфікації №2, внаслідок чого ціна за 1 літр бензину А-92 підвищена до 11,87 грн, а ціна за 1 літр дизельного палива - до 17,60 грн.
11. 04.05.2017 між Позивачем-2 і Відповідачем укладено додаткову угоду №2 до Договору, за умовами якої обсяг закуповуваного бензину зменшено до 61255,7427 літрів, а дизельного палива - до 99173,5537 літрів, з одночасним підвищенням ціни на бензин до 13,06 грн за літр, а дизельного палива до 19,36 грн за 1 літр, про що, зокрема, зазначено у відповідній специфікації №3.
12. 05.05.2017 між Позивачем-2 і Відповідачем укладено додаткову угоду №3 до Договору, за умовами якої кількісний вимір закуповуваного бензину А-92 встановлено на рівні 55671,5379 літрів, а дизельного палива - 90140,845 літрів. При цьому ціну на бензин підвищено до 14,37 грн за літр, а ціну на дизельне паливо - до 21,30 грн за літр, про що, зокрема, зазначено в специфікації №4.
13. 12.05.2017 між Позивачем-2 і Відповідачем укладено додаткову угоду №4 до Договору, за умовами якої обсяг закуповуваного бензину зменшено до 50664,9778 літрів, а дизельного палива - до 84358,5237 літрів, з одночасним підвищенням ціни на бензин до 15,79 грн за літр, дизельного палива - до 22,76 грн за 1 літр, про що, зокрема, зазначено у відповідній Специфікації №5.
14. 13.05.2017 між Позивачем-2 і Відповідачем укладено додаткову угоду №5 до Договору, за умовами якої кількість закуповуваного бензину А-92 встановлено на рівні 46109,51 літрів, а дизельного палива - 84358,5237 літрів. При цьому ціну на бензин підвищено до 17,35 грн за літр, а ціну на дизельне паливо зазначено в розмірі 22,76 грн за літр, про що, зокрема, вказано у відповідній специфікації №6.
15. 15.05.2017 між Позивачем-2 і Відповідачем укладено додаткову угоду №6 до Договору, за умовами якої кількість закуповуваного бензину А-92 встановлено на рівні 41950,7079 літрів, а дизельного палива - 84358,5237 літрів. При цьому ціну на бензин підвищено до 19,07 грн за літр, а ціну на дизельне паливо зазначено в розмірі 22,76 грн за літр, про що, зокрема, вказано в специфікації №7.
16. 16.05.2017 між Позивачем-2 і Відповідачем укладено додаткову угоду №7 до Договору, за умовами якої кількість закуповуваного бензину А-92 встановлено на рівні 38167,9389 літрів, а дизельного палива - 84358,5237 літрів. При цьому ціну за літр бензину А-92 підвищено до 20,96 грн, а ціну на дизельне паливо зазначено в розмірі 22,76 грн за літр, про що, у тому числі, вказано у специфікації №8.
17. Відповідно до витягу з акта Контрольно-аналітичного відділу Житомирської міської ради №05/03344119 від 14.09.2017 про результати перевірки фінансово-господарської діяльності та ефективності використання бюджетних коштів Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради за період з 01.01.2015 до 31.05.2017 під час зазначеної перевірки встановлено, зокрема, що з урахуванням усіх змін, внесених додатковими угодами до Договору ціна за 1 літр по лоту №1 "Бензин А-92" піднялася на 94,3%, а по лоту №2 "Дизельне паливо" - на 42,3%, у порівнянні з цінами, вказаними в Договорі, що є порушенням статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
18. Позивач-2 ознайомлений зі змістом зазначеного акта, про що свідчить підписання акта його представниками та їх допис у самому акті про підтвердження того, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні.
19. Постановою прокурора від 04.04.2018 об'єднано в одне провадження матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42018061020000045 і №12018060000000068 із присвоєнням єдиного номеру №12018060000000068, а ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04.02.2019 надано прокурору тимчасовий доступ до оригіналів документів, що знаходяться в експертів Житомирської торгово-промислової палати з можливістю вилучення з огляду на проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12018060000000068 щодо укладення Договору та додаткових угод між Позивачем-2 та Відповідачем.
20. За змістом рапорту прокурора Житомирської місцевої прокуратури, адресованого виконувачу обов'язків керівника місцевої прокуратури, у провадженні слідчого відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області перебували матеріали кримінального провадження №12018060000000068 від 13.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 191, частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України, де в ході досудового розслідування встановлено, що 24.04.2017 між Позивачем-2 і Відповідачем укладеного Договір, а також зазначено про порушення, встановлені висновком експертизи внаслідок підвищення ціни за додатковими угодами до Договору, та про необхідність звернення прокурора до суду з позовом про стягнення з Відповідача надмірно сплачених коштів.
21. У межах кримінального провадження №12018060000000068 від 13.03.2018 проведено судові товарознавчі експертизи, оформлені висновками експертів №12/1-55 від 30.01.2020 і №2066/2411/20-25 від 29.09.2020, у який визначено ринкову вартість одного літра бензину марки "А-92" та одного літра дизельного палива у спірні періоди, а також різницю між документально підтвердженою вартістю поставки Відповідача для Позивача-2 бензину А-92 й дизельного палива згідно з Договором і додатковими угодами до нього та вартістю вказаної поставки, визначеної на підставі цін, передбачених умовами Договору без врахування додаткових угод до нього, що складає 601896,92 грн.
22. Зокрема, при проведенні судової товарознавчої експертизи, здійсненої у межах кримінального провадження №12018060000000068 від 13.03.2018, встановлено незначне коливання ціни на паливно-мастильні матеріали, що є предметом Договору.
23. Згідно з інформацією про середні споживчі ціни на товари (послуги) по Житомирській області у 2017 році, що розміщена на вебпорталі Державної служби статистики України та знаходиться у вільному доступі за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua/, ціна на один літр бензину А-92 у квітні 2017 року становила 24,09 грн, у травні 2017 року - 24,28 грн, у червні 2017 року - 24,05 грн, а середня ціна одного літру дизельного палива по Житомирській області складала 22,23 грн у квітні 2017 року, 22,40 грн у травні 2017 року та 22,18 грн у червні 2017 року.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
24. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023, у позові прокурора відмовлено.
25. Судові рішення мотивовано тим, що додаткові угоди №1 від 03.05.2017, №2 від 04.05.2017, №3 від 05.05.2017, №4 від 12.05.2017, №5 від 13.05.2017, №6 від 15.05.2017, №7 від 16.05.2017 до Договору є нікчемними правочинами як такі, що укладені з порушенням вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки сторони здійснили підвищення ціни за одиницю закуповуваного товару за відсутності документально підтвердженого та об'єктивно існуючого коливання ціни на закуповуваний товар, яке б дозволило відповідне підвищення його ціни за Договором. У зв'язку з цим відповідно до вимог статті 670 Цивільного кодексу України грошові кошти, отримані Відповідачем понад визначену в Договорі ціну, підлягають поверненню як такі, що сплачені за фактично непоставлений товар.
26. Водночас господарські суди застосували до позовних вимог у справі передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України наслідки спливу позовної давності, оскільки позивачі довідалися про відповідне порушення законодавства про публічні закупівлі, допущені при підписанні додаткових угод до Договору 14.09.2017, а прокурор звернувся з позовом 10.08.2021.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
27. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
28. Касаційну скаргу мотивовано наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
29. Прокурор вважає, що господарські суди неправильно застосували положення статей 257, 267 Цивільного кодексу України та порушили приписи статей 20, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 щодо необхідності застосування судами принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") та в постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №914/1896/22 та від 25.08.2021 у справі №914/1560/20 щодо застосування пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
30. Прокурор зазначає, що господарські суди при вирішенні спору не взяли до уваги той факт, що звернення його з позовом у цій справі під час встановлення дії карантину продовжує перебіг позовної давності, який не закінчився до моменту такого встановлення.
31. Також прокурор 09.11.2023 подав доповнення до касаційної скарги, які не прийнято до розгляду ухвалою Верховного Суду від 23.11.2023 відповідно положень статей 118, 288 Господарського процесуального кодексу України як такі, що подані поза межами строку на касаційне оскарження постанови апеляційного господарського суду.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
32. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження з перегляду цієї справи, оскільки обставини, що стали підставою для його відкриття, не знайшли свого підтвердження.
33. На думку Відповідача, Верховний Суд у постановах у справах №914/1896/22 і №914/1560/20, на які посилається прокурор, не формував жодного правового висновку щодо застосування норм права, а правовідносини в зазначених справах не є подібними до правовідносин у цій справі за жодним критерієм.
34. Також Відповідач зауважує, що Рада дізналась про спірні у справі порушення 14.09.2017 з акта Контрольно-аналітичного відділу Житомирської міської ради №05/03344119, але прокурор не звернувся з відповідним позовом у розумний строк.
35. Відповідач наголошує, що подане 09.11.2023 прокурором доповнення до касаційної скарги не має братись судом до уваги, оскільки подано з пропуском строку на касаційного оскарження.
36. Також Відповідач подав 16.05.2024 і 23.05.2023 додаткові пояснення у справі, які підлягають залишенню без розгляду відповідно до положень статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подані після закінчення строку для подання відзиву на касаційну скаргу, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
37. Крім того, Відповідач 05.06.2024 подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу 1 частини 3, абзаців 1, 2, 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Позиція Верховного Суду
38. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.
39. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду заявлених прокурором позовних вимог про стягнення грошових коштів, сплачених за непоставлений товар за договором про закупівлю товарів за державні кошти у зв'язку з укладенням до нього додаткових угод, які передбачають зміну ціни придбаного товару та, як наслідок, його обсягу.
40. Під час розгляду справи перед судами, зокрема, постало питання щодо застосування наслідків спливу позовної давності. Звертаючись із касаційною скаргою, прокурор заперечує проти висновків господарських судів у зазначеній частині, посилаючись на положення пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.
41. Як правильно зазначив місцевий господарський суд у оскаржуваному рішенні, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
42. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
43. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 Цивільного кодексу України).
44. Згідно з положеннями статей 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
45. Зокрема, за вимогами частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
46. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 189 Господарського кодексу України, частини 1, 3 статті 632 Цивільного кодексу України).
47. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 651, частина 1 статті 652 Цивільного кодексу України).
48. У силу пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
49. Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю, її зміна в договорі про закупівлю в бік збільшення до передачі товару у власність покупця можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо ж сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива лише, якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
50. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
51. В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
52. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Наведені у зазначеній постанові висновки стосуються застосування статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України №114-ІХ від 19.09.2019 (з урахуванням змін і доповнень). Однак такі висновки є релевантними до правовідносин у цій справі, оскільки правове регулювання відповідних правовідносин щодо укладення та зміни договору закупівлі вказаною нормою є подібним до статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних у цій справі правовідносин).
53. Водночас стаття 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних у цій справі правовідносин) передбачає нікчемність договору, укладеного з порушенням частини 4 статті 36 цього Закону, яка, на відміну від частини 4 статті 41 зазначеного Закону (в редакції Закону України №114-ІХ від 19.09.2019), визначає не лише вимоги до умов договору закупівлі, а й забороняє внесення змін до такого договору, окрім перелічених у ній випадків.
54. З огляду на таке необхідно звернутися до правової позиції, зокрема, викладеної в постанові Верховного Суду в складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, стосовно нікчемності в силу закону додаткових угод до договору закупівлі, укладених всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
55. У зазначеній постанові Верховний Суд також зауважив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
56. Дослідивши надані учасниками у цій справі докази, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що за час дії Договору ринкова ціна на бензин А-92 і дизельне паливо не змінювалася у тих обсягах, які створювали б підстави для підвищення ціни на його закупівлю, передбаченого додатковими угодами до Договору №1 від 03.05.2017, №2 від 04.05.2017, №3 від 05.05.2017, №4 від 12.05.2017, №5 від 13.05.2017, №6 від 15.05.2017, №7 від 16.05.2017. Зокрема, підвищення цін на бензин А92 і дизельне паливо у травні 2017 року у порівнянні з квітнем 2017 року (коли було укладено Договір) на споживчому ринку відповідного регіону відбулось менше, ніж на 0,8 відсотка.
57. З огляду на такі обставини, які свідчать про відсутність суттєвого підвищення ринкової ціни на закуповувані товари у відповідний період, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про невідповідність укладених між Позивачем-2 і Відповідачем додаткових угод до Договору №1 від 03.05.2017, №2 від 04.05.2017, №3 від 05.05.2017, №4 від 12.05.2017, №5 від 13.05.2017, №6 від 15.05.2017, №7 від 16.05.2017 вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а отже, й про їх нікчемність у силу статті 37 зазначеного Закону.
58. Тобто перелічені додаткові угоди є недійсними в силу прямої вказівки закону, тому відповідно до приписів частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання їх недійсними судом не вимагається.
59. Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
60. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються також положення глави 83 цього Кодексу. Так, відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
61. При цьому згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №125/2157/19, вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.
62. Оскільки додаткові угоди до Договору №1 від 03.05.2017, №2 від 04.05.2017, №3 від 05.05.2017, №4 від 12.05.2017, №5 від 13.05.2017, №6 від 15.05.2017, №7 від 16.05.2017 не породжують правових наслідків, то правовідносини між Позивачем-2 і Відповідачем щодо ціни на закуповуваний товар мали регулюватися умовами Договору, згідно з яким ціна за бензин А92 становить 10,79 грн за літр, а ціна за дизельне паливо - 16,00 грн за літр (загалом на суму 2720000,00 грн включно з доставкою та податком на додану вартість).
63. Отже, грошові кошти в сумі 601896,92 грн, що згідно з встановленими господарськими судами обставинами становить різницю між вартістю поставленого Відповідачем Позивачу-2 товару за Договором згідно з цінами, встановленими вказаними додатковими угодами, та вартістю цього товару за цінами, передбаченими умовами Договору без врахування додаткових угод до нього, були безпідставно набуті Відповідачем за рахунок місцевого бюджету Ради, тому він зобов'язаний їх повернути на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України (згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 і в постанові від 22.09.2022 у справі №125/2157/19).
64. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення до місцевого бюджету Ради грошових коштів, отриманих Відповідачем понад ціну, визначену в Договорі, зважаючи на нікчемність додаткових угод до нього через недотримання вимог законодавства, за якими мають здійснюватися закупівлі за бюджетні кошти. Під час касаційного перегляду справи учасники справи наведений висновок не спростували.
65. Проте Верховний Суд вважає помилковим висновок господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування до вказаних позовних вимог наслідків спливу позовної давності з огляду на таке.
66. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
67. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, служить законним цілям встановлення правової визначеності та остаточності. Воно захищає потенційних відповідачів від прострочених позовів, які буде тяжко заперечити, та несправедливості, яка може мати місце, якщо суд буде змушений ухвалити рішення щодо подій, які відбулися у віддаленому минулому, спираючись на докази, які могли стати недостовірними та неповними внаслідок давності.
68. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (статті 257, 261 Цивільного кодексу України).
69. При цьому, як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, яка підлягає врахуванню відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України), якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист.
70. Водночас позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався чи міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
71. Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, але за умови, що про її застосування заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення. (частин 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
72. Однак, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України). А статтями 263, 264 Цивільного кодексу України передбачено зупинення та переривання перебігу позовної давності.
73. Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, зокрема, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений Закон набрав чинності 02.04.2020.
74. Висновки про відсутність спливу позовної давності, передбаченої статтею 257 Цивільного кодексу України, під час дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зокрема, наведені у постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №914/1896/22 та від 25.08.2021 у справі №914/1560/20, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
75. За наслідками розгляду справи №910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 виснувала, що початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 зазначеним Законом (про таке зазначено, зокрема, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20 та постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №903/877/20(903/932/23)).
76. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
77. Однак указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
78. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 12 серпня 2024 року.
79. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19. Згідно з чинною редакцією вказаного пункту у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
80. Дослідивши надані учасниками справи докази, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про те, що позивачі довідалися про порушення законодавства про публічні закупівлі, допущені при підписанні додаткових угод до Договору та їх виконанні, 14.09.2017 зі змісту акта Контрольно-аналітичного відділу Житомирської міської ради №05/03344119 від 14.09.2017 про результати перевірки фінансово-господарської діяльності та ефективності використання бюджетних коштів Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради за період з 01.01.2015 до 31.05.2017. З огляду на такі обставини, не спростовані під час розгляду справи судами, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності не сплив станом на 02.04.2020.
81. Оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджено з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і, відповідно, станом на 10.08.2021 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, то прокурор звернувся до господарського суду з позовом у межах позовної давності. Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.03.2024 у справі №903/877/20(903/932/23) (яка підлягає врахуванню відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
82. Отже, прокурор при зверненні з позовом у цій справі не пропустив визначену чинним законодавством позовну давність, а отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій помилково відмовили в задоволенні зазначеного позову з посиланням на положення частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, не врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування положень зазначеного Кодексу, які регулюють позовну давність, зокрема, викладені в постановах, на які посилається прокурор у касаційній скарзі.
83. З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє заявлене Відповідачем 05.06.2024 клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки викладені в ньому аргументи стосуються неможливості (до вирішення іншої справи в порядку конституційного провадження) розгляду питання, що не входить до встановлених частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, зважаючи на викладені в касаційній скарзі доводи та вимоги. Так, доводи про неправильне застосування положень Закону України "Про прокуратуру" відсутні в касаційній скарзі прокурора, а Відповідач своїм правом на касаційне оскарження та наведення власних доводів і вимог у касаційній скарзі не скористався.
84. Водночас Відповідач не навів підстав для висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, надання правової оцінки його доводам щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права на підставі встановлених фактичних обставин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
85. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, а також ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави, зокрема, в особі Ради.
86. Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
87. Судові витрати, понесені прокуратурою у зв'язку з розглядом справи судами першої та апеляційної інстанцій, а також переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на Відповідача в розмірі, що підлягав сплаті відповідно до вимог підпунктів 1, 4, 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".
88. Так, при зверненні до господарського суду з позовною заявою майнового характеру про стягнення 601896,92 грн сплаті підлягала сума судового збору в розмірі 1,5 відсотки ціни позову, що становить 9028,45 грн. При поданні апеляційної та касаційної скарг мало бути сплачено, відповідно, 150 і 200 відсотків зазначеної ставки, тобто 13542,68 грн і 18056,90 грн.
89. Суми судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягають поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задовольнити.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 та рішення Господарського суду Житомирської області від 19.12.2022 у справі №906/871/21 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гладуна Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Житомирської міської ради (10003, м. Житомир, провул. Кавалерійський, 4, код ЄДПОУ 03344119) 601896 (шістсот одну тисячу вісімсот дев'яносто шість) гривень 92 копійки.
5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гладуна Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 2, код ЄДРПОУ 02909950) 9028 (дев'ять тисяч двадцять вісім) гривень 45 копійок судового збору за подання позовної заяви, 13542 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 68 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гладуна Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, код ЄДРПОУ 02910077) 18056 (вісімнадцять тисяч п'ятдесят шість) гривень 90 копійок судового збору за подання касаційної скарги.
7. Видачу наказів доручити Господарському суду Житомирської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді В. Білоус
В. Пєсков