Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1171/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», місто Харків,
до НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРТРОН-АРКОС ЛТД, місто Харків,
простягнення коштів, -
Позивач, Акціонерне товариство «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Науково-виробничого підприємства ХАРТРОН-АРКОС ЛТД, про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 373 979,06 грн., з них: 302 850,65 грн. заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії, 19 538,11 грн. заборгованість за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 42 938,50 грн. пеня, 3 746,15 грн. 3% річних, 4 905,65 грн. інфляційні втрати. Підставою позову визначено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 0321,04 від 01.01.2019 року та Додаток № 10 від 05.05.2021 року до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії № 0321,04 від 01.01.2019 року, який є договором № 0321,04 про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів.
1. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12 квітня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Акціонерного товариство «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» без руху. 19 квітня 2024 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/1171/24. Справу № 922/1171/24 визнано малозначною, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався. Як вбачається з трекінгу відправлення за трек номером 0600262096910, ухвала суду від 19 квітня 2024 року є врученою за датою 26.04.2024 року. Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк до 13.05.2024 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
2. ОПИС ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА, ЩО ВИКЛАДЕНА У ПОЗОВНІЙ ЗАЯВІ
Як зазначено у позовній заяві, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 0321,04 від 01.01.2019 року шляхом підписання заяви-приєднання з додатками, що діє на умовах договору про постачання електричної енергії № 321.04 від 03.06.2005 з додатками (надалі - «Договір»). На виконання умов Договору відповідачу надавалися послуги з розподілу електричної енергії. Так, за період з січня 2023 року по листопад 2023 року позивач надав послуги з розподілу електричної енергії споживачу у відповідності до умов Договору у обсязі 204 488 кВт*год вартістю 302 850,65 грн., що підтверджується актами фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії (точки обліку АСКОЕ), актами приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії та актами про обсяги розподіленої електричної енергії, які отримані уповноваженими представником споживача та були направлені на його поштову адресу. За результатами розрахункового періоду та на підставі узгоджених документів, оператором системи розподілу надані відповідачу рахунки на оплату послуг з розподілу електричної енергії за січень-листопад 2023 року, які отримані уповноваженим представником споживача та були направлені на його поштову адресу. Проте, відповідачем не здійснено оплату вартості послуг з розподілу електричної енергії за вказаний період у зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач є таким, що прострочив виконання вказаного зобов'язання. З огляду на наведене, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з січня 2023 року по листопад 2023 року становить 302 850,65 грн. При цьому, відповідно до п. 1.1. Додатку № 10 від 05.05.2021 року до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 321.04 від 01.01.2019 року, який є договором № 0321,04 про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, оператор надає послуг із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є невід'ємними частинами. Так, за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року позивач надав послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії споживачу у відповідності до умов Договору у обсязі 4 482 кВт*год вартістю 19 538,11 грн, що підтверджується актами фіксації фактичних показів лічильників електричної енергії (точки обліку АСКОЕ), актами приймання-передачі про надання послуг з розподілу електричної енергії, які були отримані уповноваженим представником споживача та направлені на його поштову адресу. Відповідачу надавалися рахунки на оплату за перетікання реактивної енергії за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року, які були отримані уповноваженим представником споживача та направлені на його поштову адресу. Проте, відповідачем не здійснено оплату вартості послуг за перетікання реактивної енергії за вказаний період у зв'язку з чим, відповідач є таким, що прострочив виконання вказаного зобов'язання. З огляду на наведене, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за перетікання реактивної енергії становить 19 538,11 грн з ПДВ. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 42 938,50 грн. пені, 3 746,15 грн. 3% річних та 4 905,65 грн. інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
3. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, з 01.01.2019 року між сторонами укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 321.04 від 03.06.2005 року. Укладання договору відбулося шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 03.12.2018 року (т. 1 а.с. 37).
Відповідно до п. 1.1. Договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Згідно із п. 2.1. Договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі. У відповідності до п. 5.3. Договору тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 «Порядок розрахунків».
Відповідно до Додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків», що опублікований на офіційному сайті АТ «Харківобленерго» (https://oblenergo.kharkov.ua) та на що посилається позивач, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п. 1 Додатку № 4). Оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу розподіленої електричної енергії за відповідний попередній розрахунковий період (п. 3 Додатку № 4). У відповідності до п. 7 Додатку № 4 до Договору рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику Споживача (п. 6 цього додатку) Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах Оператора системи розподілу. В разі неотримання Споживачем рахунків Оператор системи розподілу направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем представлено до матеріалів справи рахунки на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої за період з січня 2023 року по листопад 2023 року у загальному розмірі 302 850,65 грн, що і зазначено у розрахунку позивача. Означені рахунки були скеровані відповідачу засобами поштового зв'язку. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останній не сплатив означену заборгованість.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 302 850,65 грн за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.
При цьому, позивачем заявлено до стягнення заборгованості за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.1. Додатку № 10 від 05.05.2021 року до Договору, що є договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії № 0321,04, оператор системи надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату оператору системи за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами. У відповідності до п. 2.2. цього Додатку № 10 до Договору споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії, який є додатками до цього Договору. Відповідно до п. 7 Порядку розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії рахунки за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику споживача оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах оператора системи розподілу. В разі неотримання споживачем рахунків оператор системи розподілу направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від отримання рахунка споживачем.
В матеріалах справи наявні рахунки за перетікання реактивної електроенергії за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року на загальну суму 19 538,11 грн. що і зазначено у розрахунку позивача. Означені рахунки були скеровані відповідачу засобами поштового зв'язку. Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останній не сплатив означену заборгованість.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії в розмірі 19 538,11 грн за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.
4. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА 3% РІЧНИХ
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Позивачем заявлено до стягнення 3 746,15 грн 3% річних та 4 905,65 грн інфляційні втрати.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі №910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду».
Здійснивши перевірку сум нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року у справі № 910/18557/20, суд прийшов до висновку, що вони здійснено арифметично вірно, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 3% річних у сумі 3 746,15 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 905,65 грн.
5. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ З ВІДПОВІДАЧА ПЕНІ
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій, згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України). Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 8 Додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків» у разі порушення строків оплати за розподіл електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, передбачених п. 7 даного Порядку, Споживач сплачує Оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, за кожен день прострочення, у тому числі за день оплати. Суми пені зазначаються у рахунку окремими рядками, та повинні бути сплачені Споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 25 лютого 2023 року по 30.11.2023 року у розмірі 42 938,50 грн.
Здійснивши перевірку суми нарахованої позивачем пені, суд прийшов до висновку, що розрахунок здійснений повністю невірно.
Відповідно до п. 5 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 27.02.2022) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». В подальшому, відповідно до п. 16 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) вирішено на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. Відповідно до п. 96 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасник ринку електричної енергії - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор малої системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії в порядку, передбаченому цим Законом. У відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: про надання послуг з розподілу; інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Тобто, до 26.04.2022 постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року передбачала рекомендацію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, а вже після 26.04.2022 постановою встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.
Як вбачається з представленого розрахунку пені, вона повністю нарахована після 26.04.2022 року, що суперечить постанові НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року (в редакції від 27.02.2022 та 26.04.2022).
Таким чином, суд прийшов до висновку про повну відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.
Під час ухвалення цього рішення судом враховано, що постановою ОП КГС від 19 квітня 2024 року у справі № 911/1359/22 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 911/1359/22 в оскаржуваній частині щодо вимог про стягнення пені у розмірі 17 933 524,59 грн залишено без змін. При цьому, судом першої інстанції, що підтверджено судом апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні вимог про стягнення пені на підставі постанови НКРЕКП.
6. ВІДНОСНО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ
Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» задовольнити частково.
Стягнути з НАУКОВО-ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА ХАРТРОН-АРКОС ЛТД (61070, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1; код ЄДРПОУ: 25184774) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 149; код ЄДРПОУ: 00131954) 302 850,65 грн за послуги з розподілу електричної енергії, 19 538,11 грн за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 3 746,15 грн 3% річних, 4 905,65 грн інфляційні втрати, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 4 965,61 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "17" червня 2024 р.
Суддя Н.В. Калініченко