14 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/322/24
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Ноувен М.П.,
секретаря судового засідання Дерби О.В.
розглянув заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу
у справі №927/322/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна"
код 33268860
вул. Індустріальна, 6, м. Южне, Одеська область, 65481;
адреса для листування: вул. Князів Острозьких, 32/2, 10 пов., м. Київ, 01010
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьманське",
код 41105190
вул. щенка В. ім, 61, м. Батурин, Ніжинський район, Чернігівська обл. 16512;
про стягнення 502 917,13 грн.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа № 927/322/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьманське" про стягнення коштів в сумі 502 917,13 грн з яких: 408 879,46 грн сума основної заборгованості, 80 357,99 грн сума пені, 8 830,71 грн сума 3% річних, 4848,97 грн сума інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2024 позовні вимоги ТОВ “ Дельта Вілмар Україна” задоволені повністю, присуджено до стягнення 408 879,46 грн. заборгованості, 80 357,99 грн пені, 4 848,97 грн - інфляційних витрат, 8 830,71 грн 3% річних та 7543,76 витрат зі сплати судового збору.
Під час ухвалення рішення у справі № 927/322/24 судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу адвоката всумі 60350,06 грн.
До Господарського суду Чернігівської області від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.06.2024 заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта Вілмар Україна” про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 14.06.2024.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд заяви в суді.
У нарадчій кімнаті 14.06.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Позиції учасників справи.
В обґрунтування своїх вимог та на підтвердження факту надання правничої допомоги в заявленому розмірі позивач надав:
- договір про надання правової допомоги № 20160/28 від 14.11.2023,
- додаткову угоду № 1 від 14.11.2024 до договору № 20160/28 про надання правової допомоги від 14.11.2023,
- детальний опис виконаних робіт,
- ордер серії АВ № 1123665 від 01.04.2024.
Відповідач надав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого просить суд зменшити розмір останніх до 10000 грн.
Перелік обставин, які є предметом доказування.
Враховуючи предмет та підстави заяви, до обставин, які є предметом доказування належать: наявність правових підстав для стягнення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, доведеність зазначених сум витрат.
Обставини встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.
Згідно з ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
14.11.2023 між адвокатським об'єднанням «Арцінгер» (об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар Україна» (клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №20160/28, відповідно до умов якого об'єднання зобов'язується надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, умовами співробітництва, погодженими у переписці сторін та додатковими умовами до нього.
Розмір винагороди об'єднання за надання клієнту правової допомоги та порядок її сплати визначається додатковими угодами, що підписуються сторонами (п. 4.1 Договору).
12.09.2023 між сторонами укладено Додаткову угоду №1, в якій сторони погодили, що об'єднання надає наступну правову допомогу:
-проведення досудових переговорів та підготовка й подання до суду від імені Клієнта позовів про стягнення заборгованості із: ТОВ «Агро-край», ТОВ «Агротермінал констракшн», ТОВ «Гетьманське», ТОВ «Елеватор-Агро», ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське», ТОВ «Райз-Північ», ТОВ «Райз-Схід» (далі - Боржники), яка виникла у Боржників перед Клієнтом на підставі договорів на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу, що включає наступний обсяг правової допомоги: аналіз отриманих від Клієнта документів, розроблення стратегії захисту прав Клієнта, проведення переговорів із Боржниками з метою досудового врегулювання спорів, підготовка та направлення Боржникам претензій від імені Клієнта, збір інших доказів, необхідних для подання позовів; сплата судового збору за подання позову від імені та в інтересах Клієнта, складення та подання заяв про забезпечення позову;
-представництво Клієнта в судах першої інстанції під час розгляду справ за позовами Клієнта до Боржників про стягнення заборгованості, що включає наступний обсяг Правової допомоги: складання та подання до суду та направлення учасникам справ (за потреби) заяв по суті спору, заяв (клопотань) з процесуальних питань, та інших необхідних процесуальних документів разом з додатками, обговорення проектів відповідних документів із Клієнтом, аналіз заяв по суті справи, інших процесуальних документів, поданих відповідачами, іншими учасниками справи, участь в судових засіданнях (у тому числі в режимі відеоконференції).
Пунктом 2 Додаткової угоди сторони обумовили, що базова погодинна ставка працівників Об'єднання становить 200 євро/год для всіх юристів, незалежно від їх градації.
Сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену п.1 цієї Додаткової угоди, Клієнт сплачує Об'єднанню гонорар у гривнях у розмірі 12% від фактично сплаченої Боржниками на користь Клієнта суми заборгованості (Гонорар) (п.3 Додаткової угоди).
Відповідно до п.4,5 Додаткової угоди Клієнт оплачує Об'єднанню Гонорар виключно за умови отримання від Боржників грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за договорами на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу. Факт перерахування Боржниками на користь Клієнта суми заборгованості за договорами на транспортно-експедиційне обслуговування вантажу після укладення цієї Додаткової угоди є підставою для оплати Клієнтом Гонорару на користь Об'єднання.
Сторони погодили, що обов'язок Клієнта із сплати Об'єднанню Гонорару може виникнути на будь-якому етапі надання правової допомоги (досудові переговори, судовий розгляд, набрання законної сили рішенням суду, примусове виконання рішення суду) та залежить виключно від факту погашення заборгованості перед Клієнтом (п. 6 Додаткової угоди).
Відповідно до п. 11 Додаткової угоди за результатами наданої правової допомоги Сторонами підписується Акт (звіт) приймання-передачі наданої професійної правничої допомоги.
До заяви адвокатом додано детальний опис виконаних робіт, відповідно до якого останнім виконано наступні роботи: підготовка та направлення претензії до ТОВ «Гетьманське» з вимогою сплатити заборгованість на користь клієнта (витрачений час 2,50), підготовка позовної заяви до ТОВ «Гетьманське», формування пакету документів, направлення відповідачу та до суду (витрачений час 8,00), підготовка квитанції про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у справі № 927/322/24 (витрачений час 0,17), підготовка та подання клопотання про участь у підготовчому засіданні у режимі відеоконференції у справі № 927/322/24 (витрачений час 1,00), підготовка та подання відповіді на відзив у справі № 927/322/24 (витрачений час 4,00), підготовка та подання клопотання про долучення доказів у справі № 927/322/24 (витрачений час 1,50), участь у судовому засіданні у справі № 927/322/24 (витрачений час 0,25). Всього годин по працівнику 17,42.
Відповідач заперечив проти заявленого розміру витрат на послуги адвоката, зазначивши, що заявлений розмір є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідач критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та необхідності та просить суд зменшити розмір витрат до 10000 грн.
Розглянувши заяву про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За змістом частини третьої статті 237 ЦК України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Необхідною умовою для розподілу судових витрат є визначення їх розміру.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У заяві про розподіл судових витрат адвокатом визначено розмір останніх, а саме 60350,06 грн.
Як на підставу визначення даного розміру адвокат зазначає пункт 3 Додаткової угоди, відповідно до якої визначено розмір гонорару у розмірі 12% від фактично сплаченої Боржниками на користь Клієнта суми заборгованості.
При цьому у заяві адвокат зазначає, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2024 стягнуто з відповідача заборгованість у розмірі 502917,13 грн і 12% з задоволеної суми становить 60350,06 грн.
З огляду на зміст п.3,4,5,6,8 Додаткової угоди суд зазначає, що сторонами встановлено розмір гонорару в залежності від фактично сплаченої, а не стягнутої суми з Боржника на користь Клієнта.
Під час розгляду справи № 927/322/24 судом встановлено, про що зазначено в рішенні, що ані станом на день звернення позивача з позовом до суду, ані станом на день винесення рішення судом, відповідачем заборгованість не сплачена.
Доказів погашення суми заборгованості станом на день вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат сторонами також не надано.
Отже, у суду відсутні відповідні докази, які б підтверджували фактично сплачену суму заборгованості для визначення розміру гонорару, а відтак і підстави для задоволення заяви позивача.
Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості застосувати такі критерії, як обґрунтованість, реальність, пропорційність, співмірність та розумність розміру витрат, а також розглянути заявлене клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява про розподіл судових витрат задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар Україна» про розподіл судових витрат відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені статтею 256 цього Кодексу.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне додаткове рішення складено 17.06.2024.
Суддя М.П. Ноувен