Іменем України
06 червня 2024 року м. Чернігів справа № 927/17/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури (16000, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Замкова, 9-а; код 02910114 (nsiverskiy.prok@chrg.gp.gov.ua)) в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) (код 00022674) 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7 (post@regadm.gov.ua) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (код 02231672) 14000, м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 70 (dep@cult.gov.ua)
до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код 04062009) 15400, м. Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, вул. Червона Площа, 6 (semenivkacity@ukr.net) Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (код 39764881) 14000, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 11-а (chernihiv@land.gov.ua)
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участі представників учасників сторін:
від позивача: Носовець В.А. (в порядку самопредставництва)
від відповідача: не з'явився
від третіх осіб: не з'явились
В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Лепська Н.П. (посв. від 01.03.2023 № 073884).
02 січня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, якою прокурор просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 15,7289 га кадастровий номер 7424786500:09:001:2716 шляхом:
скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424786500:09:001:2716 площею 15,7289 га за територіальною громадою в особі Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код 04062009) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2073578674247),
скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7424786500:09:001:2716 площею 15,7289 га,
зобов'язання Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код 04062009) повернути земельну ділянку площею 15,7289 га кадастровий номер 7424786500:09:001:2716 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) (код 00022674).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2024 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;
залучити Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;
залучити Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;
призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 06 лютого 2024 року;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановити процесуальний строк для подання третіми особами письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
викликати для участі в судовому засіданні представника Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;
викликати для участі в судовому засіданні представника Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;
викликати для участі в судовому засіданні представника Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Повідомити третю особу, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.
Ухвала суду від 08.01.2024 була направлена сторонам та третій особі (Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації) до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 08.01.2024 14:04.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.01.2024 є такою, що отримана сторонами та третьою особою 08.01.2024.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 06.02.2024 підготовчому засіданні сторони та третя особа (Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації) не скористались.
11.01.2024, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшли пояснення від 09.01.2024 № 9-25-0.6-139/2-24 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області зі змісту яких вбачається, що третя особа вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
25.01.2024, у встановлений процесуальний строк, відповідач подав до Господарського суду Чернігівської області відзив від 19.01.2024 № 01-20/163 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що орган місцевого самоврядування заперечує проти позову. Так, відповідач зазначив, що у документах доданих до позовної заяви відсутні відомості щодо меж пам'ятки археології, відсутні офіційні документи, які б встановлювали, що земельна ділянка з кадастровим номером повністю накладається на межі пам'ятки археології - поселення «Городище-1». Крім того, відповідач вказав, що ініціатором передачі земельних ділянок до комунальної власності громади була безпосередньо держава, міською радою не порушувались норми законодавства, а державна реєстрація проводилась на підставі документів, виданих державними органами.
29.01.2024 прокурором до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь від 26.01.2024 № 53-77-268ВИХ-24 на відзив, змісту якої вбачається, що прокурор вважає аргументи та висновки відповідача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та не відповідають дійсним обставинам справи.
01.02.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області позивачем подано відповідь від 01.02.2024 на відзив, якою останній не погоджується з доводами відповідача, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Серед іншого, дана заява по суті справи містить клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.
У встановлений судом процесуальним строк письмові пояснення щодо позову Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до Господарського суду Чернігівської області подані не були.
В підготовчому засіданні 06.02.2024, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.02.2024 постановлено зупинити провадження у справі № 927/17/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду постанови Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року у справі № 927/1206/21.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.04.2024 постановлено:
поновити провадження у справі;
підготовче засідання призначити на 01 травня 2024 року;
повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;
повідомити третіх осіб про призначення судового засідання, а також про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.
Ухвала суду від 15.04.2024 була направлена відповідачу та третім особам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 15.04.2024 20:44.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 15.04.2024 є такою, що отримана адресатами 16.04.2024.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 01.05.2024 підготовчому засіданні відповідач та треті особи не скористались.
18.04.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 18.04.2024 № 15-1113/8 Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації про розгляд справи без участі, яким третя особа повідомила про підтримання позовних вимог в повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності її повноважного представника.
30.04.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 26.04.2024 № 01-20/1080 Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про розгляд справи за відсутності її повноважного представника; одночасно відповідач повідомив про заперечення проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.05.2024 постановлено:
закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14 травня 2024 року;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем заперечення - до 07.05.2024 включно;
викликати для участі в судовому засіданні представника Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи;
викликати для участі в судовому засіданні представника Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Повідомити третю особу, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;
викликати для участі в судовому засіданні представника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Повідомити третю особу, що її неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви.
Ухвала суду від 01.05.2024 направлена відповідачу та третім особам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 01.05.2024 18:25.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.05.2024 є такою, що отримана адресатами 02.05.2024.
Процесуальним правом на участь в призначеному на 14.05.2024 судовому засіданні відповідач та треті особи не скористались.
13.05.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 13.05.2024 відповідача, яким останній просить залучити Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області до участі у справи як відповідача.
Присутні в судовому засіданні 14.05.2024 прокурор та повноважний представник позивача заперечили проти клопотання відповідача.
Розглянувши дане клопотання, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, адже згідно ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, залучення до участі у справі співвідповідача може бути здійснена лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження.
Процесуальним правом на подання заперечення відповідач не скористався.
В судовому засіданні 14.05.2024 оголошено перерву до 06.06.2024 до 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 14.05.2024 суд повідомив відповідача та третіх осіб про призначення судового засідання на 06.06.2024.
У судовому засіданні 06.06.2024 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989 взято під державну охорону пам'ятники історії та культури, археології, архітектури, розташовані на території області, згідно з додатками 1-3.
Так, згідно з додатком № 2 до списку нововиявлених пам'ятників археології Чернігівської області по Семенівському району включено селище (посад) біля городища, 1 тис. до н.е., ХІ-ХІІІ ст.
Пам'ятку археології паспортизовано 21.10.1986 (охоронний номер 2631). Відповідно до паспорту пам'ятки - поселення в ур. Городок (посад Городища) датоване 1 тис. до н.е., ХІ-ХІІІ ст. Поселення розташоване на плато правого корінного берега р. Снов, за валом городища. Площа 400x200м. Тут поряд з кружальною керамікою ХІ-ХІІІ ст. на окремих ділянках знайдено ліпну кераміку ранньозалізного віку. На мисоподібному виступі, який прилягає до східного боку городища 60x35м., виявлено культурний шар 0,3-0,6 м., який вміщує кружальну кераміку ХІ-ХІІІ ст.
Вперше територія поселення, яка прилягає до валу городища, була заселена у І тис. до н.е. Пізніше вся територія пам'ятника була заселена у ХІ-ХІІІ ст.ст.
Адреса пам'ятки: Чернігівська обл., Семенівський район, Тимоновицька сільська рада, с. Городок, за 450 м на північний захід від села, на кладовищі, в ур. Городок.
На момент її паспортизації пам'ятка перебувала на балансі колгоспу ім. Леніна.
До паспорту пам'ятки складено схематичний план селища в ур. Городок з відображенням топонімів, відповідно до яких здійснено прив'язку місця розташування поселення «Городок-1», а також облікову карту пам'ятки археології, яка датована 21.10.1986, у якій продубльовано інформацію про місце розташування, датування пам'ятника.
На пам'ятку археологічної спадщини - поселення «Городок -1» укладено охоронний договір від 17.11.2017.
На підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989 взято на облік та під державну охорону об'єкт культурної спадщини - поселення «Городок-1» 1 тис. до н.е., ХІ-ХИІ ст. у с. Городок, Семенівського району Чернігівської області, як нововиявлений пам'ятник археології місцевого значення, а 21.10.1986 проведено його паспортизацію, як пам'ятника історії та культури СРСР, яка дає додаткові дані про заселеність басейну р. Снов у різні історичні періоди, то враховуючи положення п. 3 розділу X «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини», вказана пам'ятка археології була і є пам'яткою культурної спадщини відповідно до Закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури» та Закону України «Про охорону культурної спадщини» без занесення її до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Відповідно до паспортних даних пам'ятка археології - поселення «Городище-1» розташоване на плато правого корінного берега р. Снов, за валом городища, за 450 м. на північний захід від села на кладовищі, в урочищі Городок.
На момент її паспортизації пам'ятка перебувала на балансі колгоспу ім. Леніна.
У 2018 році Київською обласною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» виконано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Семенівської міської ОТГ, Семенівського району, Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування територій Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (далі технічна документація із інвентаризації земель).
У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 № 643 відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки (Тимоновицька сільська рада) площею 15,7289 га - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Аналогічні відомості зазначені у пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки у Державному земельному кадастрі.
Згідно кадастрового плану земельної ділянки № 4 з кадастровим номером 7424786500:09:001:2716, площею 15,7289 га, наявні обмеження у використанні земельної ділянки за кодом 01.02 «Охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини», площею 15,7289га, обмеження визначено згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Також актом перенесення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, згідно якого вздовж земельної ділянки № 4, площею 15,7289 га проходить охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Переліком обмежень щодо використання земельних ділянок на території Семенівської міської ОТГ, Семенівського району Чернігівської області, визначено обмеження у використанні земельної ділянки № 4, розташованої на території Тимоновицької сільської ради - охорона зона навколо об'єкта культурної спадщини, площею 15,7289 га.
Відділом у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 02.07.2018 про погодження вказаної технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Семенівського району, Чернігівської області. Пунктом 7 вказаного висновку передбачено необхідність проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.
Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 13.07.2018 № 1981-18, який видано Держгеокадастром України, визначено підсумкову оцінку результатів державної експертизи, а саме: технічна документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Семенівського району Чернігівської області не у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання.
У пп. 2 п.10 вказаного висновку серед зауважень до землевпорядної документації вказано необхідність на графічних матеріалах технічної документації нанести межі охоронних зон об'єктів культурної спадщини та у разі необхідності технічну документацію погодити згідно вимог ст. 1861 ЗК України.
Згідно з довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою від 08.08.2018 № 192-П, виданої Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації на виконання зауважень висновку державної експертизи землевпорядної документації від 13.07.2018 № 1981-18 (у порядку погодження землевпорядної документації згідно вимог ст. ст. 186, 1861 Земельного кодексу України), частина ділянок, які підлягають інвентаризації для передачі у комунальну власність Семенівської міської ОТГ, розташована на землях історико - культурного призначення, у тому числі: на земельній ділянці, яка знаходиться на території Тимоновицької сільської ради Семенівського району Чернігівської області, - ділянка № 4 площею 15,7289 га, розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Городок-1» (посад городища в ур. Городок), 1 тис. до н.е., ХІ-ХІІІ ст. (№ 2631-Чр, взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130).
Також у вказаній довідці Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації попереджено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 2 ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини: пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність.
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 10.08.2018 видано наказ № 25-6247/14-18-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, що розташовані на території Семенівського району Чернігівської області загальною площею 553,1253 га до складу яких ввійшла і земельна ділянка історико - культурного призначення 7424786500:09:001:2716, площею 15,7289 га.
Пам'ятка археології місцевого значення - поселення в ур. Городок (посад Городища) розташована на земельній ділянці площею 15,7289 га кадастровий номер 7424786500:09:001:2716. Вказана ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення, на всю її площу встановлено обмеження - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Порядок та режим використання цієї земельної ділянки визначається Законом України «Про охорону культурної спадщини».
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.09.2018 № 25-7570/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Семенівській міській раді Семенівського району Чернігівської області у комунальну власність Семенівської міської об'єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 10983,5936 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Семенівської міської об'єднаної територіальної громади Семенівського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.
На підставі акту приймання-передачі від 27.09.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 27.09.2018 № 25-7570/14-18-сг передало із державної власності, а Семенівська міська рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 15,7289 га, кадастровий номер 7424786500:09:001:2716 (№ 395 додатку до акту).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 354976273 на підставі вказаних наказу та акту-прийому передачі 23.04.2020 вчинено державну реєстрацію права комунальної власності Семенівської міської ради на земельну ділянку площею 15,7289 га, кадастровий номер 7424786500:09:001:2716, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2073578674247.
Як вказує прокурор у позовній заяві, наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 27.09.2018 № 25-7570/14-18-сг щодо передачі з державної власності у комунальну земельної ділянки площею 15,7289 га, кадастровий номер 7424786500:09:001:2716, є незаконними, оскільки на ділянці розташована пам'ятка археології місцевого значення, ділянка відноситься до тієї категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність. Наслідками прийняття незаконних рішень стало протиправне набуття Семенівською міською радою Новгород - Сіверського району Чернігівської області права власності на спірну земельну ділянку.
Прокурором зазначено, що земельна ділянка, на якій розташована пам'ятка археології є об'єктом обмеженим у цивільному обороті, оскільки може перебувати виключно у державній власності.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону №1697-VII).
Згідно із ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Водночас вказаною нормою гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуто у власність.
Тобто виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.
При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що у демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи "Delcourtv.Belgium", "Belletv.France"). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.
У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Новоселецький проти України" від 11.03.2003, "Федоренко проти України" від 01.06.2006).
Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07.12.1976, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.01.1986).
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".
Правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська ОДА.
Листом від 28.09.2023 Новгород - Сіверська окружна прокуратури повідомила Чернігівську обласну військову (державна) адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення в урочищі Городок (посад Городища). У вказаному листі прокуратура, з урахуванням повноважень Чернігівської ОВА як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення державі перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 15,7289 га кадастровий номер 7424786500:09:001:2716, а у випадку їх не застосування - про причини, які цьому перешкоджають.
Листом від 19.10.2023 Чернігівська обласна військова (державна) адміністрація повідомила, що відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» облдержадміністрація не наділена повноваженнями здійснювати перевірку наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для вжиття заходів, вказаних у листі прокуратури.
Таким чином, Чернігівська ОВА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права у окреслених запитом спірних правовідносинах, не здійснює захист таких інтересів.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.
Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.
Новгород-Сіверською окружною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду.
Згідно з п. 1 ч 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула у комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, у розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.
Відповідно до частини 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 15.7289 га кадастровий номер 7424786500:09:001:2716 перебуває у комунальній власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки - 16.00.
Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
Згідно статті 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку з кадастровим номером 7424786500:09:001:2716 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, яке виникло внаслідок встановлених судом обставин, оскільки у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права.
Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7424786500:09:001:2716 (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у справі №924/504/20 від 31.01.2023).
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).
Так, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В свою чергу, обов'язковість рішення суду, серед іншого закріплено в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Суд зазначає, що спірні правовідносини, крім іншого, регулюються Законом України «Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.
Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7424786500:09:001:2716 підлягає скасуванню в судовому порядку.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав територіальної громади в особі Семенівської міської ради на ці ділянки, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.
При цьому скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав Семенівської міської ради на них є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.
Частиною 1 ст. 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Кодексу землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
У свою чергу згідно з ч. 1 ст. 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Отже, чинним земельним законодавством виокремлено категорії земель, які використовуються в залежності від їх цільового призначення.
Статтею 20 Земельного кодексу України урегульовано порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок.
Зокрема частина 1 цієї статті передбачає, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.
Стаття 21 Земельного кодексу України визначає наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема п. в) визнання недійсною державної реєстрації земельних ділянок.
За положеннями ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація земельної ділянки скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Суд зазначає, що після повернення земельної ділянки державі, скасування державної реєстрації земельної ділянки призведе до припинення її існування як об'єкта цивільних прав, який було сформовано незаконно, з огляду на неправомірне включення до її складу земель історико-культурного призначення.
Водночас, припинення існування такого об'єкту цивільних прав надасть позивачу безперешкодну можливість оформити, як новий об'єкт цивільних прав земельну ділянку у межах території пам'ятки археології, без необхідності додаткового звернення із позовом до суду.
Застосування конкретного способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18, від 19.10.2022 року у справі № 910/14224/20).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
У практиці ЄСПЛ, зокрема у рішеннях у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Лише факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається діл досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення ст. 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.
Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування ст. 1 Першого Протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою набувача майна.
Слід наголосити, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Конституція України (ст. ст. 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. ст. 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на наведене, а також ч. 4 ст. 84, ст. 122 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Перебування у комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка археології, позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано положеннями Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-ІІІ.
Законом №1805-ІІІ закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що археологічний об'єкт культурної спадщини це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Пунктом 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Згідно зі ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЗК України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.
Отже, стосовно земель історико-культурного призначення установлено пріоритет права власності Українського народу, державної власності над приватною, тобто законно набути права комунальної власності на земельні ділянки відповідних характеристик, розміру і територіального розташування із земель державної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, у тому числі і відповідач - Семенівська міська рада.
Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі.
Суспільний інтерес у поверненні спірних земельних ділянок у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність.
Положеннями ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частинами 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України, як наслідок, позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Заперечення відповідача проти позову спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 8052,00 грн судового збору.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (Чернігівської обласної військової адміністрації) до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити повністю.
Зобов'язати Семенівську міську раду Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код 04062009, 15400, м. Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, вул. Червона Площа, 6) повернути земельну ділянку площею 15,7289 га кадастровий номер 7424786500:09:001:2716 державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7, код 00022674).
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 15,7289 га кадастровий номер 7424786500:09:001:2716 за територіальною громадою в особі Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код 04062009), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2073578674247.
Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 15,7289 га кадастровий номер 7424786500:09:001:2716.
Стягнути з Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (код 04062009, 15400, м. Семенівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, вул. Червона Площа, 6) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 8052 грн 00 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2024.
Суддя А.С.Сидоренко