Іменем України
17 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/358/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Ноувен М.П., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом: Комунального підприємства "Оренда комунального майна",
вул. Яворського, 3, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;
код 25932160
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 13",
вул. Овдіївська, буд. 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;
код 01980880;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Виконавчий комітет Ніжинської міської ради,
код 04061783, площа імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська обл., 16600
про стягнення 210 339,90 грн.
Без виклику учасників справи.
Позивач - Комунальне підприємство "Оренда комунального майна" звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 13" про стягнення (з урахуванням заяви про збільшення) 210339,90 грн неустойки у розмірі подвійної плати за оренду за час прострочення.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі Виконавчий комітет Ніжинської міської ради.
Сторони в розумінні ст. 242 ГПК України належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про отримання електронного документу.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З урахуванням обставин справи, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 248 ГПК України суд розглянув справу в межах розумного строку.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжина № 13 від 18.08.2015.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
24.04.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. Так, відповідно до відзиву на позов відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Так, відповідач зазначає, що КП «Оренда комунального майна» не є наймодавцем (Орендодавцем) за Договором №13 від 18.05.2015р., у нього відсутнє законне право вимагати від ТОВ «Аптека №13» стягнення неустойки за користування вказаним у договорі приміщенням після його припинення.
Крім того, у відзиві на позов відповідачем поставлені питання позивачу відповідно до ст. 90 ГПК України:
- вказати визначену Законом конкретну правову підставу, а саме: те конкретне Рішення Ніжинської міської ради, яким Ніжинська міська рада, закріпила за позивачем КП «Оренда комунального майна» приміщення по вулиці Овдіївській, 5 у місті Ніжині Чернігівської області на праві господарського відання, та прошу надати на нашу адресу, та адресу суду засвідчену копію цього нормативного акту Ніжинської міської ради;
- представити суду засвідчені копії документів, які б підтверджували факт закріплення на праві господарського відання та передачі Ніжинською міською радою приміщення по вулиці Овдіївській, 5 у місті Ніжині Чернігівської області комунальному підприємству, КП «Оренда комунального майна», у разі наявності таких;
- надати на адресу суду документи, які б підтверджували факт його утримання позивачем: (копії договорів КП «Оренда комунального майна» з обслуговуючими організаціями на утримання будинку та прибирання прибудинкової території, на надання ЖКГ послуг з теплопостачання, електропостачання, водозабезпечення та водовідведення, утримання прибудинкової території, вивіз ТПВ тощо), якщо такі дійсно мають місце у господарській діяльності позивача.
Суд прийняв відзив на позов до розгляду, та долучив до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.
29.04.2024 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позов.
Позивач вважає докази та обґрунтування що ними подані допустимими та доведеними щодо підстав для стягнення з ТОВ «Аптека 13» неустойки за несвоєчасне повернення комунального майна за актом приймання передачі.
Так, позивач зазначає, що рішеннями Ніжинської міської ради та її виконавчого комітету, Статутом КП «Оренда комунального майна», Договором №13 підтверджуються факти: 1) перебування на балансі даного підприємства у період часу з 21.12.2000 року до 26.04.2024 року спірного нежитлового приміщення площею 318,1 кв.м. за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5; 2) закріплення за КП «Оренда комунального майна» на праві господарського відання спірного нежитлового приміщення площею 318,1 кв.м. за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 згідно Статуту підприємства, затвердженого рішенням виконкому міської ради від 21.02.2005 року та з дати державної реєстрації підприємства 02.06.2005 року.
Зазначені КП «Оренда комунального майна» у позові фактичні обставини щодо наявності у Позивача права постійного користування та права господарського відання спірним комунальним майном встановлені у рішеннях Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2023 року у справі №928/558/23, від 07.11.2023 року у справі №927/1221/23, які набули законної сили, та відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування у цій справі.
Крім того, позивач також наголошує на безпідставності твердження ТОВ «Аптека №13», що КП «Оренда комунального майна» не має права на стягнення неустойки із Відповідача за неналежне виконання умов пункту 10.6 Договору №13 (несвоєчасне повернення комунального майна після закінчення строку дії договору за Актом приймання-передачі), оскільки таке право має лише Орендодавець, оскільки Договір №13 (зі змінами згідно додаткової угоди від 30.01.2018 року, підписаної 22.02.2018 року з протоколом розбіжностей) містив елементи договору на користь третьої особи, а саме Договір №13 був укладений Ніжинською міською радою (а з 22.02.2018 року сторону орендодавця замінено на Виконавчий комітет Ніжинської міської ради) (Орендодавець) з ТОВ «Аптека №13» (Орендар) на користь третьої особи - КП «Оренда комунального майна» (Балансоутримувач).
Крім того, до відповіді на відзив позивачем, на виконання ст. 90 ГПК України, надані письмові відповіді на питання, поставлені відповідачем у відзиві на позов.
Суд прийняв відповідь на відзив до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Крім того, 17.04.2024 третьою особою на стороні позивача подано до суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких остання вважає, що заявлені Позивачем позовні вимоги до ТОВ «Аптека 13» про стягнення 186 968,80 грн неустойки у розмірі подвійної плати за оренду за час прострочення підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом долучено вказані пояснення до матеріалів справи.
Разом з тим, 08.05.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог.
Так, позивач просить суд прийняти вказану заяву до розгляду та стягнути з відповідача 210 339,90 грн неустойки у розмірі подвійної плати за оренду за час прострочення та судовий збір в сумі 3 155,10 грн.
Судом встановлено, що заява подана позивачем у порядку та строки, визначені ст. 46 ГПК України, а відтак, підлягає прийняттю до розгляду.
Справа розглядається з урахуванням поданої заяви.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
18.08.2015 року між Ніжинською міською радою Чернігівської області (Орендодавець), комунальним підприємством «Оренда комунального майна» (далі - КП «ОКМ») (Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека №13» (далі - ТОВ «Аптека №13», Відповідач) (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Ніжин №13 (Далі-Договір №13) (додаток № 4 до позову).
Згідно п. 1.1. Договору №13 Орендодавець та Балансоутримувач передають, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Ніжина нежитлове приміщення, загальною площею 318 м2, розміщене на першому поверсі вбудовано-прибудованого до п'ятиповерхового цегляного житлового будинку за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, та перебуває у господарському віданні КП «ОКМ».
У пункті 1.3. Договору №13 визначено, що майно передається в оренду для розміщення аптеки на підставі п. 6 рішення Ніжинської міської ради від 18.08.2015 року №23-70/2015.
Строк дії Договору №13 - з 18.08.2015 року до 30.01.2018 року включно (п. 10.1).
У Розділі 10 «Строк чинності, умови зміни та припинення договору» Договору №13 сторони погодили, що:
Після закінчення строку дії Договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано Балансоутримувачу за Актом приймання-передачі протягом трьох робочих днів. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного Договору до передачі приміщення за Актом, Орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати та сплатити вартість комунальних послуг (пункт 10.6).
Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 10.8).
У разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу. Акт приймання-передачі підписується Орендодавцем, Балансоутримувачем та Орендарем (пункт 10.9).
Відповідно до п.10.11. Договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються чинним законодавством України.
Об'єкт нерухомого майна вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення «аптека», загальною площею 740,2 м2, розташоване за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5, належить до комунальної власності територіальної громади в особі Ніжинської міської ради.
30.01.2018 року між Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради (далі - ВК НМР), КП «ОКМ» та ТОВ «Аптека №13» укладено додаткову угоду до Договору №13, яку ТОВ «Аптека №13» підписано з протоколом розбіжностей від 22.02.2018 року щодо пункту 2 (строк дії Договору №13).
Згідно пункту 1 додаткової угоди до Договору № 13 від 30.01.2018 року змінено сторону орендодавця з Ніжинської міської ради на ВК НМР відповідно до рішення Ніжинської міської ради від 12.10.2016 року №9-17/2016. Зазначений факт встановлено у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року у справі №927/855/18 (додаток № 8 до позову), рішеннях Господарського суду Чернігівської області від 27.09.2022 року у справі №927/141/21 (додаток № 9 до позову), від 03.10.2023 року у справі №927/135/23, які набрали законної сили.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 року у справі №927/855/18 за позовом ТОВ «Аптека №13» до ВК НМР про визнання укладеною додаткової угоди та внесення змін до договору внесено зміни до Договору №13 шляхом викладення пункту 10.1. у такій редакції: «Цей договір діє з 18.08.2015 року до 31.12.2020 року».
Строк дії Договору №13 закінчився 31.12.2020 року, на новий строк не продовжувався.
Орендна плата за грудень 2020 року становила 11 685,55 грн.
ТОВ «Аптека №13» після закінчення строку дії Договору №13 з орендного користування нежитлове приміщення загальною площею 318 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 не повернуло.
ТОВ «Аптека №13» продовжило використовувати вищезазначене комунальне майно у своїй господарській діяльності з 01.01.2021 року до 31.03.2024 року.
ТОВ «Аптека №13» у період часу з червня 2022 року до 31.03.2024 року не сплачувало плату за користування комунальним майном.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.08.2023 року у справі №9927/558/23, яке набрало законної сили, з ТОВ «Аптека №13» було стягнуто на користь КП «ОКМ» 158 793, 07 грн заборгованості за фактичне користування майном комунальної власності у розмірі орендної плати за період з 01.06.2022 року до 31.03.2023 року.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2023 року у справі №927/1221/23, яке набрало законної сили, з ТОВ «Аптека №13» було стягнено на користь КП «ОКМ» 68 086, 25 грн заборгованості за фактичне користування майном комунальної власності у розмірі орендної плати за період з квітня по липень 2023 року.
Крім того, вищезазначеними судовими рішеннями у справах №927/558/23 та №927/1221/23 було встановлено факт, що нежитлове приміщення загальною площею 318 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 перебуває з 02.06.2005 року у господарському віданні КП «ОКМ».
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2024 року у справі №9927/89/24 КП «ОКМ» було відмовлено у стягненні з ТОВ «Аптека №13» плати за вищезазначеним користування комунальним майном за період з 01.08.2023 року до 31.12.2023 року з підстав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту; водночас, вказано, що належним способом захисту є стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
ВК НМР направляв ТОВ «Аптека №13» вимогу повернення комунального майна 07.10.2020 року (лист №01.1-15/1930), 30.11.2020 року (лист №01.1-12/6-1662).
КП «ОКМ» направляло ТОВ «Аптека №13» вимогу повернення майна 17.12.2020 року (лист №189), 28.12.2020 року (лист №197); 05.01.2021 року КП «ОКМ» направило ТОВ «Аптека №13» (лист №3), до якого додало акти приймання-передачі комунального майна після закінчення Договору №13.
14.01.2021 року ТОВ «Аптека №13» повідомило міського голову (лист №14-01/21/а) про повернення без підписання акти приймання-передачі. Аналогічного змісту лист (№14-01/21) ТОВ «Аптека №13» направило на адресу КП «ОКМ».
Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Аналогічні визначення містить норма ст. 759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 760 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Разом з тим, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Відповідно до приписів ст. 4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Орендна плата визначається за результатами аукціону.
У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.
У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо заявленої до стягнення суми неустойки.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Позивачем заявлено до стягнення 210339,90 грн неустойки за період з 01.08.2023 року до 30.04.2024.
Як встановлено судом, рішеннями Господарського суду Чернігівської області у справах №927/558/23 та №927/1221/23 було встановлено факт, що нежитлове приміщення загальною площею 318 м2 за адресою: м. Ніжин, вул. Овдіївська, 5 перебуває з 02.06.2005 року у господарському віданні КП «ОКМ».
З огляду на що, за твердженням позивача, останній має право на захист свого порушеного права шляхом стягнення неустойки в порядку ст. 785 ЦК України.
Частиною 1 статті 62 ГК України визначено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
За змістом частини 3 статті 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
З огляду на зміст статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право на визначення юридичної долі свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від інших осіб.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до умов укладеного між сторонами спірного Договору, позивач є балансоутримувачем спірного майна, умовами Договору сторони не обумовили право балансоутримувача на отримання неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Натомість п. 10.11. Договору сторони узгодили, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються чинним законодавством України.
Зі змісту ст. 785 ЦК України вбачається, що право на неустойку у розмірі подвійної орендної плати виникає виключно у орендодавця (наймодавця), яким, за умовами Договору є Виконавчий комітет Ніжинської міської ради.
Доказів того, що до Комунального підприємства «Оренда комунального майна» перейшли права та обов'язки орендодавця (наймодавця) матеріали справи не містять.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 45 ГПК сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Позивач самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).
Оскільки, до позивача не перейшли права та обов'язки орендодавця за договором оренди щодо стягнення неустойки, відсутні правові підстави для твердження про порушення відповідачем прав позивача, наявність у позивача права на стягнення неустойки за цим договором на його користь.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Оренда комунального майна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека №13» є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судовий збір у сумі 3155,10 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Оренда комунального майна" код 25932160 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 13", код 01980880 про стягнення 210339,90 грн відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя М.П.Ноувен