12 червня 2024 року м. Харків Справа № 922/3611/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.
за участі представників сторін:
від позивача - Таш'ян Р.І., адвокат, ордер серія ВІ № 1212757 від 21.04.2024
від відповідача - Паркулаб А.В., адвокат, ордер серія АР №1138685 від 31.08.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни (вх. №1176 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 у справі №922/3611/23 (повний текст складено 02.05.2024, у м. Харкові ) суддя Хотенець П.В.
за результатами розгляду клопотання Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи №922/3611/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича, м. Харків
про стягнення 283592,13 грн
15.08.2023 року Фізична особа - підприємець Білобородова Раїса Павлівна звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Фізичної особи - підприємця Вахрушева Олександра Павловича, в якому просила суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 283 592,13 грн, що складаються із заборгованості по оплаті суборендної плати в сумі 230 368,00 грн та пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 53 224,13 грн., покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору (т. 1, а.с. 1-4).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди нежитлових приміщень №30/05/22-24876 від 31.05.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін (т. 1, а.с.35-36).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 20.11.2023 року. Підготовче засідання відкладено (т. 1, а.с. 140-142).
Протокольною ухвалою суду від 23.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023 (т. 1, а.с. 190-193).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 позов залишено без розгляду в порядку п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України із посиланням на те, що позивач не з'явився в судове засідання 14.12.2023, не повідомив про причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності (т. 1, а.с. 218-223).
Позивач з ухвалою від 14.12.2023 не погодився, 23.12.2023, через систему "Електронний суд" направив до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вищевказану ухвалу Господарського суду Харківської області та передати справу на розгляд по суті до суду першої інстанці (т. 2, а.с.1-7).
На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 року справу №922/3611/23 направлено до Східного апеляційного господарського суду (т. 2, а.с. 18).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 у справі №922/3611/23 залишено без змін (т. 2, а.с. 42-48).
Суд апеляційної інстанції, зокрема зазначив, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду. Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21, у постанові Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №910/12042/22 тощо. Отже, в даному випадку залишення позову без розгляду є не надмірним формалізмом (як стверджує заявник скарги), а єдино можливими процесуальними діями суду з огляду на відповідні імперативні приписи процесуальних норм.
В свою чергу, 28.12.2023 року через систему "Електронний суд", ФОП Вахрушевим Олександром Павловичем до Господарського суду Харківської області було подано клопотання (вхідний №35919) про долучення доказів понесених судових витрат, стягнення їх з позивача (повторне). В поданому на розгляд суду клопотанні відповідач посилався на приписи частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України (т. 2, а.с. 52-55).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.01.2024 року відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду клопотання Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи до повернення матеріалів справи №922/3611/23 зі Східного апеляційного господарського суду (т. 2, а.с.62-63).
20.02.2024 справу №922/3611/23 було повернуто до Господарського суду Харківської області (супровідний лист №05-09/6к від 20.02.2024 - т. 2, а.с. 51).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2024 року, зокрема, призначено клопотання Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи в судовому засіданні (т. 2, а.с.73-74).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 у справі №922/361/23 клопотання Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни на користь Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича 40 000,00 грн компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи (т. 2, а.с. 84-88).
Ухвала мотивована співмірністю розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, представник позивача, ФОП Білобородової Раїси Павлівни адвокат Таш'ян Р.І. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 07.05.2024, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 у справі №922/3611/23, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про компенсацію здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Апелянт вважає, що ухвала від 29.04.2024 постановлена з порушенням норм процесуального права з таких підстав:
- позов було повернуто без розгляду ухвалою суду першої інстанції від 14.12.2023, а клопотання про компенсацію витрат було подано до суду 28.12.2023, тобто з порушенням п'ятиденного строку. У клопотанні відсутнє будь-яке посилання на необхідність поновлення зазначеного преклюзивного строку;
- помилковість висновків про те, що оскаржувана ухвала мотивована співмірністю розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У даному випадку представником позивача 29.04.2024 було подане відповідно клопотання, проте суд першої інстанції проігнорував його.
Серед іншого, позивач наголошує, що поза увагою суду залишились наступні обставини:
- порівняно нескладний характер справи (стягнення заборгованості з орендної плати);
- відсутність у поданих відповідачем документах обрахунку часу роботи адвоката;
- ціною позову - 283 592,13 грн (розмір компенсації становить майже п'яту частину від ціни позову);
- той факт, що по справі не було ухвалено рішення по суті позовних вимог і було проведено тільки підготовче засідання.
Вищезазначені обставини, на думку апелянта, свідчать про завищений розмір судових витрат.
Крім того, на переконання скаржника, адвокатське об'єднання «Паркулаб та партнери» не в повній мірі виконало усі передбачені договором дії, у той час як зазначена в договорі сума 20 000,00 грн є оплатою за всі послуги.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 у справі №922/3611/23. Встановлено учасникам справи строк до 28.05.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотаннь та заперечень (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "12" червня 2024 р. о 09:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Витребувано матеріали справи №922/3611/23 із Господарського суду Харківської області. Явку учасників справи визнано не обов'язковою.
16.05.2024 (в межах строку) через підсистему «Електронний суд» до Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд:
- відмовити в задоволенні апеляційної скарги;
-стягнути з ФОП Білобородової Раїси Павлівни на користь ФОП Вахрушева Олександра Павловича 8 000,00 грн понесених судових витрат у зв'язку з розглядом апеляційної скарги.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає:
- приписами ч. 6 ст. 130, ч. 8 ст. 129 ГПК України не встановлений строк подання до суду доказів понесених судових витрат і звернення із відповідним клопотанням про розподіл судових витрат у випадку прийняття судом ухвали про залишення позовної заяви без розгляду. У справі №922/3611/23 не було судових дебатів, і не ухвалювалось рішення суду. В силу приписів ч.1 ст.232 ГПК України ухвала про залишення позову без розгляду не є рішенням суду, а є видом судового рішення. Відтак, на думку відповідача, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України п'ятиденний строк не міг бути застосований у даній справі, оскільки у справі не ухвалене рішення суду. Крім того, на переконання відповідача строк для звернення з даним клопотанням не пропущено. Позаяк, клопотання містило не тільки обґрунтування того, чому на думку відповідача строк не пропущений, а і прохання визнати поважними причини пропуску процесуального строку, якщо суд не погодиться з наведеним відповідачем обґрунтуванням;
- відповідач вважає, що позивачем не було подане клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу;
- попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу, а також більшість доказів, які його підтверджують (договір про надання професійної правничої допомоги, розрахунок, платіжне доручення про сплату послуг) були надані ще з відзивом на позовну заяву від 14.09.2023. Позивач, в силу приписів ч. 3 ст. 166 і п. 7 ч. 3 ст. 166 ГПК України, був зобов'язаний навести заперечення (за наявності) щодо заявленого відповідачем розміру судових витрат у відповіді на відзив, проте відповідь на відзив від 24.09.2023 жодних заперечень щодо заявленого розміру витрат не містить. Позивач не подав мотивованих заперечень і протягом більше ніж чотирьох місяців, які минули між поданням клопотання про стягнення судових витрат від 28.12.2023 і ухваленням оскаржуваної ухвали від 29.04.2024. Позивач, нехтуючи своїм правом мотивовано заперечити щодо розміру витрат, поніс закономірні наслідки у вигляді повного стягнення судових витрат, що відповідає як приписам ГПК України, так і наведеним вище висновкам у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 і від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц;
- стосовно порівняної нескладності справи, то таке твердження є суб'єктивним. Складність даної справи обумовлена не предметом позову, а процесуальними діями у справі, яких було чимало - під час підготовчого провадження, яке потребувало 6 судових засідань, вирішувалось питання про призначення експертизи, допит свідків, витребування доказів;
- щодо відсутності у поданих відповідачем документах обрахунку часу роботи адвоката, відповідач наголосив, що п. 2 розрахунку суми вартості послуг №1 від 31.08.2023 передбачено порядок обчислення гонорару Виконавця - фіксований розмір. Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 по справі №910/4317/21 зробив висновок, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського не обчислюється кількість часу, витраченого адвокатом;
- стосовно твердження про те, що по справі не було ухвалено рішення по суті позовних вимог, а було проведено тільки підготовче судове засідання, то це стало наслідком процесуальної поведінки позивача, який не з'явився на розгляд справи по суті. По справі було проведено не одно, а шість підготовчих судових засідань, в кожному з яких брав участь представник відповідача;
- твердження апеляційної скарги про те, що АО «Паркулаб і партнери» не в повній мірі виконало усі передбачені договором дії не відповідає дійсності. Передбачена договором сума 20000,00 грн є оплатою за комплексну послугу «Надання правової інформації, консультацій і роз'яснень, підготовка доказів, відзиву, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої інстанції», і ця послуга була надана в повному обсязі. Перелічення в розрахунку змісту послуги у вигляді тих чи інших можливих правових дій - складових послуги, є довідковим, для інформування клієнта. Вчинення виконавцем конкретних дій з переліку складових послуги обумовлюється доцільністю і необхідністю їх вчинення, виходячи з потреб ефективного захисту інтересів клієнта, і не впливає на вартість послуги і факт її надання. Обставина понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн є безспірною і підтвердженою доказами, і є безпосереднім наслідком дій позивача. Позивачу ще з відзиву на позовну заяву від 14.09.2023 було відомо про розмір витрат, які очікує понести відповідач, проте за більше ніж півроку позивач, не скористався процесуальним правом і не висловив жодних заперечень щодо неспівмірності витрат. Це, на думку відповідача, виключало ініціативу суду щодо їх зменшення.
15.05.2024 на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/3611/23.
Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні 12.06.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 у справі №922/3611/23, відмовити у задоволенні клопотання відповідача про компенсацію здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, наголосив на необхідності залишення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статтей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 18.12.2023 відповідач звернувся до Господарського суду Харківської області із клопотанням (вхідний №34749 від 18.12.2023), за змістом якого просив суд:
-долучити до матеріалів справ докази понесених судових витрат;
-стягнути з ФОП Білобородової Раїси Павлівни на користь ФОП Вахрушева Олександра Павловича 40 000,00 грн понесених судових витрат (т. 1, а.с. 224-225).
В обґрунтування клопотання відповідач посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 124 ГПК України відзначив, що ФОП Вахрушев О.П. у відзиві на позов посилався на те, що відповідач поніс і очікує понести в зв'язку із розглядом справи: витрати на професійну правничу допомогу адвоката до 40 000,00 грн, витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи - згідно рахунку експертної установи. Відповідно до ч. 8 ст. 128 ГПК України заявив про намір подати докази понесення судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (т.1, а.с.46-51).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 клопотання ФОП Вахрушева О.П. повернуто у зв'язку з недотриманням вимог частини 2 статті 170 ГПК України (відповідачем не надано доказів надіслання вказаного клопотання іншим учасникам справи) (т. 1, а.с. 229-230).
Як вище зазначено, 28.12.2023 року через систему «Електронний суд» Фізичною особою-підприємцем Вахрушевим Олександром Павловичем подано повторне клопотання (вхідний №35919), за змістом якого останній просить суд:
-долучити до матеріалів справи докази понесених судових витрат;
-стягнути з ФОП Білобородової Раїси Павлівни на користь ФОП Вахрушева Олександра Павловича 40 000, 00 грн понесених судових витрат (т. 2, а.с. 52-55).
Щодо строку звернення з повторним клопотанням, відповідач просить врахувати, що норми ГПК України, зокрема, ч.9 ст.80, ч.8 ст.129, ч. 6 ст.130, ч.2 ст.170 ГПК України не є достатньо чіткими і зрозумілими для тієї процесуальної ситуації, що склалася в даній справі, щоб представник відповідача міг передбачити саме таке застосування процесуальних норм, яке було обране судом при поверненні заяви.
В підтвердження витрат, які ФОП Вахрушев Олександр Павлович понесла під час розгляду даної справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, надано копії наступних документів:
- договір про надання професійної правничої допомоги адвоката №10/08-23 від 31.08.2023 року (т. 1, а.с. 70-71);
- розрахунок суми вартості послуг №1 від 31.08.2023 (т. 1, а.с. 72);
-акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 14.12.2023 (т. 1, а.с.228, т. 2, а.с. 59);
- платіжну інструкцію №228 від 06.09.2023 року (т. 1, а.с.73) та платіжну інструкцію №310 від 14.12.2023 року (т. 1, а.с. 227, т. 2, а.с. 58).
Окрім того, представником Фізичної особи - підприємця Вахрушева Олександра Павловича Паркулабом А.В. було надано до суду копію ордеру серії ХР № 1138685 від 31.08.2023 року (т. 1, а.с. 53, 59, 226).
Суд, задовольняючи клопотання (вхідний №35919 від 28.12.2023 року) Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи зазначив, зокрема те, що на виконання умов договору Фізична особа - підприємець Вахрушев Олександр Павлович сплатив на користь АО «Паркулаб і партнери» 20 000,00 грн гонорару у зв'язку із підготовкою відзиву і участі в провадженні в суді першої інстанції, що підтверджується платіжною інструкцією №228 від 06 вересня 2023 року; а також додаткову винагороду (гонорар успіху) у зв'язку з досягненням позитивного результату в розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14 грудня 2023 року №310. Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича склав 40 000,00 грн.
Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт тощо дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ФОП Вахрушева О.П. про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи в сумі 40 000,00 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню, доводам апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, Східний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Харківської області від 29.04.2024, якою здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідача у справі.
Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 року позов залишено без розгляду (т. 1, а.с. 218-223).
Правовою підставою для вказаної процесуальної дії суд визначив п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, якою передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідач, посилаючись на приписи ч.3 ст.123, ч.1 ст.124, ч.8 ст.129 ГПК України 18.12.2023 (в межах строку) звернувся з клопотанням про:
-долучення до матеріалів справи доказів понесених судових витрат;
-стягнення з ФОП Білобородової Раїси Павлівни на користь ФОП Вахрушева Олександра Павловича 40 000,00 грн понесених судових витрат.
Отже, клопотання відповідача від 18.12.2023 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу було подано в межах 15-денного строку, передбаченого статтею 130 ГПК України для вирішення судом питання про розподіл судових витрат у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 повернуто ФОП Вахрушеву Олександру Павловичу клопотання (вхідний №34749 від 18.12.2023) про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи - без розгляду на підставі частини 2 статті 170 ГПК України.
Вказану ухвалу судом було відправлено представнику ФОП Вахрушева О.П., адвокату Паркулабу Андрію Володимировичу до його електронного кабінету 22.12.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа з програми «Діловодства спеціалізованого суду». Тобто, представник відповідача 22.12.2023 був обізнаний про результати розгляду первісно поданої ним заяви.
Звертаючись 28.12.2023 з повторним клопотанням (вхідний №35919) про стягнення понесених судових витрат, відповідач, зокрема зазначив, що ухвала суду від 14.12.2023 про залишення позову без розгляду була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.12.2023, фактично відповідач ознайомився з нею в реєстрі судових рішень 27.12.2023.
Серед іншого, відповідач зазначив, що первісне клопотання беззаперечно було подане у передбачений законом строк, повторне клопотання відповідач подав без зайвих зволікань із поясненнями причин того, чому при поданні первісного документа ним не були дотримані вимоги ч.2 ст.170 ГПК України. Відтак, на думку відповідача, ним було вжито усіх можливих та залежних від нього дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання відповідного строку.
Позаяк, відповідач сам же зазначає, що ч. 6 ст.130 ГПК України свідчить про те, що обов'язковою умовою вирішення судом питання про розподіл судових витрат є дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої сттті 129 ГПК України.
Судова колегія апеляційної інстанції відносно строків подання клопотання про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи наголошує наступне.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Водночас докази понесених витрат на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.
Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Разом з тим, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору. Наведене визначення міститься в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі №905/458/21.
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 130 ГПК України).
Оскільки до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір.
Водночас ВП ВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 зауважила, що компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання позивачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо позивач вважає їх неспівмірними.
При компенсації правничих витрат має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України.
ВП ВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 дійшла, зокрема, наступних висновків: «Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною п'ятою статті 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.
Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до частини п'ятої статті 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України.
Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін».
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Як вищезазначено, позов було повернуто без розгляду ухвалою суду першої інстанції від 14.12.2023, клопотання відповідача від 18.12.2023 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу було подано в межах 15-денного строку, передбаченого статтею 130 ГПК України для вирішення судом питання про розподіл судових витрат у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але ухвалою суду від 21.12.2023 повернуто заявнику без розгляду на підставі ч.4 ст.170 ГПК України.
З повторним клопотанням про долучення доказів понесених судових витрат відповідач звернувся до суду 28.12.2023 без дотримання строку, встановленого частиною 8 ст.129 ГПК України. До клопотання були долучені з поміж іншого докази направлення клопотання з доданими документами позивачу.
Суд ухвалою від 09.01.2024 відклав вирішення питання про прийняття до розгляду клопотання про компенсацію витрат до повернення матеріалів справи №922/3611/23 зі Східного апеляційного господарського суду, а ухвалою від 23.04.2024 призначив розгляд даного клопотання в судовому засіданні.
За змістом клопотання відповідача в розділі щодо строку звернення до суду з повторним клопотанням, представник відповідача, зокрема зазначив, що у випадку визнання неповажними наведених вище причин (а саме подання перевісного клопотання, яке було повернуто судом без розгляду) просить врахувати, що більшість доказів понесених витрат наявні в матеріалах справи, оскільки були подані з відзивом. Відтак, у випадку неприйняття доказів, поданих після прийняття ухвали про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку на їх подання, просить розглянути питання стягнення судових витрат на підставі наявних доказів (т.2, а.с.53 зворотній бік, 54).
Судова колегія апеляційної інстанції виходить з наступного.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст. 113 ГПК України).
У даному випадку строк на вчинення певної процесуальної дії визначено ч.8 ст.129 ГПК України, тобто в силу вимог ч.1 ст.113 ГПК України, строк визначено законом.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.118 ГПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК України).
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, залежно від поважності причин пропуску строку особою, (заявником, скаржником). І лише сам факт подання особою (заявником, скаржником) клопотання про поновлення строку не означає обов'язку суду поновити його.
Саме по собі посилання на відповідну статтю та на підзаконні нормативно-правові акти, наведення цитат із законодавчих та інших актів не свідчить, що перед судом порушується особою (заявником, скаржником) питання про поновлення строків.
Вказівка на норми права, цитати законодавчих актів та/або правових позицій самі по собі не є тотожними значенню/обґрунтуванню обставин, не слугують підставами для визнання поважними причин пропуску процесуального строку (постанова КГС ВС від 05.07.2023 у справі №910/186/21).
Апеляційний господарський суд зазначає, що в силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява N 35787/03, п. 29, від 26.07.2007).
Таким чином, з урахуванням приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України останнім днем п'ятиденного строку для подання відповідних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в даному випадку є 19.12.2023. Натомість клопотання про долучення доказів понесених судових витрат, стягнення їх з позивача, направлено 28.12.2023 через підсистему «Електронний суд» представником ФОП Вахрушева О.П., адвокатом Паркулабом А.В. (отримано судом 28.12.2023 року, вхідний №35919), тобто поза межами встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України строку.
Ні відповідачем, ні його представником не було надано доказів на підтвердження підстав неможливості звернутися з клопотанням про долучення доказів з дотриманням строку, встановленого ч. 8 ст.129 ГПК України.
Суд зазначає, що звертаючись з повторним клопотання про долучення доказів відповідач не просив суд поновити пропущений процесуальний строк, про що представник відповідача підтвердив у судовому засіданні.
Згідно з ч. 4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, сторони судового процесу (позивач та відповідач) були поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення принципу рівності перед законом і судом, що є неприпустимим.
Отже, суд першої інстанції під час розгляду клопотання відповідача про долучення доказів понесених судових витрат, стягнення їх з позивача (повторне) від 28.12.2023 не врахував наведеного та дійшов помилкового висновку про задоволення клопотання про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, чим допустив порушення норм процесуального права.
Доводи апелянта щодо розміру заявлених витрат та питання їх зменшення, судом апеляційної інстанції не розглядаються в силу залишення клопотання відповідача без розгляду на підставі ч.8 ст.129 ГПК України.
Згідно положень ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвала Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 у цій справі наведеним вимогам не відповідає.
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014 no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п. 25, від 18.07.2006 та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Білобородової Раїси Павлівни на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 у справі № 922/3611/23 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 у справі №922/3611/23 скасувати.
3. У задоволенні клопотання (вх.№35919 від 28.12.2023) Фізичної особи-підприємця Вахрушева Олександра Павловича про компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи відмовити з підстав залишення без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17.06.2024 року.
Головуючий суддя О.О. Радіонова
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця