Іменем України
06 червня 2024 року м. Чернігів справа № 927/185/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (код 04014246) 14000, м. Чернігів, вул. Єлецька, 11 (ukb_1@cg.dov.ua) (valerii.hutnyk@gmail.com)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» (код 41286491) 08293, м. Буча Київської області, вул. Тарасівська, 32, офіс 201 (budvendor@ukr.net) 01000, м. Київ, вул. Євгена Коновальця (Щорса), 36-Д, другий поверх, офіс 4 (olhaz84@gmail.com) (адреса представника - адвоката Закутій Ольги Миколаївни)
про стягнення 3 094 071 грн 41 коп.
за участі представників сторін:
від позивача: Гутник В.П. - адвокат, дов. від 03.06.2024 № 05-09/22
від відповідача: Закутій О.М. - адвокат (ордер серії АА № 1419584 від 13.03.2024) (в судових засіданнях 17.05.2024 та 30.05.2024)
Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 30.05.2024 по 06.06.2024, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 06.06.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
22 лютого 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» про стягнення 3 094 071,41 грн штрафу, нарахованого за неналежне виконання відповідачем робіт згідно Договору підряду № 19-Б про закупівлю робіт за державні кошти «Капітальний ремонт внутрішньої системи електропостачання та приміщень Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської ОДА за адресою: вул. Толстого, 110-а, м. Чернігів (ДК 021:2015 - 45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація»)».
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним вище Договором, а саме невиконання товариством узгоджених робіт у визначений сторонами строк; як наслідок - відповідач має сплатити штраф у розмірі 10% від загальної вартості замовлених робіт.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.02.2024 (з урахуванням ухвали суду від 07.03.2024 про виправлення описки) постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;
призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 28 березня 2024 року на 12:00;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.
Ухвали суду від 27.02.2024 та від 07.03.2024 направлені відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 28.02.2024 01:59 та 08.03.2024 03:24 відповідно.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду від 27.02.2024 та від 07.03.2024 є такими, що отримані відповідачем 28.02.2024 та 08.03.2024 відповідно.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 28.03.2024 підготовчому засіданні відповідач не скористався.
14.03.2024, у встановлений судом процесуальний строк, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 13.03.2024 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що внаслідок тривалого процесу проведення торгів товариство приступило до виконання робіт в осінньо-зимовий період, що супроводжується відповідними несприятливими погодними умовами (сніг, мокрий сніг, дощ, низькі температури), та впливає на виконання певних робіт та як наслідок в майбутньому на їх якість та надійність. При цьому, згідно чинних державних будівельних норм виконання певних робіт за вказаних погодних умов не допускається.
З урахуванням вищенаведеного відповідач ініціював перед позивачем розгляд питання щодо внесення змін до Договору в частині зміни Календарного плану щодо строків виконання робіт, продовживши їх до 29.03.2024, а термін дії Договору до 31.03.2024 задля збереження якості виконуваних робіт та забезпечення необхідного сторонам результату.
Дану ініціативу відповідач обґрунтовував наступним:
- деякі види робіт мають бути зупинені задля збереження якості виконуваних робіт та можливості надання гарантій на них. Відповідно до вимог законодавства та Договору (п. 2.2. та п.п. 6.3.16) неможливо виконувати при температурі 00С і нижче такі види робіт: утеплення фасадів; фарбування фасадів; розробка ґрунту для утеплення цоколя; утеплення цоколя; монтажі бордюрів та тротуарної плитки; озеленення території;
- технологічно неможливо об'єднати внутрішні оздоблювальні роботи та заміну системи опалення при низьких зовнішніх температурах, так як при заміні системи опалення вона вимикається, що призводить до зниження температури всередині будівлі, що в свою чергу матиме наслідком порушення технологічних процесів внутрішніх оздоблювальних робіт;
- проектна документація має низку уточнень, які потребують корегування проекту, а саме його робочої та кошторисної частин задля забезпечення безпеки громадської будівлі в подальшому.
З огляду на вказане вище, відповідач звернувся до позивача з проханням розглянути та підписати протягом 5-ти робочих днів з дати отримання:
Додаткову угоду № 1 про продовження строку дії Договору підряду №19-Б від 03.11.2023 та затвердження календарного плану до нього в новій редакції;
Календарний план викладений в Додатку №2 Договору підряду №19-Б від 03.11.2023 в новій редакції.
Також відповідач звертався до позивача з проханням здійснити попередню оплату (внести аванс) у розмірі, що не перевищує 30% вартості річного обсягу робіт з метою отримання належного фінансування для виконання робіт (п. 4.1. Договору).
Як вказує відповідач, його вищенаведені ініціативи з боку позивача були залишені без задоволення.
Крім того, товариство зазначає, що Витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва позивачем був сформований та наданий лише 17.11.2023, за умовами Договору (п. 5.1) наступний робочий день з дати отримання Витягу є датою початку робіт.
Таким чином, враховуючи всі викладені обставини, відповідач вважає, що вимога позивача щодо штрафу у розмірі 3 094,07141 тис. гри. (три мільйони дев'яносто чотири тисячі сімдесят одна гривня 41 копійка) з підстав зазначених позивачем є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та досягненню спільно визначеної мети, привалюванням форми над суттю.
Дана заява по суті справи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» підписана представником - адвокатом Закутій Ольгою Миколаївною на підставі ордеру серії АА № 1419584 від 13.03.2024, який всупереч Положенню про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція), затвердженому рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції» не містить підпису останньої у графі «Адвокат», а тому не може бути належним доказом на підтвердження її повноважень як представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР».
До початку підготовчого засідання 28.03.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання відповідача про участь в даному засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Розглянувши дане клопотання, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, оскільки воно було зареєстровано Загальним відділом (канцелярією) Господарського суду Чернігівської області 28.03.2024 (тобто в день проведення підготовчого засідання), що унеможливлює бронювання системи відеоконференцзв'язку суду.
Додатково суд звернув увагу відповідача на те, що дана заява від його імені підписана адвокатом Закутій Ольгою Миколаївною на підставі вищезгаданого ордеру, який не містить підпису останньої.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2024 постановлено:
призначити підготовче засідання на 18 квітня 2024 року;
встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - до 04.04.2024 включно; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив;
зобов'язати відповідача надати довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника товариства - адвоката Закутій Ольги Миколаївни;
проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
Постановляючи ухвалу від 28.03.2024, суд виходив з того, що під час підготовчого засідання 28.03.2024 о 12:09 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з'явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, а тому з урахуванням наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од призначене на 28.03.2024 підготовче засідання по даній справі було негайно припинено.
Ухвала суду від 28.03.2024 направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 28.03.2024 20:05.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 28.03.2024 є такою, що отримана відповідачем 29.03.2024.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 18.04.2024 підготовчому засіданні відповідач не скористався.
До початку підготовчого засідання 18.04.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю термінової участі в слідчих діях в межах кримінального провадження, де повноважний представник товариства - адвокат Закутій О.М. виступає представником.
Розглянувши дане клопотання, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, оскільки згідно ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Також суд врахував, що відповідачем всупереч правилам ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів на підтвердження фактів (обставин), викладених у відповідному клопотанні.
02.04.2024, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь від 01.04.2024 на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач у повному обсязі відхиляє заперечення відповідача проти заявленого позову.
В обґрунтування своєї думки позивач вказує, що відзив за своїм змістом повністю дублює листування між сторонами по справі, яке мало місце перед подачею позову до суду.
Щодо посилання відповідача про те, що витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва було сформовано та надано лише 17.11.2023, а тому він міг приступити до виконання робіт за Договором лише з наступного дня 18.11.2023, позивач зазначає, що Договір укладено 03.11.2023 і згідно з Календарним графіком виконання робіт (додаток № 2 до Договору) товариство мало виконувати роботи у листопаді 2023 року у період з 04.11. по 30.11. тобто протягом 27 днів вартістю 27 410 492,39 грн
Якщо взяти до уваги твердження відповідача про можливість розпочати роботи лише з 18.11.2023 (у періоді з 18.11.2023 по 30.11.2023 кількість днів 13), то виходить, що він мав би виконати роботи на суму 13 197 644,48 грн, у грудні 2023 року роботи мали б бути виконані повністю на суму 3 530 221,75 ґрн.
Отже, роботи повинні були б бути виконані відповідачем на загальну суму 16 727 866,23 грн (13 197 644,48 грн + 3 530 221,75 грн), що складає 54,06% від загальної ціни Договору (16 727 866,23 грн / 30 940 714,14 грн * 100), а залишок невиконаних робіт - 45,94 % від загальної ціни Договору (14 212 847,91 грн / 30 940 714,14 грн * 100).
Однак, протягом дії Договору відповідач виконав роботи тільки на суму 1 828 036,45 грн, що становить лише 5,91 % від загальної ціни Договору (1 828 036,45 грн / 30 940 714,14 грн * 100); дана обставина свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а тому останній має сплатити відповідну суму штрафу.
Процесуальним правом на подання заперечення відповідач не скористався.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.04.2024 постановлено:
продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;
закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02 травня 2024 року;
викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.
Ухвала суду від 18.04.2024 направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 18.04.2024 17:25.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 18.04.2024 є такою, що отримана адресатом 19.04.2024.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 02.05.2024 судовому засіданні відповідач не скористався.
До початку судового засідання 02.05.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 02.05.2024 відповідача, яким останній просить:
повернутись зі стадії розгляду по суті справи № 927/185/24 до стадії підготовчого провадження у вказаній справі,
поновити сторонам строк на подання пояснень, клопотань, доказів,
відкласти підготовче засідання та встановити відповідачу строк на подання додаткових доказів з урахуванням термінів виконання експертизи згідно Договору № 01/04-2024.
В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що з метою встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для її вирішення та не підтверджуються належними доказами, товариство звернулось до експерта Бихно М.В. із заявою від 01.05.2024 № 27 про виконання будівельно-технічної експертизи, поставивши на вирішення низку питань, які мають безпосереднє відношення до предмету спору та можуть мати визначальне значення для вирішення справи по суті позовних вимог.
На підтвердження факту замовлення експертизи відповідач надав примірник Договору № 01/04-2024 на виконання будівельно-технічної експертизи, укладений 01.05.2024 між товариством та ФОП Бихно Мариною Володимирівною; за умовами вказаного Договору строки виконання робіт складають 30 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 06 червня 2024 р.
З огляду на вищевказане, відповідач вважає за доцільне повернення до стадії підготовчого провадження з метою залучення належних доказів, зокрема висновку експерта, що буде складений за результатами проведеного експертного дослідження та матиме суттєве значення для вирішення даного спору.
Крім того, відповідач зауважує, що його повноважний представник з поважних причин був відсутній в підготовчому засіданні 18.04.2024 (про що завчасно повідомив суд), а тому був позбавлений можливості заперечувати проти закриття підготовчого провадження та призначення справу до судового розгляду по суті, а також можливості подання зазначених доказів в межах підготовчого провадження, тоді як наведені позивачем доводи є суперечливими, не відповідають дійсним обставинам справи і з урахуванням специфіки спірних господарських відносин потребують залучення висновку експерта, як особи, що володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі.
Додатково відповідач посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, згідно яких суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Аналогічне за змістом клопотання надійшло до Господарського суду Чернігівської області через систему «Електронний суд» 02.05.2024 о 09:15.
Присутній в судовому засіданні 02.05.2024 повноважний представник позивача проти даного клопотання відповідача заперечив.
Розглянувши дане клопотання, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення виходячи з наступного:
відповідно до частин першої та другої статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Стаття 13 ГПК встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Співставляючи стадії процесу доказування та стадії судового процесу, Суд враховує, що згідно із статтею 177 ГПК завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 178 ГПК у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Згідно з частиною першою статтею 181 ГПК для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Відповідно до норм статті 182 ГПК підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, зокрема: з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У главі 3 розділу ІІІ ГПК закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу «диспозитивності господарського судочинства» у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Верховний Суд у пункті 30 постанови від 03.10.2019 у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок:
"Також Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 03.04.2019 № 913/317/18".
Верховний Суд в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20 зазначив про те, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість повернення до розгляду справи на стадію підготовчого провадження після його закриття, виходячи з фактів неотримання відповідачем копій ухвали від 09.06.2020 про відкриття провадження у справі, ухвали від 15.07.2020 про відкладення розгляду справи, ухвали від 11.08.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, які (ухвали) повернулися до господарського суду, що підтверджується наявними у справі доказами. При цьому господарськими судами було враховано клопотання відповідача про відновлення підготовчого провадження, яке (клопотання) обґрунтовується тим, що про судову справу відповідач дізнався тоді, коли підготовче провадження вже було закрито, що позбавило його можливості надати відзив на позовну заяву та скористатися іншими правами, наданими сторонам на стадії підготовчого провадження.
Тобто, суд першої інстанції за наявності певних обставин може повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження.
Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.
За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як свідчать матеріали справи відповідач своєчасно отримав вказані вище ухвали суду від 27.02.2024 про відкриття провадження у справі та від 07.03.2024 про виправлення описки щодо дати підготовчого засідання шляхом їх доставки до електронного кабінету товариства в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» і у встановлений судом процесуальний строк подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позовних вимог.
За правилами ст. 80, 165 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відзив повинен містити, зокрема перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Подана відповідачем відповідна заява по суті справи не містить зазначення документів і доказів, які не могли бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Крім того, відзив на позовну заяву не містить жодних посилань на необхідність проведення експертного дослідження; безпосередньо клопотання про призначення експертизи відповідачем до суду також подано не було.
В підготовче засідання 28.03.2024 року представник відповідача не з'явився, причини неявки до суду не повідомив.
В підготовче засідання 18.04.2024 року представник відповідача повторно не з'явився, вказавши, що бере участь в невідкладних слідчих діях в межах кримінального провадження, де він є представником. Втім, відповідних доказів представником відповідача не було подано ані до початку проведення підготовчого засідання 18.04.2024, ані після його закінчення.
Відповідач просить повернутися до стадії підготовчого провадження фактично лише з метою подання ним висновку експерта, виготовлення якого він замовив за один день до початку розгляду справи по суті (договір від 01.05.2024 № 01/04-2024).
В судове засіданні 02.05.2024 відповідач не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 18.04.2024 до електронного кабінету відповідача в підсистемі Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Тобто, неявка останнього до суду носить систематичний характер; як наслідок - постійне подання відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи суд розцінює як зловживання процесуальними правами з боку товариства, що є неприпустимим в силу прямої вказівки закону.
Щодо поновлення процесуального строку на подання пояснень, клопотань, доказів, то згідно приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Оскільки відповідна процесуальна дія (подання клопотань, доказів тощо) відповідачем одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку вчинена не була, суд позбавлений можливості розглянути клопотання про поновлення процесуального строку.
При цьому, відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, право учасників справи на подання заяв і клопотань, надання пояснень суду кореспондується з їх обов'язком виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
В той же час, відповідач не позбавлений можливості подати до суду той чи інший доказ (у т.ч. висновок експерта) разом з клопотанням про поновлення процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії за наявності поважних причин пропуску строку.
Суд виконує завдання господарського судочинства: справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
В судовому засіданні 02.05.2024 оголошено перерву до 17.05.2024.
До початку судового засідання 17.05.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 16.05.2024 відповідача про передачу даної справи за підсудністю до Господарського суду Київської області.
Звертаючись з даним клопотанням відповідач вказує, нормативно-правовим обґрунтуванням звернення позивача з даним позовом саме до Господарського суду Чернігівської області визначено ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Однак відповідач зазначає, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога про стягнення з товариства грошових коштів (штрафу), а підставою - порушення ним строків виконання робіт, встановлених календарним графіком та Додатковими угодами до Договору, що мали бути проведені за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. Толстого, 110-а.
На думку відповідача, зобов'язання по сплаті штрафу, який за своєю правовою природою є грошовими коштами, не є таким, що може виконуватись лише в певному місці, оскільки така виплата здійснюється безготівково шляхом переказу коштів з одного банківського рахунку на інший.
Також відповідач вважає, що спірні правовідносини взагалі не пов'язані з нерухомим майном, оскільки укладений між сторонами Договір породжує виключно обов'язки з виконання робіт та оплати їх фактичного виконання і жодним чином не стосується прав та інтересів щодо об'єкта нерухомості; об'єктом, який передається однією стороною Договору іншій в обмін на грошові кошти. Є результат робіт, а не нерухомість. Таким чином, зобов'язання, про порушення яких стверджує позивач, відповідач вважає не такими, які через їх особливість належить виконувати тільки у певному місці.
Присутній в судовому засіданні 17.05.2024 повноважний представник позивача проти даного клопотання відповідача заперечив.
Розглянувши клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, виходячи з наступного:
звернення з даним позовом саме до Господарського суду Чернігівської області позивач обґрунтовував приписами ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України: оскільки предметом Договору є капітальний ремонт внутрішньої системи електропостачання та приміщень Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської ОДА за адресою: вул. Толстого, 110-а, м. Чернігів, то Управління має право на пред'явлення позову саме до вказаної судової установи, тобто за місцем виконання Договору.
Разом з тим, за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Відповідні висновки викладені у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є стягнення з відповідача 3 094 071,41 грн штрафу, нарахованого за неналежне виконання відповідачем робіт згідно Договору підряду № 19-Б про закупівлю робіт за державні кошти «Капітальний ремонт внутрішньої системи електропостачання та приміщень Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської ОДА за адресою: вул. Толстого, 110-а, м. Чернігів (ДК 021:2015 - 45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація»)».
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним вище Договором.
Тобто в даному випадку нерухоме майно опосередковано є об'єктом спірного матеріального правовідношення, а спір, що виник між сторонами, стосується права позивача на отримання своєчасно та якісно виконаних робіт та обов'язку відповідача у визначений Договором строк виконати будівельні роботи на відповідному об'єкті.
З огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, на даний спір поширюються правила виключної підсудності, а тому дана справа підсудна Господарському суду Чернігівської області і підстави для її передачі до Господарського суду Київської області відсутні.
За клопотанням відповідача, задоволеним ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2024, призначене на 17.05.2024 судове засідання проведено в режимі відеоконференції.
Постановляючи ухвалу від 17.05.2024, суд врахував те, що під час судового засідання 17.05.2024 о 10:29 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з'явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області.
Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов'язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.
Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 17.05.2024 судове засідання по даній справі було негайно припинено.
17 травня 2024 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 30 травня 2024 року; постановлено проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
До початку судового засідання 30.05.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли додаткові пояснення від 30.05.2024 відповідача, які містять клопотання товариства про надання йому дозволу на їх подання.
Присутній в судовому засіданні 30.05.2024 повноважний представник позивача проти даного клопотання відповідача не заперечив.
За правилами ч. 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Розглянувши дане клопотання відповідача, суд дійшов висновку про можливість його задоволення про що постановив протокольну ухвалу.
Зі змісту даних додаткових пояснень вбачається, що відповідач фактично підтримує свою позицію щодо спірних правовідносин, викладену у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні 30.05.2024 оголошено перерву до 06.06.2024; постановлено проведення судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
До початку судового засідання 06.06.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 06.06.2024 відповідача про долучення додаткових пояснень та доказів, яким останній просить надати йому дозвіл на подання додаткових пояснень, поновити встановлений законом процесуальний строк на подання доказів.
Присутній в судовому засіданні 06.06.2024 повноважний представник позивача заперечив проти даного клопотання відповідача.
Розглянувши дане клопотання відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, оскільки звертаючись з ним товариство не навело об'єктивні причини неможливості подання відповідних доказів у встановлений законом процесуальний строк.
Щодо подання для залучення до матеріалів справи Висновку експерта з питань судової будівельно-технічної експертизи № 41-24, складеного 03.06.2024, суд повторно звертає увагу відповідача на те, що як свідчать матеріали справи виготовлення відповідного доказу він замовив за один день до початку розгляду справи по суті (Договір від 01.05.2024 № 01/04-2024). При цьому, відзив на позовну заяву не містить жодних посилань на необхідність проведення експертного дослідження; безпосередньо клопотання про призначення експертизи відповідачем до суду також подано не було; як наслідок - відповідні дії товариства суд розцінює як зловживання процесуальними правами.
Згідно ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов'язковою.
Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.
Оскільки під час судового засідання 06.06.2024 у відповідача виникли технічні проблеми, що унеможливили участь його повноважного представника у даному судовому засіданні в режимі відеоконференції, саме він несе ризик технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду.
При цьому, суд врахував, що станом на 06.06.2024 всі обставини справи з'ясовані та перевірені доказами; крім того, розглянуто вищезгадане клопотання відповідача, що надійшло суду до початку даного судового засідання; як наслідок - судове засідання може відбутися і без участі представника відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» зареєстроване як суб'єкт господарювання 18.04.2017, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 13261020000001199.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, в електронній системі закупівель Prozzoro було розміщено оголошення про проведення торгів UA-2023-09-06-013946-а; замовник - Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації; вид предмета закупівлі - роботи; предмет закупівлі - Капітальний ремонт внутрішньої системи електропостачання та приміщень Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської ОДА за адресою: вул. Толстого, 110-а, м. Чернігів (ДК 021:2015 - 45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація»); строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг - до 20 грудня 2023 року.
Згідно Протоколу № 85 уповноваженої особи, відповідальної за організацію та проведення закупівель Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації від 27.10.2023 переможцем процедури закупівлі визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР».
При цьому, 12.02.2019 відповідач отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками (за переліком видів робіт згідно з додатком), 31.05.2019 - дозвіл № 1513.19.32 (діє з 31.05.2019 до 31.05.2024) виконувати: 1) монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, а саме: парові та водогрійні котли теплопродуктивністю понад 0,1 МВТ; 2) зведення, монтаж і демонтаж будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин; 3) газополум'яні роботи. Роботи виконуються на об'єктах замовника.
03.11.2023 між Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» (Виконавець) був укладений Договір підряду № 19-Б про закупівлю робіт за державні кошти «Капітальний ремонт внутрішньої системи електропостачання та приміщень Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської ОДА за адресою: вул. Толстого, 110-а, м. Чернігів (ДК 021:2015 - 45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація»)» (надалі - Договір).
За умовами Договору Замовник доручає, а Виконавець виконує на свій ризик, своїми силами і засобами роботи по об'єкту: «Капітальний ремонт внутрішньої системи електропостачання та приміщень Чернігівського центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Чернігівської ОДА за адресою: вул. Толстого, 110-а, м. Чернігів (ДК 021:2015 - 45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація»)» (далі - Об'єкт), і здає їх Замовнику.
Ціна цього Договору визначається виходячи із загальної вартості будівельних робіт, устаткування та інших витрат, що виконуються Виконавцем за даним Договором та становить 30 940 714,14 грн, у тому числі ПДВ 20% - 5 156 785,69 грн., у тому числі зворотні суми, що не підлягають оплаті - 46 464,23 грн без ПДВ в т.ч.:
вартість будівельних робіт та інших витрат - 27 516 077,02 грн, у тому числі ПДВ 20% - 4 586 012,84 грн;
вартість устаткування, що підлягає встановленню - 3 424 637,12 грн, у тому числі ПДВ 20% - 570 772,85 грн.
Замовник проводить розрахунки за виконані роботи на підставі підписаних Сторонами актів форми № КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати), при цьому Сторони домовилися про те, що строк (термін) оплати Замовником виконаних Виконавцем робіт визначається відкладальною обставиною, а саме - після надходження коштів з бюджету на рахунок Замовника за проведення робіт, які є предметом даного Договору.
Замовник також може (має право) проводити часткову оплату виконаних за Договором робіт шляхом здійснення проміжних платежів за фактично виконану Виконавцем роботу на підставі підписаних Сторонами актів форми № КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми № КБ-3 (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати) за умови наявності відповідного бюджетного фінансування та в межах надходження коштів з бюджету на рахунок Замовника на проведення робіт, які є предметом даного Договору.
Поточні та остаточний розрахунки за виконані роботи Замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками Сторін. Акти виконаних робіт готує Виконавець і передає їх для підписання Замовнику у строк не пізніше 25-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії (в програмному комплексі їх складання - АВК, тощо). При цьому Сторонами визнається, що підпис уповноважених Замовником на технічний нагляд осіб на документі, що підтверджує виконання робіт, є обов'язковим реквізитом такого документу, а тому відсутність такого підпису є підставою для Замовника не приймати виконані Виконавцем роботи.
Усі доповнення і зміни до цього Договору вносяться шляхом укладання додаткових угод, підписаних повноважними представниками Сторін, які є невід'ємною частиною Договору.
Договір укладено у 2-х примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.
Додатками до Договору визначено:
№ 1 - розрахунок договірної ціни та локальні кошториси до неї,
№ 2 - календарний графік виконання робіт,
№ 3 - підсумкова відомість ресурсів,
№ 4 - план фінансування будівництва.
Також 03.11.2023 сторонами був складений та підписаний Акт приймання-передачі проектної документації по відповідному об'єкту.
Сторонами були погодженні вищевказані додатки до Договору.
З додатку № 2 (календарний графік виконання робіт) вбачається, що вартість робіт становить 30940,71414 тис. грн, з яких 27410,49239 тис. грн - вартість робіт, що мають бути виконані в листопаді 2023 року, а 3530,22175 тис. грн - в грудні 2023 року (до 20.12.2023).
Як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2023 (вх. № 01-11/3040) позивачем отриманий супровідний лист від 27.11.2023 № 27 відповідача, яким останній направив Управлінню комплект документів по об'єкту будівництва, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.
З відповідних документів вбачається, що вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 2150,18800 тис. грн.
Листом від 04.12.2023 № 01-11/1643 позивач повідомив відповідача про те, що за результатами розгляду акту приймання виконаних будівельних робіт на суму 2150,18800 тис. грн, включаючи вартість матеріальних ресурсів від розбирання (демонтажу) - 0,2835 тис. грн, внесено перелік робіт, які інженером з технічного нагляду визначені як не виконані, зокрема утеплення горища площею 750 кв.м, влаштування ходових дошок, протяжністю 100 м, установлення нагрівачів індивідуальних водоводяних (існуючих) 1 комплект.; одночасно запропоновано товариству надати виправлені акти приймання виконання будівельних робіт.
20.12.2023 (вх. № 01-11/3279) позивачем отриманий супровідний лист від 19.12.2023 № 49 відповідача, яким останній направив Управлінню комплект документів по об'єкту будівництва, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, загальновиробничі витрати на будову, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.
З відповідних документів вбачається, що вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ становить 1828,31995 тис. грн.
Платіжною інструкцією № 876 (внутрішній номер 317262430) від 20.12.2023 грошові кошти в сумі 1 828 036,45 були перераховані позивачем на рахунок відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Умовами Договору (п. 5.1) сторони визначили строки виконання робіт:
початок робіт - наступний робочий день з дати отримання Замовником Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об'єктах з незначними наслідками (СС1),
закінчення робіт - відповідно до календарного графіку робіт, в якому зазначаються місяць початку та закінчення всіх видів робіт, передбачених даним Договором.
Календарний графік робіт, що є невід'ємною частиною Договору, складає Виконавець та передає його Замовнику до початку виконання робіт.
В свою чергу Виконавець зобов'язався, зокрема забезпечити якісне виконання робіт у встановлений цим Договором строк, відповідно до календарного графіку робіт; виконувати всі роботи відповідно до вимог будівельних норм та календарного графіку виконання робіт (п.п. 6.3.2. та 6.3.10. п. 6.3 Договору).
Як вже було неодноразово вказано вище, позивач затвердив складений відповідачем календарний графік виконання робіт, яким останній визначив вартість робіт в сумі 30940,71414 тис. грн та період їх виконання: листопад-грудень (до 20.12.) 2023 року.
Вказаний графік є невід'ємною частиною Договору, який згідно п. 10.1. набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, а у разі невиконання Сторонами зобов'язань, передбачених Договором - діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Припинення дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення своїх зобов'язань, вчинених під час дії цього Договору.
05.01.2024 на адресу відповідача позивач направив повідомлення від 05.01.2024 № 01-11/25 про закінчення строку дії договору, яким серед іншого нагадав товариству, що строк виконання робіт та строк дії Договору вважаються такими, що сплинули; після закінчення строку дії правочину роботи на об'єкті будівництва мають бути припинені, а доступ до приміщень об'єкту (за потреби) можливий виключно за участі представників Замовника та балансоутримувача будівлі (отримане адресатом 09.01.2024 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 1400606935880)).
Таким чином, за період дії Договору відповідач виконав роботи на суму 1 828 036,45 грн, що становить лише 5,91% від загальної ціни Договору (30 940 714,14 грн), що свідчить про неналежне виконання товариством взятих на себе зобов'язань.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначені Законом України «Про публічні закупівлі».
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 546, 549, 551 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (ч. 2 ст. 883 Цивільного кодексу України).
Підпунктом 7.3.3. п. 7.3. Договору Сторони передбачили, що у разі затримки виконання робіт або виконання не в повному обсязі з вини Виконавця, з порушенням встановлених термінів, заявлених Замовником, Замовник виставляє Виконавцю штраф в розмірі 10% від ціни Договору.
З огляду на те, що протягом строку дії Договору відповідач припустився затримки виконання замовлених робіт згідно ним же розробленого календарного графіку виконання робіт, так і виконання робіт не в повному обсязі, позивач згідно вказаних вище умов Договору визначив штраф в сумі 3 094 071,41 грн, що становить 10% від ціни Договору (30 940 714,14*10%).
01.12.2023 позивач направив відповідачеві претензію від 01.12.2023 № 01-11/1629 щодо неналежного виконання зобов'язань та вимагав сплатити штраф в сумі 3 094,07141 тис. грн (отримана адресатом 06.12.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400606917980).
Разом з тим, за правилами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із частинами 1, 2 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (подібна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20)).
При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення розміру пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним у судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими згідно з пунктами 3, 6 частини 1 цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. А тому в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований також закріплений законодавцем у статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).
У постанові Верховного Суду у справі № 911/2269/22 визначено, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. При вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 910/6405/23.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з частинами першою, другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.
Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, на яку посилається скаржник.
Розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.
Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов'язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов'язання та виникнення зобов'язання.
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер .
І розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".
Вказані висновки об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виклала у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2024 у справі № 910/10934/23.
З огляду на відповідні висновки Верховного Суду, враховуючи часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, а також те, що відповідне порушення товариством зобов'язання не завдало збитків позивачеві, суд вважає за можливе зменшити визначений останнім розмір штрафу до 10% та стягнути з відповідача 309 407,14 грн неустойки.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Посилання відповідача на неможливість проведення ним підрядних робіт у визначені строки з причин, що не залежали від його волі, у зв'язку з чим товариство вважає нарахування неустойки (штрафу) безпідставним, суд відхиляє, виходячи з наступного:
згідно з ч. 3 ст. 550 Цивільного кодексу України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Відповідно до частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 910/11302/22.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (див. пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 911/2635/22.
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
Статті 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
За правилами ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
За умовами Договору (п. 11.2, 11.3) у разі виникнення обставин, що не залежать від Виконавця і, які можуть вплинути на строки виконання робіт, передбачені цим Договором, Виконавець зобов'язаний в 10-денний термін письмово сповістити Замовники про настання таких обставин. В такому разі за домовленістю Сторін, строк виконання робіт, встановлений цим Договором, може бути змінений. Про перегляд строків виконання робіт складається додаткова угода до цього Договору, яка підписується Сторонами та новий календарний графік виконання робіт.
Строки виконання робіт за домовленістю Сторін можуть переноситись на час дії обставин, що не залежать від діяльності Виконавця, із врахуванням часу на відновлення робіт і можливе їх перенесення на більш сприятливу пору року.
З огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, а також приписи ст. 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, посилаючись на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є надзвичайні та невідворотні обставини, мав документально підтвердити, що саме визначені ним конкретні обставини мали непереборний характер саме для нього та унеможливили своєчасне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Натомість звертаючись до позивача з відповідною пропозицією (лист від 20.12.2023 № 49) відповідач не навів жодної підстави звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання (випадок або непереборна сила), посилаючись лише на норми діючого законодавства України та умови Договору щодо можливого продовження строку його дії.
Крім того, маючи намір прийняти участь у відкритих торгах, відповідач ознайомився з тендерною документацією, яка серед іншого передбачала строк виконання робіт (до 20 грудня 2023 року).
В подальшому підписавши Договір, відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи у самостійно визначений ним строк (календарний графік виконання робіт) - до 20.12.2023, а тому мав усвідомлювати наслідки невиконання (неналежного виконання) відповідного обов'язку.
Також суд звертає увагу відповідача на те, що оскільки його пропозиція укласти додаткову угоду до Договору, продовживши строк його дії до 31 березня 2024 року, з боку позивача залишена без задоволення, товариство не було позбавлено можливості звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом подання відповідного позову, однак докази такого звернення в матеріалах справи відсутні.
Частиною 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишаються поза увагою як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 46 411,07 грн судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій останнього.
Керуючись ст. 73, 74, 76, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» про стягнення 3 094 071 грн 41 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВЕНДОР» (08293, м. Буча Київської області, вул. Тарасівська, 32, офіс 201; код 41286491) на користь Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, м. Чернігів, вул. Єлецька, 11; код 04014246) 309 407 грн 14 коп. штрафу та 46 411 грн 07 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2024.
Суддя А.С.Сидоренко