ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3395/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”
на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 року, суддя в І інстанції Цісельський О.В., повний текст якого складено 08.02.2024 в м. Одесі
у справі: №916/3395/23
за позовом: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”
до відповідача: Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт”
про стягнення 61 296,88 грн
У серпні 2023 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» про стягнення збитків у розмірі 61 296,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами існують правові відносини щодо забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) на підставі договору №5-Р/22-П-АМПУ-18 від 26.01.2018.
25.07.2022 відповідач подав позивачу пакет документів «Інформація» від 25.07.2022, згідно якої відповідачем було повідомлено, що в період з 11.07.2022 по 20.07.2022 був завантажений т/х «ASIM BERK» кукурудзою у кількості 2908,630 т згідно коносаменту від 14.07.2022 № 1.
На підставі поданої відповідачем інформації, ним складено та виставлено рахунок №4442/01 від 28.07.2022 на загальну суму 1 845 148 грн 62 коп. та Акт приймання-передачі виконаних робіт наданих послуг про перевалку 179 349,5520 т вантажу.
Позивач на підставі вищевказаного рахунку склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних накладну № 1193 від 28.07.2022.
В подальшому, за ствердженням позивача, з листа відповідача від 17.08.2022 №16/21/194-22 йому стало відомо, що інформація від 25.07.2022 виявилась помилковою, при цьому було повідомлено, що фактично т/х «ASIM BERK» був завантажений двома партіями вантажу - 2250,060 т на ВПК-2 причал № 22 (портовий оператор ДП «ІЗМ МТП») та 658,570 т на ВПК-1, причал № З (портовий оператор ТОВ «Е.К.О. ГРУП»),
Відтак, виходячи з поданої відповідачем уточнюючої інформації виявилось, що за вказаний період останній виконав перевалку вантажів на 658,570 т менше ніж було заявлено раніше та відповідно має сплатити меншу суму ніж зазначена в рахунку № 4442/01 від 28.07.2022, з огляду на що позивач був змушений анулювати рахунок № 4442/01 від 28.07.2022, що в свою чергу привело до скасування податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних та виставити коригуючий рахунок № 4442/01/К від 18.08.2022 року.
Також Позивачем у ЄРПН було зареєстровано податкову накладну №1711//4, яка внаслідок незалежних від позивача обставин була зареєстрована пізніше передбаченого чинним законодавством строку.
Позивач зазначає, що відповідач подав уточнену інформацію з порушенням строків передбачених п. 3.1, та по завершенню строку передбаченого Податковим кодексом України на реєстрацію або подання розрахунків коригувань податкових накладних, що призвело до притягнення позивача до відповідальності шляхом накладення штрафу передбаченого п. 120-1 ч. 1 ст. 120-1 Податкового кодексу України.
Згідно до Акту камеральної перевірки складеного Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.03.2023 № 470/Ж5/31-00-04-02-02/38727770 «Про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань ДП «АМПУ» в Єдиному реєстрі податкових накладних наведених в Додатку № 1», встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, а саме граничних термінів реєстрації ПН/РК в ЄРПН, за результатами якого, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення від 11.04.2023 № 698/М10/3100040202, яким на ДП «АМПУ» було накладено штраф у розмірі 944 525 грн 89 коп, з яких, 61 296,88 грн. сума штрафу за несвоєчасну реєстрацію в ЄРПН податкової накладної № 1711//4. Зазначений штраф було сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 1140 від 25.04.2023 року.
Позивач вважає, що внаслідок допущених з боку ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» порушень умов договору № 5-Р/22-П-АМПУ-18 «Про забезпечення доступу портового оператора до причалу (ів)» від 26.01.2018, позивачу завдано матеріальну шкоду на суму 61 296,88 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/3395/23 у задоволенні позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що шляхом коригування відповідних відомостей у встановленому чинним законодавством порядку у позивача була можливість уникнути збитків у вигляді сплати штрафу через порушення податкового законодавства.
Суд зазначив, що позивачем не доведено, що порушення відповідачем строків, встановлених п.3.1. договору зумовили помилкове складення та реєстрація в ЄРПН позивачем податкової накладної № 1193 від 28.07.2022, а також складення розрахунку коригування до відповідної податкової накладної, та в подальшому реєстрацію в ЄРПН нової податкової накладної № 1711//4 з порушенням строків, як не доведено й того, що надання відповідачем уточнюючої інформації по виконаним ним фактичним послугам з перевалки вантажів свідчить про порушення позивачем порядку реєстрації податкової накладної та відповідного розрахунку коригування до неї з вини відповідача. Тобто, в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
04.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України”, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/3395/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що останній вживав заходи щодо виконання п. 23 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, здійснюючи коригування податкової накладної, про що свідчить Квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, внесене до системи о 14 год. 43 хв. 26.08.2022 року.
Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не був зареєстрований у зв?язку з тим, що «рядок розділу А (-5201,91) не дорівнює сумі значень рядків в графи «Обсяги постачання» розділу 5, в яких у графі «Код ставки» зазначено код ставки « 20» (-5201,92)». Тобто через різницю в 0,01 грн., розрахунок коригування не вдалося зареєструвати згідно п. 23 Порядку, з причин, що не залежали від дій або бездіяльності Позивача.
Додатково зазначає, що відповідач подав уточнену інформацію з порушенням строків передбачених п. 3.1, а саме не протягом 2 (двох) днів після завершення третьої декади липня (31.07), а наприкінці другої декади серпня та по завершенню строку передбаченого Податковим кодексом України на реєстрацію або подання розрахунків коригувань податкових накладних. Отже, виходячи з того, що Відповідачем було допущено невиконання умов договору визначених у п. 3.1 цього Договору, в частині несвоєчасного подання коригуючої інформації, до Апелянта у будь-якому разі було б застосовано адміністративне стягнення передбачене п. 120-1.1, ст. 120-1 Податкового кодексу України за порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 ПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що саме безпосередньо і виключно через неналежні дії посадових осіб Скаржника, внаслідок яких утворилася зазначена різниця у розмірі 0,01 грн, вказаний розрахунок коригування не вдалося зареєструвати.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684 грн *100 = 268 400 грн).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 61 296,88 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/3395/23; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/3395/23 розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.01.2018 між ДП «Адміністрація морських портів України» (далі - Адміністрація) та ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» (далі - Портовий оператор) був укладений договір про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) №5-Р/22-П-АМПУ-18, згідно з п.п. 1.1. якого Адміністрація зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора до причалу(ів) №№ 4, 5, 6, 7, 8, 12, 13, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26 Ізмаїльської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (надалі - послуга), що перебуває у господарському віданні Адміністрації для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується сплатити Адміністрації плату за послуги.
Послуга надається з метою забезпечення виконання Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використання причалу (ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції(конструктивної ширини) споруди.
Згідно п/п 2.1.3. п. 2.1. договору (в редакції протоколу врегулювання розбіжностей від 09.02.2018) Адміністрація зобов'язана складати у двох примірниках Акт наданих послуг та рахунок за надані послуги за державними регульованими тарифами, на підставі наданої Портовим оператором інформації за формою, наведеною у Додатку 3 до цього договору, з урахуванням пунктів 3.2., 3.3. цього договору. Акт наданих послуг та рахунок за надані послуги складаються щодекадно (І декада - з 1 по 10 число; II - з 11 по 20; III - з 21 по 29/30/31 число кожного календарного місяця року дії договору).
Підпунктом 2.1.5. п. 2.1. договору встановлений обов'язок Адміністрації здійснювати реєстрацію податкових накладних стосовно послуг, які надаються згідно з цим договором, в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України.
Відповідно п.3.1. договору, нарахування плати за послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів), що перебувають у господарському віданні Адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за №1608/28053.
Для нарахування плати Портовий оператор надає Адміністрації протягом 2-х робочих днів після завершення кожної декади інформацію та документи, передбачені Додатком 3 до цього договору, в паперовому та електронному вигляді. Адміністрація здійснює виставлення рахунку за підсумками кожної декади протягом 3-х робочих днів від дати отримання від Портового оператора документів та інформації, передбачених Додатком 3 до цього договору.
Пунктом 6.5. договору передбачено, що у випадку накладення на Адміністрацію штрафних санкцій, відповідно до законодавства України, пов'язаних із простроченням сплати Портового оператору, що належать Адміністрації платежів, несвоєчасною передачею документів Портовим оператором та інших випадків порушення Портовим оператором зобов'язань, передбачених цим договором, Портовий оператор компенсує Адміністрації понесені документально підтверджені витрати.
Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору він набирає чинності з дати його підписання обох сторін і діє протягом 3 (трьох) років з дати його підписання. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 30 календарних днів до закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Додатком №3 до договору сторони погодили перелік інформації, яка надається Портовим оператором Адміністрації для виставлення рахунку.
Листом № 16/21/171-22 від 25.07.2022 на виконання договору від 26.01.2018 № 5-Р/22-П-АМПУ-18 ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» надав інформацію за період з 11.07.2022 по 20.07.2022 по кожній судовій партії. Вказаний лист з доданою до нього інформацією отриманий позивачем 26.07.2022 та зареєстрований за вх. № 3211/14/Вх.
На підставі отриманої інформації та на виконання умов договору Адміністрація виставила рахунок на оплату № 4442/01 від 28.07.2022 та склала акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 1 845 148,62 грн з ПДВ, який було підписано представниками контрагентів шляхом накладення електронно цифрових підписів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було зареєстровано податкове зобов'язання, а саме податкова накладна №1193 від 28.07.2022, відповідно якої ДП «АМПУ» в особі Ізмаїльської філії ДП «АМПУ» зареєстровано податкове зобов'язання по наданні ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» послуг із забезпечення доступу портового оператора загальною вартістю 1 845 148,62 грн (ПДВ - 307 524,77 грн).
В подальшому на підставі листа Державного підприємства «Ізмаїльський морський торговельний порт» від 17.08.2022 №16/21/194-22, яким позивачу надано додаткову інформацію для коригування рахунку 28.07.2022 №4442/01, тобто підтверджено фактичний обсяг наданих послуг, Ізмаїльською філією ДП «АМПУ» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) було скореговано (зменшено) суму рахунку №4442/01 від 28.07.2022 та фактично виставлено новий рахунок № 4442/01/К від 18.08.2022 на суму 1 838 906,33 грн з ПДВ, яка відповідачем, як відзначено у самому рахунку, сплачена по попередньому рахунку.
Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних від 26.08.2022 до податкової накладної № 1193/4 від 31.07.2023, податковим органом документ не прийнято та зазначено, що при необхідності можливо виправити документ та надіслати його знову. За результатами обробки розрахунку коригування було виявлено помилку, а саме рядок V розділу А (-5201,91) не дорівнює сумі значень рядків графи «Обсяги постачання» розділу Б, в яких у графі «Код ставки» зазначено код ставки « 20» (-5201,92).
В матеріалах справи наявна податкова накладна №1711 від 31.07.2022, відповідно до якої ДП «АМПУ» в особі Ізмаїльської філії ДП «АМПУ» зареєстровано податкове зобов'язання щодо надання ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» послуг із забезпечення доступу портового оператора загальною вартістю 1 838 906,33 грн (ПДВ - 306 484,39 грн)
Актом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 470/Ж5/31-00-04-02-02/38727770 від 17.03.2023, складеного за результатами камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань ДП «АМПУ» в ЄРПН, встановлено порушення позивача п. 201.10 ст. 201 ПКУ, а саме реєстрація вказаних у Додатку № 1 ПН/РК, зокрема і податкової накладної № 1711/4 від 31.07.2022, з порушенням законодавчо встановлених термінів, у зв'язку з чим платника притягнуто до відповідальності, передбаченої п. 1201.1 ст. 1201 ПКУ.
На підставі встановлених результатами перевірки порушень відображених у акті № 470/Ж5/31-00-04-02-02/38727770 від 17.03.2023, 11.04.2023 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великим платниками податків відносно ДП «АМПУ» прийнято податкове повідомлення-рішення № 698/М10/3100040202 про порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у загальному розмірі 944 525,89 грн.
25 квітня 2023 року відповідно до платіжної інструкції № 1140 позивачем було сплачено на користь податкового органу суму штрафу за актом № 470/Ж5/31-00-04-02-02/38727770 від 17.03.2023 у розмірі 944 525,89 грн.
24.05.2023 Ізмаїльська філія ДП «АМПУ» звернулась до ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» з вимогою № 649/14-01-04/Вих про сплату компенсації збитків, понесених ДП «АМПУ», в 7-денний термін з дня отримання цієї вимоги в розмірі 61 296,88 грн.
Наведені вище обставини і стали підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відповідної суми збитків.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зважаючи на таке.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, згідно зі статтею 16 ЦК України, є відшкодування збитків.
Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
В силу ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є установлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є установлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Так, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 5-Р/22-П-АМПУ-18 від 26.01.2018 щодо несвоєчасного надання позивачу інформації, необхідної для нарахування плати, складання акту наданих послуг та виставлення рахунку на оплату, у зв'язку з чим позивач, на його переконання, фактично вимушений був скасувати податкову накладну № 1193 від 28.07.2022 та зареєструвати в ЄРПН нову податкову накладну № 1711//4 поза строком, визначеним чинним податковим законодавством, через що поніс прямі фінансові збитки, зокрема, на суму 61296,88 грн у вигляді штрафу, який був сплачений на підставі акту камеральної перевірки від 17.03.2023 № 470/Ж5/31-00-04-02-02/38727770 та податкового повідомлення-рішення від 11.04.2023 № 698/М10/31000040202.
З приводу наведеного, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що після реєстрації позивачем в ЄРПН податкової накладної № 1193 від 28.07.2022 на загальну суму 1 845 148,62 грн, відповідачем було надано позивачу уточнену інформацію щодо вчинених вантажних операцій, що стало підставою для коригування рахунку№ 4442/01 від 28.07.2022, а також складення та виставлення скоригованого рахунку № 4442/01/К від 18.08.2022.
Тобто у зв'язку з виконанням відповідачем послуг з перевалки вантажів на 658,570 т менше, ніж було заявлено раніше, вказане фактично змінило ціну послуг, на які позивач склав і зареєстрував податкову накладну № 1193 від 28.07.2022, оскільки відповідач відповідно мав сплатити суму меншу, ніж зазначена в рахунку № 4442/01 від 28.07.2022.
Відповідно до положень пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Отже, наведеними нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту, а чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг.
Відповідно до п. 120-1.1, ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- до 15 календарних днів - 10 % від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування;
- від 16 до 30 календарних днів - 20 % від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування;
- від 31 до 60 календарних днів - 30 % від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування;
- від 61 до 365 календарних днів - 40 % від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідно до п. 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Пунктом 192.1.1. вказаної статті Кодексу визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, судова колегія вважає, що Податковим кодексом передбачено право платника податків у разі виявлення помилки або будь-якої зміни суми компенсації вартості послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, у раніше поданій податковій накладній подати розрахунок коригування та нову податкову накладну.
При цьому, шляхом коригування відповідних відомостей у встановленому чинним законодавством порядку у позивача була можливість уникнути збитків у вигляді сплати штрафу через порушення податкового законодавства.
Виходячи з викладених вище обставин, судова колегія зазначає, що після отримання від Відповідача уточнюючої інформації від 17.08.2022 відповідно до якої за вказаний період останній виконав перевалку вантажів на 658,570 т менше ніж було заявлено раніше та відповідно має сплатити меншу суму ніж зазначена в рахунку № 4442/01 від 28.07.2022, позивач мав керуватися п.192.1 статті 195 ПК України, згідно якої якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Натомість позивач анулював податкову накладну №1193 від 28.07.2022 та зареєстрував нову від 31.07.2022 №1711/04.
Згідно п. 23 Порядку, у разі коригування кількісних та/або вартісних показників табличної частини розділу Б податкової накладної у зв'язку зі зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадку повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником (продавцем) суми попередньої оплати товарів/послуг розрахунок коригування заповнюється у такому порядку:
показники рядка податкової накладної, що коригується, зазначаються із знаком «-» окремо в кожній графі;
додається(ються) новий(і) рядок(ки) з виправленими показниками (за потреби), якому(им) присвоюється новий черговий порядковий номер, що не зазначався в податковій накладній;
рядку податкової накладної, що коригується, зазначеному із знаком «-», та новому(им) рядку(ам) з виправленими показниками, що його замінює(ють), присвоюється однаковий порядковий номер групи коригування, який зазначається у графі 2.2 табличної частини розділу Б розрахунку коригування, та наводиться однакова причина коригування.
Виходячи з аналізу наведених положень норм права, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що коригування здійснюється відносно конкретної податкової накладної кількісних та/або вартісних показників, однак не у спосіб складання нової податкової накладної, що помилково здійснено Ізмаїльською філією ДП «АМПУ».
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що останній вживав заходи щодо виконання п. 23 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, здійснюючи коригування податкової накладної, про що свідчить Квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, внесене до системи о 14 год. 43 хв. 26.08.2022 року.
На думку апелянта, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не був зареєстрований у зв?язку з тим, що «рядок розділу А (-5201,91) не дорівнює сумі значень рядків в графи «Обсяги постачання» розділу 5, в яких у графі «Код ставки» зазначено код ставки « 20» (-5201,92)». Тобто через різницю в 0,01 грн., розрахунок коригування не вдалося зареєструвати згідно п. 23 Порядку, з причин, що не залежали від дій або бездіяльності Позивача.
Судова колегія відхиляє наведені аргументи скаржника, оскільки саме через дії Скаржника, внаслідок яких утворилася зазначена різниця у розмірі 0,01 грн, вказаний розрахунок коригування не вдалося зареєструвати, при цьому, з наведеної позивачем квитанції про реєстрацію розрахунку коригування вбачається, що при необхідності позивач не позбавлений був права виправити вказаний документ та надіслати його знову, чого зроблено не було.
Вказане спростовує твердження скаржника про те, що він здійснив спробу зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної, проте його не вдалося зареєструвати згідно п. 23 Порядку з причин, що не залежали від дій або бездіяльності позивача.
Відтак, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач, у порушення вимог підпункту 192.1.1. пункту 192.1. статті 192 та підпункту 201.10. статті 201 ПК України, належним чином зобов'язання з реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №1193 від 28.07.2022 у межах граничних строків не виконав, а з недотриманням вимог п. 23 Порядку позивачем здійснено коригування кількісних та/або вартісних показників не у податковій накладній № 1193 від 28.07.2022, а у самостійно оформленій податковій накладній № 1711//4 від 31.07.2022.
У зв'язку з чим, суд вважає, що останнім не доведено, що порушення відповідачем строків, встановлених п.3.1. договору зумовили помилкове складення та реєстрація в ЄРПН позивачем податкової накладної № 1193 від 28.07.2022, а також складення розрахунку коригування до відповідної податкової накладної, та в подальшому реєстрацію в ЄРПН нової податкової накладної № 1711//4 з порушенням строків, як не доведено й того, що надання відповідачем уточнюючої інформації по виконаним ним фактичним послугам з перевалки вантажів свідчить про порушення позивачем порядку реєстрації податкової накладної та відповідного розрахунку коригування до неї з вини відповідача.
На підставі вищевикладеного у сукупності, судова колегія дійшла висновку, що в діях відповідача відсутній повний склад цивільного правопорушення, а саме причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, що виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційних скаргах порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/3395/23.
За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/3395/23 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Ізмаїльської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/3395/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2024 у справі №916/3395/23 залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Я.Ф. Савицький
Н.М. Принцевська