Рішення від 05.06.2024 по справі 922/924/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2024м. ХарківСправа № 922/924/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; код ЄДРПОУ: 19480600)

до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Сковороди (Пушкінська), 61; код ЄДРПОУ: 07923280)

про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача - Атаманюка В.В., довіреність №64 від 26.12.2023;

відповідача - Горячко О.Б., довіреність №583/84 від 08.01.2024.

ВСТАНОВИВ:

22.03.2024 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, в якій просить суд стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління заборгованість у загальному розмірі 1 197 259,59 грн. з яких: 787 288,36 грн. основного боргу за поставлену електричну енергію на рахунок IBANUA523226690000026038300011485 в АТ «Ощадбанк»; 181 239,54 грн. - 15% річних, 59 924,37 грн. - пені та 168 807,32 грн. - інфляційних втрат на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 368,00 грн. на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині своєчасної оплати вартості використаної електричної енергії, у зв'язку із чим позивачем було нараховано відповідачу пеню, 15% річних та інфляційні витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 прийнято позовну заяву (вх.№924/24 від 22.03.2024) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/924/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 24 квітня 2024 року.

08.04.2024 через кабінет Електронного Суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№9292 від 08.04.2024).

У відзиві представник відповідача зазначив, що Харківське КЕУ проти задоволення позовної заяви заперечує. Харківське КЕУ є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. В діях відповідача, щодо виниклої тимчасової заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" не було вини (умислу або необережності) а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію рф проти України. В зв'язку з тим, що відповідач є бюджетною установою, порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам процесу, враховуючи, що позивач, знаючи про те, що відповідач не може погасити заборгованість без рішення суду, звернувся з даним позовом через 38 місяців після виникнення обов'язку по сплаті заборгованості, а тому вбачаються підстави для зменшення 15% річних.

За твердженнями представника відповідача, період нарахування заборгованості за поставлену електричну енергію, 15% річних, інфляційні втрати, по якому пропущено строк позовної давності є період з 01.01.2021 по 31.03.2021. Періодом нарахування пені, по якому пропущено строк позовної давності є період з 27.02.2021 по 21.03.2023. Разом з цим, після 26.04.2022 постановою встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій. На підставі наведеного представник відповідача вважає, що позивач безпідставно нараховує пеню, 3% річних та інфляційні витрати відповідачу, намагається цим самим покарати останнього, за незалежні від нього обставини.

Разом з цим, представник відповідача просив суд врахувати той факт, що об'єктами електропостачання є гуртожитки, а отже в зв'язку з заборгованістю мешканців за спожиту електричну енергію перед Харківським КЕУ, у останнього відсутня можливість оплачувати своєчасно рахунки за використану електричну енергію мешканцями гуртожитку.

Також представник відповідача просить суд застосувати строк позовної давності до вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення суми основної заборгованості, 15% річних та інфляційних втрат за період з січня 2021 року по березень 2021 року та застосувати строк позовної давності до вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення пені за період з 27.02.2021 по 21.03.2023.

15.04.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№9951 від 15.04.2024).

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 15% річних, відповідно до статті 625 ЦКУ, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Твердження відповідача про незаконне нарахування інфляційних втрат та 15% річних, є помилковим, оскільки саме на споживача був покладений обов'язок належним чином виконати умови Договору. До відзиву не надано жодних доказів які б підтвердили викладену позицію (заперечення) відповідача у відзиві на позовну заяву.

На думку представника позивача, все зазначене вказує на те, що відповідач маніпулює і вишукує підстави, щоб не сплачувати частину боргу за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та намагається уникнути відшкодування постачальнику «останньої надії» збитків, понесених ним у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань, встановлених цим договором, перед ДПЗД «Укрінтеренерго».

Також представник позивача зазначив, що розділом «Позовна давність» Додатку 1 до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Комерційна пропозиція визначено, що керуючись ст. 259 ЦК України сторони домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності, зокрема строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років.

В підготовчому засіданні 24.04.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.05.2024.

15.05.2024 в час призначеного по даній справі судового засідання по території України та, зокрема, в Харківській області було оголошено сигнал повітряної тривоги.

Згідно наказу голови Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 №12 та Правил реагування на сигнал «Повітряна тривога» у Господарському суді Харківської області, у разі надходження сигналу «Повітряна тривога» працівники апарату мають невідкладно припинити виконання своїх посадових обов'язків та вживають заходи з переходу до укриття чи захисної споруди.

Враховуючи вищевикладене, призначене на 15.05.2024 судове засідання по даній справі не проводилось.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.05.2024 повідомлено сторін про те, що наступне судове засідання у справі відбудеться 22.05.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.05.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 05.06.2024.

Представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні 05.06.2024 в в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Присутня в судовому засіданні 05.06.2024 представник відповідача проти задоволення позову заперечувала та заявила усне клопотання про зменшення пені на 100%.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.06.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промову присутніх учасників справи у судових дебатах, суд встановив наступне.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», виконує функції постачальника «останньої надії», діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, відповідно до ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

Акціонерне товариство «Харківобленерго» визначено як Оператор системи розподілу (далі - ОСР) згідно реєстру суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р ДПЗД «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» (далі - ПОН) на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2024 року.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

За даними АТ «Харківобленерго», на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанова НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 ПРРЕЕ, Харківське квартирно-експлуатаційне управління віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2021 р., що підтверджено листом з додатком (витяг) від 11.01.2021 р. №56к-01/04-107 «Повідомлення оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» енергії».

Разом з цим, за даними АТ «Харківобленерго» віднесено Харківське КЕУ до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з листопада 2023 року.

Згідно п.3.4.1. ПРРЕЕ, постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання у таких випадках:

- банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

- завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

- невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку РДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

- необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;

- в інших випадках, передбачених Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором.

Постачальник «останньої надії» зобов'язаний повідомляти споживача на своєму вебсайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії». (п. 3.4.3 ПРРЕЕ).

Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» здійснюється на строк, який не може перевищувати 90 календарних днів.

Положенням ч.6 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії в порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії, що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті (ч.11 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу постачальник "останньої надії", у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем ПОН нового електропостачальника або припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ).

27.12.2018 на виконання ч.11 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.4.1 ПРРЕЕ, ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.Kiev.ua було розміщено порядок приєднання до умов договору, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційну пропозицію до договору, додаток №1 до комерційної пропозиції.

Відповідно до ч.8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу (ч.9 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відтак, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі споживання споживачем електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Згідно статті 633 ЦК України, публічним є договір в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспорт загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільга. Підприємець не має права надавати перевага одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитись від укладання публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як свідчать матеріали справи, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник "останньої надії") та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на період з січня 2021 року по березень 2021 року на умовах Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 (надалі - Комерційна пропозиція №3) та на період листопад та грудень 2023 року на умовах Комерційної пропозиції №6 від 09.06.2023 (надалі - Комерційна пропозиція №6).

Відповідно до п.1.1. Договору, цей Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є публічним договором приєднання споживача.

Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року N 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України (п.1.2.Договору).

За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція) (п.2.1.Договору).

Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність (п.2.2.Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 Договору.

Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється (п.3.4.Договору).

З першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб) та право споживача змінити постачальника (п.3.5.Договору).

Відповідно до п.5.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього Договору (далі - комерційна пропозиція).

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію (п.5.2.Договору).

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (п.5.3.Договору).

Збільшення ціни (тарифу) на електричну енергію може бути здійснено у разі дотримання постачальником умов надання послуг, передбачених у пункті 3.3 глави 3 цього Договору (п.5.4.Договору).

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу (п.5.5.Договору).

Сторони домовилися про те, що ціна (тариф) на електричну енергію, визначена за результатами конкурсу, є обов'язковою для сторін з дати введення її в дію.

Якщо конкурс на визначення постачальника не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника встановлюються Регулятором згідно із затвердженою ним методикою (п.5.5.Договору).

Інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному вебсайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування (п.5.6.Договору).

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.7.Договору).

Згідно з п.5.8. Договором, розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок).

При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.9.Договору).

Оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п.5.10.Договору 1).

Згідно з п.5.11. Договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.

У разі порушення споживачем строків оплата за цим Договором, постачальник має право вимагати сплати пені.

Пеня нараховується за кожен прострочений день оплата за цим Договором.

Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Пунктом 5.12. Договору визначено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з постачання електричної енергії за цим Договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк, який узгоджується з строком припинення постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за цим Договором, та надати довідку, яка підтверджує неплатоспроможність споживача.

Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами графіку погашення заборгованості та дотримання його споживачем, не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим Договором.

Згідно п.6.2. Договору споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п.9.1.Договору).

Відповідно до п.13.1. Договору, цей Договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Відповідно до п.1.1. Комерційної пропозиції №3 ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179 (далі - Порядок).

Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укпінтеоенерго» (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування (пункт 1.6. Порядку) за посиланням: Головна / Постачальник «останньої надії» / Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії (п.1.2.Комерційної пропозиції №3).

Постачальник оприлюднює порядок формування ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) за посиланням: Головна / Постачальник «останньої надії» / Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії (п.1.2.Комерційної пропозиції №3).

Споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції.

Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС) (п.4.1.Комерційної пропозиції №3).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (п.4.2.Комерційної пропозиції №3).

Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (п.4.3.Комерційної пропозиції №3).

Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС Постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.

Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника.

Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.

Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.

У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому Споживач або Постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини.

До усунення розбіжностей сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами Акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі (п.4.4.Комерційної пропозиції №3).

Оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у Договорі або рахунку.

При здійснені оплати за електричну енергію Споживач обов'язково зазначає у призначенні платежу номер, дату рахунку та період за який здійснюється оплата.

За наявності у споживача заборгованості за Договором постачальник зараховує кошти, отримані від споживача, як погашення заборгованості за електричну енергію, поставлену в минулі періоди по Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості незалежно від зазначеного споживачем призначення платежу. У разі перевищення суми платежу, що підлягає оплаті за розрахунковий період, надлишок отриманих коштів зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду (п.4.5.Комерційної пропозиції №3).

Споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника (п.5.1.Комерційної пропозиції №3).

За внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника (п.6.1.Комерційної пропозиції №3).

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання (п.7.4.Комерційної пропозиції №3).

Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов'язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов Договору (п.13.1.Комерційної пропозиції №3).

Згідно п.14.1. Комерційної пропозиції №3 керуючись статтею 259 ЦК України сторони домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності:

- строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років;

- строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п'ять років.

Відповідно до п.1.1. Комерційної пропозиції №6 ціна, за якою здійснюється постачання здійснюється електричної енергії споживачам постачальником "останньої постачання електричної надії" (далі - ціна) формується згідно Порядку формування ціни, енергії споживачам за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого «останньої надії» постановою НКРЕКП від 05.10.2018р. №1179 (далі - Порядок). Розрахунковий період - календарний місяць, на який визначається ціна.

Ціна для побутових споживачів (крім випадків застосування фіксованих цін на електричну енергію за рішенням Кабінету Міністрів України в рамках покладення спеціальних обов'язків) та непобутових споживачів, у тому числі малих непобутових споживачів, приєднаних до системи розподілу/МСР, приєднаної до системи розподілу, визначається за формулою:

цОН=1,25 . ЦфРДН + тПер + ТОН, грн/МВт'год (без ПДВ), де:

1,25 - коефіцієнт, який враховує ризики від коливання цін на балансуючому ринку та ринку «на добу наперед»;

ЦфРДН - середньозважена фактична ціна електричної енергії на ринку «на добу наперед» за перші 20 днів попереднього розрахункового періоду, грн/МВт'год;

ТПер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, грн/МВт'год;

ТоН - тариф на послуги постачальника «останньої надії», грн/МВт'год (п.1.2.Комерційної пропозиції №6).

Ціна для побутових споживачів (крім випадків застосування фіксованих цін на електричну енергію за рішенням Кабінету Міністрів України в рамках покладення спеціальних обов'язків) та непобутових споживачів, приєднаних до системи передачі/МСР, приєднаної до системи передачі, визначається за формулою:

ЦОН_Пер=1,25 • ЦфРДН + ТОН, грн/МВт'год (без ПДВ), де:

1,25 - коефіцієнт, який враховує ризики від коливання цін на балансуючому ринку та ринку «на добу наперед»;

ТОН - тариф на послуги постачальника «останньої надії», грн/МВт'год (п.1.3.Комерційної пропозиції №6).

Ціна збільшується на податок на додану вартість в розмірі 20% (п.1.4.Комерційної пропозиції №6).

Постачальник оприлюднює ціну на кожний розрахунковий період на власному веб-сайті (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до її застосування за посиланням: Головна /Постачальник «останньої надії» /Ціни (п.1.5.Комерційної пропозиції №6).

Сторони Договору узгодили, що оприлюднені постачальником ціни на його веб-сайті є невід'ємним додатком до цієї Комерційної пропозиції (п.1.6.Комерційної пропозиції №6).

Постачальник оприлюднює порядок формування ціни на електричну енергію на веб-сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) за посиланням: Головна /Постачальник «останньої надії» /Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (п.1.7.Комерційної пропозиції №6).

Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальника, зазначені у Договорі, або рахунку.

Оплата за електричну енергію, спожиту споживачем у період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року (включно) здійснюється споживачем на окремий поточний рахунок із спеціальним режимом використання, зазначений в окремому листі Постачальника або рахунку (п.4.1.Комерційної пропозиції №6).

Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку (п.4.2.Комерційної пропозиції №6).

Розмір попередньої оплати визначається споживачем самостійно (без отримання рахунку від постачальника), виходячи зі свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни.

Постачальник, за вимогою споживача, може виставити споживачу рахунок на попередню оплату за розрахунковий або інший період (декада, тиждень, інший період), який споживач повинен оплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання рахунка, але в будь в якому разі не пізніше чим за 1 (один) день до початку Розрахункового періоду (п.4.3.Комерційної пропозиції №6).

100% попередня оплата здійснюється споживачем не пізніше чим за 1 (один) день до початку розрахункового періоду (п.4.4.Комерційної пропозиції №6).

Оплата за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника.

Вартість фактично спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період (п.4.5.Комерційної пропозиції №6).

Постачальник надсилає споживачу рахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

У разі неотримання споживачем рахунку від постачальника, споживач самостійно визначає суму, яка підлягає оплаті, шляхом множення обсягу фактично спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді на ціну, яка діяла у відповідному розрахунковому періоді. В разі здійснення споживачем оплати за Розрахунковий період, сума, яка підлягає оплаті, зменшується на суму такої оплати.

У разі неотримання рахунку від постачальника споживач має про це письмово повідомити постачальника та зазначити електрону адресу на яку постачальник може відправити рахунок споживачу. У разі не звернення споживачем до постачальника про необхідність надання рахунку, споживач, у разі несплати спожитої електричної енергії, не має права посилатися на відсутність рахунку або іншого документу по цьому Договору (п.4.6.Комерційної пропозиції №6).

Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення будь яким із наступних способів:

- особистим врученням (нарочним) в приміщені постачальника;

- поштою на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану оператором системи (ОС) або споживачем постачальнику;

- засобами електронного зв'язку на електронну пошту споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або зазначену ОС, або зазначену в листуванні між сторонами;

- засобами систем електронного документообігу, зокрема, але не виключно системи «М.Е.Dос» (якщо споживач використовує таку систему).

Датою отримання рахунку вважається дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій день з дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою).

У разі неотримання споживачем рахунків, надісланих поштою, рахунки вважаються врученими споживачу належним чином на третій календарний день від дати відправки постачальником відповідного поштового відправлення.

У разі направлення постачальником рахунків електронною поштою, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником споживачу відповідного електронного повідомлення.

У разі направлення постачальником рахунків засобами систем електронного документообігу «М.Е.Dос», датою отримання таких рахунків буде вважатися дата зазначена в повідомлені про доставку документа адресату (споживачу) з відміткою «Доставлено», яке згенероване системою електронного документообігу «М.Е.Dос» (п.4.7.Комерційної пропозиції №6).

Акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем.

Обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затверджений постановою НКРЕКП від 28.12.2018 року №2118.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.

Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.

Сторони можуть підписати Акт купівлі-продажу із застосуванням КЕП (кваліфікованого електронного підпису) за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації.

У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони Договору не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини.

До усунення розбіжностей сторони Договору керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу складеному постачальником, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим Споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами Акт купівлі-продажу оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі (п.4.8.Комерційної пропозиції №6).

При здійснені оплати за електричну енергію споживач обов'язково зазначає у призначенні платежу номер, дату рахунку та період за який здійснюється оплата.

За наявності у споживача заборгованості за Договором постачальник зараховує кошти, отримані від споживача, як погашення заборгованості за електричну енергію, поставлену в минулі періоди по Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості незалежно від зазначеного споживачем призначення платежу. У разі перевищення суми платежу, що підлягає оплаті за розрахунковий період, надлишок отриманих коштів зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду (п.4.9.Комерційної пропозиції №6).

Споживачі постачальника "останньої надії" оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг (п.5.1.Комерційної пропозиції №6).

За внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.

Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

У разі відсутності доказу вручення рахунку споживачу, пеня та інші види відповідальності визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання за цим Договором починають нараховуватися Постачальником з 21 календарного дня після закінчення розрахункового періоду (п.6.1.Комерційної пропозиції №6).

Сторони Договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання або неналежне виконання зобов'язання здійснюється протягом одного року та припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Несплата споживачем за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.5. цієї Комерційної пропозиції), незалежно від отримання рахунку від постачальника, вважається правопорушенням з боку споживача за яке до нього постачальник має право застосувати санкції визначені цим Договором, цією Комерційною пропозицією та законодавством (п.13.3.Комерційної пропозиції №6).

Згідно п.14.1. Комерційної пропозиції №6 керуючись статтею 259 ЦК України сторони Договору домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності:

- строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років;

Згідно п.11. Правил роздрібного ринку електричної енергії, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

ОСР щомісяця надає постачальнику електричної енергії інформацію про обсяг розподіленої електричної енергії (звіти ОСР щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання), на підставі якої постачальник, в тому числі постачальник «останньої надії», визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

Тобто, всю інформацію щодо споживачів та обсягу спожитої ними електричної енергії ДПЗД «Укрінтеренерго» отримує від ОСР в Звітах щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) (ДПЗД «Укрінтеренерго» не має доступу до вимірювальних приборів).

Відповідні звіти АТ «Харківобленерго» направив позивачу листами щодо надання iнформацiї від 08.02.2021 р. №56к-01/04-738, від 09.03.2021 р. №56к-01/04-1508, від 12.04.2021 р. №56к-01/04-2716, від 07.12.2023 р. №06- 56к-01/04-5157, від 18.01.2024 р. №56к-01/04-54.

Відтак, ДПЗД «Укрінтеренерго» отримали від ОСР дані (звіти) про фактичне споживання споживачем - Харківське КЕУ електричної енергії постачальника «останньої надії» з січня по березень 2021 року, листопад та грудень 2023 року в загальній кількості 151 807,00 кВт.

На виконання Договору постачальника «останньої надії» та на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання Харківське КЕУ електричної енергії, ДПЗД «Укрінтеренерго» складені наступні Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період з січня по березень 2021 року, листопад та грудень 2023 року на загальну кількість 151 807,00 кВт*год., що в загальній сумі становить 787 288,36 грн. та виставлено відповідні рахунки, а саме:

Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (kevkharkiv2010@ukr.net) 14.02.2023 р. згідно витягу з офіційної електронної адреси позивача про надсилання електронного листа;

Зазначений акт і рахунок було отримано відповідачем 05.04.2021 р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 01001 90513640;

Зазначений акт і рахунок було отримано відповідачем 07.06.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 6102409259676;

Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (kevkharkiv2010@ukr.net, kevkharkiv@ukr.net) 11.12.2023 згідно витягу з офіційної електронної адреси позивача про надсилання електронного листа;

Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (kevkharkiv2010@ukr.net, kevkharkiv@ukr.net) 11.01.2024 згідно витягу з офіційної електронної адреси позивача про надсилання електронного листа.

Як стверджує позивач, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед ДПЗД «Укрінтеренерго» за поставлену електричну енергію у січні-березні 2021 року та листопад, грудень 2023 року залишається непогашеною та становить 787 288,36 грн.

В свою чергу начальник Харківського КЕУ звернувся до ДПЗД «Укрінтеренерго» з листом від 27.02.2024 №583/833, згідно якого Харківське КЕУ є бюджетною установою, розпорядником коштів третього ступеню, яка має право розраховуватися тільки на підставі укладеного договору на поточний рік та на підставі підписаних актів наданих послуг до нього, згідно Бюджетного Кодексу України ст.46, 47, 48 та не має можливість, згідно ст.3 БКУ розраховуватися за борги минулого року бюджетними коштами поточного року. На підставі наведеного, Харківське КЕУ має можливість сплатити існуючу заборгованість яка виникла за спожиту електричну енергію гуртожитками та житловими будинками в 2021 році тільки на підставі отриманого рішення суду. З цієї причини Харківське КЕУ переконливо просило позивача звернутися до судової установи в найкоротший час з позовом про стягнення заборгованості, в такому разі заборгованість за 2021 рік буде погашено.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав свої зобов'язання, не вжив всіх можливих заходів щодо погашення своєї заборгованості, яка виникла в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором, у зв'язку із чим позивач був вимушений звернутися з цим позовом до суду.

Разом з цим, позивачем нараховано відповідачу 15% річних на суму 181 239,54 грн., інфляційні втрати на суму 168 807,32 грн. та пеню на суму 59 924,37 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

За приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

В силу вимог статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. У разі покладення на електропостачальника зобов'язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника «останньої надії» ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються відповідно до цього Закону. Покладення зобов'язань з надання універсальних послуг та/або постачання «останньої надії» не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" призначається на строк до трьох років.

Постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" та ціну (тариф) на послуги оператора системи передачі. Постачальник "останньої надії" зобов'язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через медіа про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії". Споживачі постачальника "останньої надії" оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Згідно з п.1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 за №312 (надалі - ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п.1.2.9. ПРРЕЕ, постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Як було встановлено судом, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник "останньої надії") та Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на період з січня 2021 року по березень 2021 року на умовах Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 та на період листопад та грудень 2023 року на умовах Комерційної пропозиції №6 від 09.06.2023.

Споживання відповідачем електроенергії, отриманої від постачальника «останньої надії», у вказані періоди підтверджується Звітами АТ «Харківобленерго» фактичного корисного відпуску електричної енергії за січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, листопад 2023 року та грудень 2023 року.

Враховуючи наведені вимоги чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Отже, за фактом споживання відповідачем електричної енергії від постачальника «останньої надії», між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які за своїм змістом та правовою природою є договором про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу та підпадають під правове регулювання норм §5 глави 54 Цивільного кодексу України та §3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Згідно з п.п.4.12, 4.19. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У Комерційних пропозиціях №3 та №6 до Договору визначено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі наявності зауважень до Акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи Постачальника та Споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. У разі якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини. До усунення розбіжностей сторони керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу Акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Як було встановлено судом, на виконання Договору постачальника «останньої надії» та на підставі отриманих від ОСР даних (звіт) про фактичне споживання Харківське КЕУ електричної енергії, ДПЗД «Укрінтеренерго» були складені наступні Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період з січня по березень 2021 року, листопад та грудень 2023 року на загальну кількість 151 807,00 кВт*год., що в загальній сумі становить 787 288,36 грн. та виставлено відповідні рахунки, а саме:

- Акт №005832 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 р., відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 82 482.0 кВт*год. по 2 класу та рахунок №000007923280/19/001/11648 від 17.02.2021 р. на оплату 338 473,46 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (kevkharkiv2010@ukr.net) 14.02.2023 р. згідно витягу з офіційної електронної адреси позивача про надсилання електронного листа;

- Акт №009455 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2023 р., відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 4 768.0 кВт*год. по 2 класу та рахунок №000007923280/19/002/15018 від 15.03.2021 р. на оплату 18 146,28 грн. Зазначений акт і рахунок було отримано відповідачем 05.04.2021 р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 01001 90513640;

- Акт №012824 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2021 р., відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 6 015,00 кВт*год. по 2 класу та рахунок № 000007923280/19/003/18690 від 12.04.2021 р. на оплату 25 302,62 грн. Зазначений акт і рахунок було отримано відповідачем 07.06.2021 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 6102409259676;

- Акт №050680 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2023 р., відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 39 301,00 кВт*год. по 2 класу та рахунок №000007923280/19/011/58374 від 11.12.2023 року на оплату 268 118,03 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (kevkharkiv2010@ukr.net, kevkharkiv@ukr.net) 11.12.2023 згідно витягу з офіційної електронної адреси позивача про надсилання електронного листа;

- Акт №051833 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2023 р., відповідно до якого відповідачем спожито електричної енергії в обсязі - 19 241,00 кВт*год. по 2 класу та рахунок №000007923280/19/012/59559 від 11.01.2023 на оплату 137 247,91 грн. Зазначений акт і рахунок було надіслано відповідачу на електронну адресу (kevkharkiv2010@ukr.net, kevkharkiv@ukr.net) 11.01.2024 згідно витягу з офіційної електронної адреси позивача про надсилання електронного листа.

Доказів підписання відповідачем вищевказаних Актів купівлі-продажу електроенергії та оплати відповідних рахунків останнім матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.5.10. Договору оплата виставленого постачальником рахунка за договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до умов Комерційної пропозиції №3, споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Згідно умов Комерційної пропозиції №6 оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Розмір попередньої оплати визначається споживачем самостійно (без отримання рахунку від постачальника), виходячи зі свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни. Постачальник, за вимогою споживача, може виставити споживачу рахунок на попередню оплату за розрахунковий або інший період (декада, тиждень, інший період), який споживач повинен оплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання рахунка, але в будь в якому разі не пізніше чим за 1 (один) день до початку Розрахункового періоду. 100% попередня оплата здійснюється споживачем не пізніше чим за 1 (один) день до початку розрахункового періоду. Оплата за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника. Вартість фактично спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем належним чином не виконано умов Договору в частині своєчасної оплати.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як було встановлено судом, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену електричну енергію у січні-березні 2021 року та листопаді-грудні 2023 року залишається непогашеною та становить 787 288,36 грн.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію за період з січня по березень 2021 року та з листопада по грудень 2023 року у розмірі 787 288,36 грн. матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість за електричну енергію відповідача перед позивачем за період з січня по березень 2021 року та з листопада по грудень 2023 року на час прийняття цього рішення складає 787 288,36 грн., яку не погашено, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано та факту наявності заборгованості у вказаному розмірі останнім не спростовано, а розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 787 288,36 грн. боргу за спожиту електричну енергію за Договором є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку із чим підлягає задоволенню в цій частині.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 15% річних у сумі 181 239,54 грн. та інфляційні втрати у сумі 168 807,32 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 Комерційних пропозицій №3 та №6 визначено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплата електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.

Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми % річних, інфляційних та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 15% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, умов Договору та Комерційних пропозицій і є арифметично вірними.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 59 924,37 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені передбачена п.5.11. Договору, а її розмір визначено п.6.1. Комерційних пропозицій.

Зокрема, згідно п.6.1. Комерційних пропозицій, за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день простроченій платежу, враховуючи день фактичної оплат споживач зобов'язується сплати пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) постачальника.

Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язаній на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступного день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо періоду нарахування пені та твердження відповідача про те, що після 26.04.2022 постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 (в редакції від 26.04.2022) встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій, суд зазначає, що згідно розрахунку заборгованості позивачем визначено загальний період нарахування пені з 27.02.2021 по 23.02.2022.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, умов Договору та Комерційних пропозицій і є арифметично вірними.

В свою чергу представник відповідача у тексті відзиву на позовну заяву зазначив, що у зв'язку з тим, що відповідач є бюджетною установою, порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам процесу, враховуючи, що позивач, знаючи про те, що відповідач не може погасити заборгованість без рішення суду, звернувся з даним позовом через 38 місяців після виникнення обов'язку по сплаті заборгованості, а тому вбачаються підстави для зменшення 15% річних.

Також у судовому засіданні 05.06.2024 представником відповідача було заявлено усне клопотання про зменшення пені на 100%.

В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що Харківське КЕУ є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. В діях відповідача, щодо виниклої тимчасової заборгованості за Договором не було вини (умислу або необережності) а лише обставини - затримка бюджетного фінансування, через повномасштабну військову агресію РФ проти України.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, зокрема, на такому:

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 12.07.2023 у справі №922/2720/21.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справі про стягнення заборгованості. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.

В свою чергу відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Наявні в матеріалах справи документи, не відображають фінансово-майновий стан відповідача та з них не вбачається неможливість виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем.

Водночас, введення воєнного стану в Україні не звільняє відповідача від виконання ним зобов'язань перед позивачем взятих на себе на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у період з січня по березень 2021 року та з листопада по грудень 2023 року.

Суд також констатує, що матеріали справи не містять доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування юридичної особи відповідача.

Водночас, відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за Договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені Договором строки здійснення оплати за поставлену йому електричну енергію.

Індекс інфляції та проценти річних, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.

Тобто, інфляція та проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.

Розмір процентів, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання, визначені Комерційними пропозиціями та становить 15%.

При цьому, ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст.625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.

Також суд враховує, що відповідачем не надано жодних доказів наявність в останнього обставин, що мають істотне значення для 15% річних.

За змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Разом з тим, частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування та бюджетних асигнувань суд вважає безпідставним та таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та/або звільнення відповідача від відповідальності.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.

З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26).

ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №911/4249/16 відхилила твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.

Відтак, з урахуванням вимог частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України та правових висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, у даному випадку, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Стосовно твердження відповідача про те, що "об'єктами електропостачання є гуртожитки, а отже в зв'язку з заборгованістю мешканців за спожиту електричну енергію перед Харківським КЕУ, у останнього відсутня можливість оплачувати своєчасно рахунки за використану електричну енергію мешканцями гуртожитку", суд зазначає, що наявність заборгованості третіх осіб перед відповідачем жодним чином не звільняє останнього від відповідальності за неналежне виконання умов Договору перед позивачем.

Стосовно твердження відповідача про те, що "позивач, знаючи про те, що відповідач не може погасити заборгованість без рішення суду, звернувся з даним позовом через 38 місяців після виникнення обов'язку по сплаті заборгованості", суд зазначає, що згідно листа начальника Харківського КЕУ від 27.02.2024 №583/833, останній звернувся до позивача з проханням звернутися до судової установи в найкоротший час з позовом про стягнення заборгованості за 2021 рік. З вказаним листом відповідач самостійно звернувся до позивача 27.02.2024, тобто через 36 місяців після виникнення обов'язку по сплаті заборгованості.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

В даному випадку очевидним є те, що дії відповідача, суперечать його попередній поведінці, оскільки відповідач, знаючи про наявність заборгованості перед позивачем за 2021 рік, самостійно звернувся з проханням до позивача звернутися до судової установи в найкоротший час з позовом про стягнення заборгованості за 2021 рік лише 27.02.2024, тобто через 36 місяців після виникнення обов'язку по сплаті заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 15% річних та пені.

Стосовно клопотання про застосування строку позовної давності до вимог Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення суми основної заборгованості, 15% річних та інфляційних втрат за період з січня 2021 р. по березень 2021 р. та до вимог Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення пені за період з 27.02.2021 по 21.03.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст.258 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з цим, Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі №6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі №6-1138цс 15.

Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 та постанові Верховного Суду по справі №910/17753/18 від 28.01.2020.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №911/1563/18 від 22 липня 2019 року, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Разом з цим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався, зокрема до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року були внесені зміни до Цивільного та Господарського кодексів України, а саме:

- доповнено Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»;

- доповнено розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 №540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців, а позовну давність до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовувати більше, ніж в один рік.

Аналогічно, строк загальної позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, продовжено на строк дії карантину.

Разом з цим, згідно п.14.1. Комерційних пропозицій №3 та №6 керуючись статтею 259 ЦК України сторони Договору домовились встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності:

- строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п'ять років;

З огляду на викладене, враховуючи п.14.1. Комерційних пропозицій №3 та №6 та той факт, що в спірний період в країні діяв карантин, доводи відповідача щодо пропущення строку позовної давності щодо стягнення 15% річних, інфляційних втрат та пені не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз'ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості - задовольнити.

У задоволенні усного клопотання про зменшення пені на 100% - відмовити.

Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (61024, м. Харків, вул. Сковороди (Пушкінська), 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; код ЄДРПОУ: 19480600) суму основного боргу за поставлену електричну енергію у розмірі 787 288 (сімсот вісімдесят сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 36 коп. (на рахунок IBANUA523226690000026038300011485 в АТ «Ощадбанк»); 15% річних у розмірі 181 239 (сто вісімдесят одна тисяча двісті тридцять дев'ять) грн. 54 коп., пеню у розмірі 59 924 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 37 коп. та інфляційні втрати у розмірі 168 807 (сто шістдесят вісім тисяч вісімсот сім) грн. 32 коп. (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області), а також стягнути з витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 368 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. (на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "17" червня 2024 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

Попередній документ

119773980

Наступний документ

119773982

Інформація про рішення:

№ рішення:	119773981
№ справи:	922/924/24
Дата рішення:	05.06.2024
Дата публікації:	19.06.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (05.06.2024)
Дата надходження:	22.03.2024
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

24.04.2024 11:00	Господарський суд Харківської області
22.05.2024 12:30	Господарський суд Харківської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ПОНОМАРЕНКО Т О

відповідач (боржник):

Харківське квартирно-експлуатаційне управління

заявник:

Харківське квартирно-експлуатаційне управління

позивач (заявник):

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

представник заявника:

Бірюцький Артем Сергійович

представник позивача:

Атаманюк Василь Васильович