05 червня 2024 року м. Харків Справа № 917/1926/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А. , суддя Мартюхіна Н.О.
За участю секретаря Андерс О.К.
за участю:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третіх осіб - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , м. Київ (вх. № 556 П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.02.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області в м. Полтава суддею Безрук Т.М., повний текст якого складений 08.02.2024 у справі №917/1926/23
за позовом ОСОБА_2 , Київська область, Обухівський район, смт Козин,
до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ", Полтавська область, Миргородський район, с. Піски,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_3 , Полтавська область, Миргородський район, м. Заводське,
2. ОСОБА_1 , м. Київ,
3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрукти Полтавщини", Полтавська область, Миргородський район, с. Піски,
про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом загальних зборів № 11/22 від 19.09.2022,
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “ЧБГ” про визнання недійсним рішення № 11/22 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “ЧБГ” від 19.09.2022.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що оспорюване рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “ЧБГ” від 19.09.2022 прийняте за відсутності кворуму на зборах, оскільки учасник Товариства ОСОБА_2 , який володіє 70 голосами зі 100, не був повідомлений про порядок денний, місце та час проведення зборів, не був присутній на зборах та позачергові загальні збори учасників ТОВ Агрофірма “ЧБГ” 19.09.2022 проведені з порушенням вимог законодавства та Статуту.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.02.2024 у справі №917/1926/23 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення, оформлене протоколом № 11/22 позачергових загальних зборів учасників ТОВ Агрофірма "ЧБГ" від 19.09.2022. Стягнуто з ТОВ Агрофірма "ЧБГ" на користь ОСОБА_2 2684,00грн відшкодування витрат з оплати судового збору.
Рішення обґрунтовано доведеністю позивачем фактів щодо його неповідомлення про проведення спірних зборів, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих зборах, відсутність кворуму для проведення цих зборів, з чого вбачається, що спірні збори були проведені з порушенням вимог статей 31, 32, 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктів 9.2.18 - п. 9.2.21 Статуту Товариства та порушенням у зв'язку з цим корпоративних прав та інтересів позивача, пов'язаних з правом на участь в управління Товариством.
При цьому суд зазначив, що вказані факти підтверджуються сукупністю обставин, а саме тим, що: що позивачу не направлялося повідомлення в установленому порядку про дату, час і місце проведення загальних зборів учасників Товариства 19.09.2022; позивачу не направлявся порядок денний вказаних зборів; не підтверджено доказами, що позивач був ознайомлений із переліком питань, які були поставлені на вирішення; у спірному протоколі від 19.09.2022 № 11/22 не вказано, що збори проводяться у відповідності до положень п. 9.2.16 Статуту Товариства та не зазначено, що всі учасники Товариства надали згоду на розгляд питань порядку денного відповідно до п. 9.2.16 Статуту; відповідачем та третіми особами в установленому порядку шляхом подання відповідних доказів не спростовані подані позивачем докази перебування 19.09.2022 його на робочому місці на іншому підприємстві в іншому населеному пункті.
Разом з цим суд зазначив, що докази, надані на підтвердження цих обставин, є більш вірогідними, а доказів на їх спростування відповідач та треті особи суду не надали.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - фізична особа ОСОБА_1 подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, зокрема, про те, що судом першої інстанції до спірних правовідносин безпідставно не застосовано положення ч. 10 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та пункту 9.2.30 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ», якими передбачено, що загальні збори учасників Товариства можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених Законом та Статутом Товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники Товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань, враховуючи те, що своїми поясненнями у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтвердили особисту участь ОСОБА_2 у проведенні спірних Зборів учасників, але суд в порушення положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України надав перевагу як більш вірогідному доказу поясненням одного позивача.
Також скаржник зазначив про безпідставність посилання суду на відсутність у протоколі спірних загальних зборів нотаріально посвідченого підпису позивача, відомостей щодо часу проведення Зборів , щодо того, за чиєї ініціативи вони проведені, надання згоди учасниками на розгляд питань порядку денного без дотримання вимог, встановлених Законом та Статутом Товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень відповідно до п. 9.2.16 Статуту, оскільки чинним законодавством та Статут відповідача таких вимог до протоколу не встановлено, а протокол складено з дотриманням вимог щодо форми та порядку його складання.
Крім цього скаржник послався на те, що судом першої інстанції було порушено його право на безпосередню участь у розгляді справи, внаслідок відмови в задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю прибуття в судове засідання через стан здоров'я.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.02.2024 для розгляду справи № 917/1926/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіної Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.02.2023 у справі №917/1926/23 та її розгляд призначено в судове засідання з повідомленням учасників справи на 03.04.2024 р. о 15:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.
До Східного апеляційного господарського суду 28.03.2024 від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, залишити оскаржене судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Також, 28.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ Агрофірма "ЧБГ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог апеляційної скарги, залишити без змін рішення Господарського суду Полтавської області у справі від 07.02.2024№917/1926/23 .
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справы № 917/1926/23 за клопотанням ОСОБА_3 розгляд справи відкладено на 17.04.2024
11.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі без його участі.
Від ОСОБА_1 до Східного апеляційного господарського суду 12.04.2024 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
12.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2024, у зв'язку з відпусткою на дату розгляду справи № 917/1926/23 судді Здоровко Л.М., яка входить до складу колегії суддівдля розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі №917/1926/23 розгляд справи відкладено на 16.05.2024 року об 11:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 105.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024 у зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді Бородіної Л.І., для розгляду справи № 917/1926/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 у справі №917/1926/23 прийнято новим складом суду справу №917/1926/23 до провадження та повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.02.2024 у справі №917/1926/23 на 05.06.2024 о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи № 917/1926/23 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Пуль О.А.
Учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання повторно не прибули.
З огляду на заяви позивача а також третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про розгляд справи за їх відсутності, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, їх повторне неприбуття, враховуючи, що розгляд справи вже двічі відкладався, в той час як відповідно до ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, а відповідно до п. 2 ч. 3 статті 202 цього Кодексу повторна неявка належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи учасників справи є підставою для розгляду справи за їх відсутністю , справа розглядається за відсутності учасників справи.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “ЧБГ” (код ЄДРПОУ 32517276), (а.с. 26-40), затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ АФ “ЧБГ” (протокол № 6/22 від 22.06.2022), учасниками Товариства є:
- фізична особа - громадянин України ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (п. 1.6.1);
- фізична особа - громадянин України ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (п. 1.6.2);
- фізична особа - громадянин України ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (п. 1.6.3).
Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.09.2022 (а.с. 9-16) засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “ЧБГ” є ОСОБА_3 (розмір частки 180 000,00 грн), ОСОБА_2 (розмір частки 1 260 000,00 грн), ОСОБА_1 (розмір частки 360 000,00 грн).
Такі ж відомості зареєстровані в ЄДР станом на 11.09.2023 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.09.2023, а.с. 17-25).
У протоколі № 11/22 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “ЧБГ” (код ЄДРПОУ 32517276) від 19.09.2022 року вказано наступне:
- Присутні учасники: ОСОБА_2 (розмір частки 70 % статутного капіталу), ОСОБА_1 (розмір частки 20% статутного капіталу), ОСОБА_3 (розмір частки 10% статутного капіталу);
- На загальних зборах присутні Учасники, що у сукупності володіють частками в розмірі 100% статутного капіталу Товариства і мають 100 % голосів;
- Запрошені: директор ТОВ АФ “ЧБГ” ОСОБА_5 та директор ТОВ “Фрукти Полтавщини” ОСОБА_6
- Порядок денний: 1. Про обрання голови та секретаря Загальних зборів Учасників Товариства. 2. Про звільнення ТОВ “Фрукти Полтавщини” від сплати боргу. 3. Надання повноважень директору Товариства ОСОБА_5 на підписання додаткових угод про прощення боргу з ТОВ “Фрукти Полтавщини” від імені Товариства.
- Відповідно до першого питання порядку денного, на пропозицію ОСОБА_2 , вирішили обрати головою загальних зборів учасників ОСОБА_1 , а секретарем зборів ОСОБА_3 . Вирішено доручити голові зборів ОСОБА_1 і секретарю зборів ОСОБА_3 підписати цей протокол загальних зборів учасників.
- З другого питання денного слухали директора ТОВ “Фрукти Полтавщини” Лужанського В.В., який прохав звільнити ТОВ “Фрукти Полтавщини” від сплати боргу і розмірі 25 618 408,00 грн, що виник із зобов'язань за договорами позик.
- ОСОБА_1 запропонував звільнити ТОВ “Фрукти Полтавщини” від сплати боргу в розмірі 25 618 408,00 грн., що виник із зобов'язань зі договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позик)
- Голосували: “за” одноголосно - 100 % голосів.
- Вирішили: звільнити ТОВ “Фрукти Полтавщини” від сплати боргу в розмірі 25 618 408,00 грн., що виник із зобов'язань зі договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 9/14 від 02.01.2014, № 8/15 від 05.01.2015 та № 9/17 від 10.01.2017. Рішення з другого питання порядку денного прийнято одноголосно усіма учасниками Товариства.
- З третього питання порядку денного слухали директора ТОВ АФ “ЧБГ” ОСОБА_5 , який повідомив, що йому необхідно надати повноваження на підписання додаткових угод про прощення боргу за договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позик) № 9/14 від 02.01.2014, № 8/15 від 05.01.2015 та № 9/17 від 10.01.2017 з ТОВ “Фрукти Полтавщини” від імені та в інтересах ТОВ АФ “ЧБГ”.
- Виступив: ОСОБА_3 , учасник Товариства, який запропонував надати директору такі повноваження.
- Голосували: “за” одноголосно - 100 % голосів.
- Вирішили: надати директору ТОВ АФ “ЧБГ” ОСОБА_5 повноваження на підписання додаткових угод про прощення боргу за договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позик) № 9/14 від 02.01.2014, № 8/15 від 05.01.2015 та № 9/17 від 10.01.2017 з ТОВ “Фрукти Полтавщини” від імені та в інтересах ТОВ АФ “ЧБГ”.
У вказаному протоколі № 11/22 позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “ЧБГ” від 19.09.2022 зазначено, що його підписали голова зборів - ОСОБА_1 та секретар - Орошан В. Г.
Позивач у позові вказує, що він не отримував повідомлень про проведення позачергових зборів Товариства та не приймав участі в позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “ЧБГ”, що відбулись 19.09.2022, без зазначення конкретної години, в с. Піски, Миргородський район, Полтавська область.
Позивач вказує, що в порушення вимог статей 31, 32, 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту Товариства ОСОБА_2 , як учасник Товариства, не отримував від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , директора ТОВ АФ “ЧБГ” ОСОБА_5 вимоги про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства, не отримував відповідного повідомлення про проведення загальних зборів учасників, порядку денного і, відповідно, був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах, так і ознайомитись з документами, внесеними розгляд загальних зборів відповідно до порядку денного.
Позивач зазначає, що оскільки він володіє часткою статутного капіталу Товариства у розмірі 70%, загальні збори учасників останнього відбулися за відсутності кворуму, а тому за змістом частини 1 статті 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" такі збори були неповноважними, а рішення, прийняті на таких зборах, порушують корпоративні права позивача.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма “ЧБГ” від 19.09.2022 року, оформленого протоколом від 19.09.2022 № 11/22.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
За приписами ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з ч. 2 ст. 97 ЦК України органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Таким чином, стороною у корпоративному спорі може бути, зокрема учасник підприємства, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних; відсутність протоколу загальних зборів.
Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.
При цьому слід враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів.
В свою чергу, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 року у справі № 525/505/16-ц).
Права учасника юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та статутом порядку також порушує його права, зокрема право на участь у загальних зборах товариства та, відповідно, на участь в управлінні товариством, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.
Отже, як правомірно зазначив суд першої інстанції, у справах з позовною вимогою про визнання недійсним рішення загальних уборів учасників товариства, заявленою з підстав неповідомлення позивача як учасника Товариства про проведення зборів, на яких прийняті спірні рішення, судам при вирішенні питання щодо порушення прав учасника товариства спірним рішенням необхідно з'ясовувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, яке є складовою скликання зборів, а також щодо відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства, оскільки своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, що містить вичерпну інформацію щодо проведення зборів, є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов'язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного.
Необхідність дослідження обставин щодо дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, відповідності змісту повідомлення вимогам закону та статуту товариства у подібних правовідносинах (про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з підстав неповідомлення позивача як учасника товариства про проведення зборів) при вирішенні питання про порушення прав позивача як учасника товариства на участь у загальних зборах та на участь в управлінні товариством підтверджена сталою судовою практикою, зокрема висновками Верховного Суду, що містяться у постановах від 02.05.2018 у справі №910/807/17 та від 27.11.2018 у справі №916/58/18.
Згідно зі статтею 80 Господарського кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язанням тільки своїм майном.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства, зокрема, мають прав брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом і статутом товариства.
Згідно з частинами першою та другою статті 29 Закону України "Про товариства обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питав порядку денного загальних зборів учасників.
Таким чином, як правомірно зазначив суд першої інстанції, корпоративне право брати участь в управлінні товариством може бути реалізовано учасником товариства при прийнятті участі у загальних зборах товариства, на яких вирішують ті чи інші питання діяльності товариства.
У ч. 1 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон в редакції на 19.09.2022 - на дату прийняття спірного рішення) вказано, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: 1) з ініціативи виконавчого органу товариства; 2) на вимогу наглядової ради товариства; 3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.
Такіж самі положення містяться у п. 9.2.7 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “ЧБГ” (код ЄДРПОУ 32517276), (далі - Статут Товариства, а.с. 26-40) .
Згідно з ч. 5 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вимога про скликання загальних зборів учасників подається виконавчому органу товариства в письмовій формі із зазначенням запропонованого порядку денного. У разі скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.
У п. 9.2.11 Статуту Товариства вказано, що вимога про скликання загальних зборів учасників з ініціативи учасників Товариства подається директору і повинна містити інформацію про розмір часток у статутному капіталі товариства, що належать таким учасникам.
У ч. 8 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" вказано, що виконавчий орган товариства зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів.
Такі ж положення вказані й у п. 9.2.14 Статуту Товариства.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про збори кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.
У Статуті Товариства вказано наступне:
- органами управління товариства є загальні збори учасників та одноосібний виконавчий орган - директор;
- до компетенції загальних зборів Товариства, зокрема, належить надання згоди на укладення директором Товариства від імені та в інтересах Товариства правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, а також договорів (угод, контрактів), сума яких перевищує 500 000,00 гривень (підп. 13 п. 9.2.5 Статуту);
- кожен учасник Товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників (п. 9.2.1 Статуту);
- кожен учасник Товариства на Загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі Товариства (п. 9.2.2 Статуту);
- загальні збори учасників Товариства можуть вирішувати будь-які питання діяльності Товариства (п. 9.2.4 Статуту);
- загальні збори учасників Товариства можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених Законом та Статутом Товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники Товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань (п. 9.2.16 Статуту);
- загальні збори учасників скликаються Директором (п. 9.2.17 Статуту);
- директор скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику Товариства (п. 9.2.18 Статуту);
- директор зобов'язаний повідомити учасників Товариства не менше ніж за 10 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників (п. 9.2.19 Статуту);
- повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (п. 9.2.20 Статуту);
- у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до Статуту Товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін (п. 9.2.21 Статуту);
- директор приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників (п. 9.2.22 Статуту);
- пропозиції учасника або учасників Товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу Товариства, підлягають обов'язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників (п. 9.2.23 Статуту);
- після надсилання повідомлення забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до пункту 9.2.23 Статуту (п. 9.2.24 Статуту);
- учасники Товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників (п. 9.2.29 Статуту);
- загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників Товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або може проводитись в режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно (п. 9.2.30 Статуту);
- на загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник Товариства, який взяв участь в загальних зборах учасників, може підписати протокол (п. 9.2.31 Статуту);
- рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням (п. 9.2.35 Статуту);
- рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу з відповідних питань (п. 9.2.38 Статуту);
- учасник Товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Справжність підпису учасника Товариства на такому документі засвідчується нотаріально (п. 9.2.39 Статуту);
- голос учасника Товариства зараховується до результатів голосування з кожного окремого питання, якщо текст документа дозволяє визначити його волю щодо безумовного голосування за чи проти відповідного рішення з питання порядку денного. Такий документ долучається до протоколу загальних зборів учасників та зберігається разом з ним (п. 9.2.40 Статуту);
- рішення загальних зборів учасників може бути прийнято шляхом опитування (п. 9.2.41 Статуту).
ОСОБА_2 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “ЧБГ” (код ЄДРПОУ 32517276), із розміром частки - 1 260 000,00 грн, що становило 70 % статутного капіталу, на день прийняття спірних рішень.
Отже, як правомірно зазначив суд першої інстанції, позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про товариства обмеженою та додатковою відповідальністю", зокрема, має право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом і статутом товариства. Також позивач має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників (п. 9.2.1 Статуту).
Згідно з підп. 13 п. 9.2.5, п.14.3 Статуту до компетенції загальних зборів Товариства, зокрема, належить надання згоди на укладення директором Товариства від імені та в інтересах Товариства договорів (угод, контрактів), сума яких перевищує 500 000,00 гривень.
Отже, рішення про звільнення ТОВ “Фрукти Полтавщини” від сплати боргу в розмірі 25 618 408,00 грн., що виник із зобов'язань зі договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позики) № 9/14 від 02.01.2014, № 8/15 від 05.01.2015 та № 9/17 від 10.01.2017, та про надання директору ТОВ АФ “ЧБГ” повноважень на підписання відповідних додаткових угод про прощення боргу за вказаними договорами про надання поворотної фінансової допомоги (позик), повинні прийматися виключно загальними зборами учасників Товариства.
Як зазначено вище, відповідно до положень п. 9.2.7, 9.2.17 - п. 9.2.21 Статуту Товариства загальні збори учасників Товариства скликаються за ініціативи директора або на вимогу учасника(-ків), з додержанням відповідної процедури повідомлення учасників - шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомлення про скликання загальних зборів не менш ніж за 10 днів до запланованої дати їх проведення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.
Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з цим, частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, в той час як частиною 4 цієї статті встановлено заборону суду збирати докази , що стосуються предмету спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Частинами першою, другою, четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі-ЄСПЛ), суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процессу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". У рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), зазначено, що суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 18.04.2023 у справі № 909/952/21.
Господарський суд першої інстанції на підставі сукупності наявних у матеріалах справи доказів дійшов правильного висновку про доведеність позивачем фактів щодо його неповідомлення про проведення спірних Зборів, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих Зборах, відсутність кворуму для проведення цих зборів, з чого вбачається, що спірні Збори були проведені з порушенням вимог статей 31, 32, 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктів 9.2.18 - п. 9.2.21 Статуту Товариства,які мали наслідком порушення корпоративних прав та інтересів позивача, пов'язаних з правом на участь в управління Товариством.
Зокрема, як правомірно зазначив суд першої інстанції, ні відповідач, ні треті особи не надали суду доказів щодо того, хто ініціював проведення вказаних, як це вказано у 9.2.7 Статуту Товариства (чи це була ініціатива директора чи вимога учасника). Вказана вимога учасника суду не надана та у спірному протоколі № 11/22 від 19.09.2022 також не вказано, за чиєю ініціативою були проведені збори.
Як було зазначено вище, позивач в обгрунтування позову послався на те, що жодного повідомлення про проведення 19.09.2022 спірних загальних зборів йому не направлялося.
Разом з цим, відповідач у відзиві вказав, що у нього відсутні документи, які свідчать про скликання та проведення загальних зборів 19.09.2022, відсутні вимоги учасників про їх скликання, відсутні повідомлення про проведення зборів чи докази їх надсилання учасникам, в той час як треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у поясненнях (т.1 а.с.99-102, а.с.123-124) не повідомляють обставин щодо повідомлення позивача про скликання загальних зборів та не надали доказів, що б підтвердили направлення такого повідомлення позивачу, але зазначили, що спірні загальні збори були проведені згідно з ч. 10 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 9.2.16 Статуту без дотримання вимог щодо порядку скликання та повідомлення учасників у зв'язку з присутністю на них всіх учасників Товариства, в тому числі й позивача.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підтвердження тієї обставини, що повідомлення про дату, час і місце проведення загальних зборів учасників Товариства 19 вересня 2022 року позивачу не направлялося.
Також суд першої інстанції правомірно зазначив про відсутність доказів ознайомлення позивача з порядком денним вказаних Зборів чи з переліком питань, що були поставлені на вирішення Зборів.
Також суд першої інстанції правомірно зазначив про відсутність доказів того, що позивач був присутнім на спірних загальних зборах, й відповідно про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положення пункту ч. 10 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та 9.2.30 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «ЧБГ», якими передбачено, що загальні збори учасників Товариства можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених Законом та Статутом,з огляду на те, що: позивач у позові заперечує свою присутність на спірних зборах 19.09.2022, так як він 19.09.2022 перебував на своєму робочому місці за адресою АДРЕСА_1 та виконував свої посадові обов'язки Голови наглядової ради до 17:00, у підтвердження вказаного позивач надав довідку АТ “Лубнифарм” від 14.09.2023 № 2125 (а.с.52), в якій вказано, що ОСОБА_2 19.09.2022 перебував на своєму робочому місці на підприємстві АТ “Лубнифарм” за адресою м. Лубни, вул. Барвінкова, буд. 16, з 09:00 до 17:45, а також Витяг з табелю обліку використання робочого часу за вересень 2022 року АТ “Лубнифарм” (а.с.53), в якому зафіксовано що ОСОБА_2 19.09.2022 перебував на робочому місці протягом 8 годині і вказані докази ні відповідачем, ні третіми особами не спростовані в установленому порядку шляхом подання відповідних доказів; у спірному протоколі від 19.09.2022 № 11/22 не вказано, що збори проводяться у відповідності до положень п. 9.2.16 Статуту Товариства та не зазначено, що всі учасники Товариства надали згоду на розгляд питань порядку денного відповідно до п. 9.2.16 Статуту; ні відповідач, ні треті особи не подали до суду інших доказів, які б підтвердили присутність позивача на спірних зборах, зокрема не надали заяв свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про присутність яких на зборах зазначено у протоколі № 11/22.
Натомість твердження третіх осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про присутність позивача на спірних зборах викладено лише у їх поясненнях по справі та зазначено у спірному протоколі № 11/22 від 19.09.2022,який підписаний лише ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тобто заінтересованими особами, і підпис позивача на вказаному протоколі відсутній, тоді як вказаний протокол є оформленням оспорюваного позивачем рішення загальних зборів, в тому числі з підстав недостовірності внесених до нього відомостей про присутність на Зборах позивача,тобто є спірним документом в ракурсі достовірності внесених до нього відомостей, а тому сам по собі не може бути належним та достовірним доказом присутності позивача на Зборах.
При цьому колегія суддів зазначає про безпідставність посилання скаржника на дотримання форми та порядку складання протоколу, оскільки в даному випадку спірним є питання не дотримання форми та порядку складання протоколу, а відповідність Закону та Статуту оформленого цим протоколом рішення Загальних зборів відповідача, при вирішенні якого суд надав оцінку Протоколу на предмет наявності у ньому відомостей, які можуть підтвердити обставину,що має значення для справи,зокрема щодо присутності позивача на Зборах, в той час як дотримання форми та порядку складання протоколу не є презумпцією достовірності зазначених у ньому відомостей щодо такої присутності, а відповідна оцінка має ґрунтуватися на дослідженні сукупності наявних у матеріалах справи доказів, що й було зроблено судом першої інстанції.
Також безпідставними є доводи скаржника щодо того, що суд в порушення положень статті 79 Господарського процесуального кодексу України надав перевагу як більш вірогідному доказу поясненням одного позивача,оскільки, як зазначено вище, суд оцінив як більш вірогідні докази в їх сукупності.
Згідно з п. 9.2.1 Статуту Товариства кожен учасник Товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговорені питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного Загальних зборів Учасників.
Відповідно до п. 9.2.2 Статуту, кожен учасник Товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у Статутному капіталі Товариства. Відповідно, учасник Товариства ОСОБА_2 на дату проведення зборів володів переважною кількістю голосів при прийняті рішень, а саме 70 із 100.
Відповідно до п. 9.2.38 Статуту Товариства рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Такі ж положення вказані у ч. 4 ст. 34 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”.
З огляду на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за відсутності на зборах учасника Товариства ОСОБА_2 був відсутній кворум, необхідний для прийняття спірних рішень, а тому такі збори були неповноважними, а рішення, прийняті на таких зборах, порушують корпоративні права позивача, зокрема права на управлінням Товариством.
З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані порушення порядку скликання та проведення загальних зборів, відсутність кворуму на зборах призвели до порушення прав позивача, як учасника, на управління Товариством, що є підставою для визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “ЧБГ”, оформлених протоколом від 19.09.2022 № 11/22.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо того, що судом першої інстанції було порушено його право на безпосередню участь у розгляді справи внаслідок відмови в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано неможливістю прибуття в судове засідання через стан здоров'я.
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1 статті).
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження(частина 2 статті).
За змістом наведених норм, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Натомість скаржникові судом першої інстанції було надано достатньо часу для формування своєї правової позиції та підготовки відповідних документів, останнім було викладено свою правову позицію по справі у заяві по суті справи-його поясненнях, ухвалою від 17.01.2024 суд першої інстанції не визнавав явку сторін, третіх осіб чи їх представників у судове засідання 07.02.2024 обов'язковою та з матеріалів справи вбачається, що скаржником в обгрунтування клопотання про відкладення розгляду справи не надано жодного доказу на підтвердження повідомлених ним причин неявки.
До того ж, в апеляційній скарзі не наведено заперечень, які б відрізнялись по суті від тих, які скаржник наводив в суді першої інстанції і які б спростовували висновок суду першої інстанції про задоволення позову, в той час як відповідно до ч. 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч.1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.02.2024 у справі №917/1926/23
залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.06.2024
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя О.А. Пуль
Суддя Н.О. Мартюхіна