ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
17 червня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4532/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.
Без виклику представників сторін.
розглянувши в порядку спрощеного провадження клопотання представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат при розгляді апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024, повний текст складено та підписано 20.02.2024
у справі №916/4532/23
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до ОСОБА_1
про стягнення 61 971,74 грн,-
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.02.2024р. (суддя Бездоля Ю.С.) у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024р. року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024р. у справі №916/4532/23 без змін.
06.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Білозор О.О. надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого заявник просить стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 700 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2024 призначено розгляд клопотання представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат по справі №916/4532/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Обговоривши доводи та вимоги заяви представника ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, судова колегія зазначає наступне.
Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц).
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).
У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Таким чином, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).
Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, представника ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції була адвокат Білозор Олеся Олександрівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002896 від 16.11.2016) відповідно до ордеру серія ВН№1343493 від 13.03.2024.
При цьому, вказаним адвокатом у відзиві на апеляційну скаргу сформульовано заяву, відповідно до якої у разі залишення апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є доцільним стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.
До вказаного відзиву на апеляційну скаргу, представником відповідача, серед іншого, було долучено Витяг до Договору №13/03-24 від 13.03.2024 про надання правової допомоги.
06.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Білозор О.О. надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого заявник просить стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 700 грн.
До вказаної заяви, представником ОСОБА_1 - адвокатом Білозор О.О. було надано докази понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, зокрема, ордер на надання правової допомоги та Акт виконаних робіт №1 від 04.06.2024 за договором про надання правової допомоги №13/03-24 від 13.03.2034
Приймаючи до уваги те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Білозор О.О. зробила у відзиві на апеляційну скаргу відповідну заяву щодо наміру понесення нею витрат на професійну правничу допомогу та надала відповідні докази та акт приймання-передачі наданих послуг, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається із Витягу з Договору №13/03-24 від 13.03.2024 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Білозор Олесею Олександрівною та ОСОБА_2 (Клієнт), Клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу Клієнту та здійснювати захист Клієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а саме здійснювати представництво інтересів Клієнта при підготовці до розгляду справи №916/4532/23, яка перебуває у провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Клієнта про стягнення неустойки у розмірі 61 971 грн. 74 коп., нарахованої за несвоєчасне повернення приміщення за договором оренди №83/81 від 21.09.2011р. (п.1 Витягу з Договору №13/03-24 від 13.03.2024).
Відповідно до п.2 Витягу з Договору №13/03-24 від 13.03.2024 будь-яких обмежень повноважень адвоката не встановлено.
За послуги, що надаються адвокатом у відповідності до п.1 цього витягу, Клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі, передбаченому п.4 цього витягу, а також актом виконаних робіт, що є невід'ємною частиною, у разі зміни гонорару (п.3 Витягу з Договору №13/03-24 від 13.03.2024).
Згідно з п. 4 Витягу з Договору №13/03-24 від 13.03.2024 вартість послуг адвоката при підготовці до розгляду судової справи, вказаної у п. 1 цього витягу, судом апеляційної інстанції становить 7 700 грн., які підлягають оплаті у безготівковій або готівковій формі протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту про надання правової допомоги або настання обставин , зазначених у п.7 цього витягу.
За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги і її вартість.
Витяг з Договору підписаний адвокатом Білозор Олесею Олександрівною та уповноваженою особою відповідача без будь-яких зауважень.
Відповідно до Акту виконаних робіт №1 від 04.06.2024р. за договором про надання правої допомоги №13/03-24 від 13.03.2024 укладеного між адвокатом Білозор Олесею Олександрівною та ОСОБА_2 , адвокатом було надано Клієнту наступні адвокатські послуги в рамках підготовки до розгляду справи №916/4532/23, яка перебувала в провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Клієнта про стягнення неустойки у розмірі 61 971 грн. 74 коп., нарахованої за несвоєчасне повернення приміщення за Договором оренди №83/81 від 21.09.2011р.:
-ознайомлення з матеріалами справи №916/4532/23 та наліз рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 - 1 год. 30 хвилин.
- аналіз апеляційної скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 - 1 година;
-підготовка адвокатського запиту на адресу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - 30 хвилин;
-підготовка відзиву на апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - 30 хвилин;
-аналіз письмових пояснень Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - 30 хвилин;
- підготовка додаткових письмових пояснень до відзиву на апеляційну скаргу - 1 година.
Відповідно до п.2 Акту виконаних робіт №1 від 04.06.2024р. за умовами Договору, гонорар за надану правничу допомогу при підготовці до розгляду справи №916/4532/23 судом апеляційної інстанції є фіксованим та становить 7 700 грн.
Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Перевіривши подані представником відповідача докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), колегія суддів вважає за можливе покласти на Департамент комунальної власності Одеської міської ради, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 700грн. як такі, що підтверджені належними, допустимими доказами та відповідають критеріям, визначеним статтею 126 ГПК України.
Будь-яких заперечень стосовно клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Південно-західного апеляційного суду не надходило.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника ОСОБА_2 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 700,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим керуючись статтею 244 ГПК України вважає за необхідне прийняти додаткову постанову у справі №916/4532/23.
Керуючись статтями 129, 233, 244 Господарського
процесуального кодексу України, колегія суддів, -
1. Клопотання представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задовольнити.
2. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 7 700 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів сторін.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови
складено та підписано 17.06.2024р.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Я.Ф. Савицький