вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2024 р. Справа№ 910/12741/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024
у справі № 910/12741/23 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД"
до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"
про стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД" (далі - позивач; ТОВ "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (надалі - відповідач; ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО"; апелянт) про стягнення 213 560 535,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0239-09021 від 01.07.2019, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 213 560 535,75 грн., з яких: 211 369 203,90 грн. - основна заборгованість, яка виникла з березня 2022 року по червень 2023 року, 712 609,42 грн. - 3% річних за період з 19.05.2022 по 01.08.2023 та 1 478 722,43 грн. - інфляційні втрати за період з 04.06.2022 по 28.06.2023.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/12741/23 провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 211 369 203,90 грн. - закрито. Решту вимог задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД" 3% річних - 679 024 грн 26 коп., інфляційні втрати - 1 478 722 грн 43 коп. та витрати по сплаті судового збору - 32 366 грн 20 коп. У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено повністю. Відстрочено виконання рішення на 9 місяців до 26.11.2024.
За висновками місцевого господарського суду, в процесі розгляду спору були подані до господарського суду заяви із платіжними інструкціями, з яких вбачається, що відповідачем здійснено повну сплату заявленої до стягнення суми основної заборгованості в сумі 211 369 203,90 грн., а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 211 369 203,90 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору. Окрім того, за висновками суду першої інстанції, позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 679 024,26 грн. за контррозрахунком відповідача, який перевірений та визнаний судом вірним, приймаючи до уваги положення постанови НКРЕКП від 30.01.2023 № 153 "Про визнання такою, що втратила чинність постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 396. Також з відповідача стягнуто інфляційні втрати в сумі 1 478 722,43 грн., за розрахунками позивача, які перевірені та визнані місцевим господарським судом вірними.
Окрім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, зокрема, про відстрочення виконання рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2024 у справі № 910/12471/23 на дев'ять місяців, тобто до 26.11.2024.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: апеляційну скаргу ПАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2024 у справі № 910/12741/23 задовольнити. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2024 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволеній частині позовних вимог ТОВ "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД" до ПАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат винесено судом першої інстанції: без з'ясування обставин, що мають значення для справи; за не відповідності висновків обставинам справи; з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що за оперативною інформацією, станом на 21.08.2023 заборгованість ТОВ "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД" за договором про надання послуг з передачі електричної енергії загалом згідно з актами прийманняпередачі складала 677 486 050,59 грн. Тому, зокрема, через несплату позивачем отриманих послуг з передачі електричної енергії у відповідача і виникла заборгованість за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел перед позивачем. За таких обставин, у оператора системи передачі наявна заборгованість перед ТОВ "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД" виключно внаслідок недостатності коштів на рахунку передачі. Спрямовувати на оплату послуг кошти, отримані від надання інших послуг відповідач не може.
За твердженнями відповідача, місцевим господарським судом не взято до уваги, що законодавство забороняє відповідачу оплачувати придбані послуги (в даному випадку позивачу) за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі і отримані, зокрема, в оплату послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Тобто відповідач першочергово обмежений не невиконанням своїх обов'язків власних контрагентів, а положеннями пп. 15, 43, п. 2.3, абз. 12 п. 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 № 1388.
Також апелянт вказує, що не користується коштами, які мали бути сплачені на користь позивача. Саме наявність вини є підставою для відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно, відсутність вини виключає можливість застосування відповідальності. Тому, на думку відповідача, вина останнього у затримці оплати послуг, наданих позивачем, які зазначені у позовній заяві, відсутня, а відтак правових підстав для стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат не має.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/12741/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2024 у справі № 910/12741/23; розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2024 у справі № 910/12741/23 призначено на 01.05.2024.
19.04.2024 на адресу апеляційного господарського суду від ТОВ "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно аргументів позивача, ним належно виконано усі умови укладеного між сторонами договору, а відповідач оплату наданих позивачем послуг або не оплатив або здійснив оплату у неналежні строки. Так, за порушення ПрАТ "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" встановленого порядку розрахунків за надану ТОВ "ПРИКАРПАТЕНЕРГОТРЕЙД" послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, в березні 2022 року - червні 2023 року, з врахуванням проведених зі сторони відповідача платежів у зазначених спірних періодах, позивачем розраховано: інфляційне збільшення боргу за весь час прострочення (ст. 625 ЦК України), яке становить 1 478 722,43 грн.; 3% річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України), які становлять 679 024,26 грн.
В судовому засіданні 01.05.2024 судом оголошено перерву до 03.06.2024.
Представник апелянта в судовому засіданні 03.06.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат і прийняти нове про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 01.07.2019 між позивачем, як постачальником послуг, та відповідачем, як замовником, укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0239-09021 (далі - Договір; Договір про надання послуг), відповідно до предмету якого для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат позивач на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає відповідачу послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором. Відповідач сплачує позивачу вартість наданих послуг відповідно до умов цього Договору (п.п. 1.1, 1.2 Договору).
Пунктом 2.1 Договору про надання послуг визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначається відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
Положеннями пункту 1 додаткової угоди від 13.12.2022 № 7 до Договору підпункт 7.1 викладено в наступній редакції: "цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2023".
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Підставою для звернення позивача до господарського суду стало виникнення у відповідача заборгованості за Договором в період з березня 2022 року по червень 2023 року в сумі 211 369 203,90 грн.
В процесі розгляду місцевим господарським судом справи відповідачем здійснено повну сплату заявленої до стягнення суми основної заборгованості в сумі 211 369 203,90 грн., у зв'язку із чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 211 369 203,90 грн. було закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Водночас, спірне рішення в частині закриття провадження у справі № 910/12741/23 про стягнення 211 369 203,90 грн. основного боргу за апеляційною скаргою не оскаржується.
Поряд із цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/12741/23 стягнуто з відповідача 679 024,26 грн. - 3% річних за період з 19.05.2022 по 01.08.2023 та 1 478 722,43 грн. - інфляційні втрати за період з 04.06.2022 по 28.06.2023, що і є предметом апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно п. 4.1 Договору про надання послуг сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором відповідно до чинного законодавства.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції, які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 04.06.2022 по 28.06.2023, що були заявлені до стягнення в розмірі 1 478 722,43 грн., а також 3% річних за період з 19.05.2022 по 01.08.2023, що складав - 712 609,42 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором з оплати послуг, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог є доведеною, з огляду водночас, як на правильно здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції в сумі 1 478 722,43 грн., так і на суму 3% річних, які, як вірно зазначено місцевим господарським судом, підлягають задоволенню частково, згідно арифметично правильного розрахунку, здійсненого відповідачем контррозрахунку, який, в свою чергу, перевірений судом першої інстанції та який становить - 679 024,26 грн.
Враховуючи наведені висновки стосовно правових підстав для стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат за відповідні періоди, зважаючи на прострочення оплати послуг за Договором з боку відповідача, колегією суддів відхиляються заперечення апелянта у цій частині.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат винесено судом першої інстанції: без з'ясування обставин, що мають значення для справи; за не відповідності висновків обставинам справи; з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2020 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/12741/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в межах спростування викладених відповідачем в апеляційні скарзі доводів в цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (відповідача у справі).
Додатково колегія суддів вказує, що спірне рішення в частині відстрочення його виконання на 9 місяців до 26.11.2024 апелянтом не оскаржується, тому правова оцінка у відповідних межах апеляційним господарським судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі № 910/12741/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО".
4. Справу № 910/12741/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 12.06.2024.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков