04.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5449/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 (суддя Н.М. Євстигнеєва, повний текст рішення складено 29.12.2023) у справі № 904/5449/23
за позовом Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м. Павлоград Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни, м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 138 759,47грн
Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни заборгованість у розмірі 138 759,47грн, з яких:
- основний борг у розмірі 60 803,74грн;
- пеня у розмірі 60 803,74грн;
- 3 % річних у розмірі 2719,91грн;
- втрати від інфляції у розмірі 14432,08грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №429 на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 28 жовтня 2019 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 у справі №904/5449/23 позовні вимоги Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" до Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни про стягнення 138 759,47грн - задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни на користь Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 60803,74грн, пеню у розмірі 10589,86грн, 3% річних у розмірі 744,44грн, втрати від інфляції у розмірі 537,67грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 1610,59грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Фізична особа-підприємець Черненко Інга Леонідівна, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 по справі № 904/5449/23 та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що:
- заявлений у позові період визначений позивачем з вересня 2021 по вересень 2023, в який було поставлено продукції на 96 156,57 грн., а оплачено відповідачем 49 355 грн, відтак заборгованість становить 46 801,57 грн., а не 60 803,74 грн, які заявлені у позові;
- при цьому, позивачем долучено до позовної заяви акти виконаних робіт від 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, які не увійшли до заявленого періоду заборгованості (з вересня 2021 року по вересень 2023);
- оскільки у період за який нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню (з 21.12.2022 по 21.06.2023) та до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають;
- з урахуванням невірної суми основного боргу позивачем, відповідно, здійснене невірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
У відзиві на апеляційну скаргу, Позивач не погодився з доводами, викладеними в апеляційний скарзі та вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області відповідає вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновку суду першої інстанції. Зокрема, щодо неправильного нарахування КП «Павлоградтеплоенерго» ПМР вартості послуг з теплопостачання, то судом першої інстанції встановлено, що КП «Павлоградтеплоенерго» ПМР належно виконує обов'язок щодо нарахування плати за спожиту теплову енергію у відповідності до вимог Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
При цьому, судом взято до уваги норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 21.12.2022 по 30.06.2023 у сумі 60 603,74 грн задоволенню не підлягає, та в цій частині вимоги задовольнив частково.
Щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат в період прострочення виконання грошового зобов'язання судом вірно встановлено, що порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк. Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 07.02.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/5449/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
14.02.2024 матеріали справи №904/5449/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів оплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (визначена сума сплати 4026,00грн), незазначення про наявність/відсутність електронного кабінету в ЄСІТС. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Вказану ухвалу отримано відповідачем 24.02.2024, що підтверджується поштовим повідомленням. Відтак, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 05.03.2024.
25.03.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 16.02.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги (направлена засобами поштового зв'язку 24.02.2024), до якої додано платіжну квитанцію до інструкції №0.0.3491783294.1 від 23.02.2024 про сплату 4026,00 грн.; зазначено про відсутність у заявниці електронного кабінету в ЄСІТС.
Крім того, наведене клопотання про розгляд справи за участі відповідачки в судовому засіданні.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2024 апелянту поновлений строк на подачу скарги; відкрито провадження за апеляційною скаргою відповідачки на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 у справі №904/5449/23; зупинено дію рішення на час апеляційного розгляду справи; задоволено клопотання відповідачки та призначено справу для розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 04.06.2024; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
31.05.2024 від представника відповідача - адвоката Темченко С.Л. надійшло клопотання про залучення до участі у справі, як представника; надання доступу до електронної справи; відкладення розгляду справи та розгляд справи в режимі відеоконференції за допомогою власних засобів.
У судовому засіданні 04.06.2024 секретарем судового засідання Логвиненко І.Г. в процесі підготовки до проведення фіксації у режимі відеоконференції було встановлено працездатність комплексу технічних засобів відеозапису та зауважень щодо його роботи не було, але у призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником відповідача в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, однак представник відповідача на зв'язок не вийшов, тому засідання в режимі відеоконфернеції не відбулося, що підтверджено актом суду від 04.06.2024.
У задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено, з урахуванням ненаведення доводів та не підтвердження доказами неможливості явки представника у засідання.
Представник позивача в судове засідання також не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не направив.
Оскільки сторін належним чином було сповіщено про розгляд справи, а їх явка обов'язковою не визнавалась, матеріалів справи достатньо для перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Колегія суддів дійшла можливості про розгляд апеляційної скарги в цьому судовому засіданні, за відсутності сторін.
У судовому засіданні 04.06.2024 підписано вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
28 жовтня 2019 року між Комунальним підприємством "Павлоградтеплоенерго" (виконавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Черненко Інгою Леонідівною (споживач, відповідач) укладено договір №429 на відпуск теплової енергії для потреб опалення (а.с. 5-7, т.1).
За умовами пункту 1.1 договору виконавець зобов'язується надати споживачу послуги, зазначені в п.1.2 даного договору, далі за текстом - теплова енергія, для централізованого опалення згідно СНіП 92.04.07-86 та СНіП 2.04.01-85, а також згідно з "Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення", затверджених постановою КМУ від 21.04.2005 №630, за адресою м. Павлоград, вул. Центральна 21/12, а споживач - прийняти і оплатити такі послуги.
Найменування: пара, гаряча вода та пов'язана продукція, код ДК 021:2015-09320000-8 (п. 1.2 договору).
Виконавець надає теплову енергію для потреб опалення: загальна площа будівель 84,5м2 (п. 1.3 договору).
Згідно пункту 3.1 договору ціна за 1Гкал становить 1724 (одна тисяча сімсот двадцять чотири) грн 06коп., включаючи ПДВ в сумі 287 (двісті вісімдесят сім)грн 34коп., затверджена рішенням Виконавчого комітету Павлоградської міської ради №827 від 28.11.2018.
Ціна цього договору може коригуватися за взаємною згодою сторін (п. 3.3 договору).
На вимогу однієї із сторін, але не рідше одного разу на рік за станом на 1 січня року, що настає за розрахунковим, складається двосторонній акт звірки взаємних розрахунків (п. 3.4 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця грошових коштів в розмірі 100% вартості спожитої теплової енергії.
До рахунка-фактури додається: акт виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.2 договору).
Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться виключно у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів. В разі зміни тарифу, який діяв на момент складання договору, оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими цінами з моменту встановлення нового тарифу, про що сторонами укладається додаткова угода (п. 4.3 договору).
Оплата за теплову енергію проводиться за рахунками-фактурами та актами виконаних робіт (наданих послуг). Рахунок-фактура та акт виконаних робіт (наданих послуг) виписуються після поставки товару (теплової енергії) (п. 4.4 договору).
Розрахунок за фактично отримані послуги проводиться споживачем протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку (п. 4.5 договору).
Згідно пункту 5.1 договору строк поставки теплової енергії: з 01 листопада 2019 року по 31 грудня 2019 року.
Місце поставки (передачі) теплової енергії: теплові мережі за місцем знаходження споживача (п. 5.2 договору).
За пунктом 6.1.1 договору споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлену теплову енергію.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством та цим договором (п. 7.1 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019. В частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були ним передбачені, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п. 10.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, на відпуск теплової енергії для потреб опалення №429 від 28.10.2019 був чинним протягом спірного періоду.
Рішеннями Виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 22.09.2021 №828 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання КП "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради" установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання теплової енергії КП "Павлоградтеплоенерго" Павлоградської міської ради (а.с. 37, т.1).
На виконання умов договору, позивач у період з січня 2021 року по березень 2023 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 115 369,56грн (зокрема за період з листопада 2021 року по березень 2023 року на суму 96156,57грн).
На підтвердження зазначеного факту КП "Павлоградтеплоенерго" ПМР суду надано акти виконаних робіт (наданих послуг):
№1 від 31.01.2021 у кількості 1844,99Гкал теплової енергії на суму 6852,29грн (а.с. 83, т.1);
№1 від 28.02.2021 у кількості 1844,99Гкал теплової енергії на суму 6743,81грн (а.с. 85, т.1);
№1 від 31.03.2021 у кількості 1844,99Гкал теплової енергії на суму 5616,89грн (а.с. 87, т.1);
№1 від 30.11.2021 у кількості 1,938Гкал теплової енергії на суму 5637,47грн (а.с. 87, т.1);
№2 від 31.12.2021 у кількості 2,939Гкал теплової енергії на суму 12235,58грн (а.с. 91, т.1);
№1 від 31.01.2022 у кількості 3,210Гкал теплової енергії на суму 13363,80грн (а.с. 93, т.1);
№1 від 28.02.2022 у кількості 2,335Гкал теплової енергії на суму 6776,85грн (а.с. 95, т.1);
№1 від 31.03.2022 у кількості 2,480Гкал теплової енергії на суму 16390,62грн (а.с. 17, т.1);
№1 від 30.11.2022 у кількості 1,872Гкал теплової енергії на суму 6530,12грн (а.с. 19, т.1);
№2 від 31.12.2022 у кількості 2,964Гкал теплової енергії на суму 10340,10грн (а.с. 22, т.1);
№00000000160 від 31.01.2023 у кількості 3,1309Гкал теплової енергії на суму 10922,74грн (а.с. 25, т.1);
№00000000552 від 28.02.2023 у кількості 2,75540Гкал теплової енергії на суму 8180,63грн (а.с. 28, т.1);
№00000000632 від 31.03.2023 у кількості 1,65640Гкал теплової енергії на суму 5778,66грн (а.с. 31, т.1).
Акти наданих послуг від 30.11.2022, від 31.12.2022 містять підписи з боку виконавця та замовника. Інші акти підписані позивачем одноособово.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за період з вересня 2021 року по вересень 2023 року позивачем поставлено теплову енергію на загальну суму 96 156,57грн.
Також на адресу відповідача були виставлені рахунки-фактури на оплату:
№429/1 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 6852,29грн (а.с. 82, т.1);
№429/1 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 6743,81грн (а.с. 84, т.1);
№429/1 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 5616,89грн (а.с. 86, т.1);
№429/1 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 5637,47грн (а.с. 88, т.1);
№429/1 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 12235,88грн (а.с. 90, т.1);
№429/1 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 13363,80грн (а.с. 92, т.1);
№429/1 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 6776,85грн (а.с. 94, т.1);
№429/1 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 16390,62грн (а.с. 16, т.1);
№429/1 від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 6530,12грн (отримано 08.12.2022) (а.с. 18, т.1);
№429/2 від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 10340,10грн (отримано 05.01.2023) (а.с. 21, т.1);
№00000000091 від 31.01.2023 за січень 2023 року на суму 10922,74грн (а.с. 24, т.1);
№00000000552 від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 8180,63грн (отримано 06.03.2023) (а.с. 27, т.1);
№00000000632 від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 5778,66грн (отримано 06.04.2023) (а.с. 30, т.1);
Підтвердженням отримання відповідачем актів виконаних робіт та рахунків-фактур є реєстри вручених актів та рахунків (а.с. 20, 23, 26, 29, 32, т.1).
Заперечень щодо відомостей, викладених в рахунках та актах наданих послуг від відповідача не надходило.
Фізична особа-підприємець Черненко Інга Леонідівна частково розрахувалася за поставлену теплову енергію, сплатила на рахунок позивача 49 355,00грн, що підтверджується банківськими виписками за рахунками та платіжними дорученнями (інструкціями):
№@2PL102069 від 01.09.2021 на суму 2005,00грн;
№@2PL324886 від 28.09.2021 на суму 2000,00грн;
№@2PL768562 від 26.10.2021 на суму 2000,00грн;
№@2PL465251 від 30.11.2021 на суму 2000,00грн;
№@2PL508817 від 29.12.2021 на суму 2000,00грн;
№@2PL504135 від 02.02.2022 на суму 2000,00грн;
№@2PL635082 від 28.04.2022 на суму 1000,00грн;
№@2PL721036 від 24.05.2022 на суму 1000,00грн;
№@2PL118717 від 14.06.2022 на суму 2000,00грн;
№@2PL740943 від 13.07.2022 на суму 1000,00грн (а.с. 59-68, т.1);
№@2PL992397 від 05.09.2022 на суму 2000,00грн;
№@2PL044896 від 29.09.2022 на суму 1350,00грн;
№@2PL485684 від 24.10.2022 на суму 2000,00грн;
№@2PL244331 від 23.11.2022 на суму 2000,00грн;
№@2PL909625 від 22.12.2022 на суму 2000,00грн;
№@2PL223461 від 16.01.2023 на суму 2000,00грн;
№@2PL134940 від 20.02.2023 на суму 3000,00грн;
№@2PL819900 від 19.04.2023 на суму 3000,00грн;
№@2PL405663 від 22.05.2023 на суму 3000,00грн;
№@2PL147758 від 20.06.2023 на суму 3000,00грн;
№@2PL786583 від 18.07.2023 на суму 3000,00грн;
№@2PL356042 від 17.08.2023 на суму 3000,00грн;
№@2PL324397 від 22.09.2023 на суму 3000,00грн. Призначення платежу: за теплопостачання згідно договору №429 від 28.10.2019; оплата за тепло, (а.с. 69-81, т.1).
Позивач зазначив, що відповідачем несвоєчасно здійснювались розрахунки за поставлену теплову енергію, станом на 01.09.2021 заборгованість складала 14 002,17грн.
Відтак, залишок несплаченої суми становить 60803,74грн (14002,17грн + 96156,57грн = 110 158,74грн - 49 355,00грн).
Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №429 на відпуск теплової енергії для потреб опалення від 28.10.2019 у сумі 60 803,47грн відповідачем не сплачена.
Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 60 803,74грн, пеню у розмірі 60 803,74грн, 3% річних у розмірі 2 719,91грн та інфляційні втрати у розмірі 14 432,08грн, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Частково задовольняючи позов, господарський суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість вимог позивача в частині основного боргу, тому задовольнив позові вимоги щодо стягнення 60 803,74 грн основної заборгованості.
Щодо стягнення пені суд встановив, що оскільки у період за який нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню та до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 21.12.2022 по 30.06.2023 задоволенню не підлягає.
В той же час, Відповідач у даній справі є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність, а відтак не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 21 179,77грн (2378,22грн+5679,82грн+7689,79грн+5431,94грн).
Суд звернув увагу, що розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 77955,73грн) складає 128,2% суми основного боргу, а тому з урахуванням приписів статті 551 Цивільного кодексу України, господарський суд визнав за можливе зменшити розмір пені на 50% від розміру, яка підлягає до стягнення, стягнувши 10589,89грн (21179,77грн * 50%).
Щодо розрахунку інфляційних втрат та відсотків річних, Суд звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рахунків №429/1 від 30.11.2021 на суму 5637,47грн, №429/1 від 31.12.2021 на суму 12235,88грн, №429/1 від 31.01.2022 на суму 13363,80грн, №429/1 від 28.02.2022 на суму 6776,85грн, №429/1 від 31.03.2022 на суму 16390,62грн, що унеможливлює встановити дату порушення (прострочення) відповідного платежу за такими рахунками. Відтак, неможливість перевірки здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат за вказаними рахунками, а тому в задоволенні вимоги про стягнення 3% річних за період з 04.01.2022 до 02.10.2023 у розмірі 1 975,74грн та інфляційних втрат за період з січня 2022 року до серпня 2023 року у розмірі 12 933,87грн відмовив.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% у розмірі 744,44грн за період з 03.01.2023 до 02.10.2023 судом встановлена його арифметичну вірність, інфляційні втрати судом перераховані та склали 537,67грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуги з постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/ відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що правовідносини за договором виникли з поставки енергетичними ресурсами (тепла).
Згідно зі?ст. 11 Цивільного кодексу України?цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами?ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями?ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених?ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
В силу положень?ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 7?ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими?Цивільним кодексом України?з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
За приписами ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII).
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на міжопалювальний період.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За змістом статей 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 599 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Апеляційний суд зазначає, що строк оплати за поставлену теплову енергію за період з вересня 2021 по вересень 2023 року є таким, що настав (п. 4.5 Договору, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), відповідач доказів розрахунку з позивачем за поставлену теплову енергію у розмірі 60 803,74 грн. не надав.
З урахуванням чого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення з Відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 60 803,74 грн. та в цій частині позов підлягає задоволенню.
Доводи апелянта стосовно невідповідності суми боргу здійсненим поставкам тепла та наявності актів від 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, які не увійшли до заявленого періоду заборгованості (з вересня 2021 року по вересень 2023), судом апеляційної інстанції відхиляються, з урахуванням умов п.4.7 договору, за яким при наявності у споживача боргу за спожиту теплову енергію всі наступні платежі зараховуються, як погашення боргу.
Так, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позову, вбачається, що станом на 01.09.2021 борг по особовому рахунку складає 14 002,17грн. (початкове сальдо на спірний період, заявлений у позові); наявність поставок тепла за цією заборгованістю і підтверджують акти від 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021; цю заборгованість визнано відповідачкою фактом підписання акту звірок взаємних розрахунків від 01.08.2022 (а.с.13, т.1); до того ж, всупереч положень статей 13, 74 ГПК України відповідачкою не спростовано і не надано доказів погашення боргу у розмірі 14002,17грн.
Позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача пеня у розмірі 76 217,31грн за загальний період з 21.12.2022 до 02.10.2023 (а.с. 56-57, т.1). Оскільки сума пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу позивач просить стягнути пеню у розмірі 60 803,74грн., 3% річних у розмірі 2 719,91грн за період з 04.01.2022 до 02.10.2023 та інфляційні втрати за період з січня 2022 року до серпня 2023 року у розмірі 14 432,08грн.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території» установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що розрахунок є арифметично вірним та нарахування не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства.
При цьому, 11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 № 651, відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Таким чином, оскільки у період за який нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню та до 01.07.2023 діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року, приписи яких забороняють нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 21.12.2022 по 30.06.2023 задоволенню не підлягає.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
08.11.2001 проведено державну реєстрацію Фізичної-особи підприємця Черненко Інги Леонідівни, про що 14.10.2005 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис №22320170000001667, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Види економічної діяльності: 93.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси (основний); 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах. Місцезнаходження фізичної особи-підприємця: Україна, 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Добролюбова, будинок 2, квартира 50.
За умовами пункту 1.1. укладеного між сторонами договору №429 від 28.10.2019 послуги (теплова енергія) надаються за адресою: м. Павлоград, вул. Центральна 21/12.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №850573912124, сформованою 26.12.2023, на вул. Маркса Карла (вул. Центральна), буд. 21/12, м. Павлоград, знаходиться об'єкт нерухомого майна - салон-перукарня, власником якого є Черненко Інга Леонідівна, на підставі свідоцтва про право власності, САА №326231 виданого Виконкомом Павлоградської міської ради 26.09.2003, форма власності: приватна, 1/1.
На підставі викладеного, з огляду на те, що Відповідач у даній справі є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність, а відтак не відноситься до категорії населення, на неї не розповсюджується дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України.
Звідси, на суму боргу 10340,10грн підлягає нарахуванню пеня за період прострочки з 01.07.2023 до 23.07.2023 (23дн) у розмірі 2378,22грн;
на суму боргу 10922,74грн підлягає нарахуванню пеня за період прострочки з 01.07.2023 до 21.08.2023 (52дн) у розмірі 5679,82грн;
на суму боргу 8180,63грн підлягає нарахуванню пеня за період прострочки з 01.07.2023 до 02.10.2023 (94дн) у розмірі 7689,79грн;
на суму боргу 5778,66грн підлягає нарахуванню пеня за період прострочки з 01.07.2023 до 02.10.2023 (94дн) у розмірі 5431,94грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 21 179,77грн (2378,22грн+5679,82грн+7689,79грн+5431,94грн).
Частина 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Судом першої інстанції встановлено, що розмір заявлених нарахувань (пені, відсотків річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 77955,73грн) складає 128,2% суми основного боргу.
Ця сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. А наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Відтак, судом на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та з огляду на висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зменшено розмір пені на 50% від розміру, яка підлягає до стягнення, та стягнено 10589,89грн (21179,77грн * 50%).
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для нарахування пені.
Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
Так, Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 2 719,91грн за період з 04.01.2022 до 02.10.2023 та інфляційні втрати за період з січня 2022 року до серпня 2023 року у розмірі 14 432,08грн.
Суд першої інстанції правомірно вказав на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рахунків №429/1 від 30.11.2021 на суму 5637,47грн, №429/1 від 31.12.2021 на суму 12235,88грн, №429/1 від 31.01.2022 на суму 13363,80грн, №429/1 від 28.02.2022 на суму 6776,85грн, №429/1 від 31.03.2022 на суму 16390,62грн, що унеможливлює встановити дату порушення (прострочення) відповідного платежу за такими рахунками та є перешкодою для перевірки здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат за вказаними рахунками, а тому в задоволенні вимоги про стягнення 3% річних за період з 04.01.2022 до 02.10.2023 у розмірі 1 975,74грн та інфляційних втрат за період з січня 2022 року до серпня 2023 року у розмірі 12 933,87грн обґрунтовано відмовив.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% у розмірі 744,44грн за період з 03.01.2023 до 02.10.2023 судами обох інстанції встановлена його арифметична вірність, тому судом першої інстанції підставно стягнута саме ця сума відсотків річних.
Щодо суми інфляційних втрат, то колегію суддів перевірений розрахунок суду першої інстанції та визнано його обґрунтованим і правильним в сумі 537,67грн виходячи з наступного розрахунку:
6530,12грн*102,5% (сукупний індекс інфляції за січень - серпень 2023 року) = 6693,37грн - 6530,12грн = 163,25грн;
10340,10грн*102,5% (сукупний індекс інфляції за січень - серпень 2023 року) = 10598,62грн - 10340,10грн = 258,52грн;
10922,74грн*101,7% (сукупний індекс інфляції за лютий - серпень 2023 року) = 11108,43грн - 10922,74грн = 185,69грн;
8180,63грн*99,5% (сукупний індекс інфляції за квітень - серпень 2023 року) = 8139,73грн - 8180,63грн = - 40,90грн;
5778,66грн*99,5% (сукупний індекс інфляції за квітень - серпень 2023 року) = 5749,77грн - 5778,66грн = - 28,89грн.
Доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки власного контррозрахунку відповідач не надав.
Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені?статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до?статті 129 Господарського процесуального кодексу України?судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 у справі № 904/5449/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2023 у справі №904/5449/23 - залишити без змін.
Судові витрати Фізичної особи-підприємця Черненко Інги Леонідівни за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Верхогляд Т.А. 14.06.2024, суддею Парусніковим Ю.Б. 17.05.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков