вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
12 червня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/85/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ
до відповідача ОСОБА_1 , с. Росош Мукачівського району Закарпатської області
про стягнення 6888,89 грн
За участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 4742,27 грн заборгованості за тілом кредиту та 2146,62 грн заборгованості за процентами, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору про надання кредиту від 04.07.2021 №074343-КС-001.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/85/24 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.02.2024 суд відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою суд частково задовольнив клопотання позивача та постановив витребувати у Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” виписку про рух коштів по банківській картці ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 за період з 04.07.2021 по 25.01.2024 включно.
23 лютого 2024 року від АТ КБ “ПриватБанк” на поштову адресу суду надійшли витребуванні ухвалою суду від 02.02.2024 докази.
Надалі, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про отримання ухвали про відкриття провадження у справі, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, суд ухвалою від 01.04.2024 призначив справу №907/85/24 до розгляду у судовому засіданні та повідомив учасників справи, що воно відбудеться 23 квітня 2024 року.
Судове засідання 23 квітня 2024 року відкладалося до 21.05.2024 та до 12.06.2024 в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи в суді.
В судове засідання 12.06.2024 представник позивача не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. При цьому, відповідно до змісту позовної заяви та заяви від 02.04.2024, позивач просить розгляд справи здійснити за його відсутності.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.02.2024, ухвали від 23.04.2024, від 12.05.2024 про відкладення розгляду справи, які надсилалися судом на встановлену судом згідно з відповіддю №432846 від 02.02.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру адресу місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1 (яка була, в той же час, і офіційною юридичною адресою ФОП Миговича А.М. під час здійснення ним підприємницької діяльності), - вручені ОСОБА_1 12.02.2024, 07.05.2024, 31.05.2024, що підтверджується листом-відповіддю АТ «Укрпошта» №1.10.004.-14944-24 від 06.06.2024 на запит суду №907/85/24/3136/24 від 23.05.2024 щодо вручення рекомендованих відправлень за трек-номерами 0600084563797, 0600915235562 та вбачається з відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0600924129457.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав достатньо часу та можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та не може слугувати підставою для відкладення судового засідання.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Договором про надання кредиту №074343-КС-001 від 04.07.2021 року зобов'язань по поверненню отриманого кредиту у визначений договором строк та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість в розмірі 6888,89 грн, з яких 4742,27 грн за тілом кредиту та 2146,62 грн за процентами за користування кредитом, з вимогами про стягнення якої подано даний позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
04 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», як Кредитодавцем та Фізичною особою - підприємцем Миговичем Андрієм Михайловичем, як Позичальником укладено договір №074343-КС-001 про надання кредиту (електронна форма) (надалі - Договір), за умовами п. 1. якого, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Окрім того, за п. 1 Договору визначено строк кредиту - 24 тижнів; стандартна процентна ставка: в день 1,07766643, фіксована; комісія за надання кредиту - 1500,00 грн; термін дії Договору до 19.12.2021; орієнтовна загальна вартість кредиту - 24 960,00 грн.
Графік погашення кредиту визначений сторонами в п. 3 договору шляхом сплати ануїтетного платежу що два тижні в сумі 2080,00 грн.
На виконання умов кредитного договору Кредитодавцем надано Позичальнику грошові кошти в загальній сумі 10 000,00 грн, які на підставі квитанції платіжної системи «ТАС PAY» №421264204 від 04.07.2021 перераховано на розрахунковий рахунок Позичальника НОМЕР_3 (картка № НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк».
Надання Кредитодавцем грошових коштів Позичальнику за Договором додатково підтверджується банківською випискою по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) за період з 04.07.2021 року по 22.01.2024 року, наданою банківською установою відповідно до листа від 15.02.2024 № 20.1.0.0.0/7-240213/47730 та не заперечено відповідачем у справі.
Матеріали справи, а саме розрахунок заборгованості станом на 25.01.2024 свідчать, що відповідачем, як Позичальником, неналежним чином виконувалися зобов'язання по повернення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом в строк, що зазначений в п. 3 Договору, здійснивши повернення тіла кредиту на суму 5257,73 грн, сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 12 071,19 грн та 1500,00 грн комісії, у зв'язку з чим станом на 25.01.2024 допущено заборгованість по Договору, яка за позицією позивача становить 6888,89 грн, з яких:
- 4742,27 грн - прострочена заборгованість за кредитом;
- 2146,62 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Несплата відповідачем означеної заборгованості стала підставою для звернення позивачем за захистом свого порушеного права до Господарського суду.
Судом встановлено також, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницька діяльність Фізичної особи-підприємця Миговича Андрія Михайловича припинена 03.11.2021 за власним рішенням підприємця, про що в реєстрі вчинено запис за № 2003180060001005567.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що за приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №074343-КС-001 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором: «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9524, 04.07.2021 12:37:55», який згідно з наданою позивачем візуальною формою послідовності дій Клієнта свідчить про акцептування відповідачем умов оферти (пропозиції) щодо укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої палати Верховного суду від 05.06.2018 в справі №338/180/17 фізична особа, яка мала статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства (п. 73 постанови).
Відповідно до ст.ст. 51, 52, ст.ст. 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання укладеного між позивачем та відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем договору, пов'язаного зі здійснення останнім господарської (підприємницької) діяльності, незважаючи на припинення 03.11.2021 підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Миговичем Андрієм Михайловичем, вказана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріали справи, а саме: квитанція платіжної системи «ТАС PAY» №421264204 від 04.07.2021, банківська виписка по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_3 (картка № НОМЕР_2 ) в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 04.07.2021 року по 22.01.2024 року, розрахунок заборгованості станом на 25.01.2024 свідчать, що Позивачем, як Кредитодавцем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором щодо надання Позичальнику строкового кредиту в розмірі 10 000,00 грн, в той же час відповідачем порушено умови Договору щодо своєчасного (в строк, що зазначений в п. 3 Договору) погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплатою відсотків за користування кредитом, комісії, у зв'язку з чим станом на 31.01.2024 року (дата оформлення позовної заяви) заборгованість Позичальника перед Кредитодавцем по тілу кредиту становить 4742,27 грн, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.
За таких обставин, прострочена заборгованість Позичальника перед Кредитодавцем за кредитом становить 4742,27 грн, що не заперечено відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо вимог про стягнення процентів.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов'язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 1., 3. Договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов'язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що кредитний договір між позивачем та відповідачем укладено 04.07.2021, терміном кредитування до 19.12.2021, а відтак, правомірним суд вважає нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом по 19.12.2021 року.
З урахуванням викладеного, з огляду на ту обставину, що відсотки за користування кредитом в сумі 2146,62 грн нараховано Кредитодавцем за період з 04.07.2021 по 19.12.2021 (відповідно до розрахунку заборгованості станом на 25.01.2024), тобто в межах строку кредитування, виходячи з визначених у п. 1 Договору ставок, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення судом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 4742,27 грн (чотири тисячі сімсот сорок дві гривні 27 копійок) заборгованості по кредиту, 2146,62 грн (дві тисячі сто сорок шість гривень 62 копійки) процентів за користування кредитом та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 17 червня 2024 року.
Суддя Лучко Р.М.