вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" червня 2024 р. Справа№ 910/13485/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023
у справі № 910/13485/23 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 69 182,27 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідача) про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача шляхом зарахування грошових коштів на нього у розмірі 69 182,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно нарахував позивачу плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у вагонах, у зв'язку із затримкою рухомого складу, а тому безпідставно списав з особового рахунку позивача вищезазначену суму коштів.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/13485/23 відмовлено у задоволенні позову.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів, що затримка вагонів на під'їзних коліях під час комендантської години відбулась з причин, які від нього, як від вантажовласника, не залежали.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/13485/23 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки акти загальної форми про затримку порожніх вагонів складені відповідачем у односторонньому порядку, не підписані представником позивача, тому на переконання скаржника, є неналежними доказами і не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності щодо сплати залізниці плати за користування вагонами.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що факт користування вагонами, затримки вагонів з вини вантажовласника та загальний час користування вагонами позивачем не оспорюється, відомості користування вагонами зі сторони позивача підписані без зауважень, про дату і час складання спірних актів загальної форми позивач був повідомлений належним чином, але не з'явився для підписання вищевказаних актів.
Разом з цим, відповідач зауважує на тому, що відсутність у акті підпису вантажовласника не є підставою для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами.
Окрім викладеного, відповідач зазначає, що навантажувально-розвантажувальні операції, подання збирання вагонів локомотивом, перевезення здійснювались цілодобово, а тому посилання позивача про виключення з часу затримки вагонів час комендантської годи, на думку відповідача, є безпідставними.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/13485/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13485/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/13485/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, як містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
23.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізником, відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" (замовником, позивачем) шляхом обміну заявою №43133523/2020-001 про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомленням № 99-43133523/2020-001 було укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Згідно з п. 2.1.7 договору замовник зобов'язується у строки, встановлені у розділі 4 договору підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів у паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої вимоги.
За умовами п. 3.4 договору позивач зобов'язався сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами відповідача: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих позивачу на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника.
Відповідно до п. 3.4.2 цієї угоди плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик = (Спл/24) х tгод х kм, де: Пвик - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу, визначена в додатку № 1-2 до договору; 24 - кількість годин у добі; tгод - кількість годин користування вагоном залізниці для відповідного типу вагонів. kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі у складі маршрутної відправки.
Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами відповідача, визначеної в пункті 3.4 договору, є момент передачі позивачу власних вагонів відповідача або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках, вказаних у п. 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується позивачем плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні позивача та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Пунктами 4.1, 4.2 договору встановлено, що розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" відповідача. Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділ 14 договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання.
Згідно з п. 4.4 договору по мірі виконання перевезень та надання послуг, відповідачем відображається в особовому рахунку використання позивачем коштів за добу для оплати, зокрема, штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень тощо.
За змістом п. 4.5 даного правочину щодобово, упродовж періоду виконання договору перевізник надає замовнику переліки перевізних документів у електронному вигляді (далі - щодобові переліки перевізних документів), які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу.
За умовами п. 12.1 цієї угоди остання діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником у повідомленні про оприлюднення договору на веб-сайті: http://uz-cargo.com/ та діє до її припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.
У червні 2022 на станцію Денгофівка Південно-Західної залізниці прибули під навантаження вагони: № 95325726, № 95326708, № 95330502, № 95332011, № 95355731, № 95449583, № 95449922, № 95525226, № 95541900, № 95643615, № 95751210, № 95751368, № 95796173, № 95800751, № 53203584, № 95311908, № 95352282, № 95358875, № 95446225, № 95532388, № 95639977, № 95654000, № 95667622, № 95678553, № 95679635, № 95691747, № 95751889, № 95829818.
Вказані вагони були затримані на коліях станції Денгофівки Південно-Західної залізниці, про що було складно акти загальної форми ГУ-23 від 05.06.2022 № 68, від 07.06.2022 № 69, №70, від 08.06.2022 № 71.
За фактом затримки вагонів відповідачем була складена та надіслана позивачу відомість плати за користування вагонами № 09060005, відповідно до якої позивачу нарахована плата за користування вагонами у сумі 187 084, 80 грн. без ПДВ, в загальному 224 501,76 грн.
З долученого позивачем переліку від 09.06.2022 № 20220609 вбачається, що 09.06.2022 з особового рахунку позивача було списано в повному обсязі плату за користування вагонами та 29 666,20 грн за зберігання вантажів на підставі накопичувальної картки від 09.06.2022 № 09060033.
У жовтні-листопаді 2022 на станцію Чуднів-Волинський Південно-Західної залізниці на адресу позивача прибували під навантаження порожні вагони: № 59534636, № 59492777, № 59492868, № 59499707, № 59499541, № 59350702, № 59492447, № 97183792, № 93057313, № 93057263, № 97220990, № 97221097, № 93056364, № 59493700, №59534933, № 59535443, № 59535534.
Вказані вагони були затримані на коліях станції Чуднів-Волинський Південно-Західної залізниці, про що на станції було складно акти загальної форми ГУ-23: від 26.10.2022 № 203, від 29.10.2022 № 213, від 30.10.2022 за №№: 214, 215, 217, 218, від 31.10.2022 за №№: 219, 220, від 03.11.2022 № 221, від 04.11.2022 № 222.
За фактом затримки вагонів відповідачем була складені та надіслані позивачу відомості плати за користування вагонами № 31100004, № 07110006, відповідно до яких позивачу нарахована плата за користування вагонами у сумі 13 205,70 грн (без ПДВ), з ПДВ складає 15 846,84 грн та 1487, 80 грн (без ПДВ), з ПДВ 1785, 36 грн.
З долученого позивачем переліку від 01.11.2022 № 20221101 вбачається, що 31.10.2022 з особового рахунку позивача було списано грошові кошти в повному обсязі за користування вагонами.
У листопаді 2022 на станцію Жашків на адресу позивача прибували під навантаження порожні вагони №№: 93595395, 935596799, 93597193, 93597292, 93597490, 93597599, 93597698, 93597797, 93598092, 93050839, 93050842, 93054765, 93056265, 93056273, 93056281, 93060002, 93058212, 93057115, 93057288, 93060069, 93058246, 93058170.
Вказані вагони були затримані на коліях станції Жашків Південно-Західної залізниці, про що на станції Жашків було складно акти загальної форми ГУ-23: від 07.11.2022 № 728, від 09.11.2022 № 735, від 14.11.2022 за №№ 744, 745, 746.
За фактом затримки вагонів відповідачем була складена та надіслана позивачу відомість плати за користування вагонами № 16110005, відповідно до якої позивачу нарахована плата за користування вагонами у сумі 10 993, 80 грн з ПДВ.
З долученого позивачем переліку від 07.11.2022 № 20221107 вбачається, що 07.11.2022 з особового рахунку позивача було списано грошові кошти за користування вагонами.
У жовтні 2022 на станцію Сновськ Південно-Західної залізниці на адресу позивача прибували під навантаження порожні вагони за №№: 93056307, 93058253, 93056521, 93056513, 93058261, 93057214, 97183693, 59492074, 59364653, 93057206, 59499384, 59530071, 59534784, 93056349, 93058105.
Вказані вагони були затримані на коліях станції Сновськ Південно-Західної залізниці, про що було складно акти загальної форми ГУ-23: від 06.10.2022 № 473, від 07.10.2022 № 475, від 10.10.2022 № 487, від 11.10.2022 № 493.
За фактом затримки вагонів відповідачем були складені та надіслані позивачу відомість плати за користування вагонами за №№: 10100001, 13100002, відповідно до якої позивачу нарахована плата за користування вагонами у сумі 31 024, 80 грн та у сумі 4659,00 грн.
З долученого позивачем переліку від 10.10.2022 № 20221010 від 13.10.2022 № 20221013 вбачається, що 10.10.2023 та 13.10.2022 з особового рахунку позивача було списано у повному обсязі плату за користування вагонами.
У вересні 2022 на станцію Бахмач-Пасажирський Південно-Західної залізниці на адресу позивача прибували під навантаження порожні вагони за №№ 97229397, 59533851, 59493106, 59532655, 59533984, 58442476, 59533745, 59494278, 59534511, 59537159, 58442476, 59493106, 59494278, 59532655, 59533851, 59533984, 59534511, 59534511, 59537159, 97229397.
Вказані вагони були затримані на коліях станції Бахмач-Пасажирський Південно-Західної залізниці, про що було складно акти загальної форми ГУ-23 від 14.09.2022 № 434, від 26.09.2022 за №№: 441, 443, від 29.09.2022 за №№: 453, 451.
За фактом затримки вагонів відповідачем були складені та надіслані позивачу відомості плати за користування вагонами №№: 29090004, 30090005, 14092022 відповідно до яких позивачу нарахована плата за користування вагонами у сумі 13 083,84 грн, 10 343,52 грн, 13 806, 00 грн з ПДВ.
Згідно переліку від 29.09.2022 від 30.09.2022 № 20220930, від 14.09.2022 № 20220914 з особового рахунку позивача залізницею списано грошові кошти в повному обсязі за користування вагонами.
Як вказував у позовній заяві позивач, при здійсненні розрахунку відповідачем не було враховано тривалість комендантської години, що тривала щодоби з 00:00 год до 05:00 год.
З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до місцевого господарського суду з даним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/13485/23 відмовлено у задоволенні позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч.ч 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт" "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
У ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), вказано, що цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі ст. 5 Статуту наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 були затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб.
Згідно зі ст. 6 Статуту вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
Статтею 46 Статуту встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно зі ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
З матеріалів справи вбачається, що за фактом затримки вагонів працівниками станції Південно-Західної залізниці складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23.
Доводи позивача про те, що вказані акти не були підписані його представником і тому не є належними доказами, колегія суддів відхиляються, оскільки згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Разом з тим, представником позивача без зауважень та застережень підписані відомості плати за користування вагонами.
Порядок та умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, відповідно до п. 2 яких за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності (вантажовласники) вносять плату.
Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/ приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (п. 3 Правил користування вагонами).
Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера) (п. 5 Правил користування вагонами).
Відповідно до п. 6 Правил користування вагонами час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За змістом п. 13 Правил користування вагонами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами).
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені п. 16 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, а саме:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці; час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Порядок нарахування збору за зберігання вантажу визначено Правилами зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Виходячи з положень п. 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання у вагонах у разі затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів факт затримки вантажу засвідчується акт загальної форми.
Збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом, визначеним п. 2 розділу III збірні тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Мінтрансзв'язку України від 26.03.2009 № 317.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Тарифного керівництва № 1 передбачено окремі ставки збору: при зберігання вантажів у вагонах - 4,0 грн за одну тонну; за зберігання рухового складу на своїх осях - 5,9 грн. за добу.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно з абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.
Порядок визначення плати за користування вагонами і контейнерами передбачений Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зокрема, пунктом 3 яких визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.
Приписами п. 4 Правил № 113 встановлено, що відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.
Згідно з п. 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст.62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Отже, наведеними вище нормами передбачено обов'язок відповідача надати на узгодження позивачеві відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, а у випадку висловлення заперечення - заборону одностороннього списання коштів та необхідність вирішення такого питання в претензійно-позовному порядку.
Однак, відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У п. 8.1 договору сторони погодили можливість використання електронного документообігу, для організації якого використовуються виключно власні інформаційні системи відповідача.
Перелік документів, які оформлюються з накладенням КЕП (кваліфікований електронний підпис), закріплено у п. 8.2 договору.
Згідно з п. 8.3.2 договору на позивача покладено обов'язок виконувати технічні умови щодо роботи з інформаційною системою перевізника.
Уклавши вказаний договір, позивач погодився із використанням для організації електронного документообігу виключно власних інформаційних систем перевізника.
Колегія суддів зауважує на тому, що у даному випадку відсутні підстави для висновку про належне (у встановленому договором та законом порядку та строки) висловлення позивачем заперечень щодо документів.
Відповідно, за відсутності таких заперечень, відповідачем було вірно складено акти загальної форми ГУ-23 про відмову позивача від підпису, оскільки для їх підпису представник не прибув. Таким чином, відповідач правомірно здійснив списання спірної грошової суми з особового рахунку позивача.
Як на підставу для звільнення від плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу під час комендантської години, позивач посилався на рішення правління відповідача від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т), яким затверджено "Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат AT "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні", згідно з яким до часу користування вагоном (контейнером) не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції відправлення та/або прибуття.
Так, рішенням правління відповідача від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) затверджено "Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат AT "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні" (далі - Перелік).
До підрозділів відповідача зміст рішення правління було доведено, на яке посилається позивач та яким визначено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні.
У вказаних документах зазначається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник у випадках:
- введення перевізником тимчасових обмежень щодо станції призначення після прийняття вантажу перевізником до перевезення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час з моменту введення тимчасових обмежень до моменту припинення дії таких обмежень або до моменту видачі наказу про переадресування вантажу;
- запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції;
- проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями російської федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування. В такому разі до часу користування вагоном не включається час ведення бойових дій, тимчасової окупації території збройними формуваннями російської федерації, протягом якого була відсутня фактична можливість надання послуг перевізником;
- прийняття Державною митною службою України (або іншими органами державного контролю) рішення про простій працівників певних територіальних органів, у зв'язку з чим територіальні органи тимчасово не здійснюють митне та інше оформлення вантажів на станціях відправлення та призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час безпосередньо пов'язаний з митним оформленням або отриманням інших дозволів та сертифікатів від органів державного контролю.
Такі обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з додатком 6 до Правил користування, із зазначенням конкретного опису обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання акту. Саме такий складений акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, визначених переліком.
Плата за користування вагонами нараховується відповідно до вимог Правил, з урахуванням зазначених вище обставин, які є підставою для звільнення від цієї плати.
Проте, акти загальної форми із зазначенням даних обставин не складались.
При цьому, правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".
Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.
Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що під час комендантської години робота залізничної станціях Денгофівка, Чуднів-Волинський Південно-Західної залізниці, Жашків, Сновськ, Бахмач-Пасажирський Південно-Західної та під'їзних колій відповідача, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години, що у свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів.
Крім того, судова колегія зауважує на тому, що позивачем у апеляційній скарзі не обґрунтовано, який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях.
За таких обставин, колегія судів дійшла висновку про те, що позивач не довів того, що затримка вагонів на під'їзних коліях під час комендантської години відбулась з причин, які від нього, як від вантажовласника, не залежали. Інший підхід (звільнення від плати за користування вагонами, яка є зобов'язанням, а не санкцією) завдав би збитки позивачу, від дій якого не залежали ані строк, ані причини затримки вагонів.
Судовою колегією враховано правомірність стягнення плати відповідачем за користування вагонами після введення воєнного стану, у тому числі й у період комендантської години, аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, які викладені у постановах від 23.06.2023 у справі № 904/3141/22, від 20.06.2023 у справі № 904/2442/22, від 17.05.2023 у справі № 904/2252/22, від 07.07.2023 у справі № 916/2613/22, від 13.09.2023 у справі № 908/1464/22.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено відсутності у відповідача права на одностороннє списання спірних коштів, а тому позовні вимоги про зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача шляхом зарахування грошових коштів на нього у розмірі 69 182,27 грн не доведеними і не обґрунтованими, отже не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
В свою чергу, наведені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм процесуального права та матеріального права.
Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги, таких підстав колегією суддів також не встановлено.
Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.
Судові витрати
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторська компанія "Вертикаль" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 910/13485/23 - без змін.
Матеріали справи № 910/13485/23 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко