79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" червня 2024 р. Справа №921/446/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желік М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Кишенюк Н.Т.
за участю представників учасників процесу:
від позивача - Борова Л.В. - представник;
від відповідача - не з'явився;
розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БМБУД” від 07.03.3024 (вх.ЗАГС 01-05/691/24 від 07.03.2024)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2024 (повний текст складено 19.02.2024, суддя Гевко В.Л.)
у справі №921/446/23
за позовом: Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Івано-Франківськ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “БМБУД”, с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область,
про стягнення заборгованості у сумі 698 833,16грн, з яких: 598 659,20грн основний борг, 12 076,78грн 3% річних, 55 823,94грн інфляційні втрати, 32 273,21грн пеня
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Дочірнє підприємство “Івано-Франківський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до ТОВ “БМБУД” про стягнення заборгованості у сумі 698 833, 16 грн, з яких: 598 659, 20 грн - основний борг, 12 076,78 грн - 3% річних, 55 823,94 грн - інфляційні втрати, 32 273,21 грн - пеня.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору оренди індивідуально визначеного майна в частині своєчасної та повної орендної плати за користування ним. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення орендної плати, ДП “Івано-Франківський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” звернулось до суду про захист свого порушеного майнового права.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2024 у справі №921/446/23 позов задоволено частково. Стягнено з ТОВ “БМБУД” на користь ДП “Івано-Франківський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” заборгованості у сумі 693 303,19грн, з яких: 598 659,20 грн основний борг, 12 076,78 грн 3% річних, 55 823,94 грн інфляційні втрати, 26 743,27 грн пеня.
В задоволенні пені в розмірі 5 529,94 грн, відмовлено у позові, як безпідставно нарахованої. Судові витрати покладено на відповідача у справі. Стягнено з ТОВ “БМБУД” на користь ДП “Івано-Франківський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 10 482,50грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ "БМБУД" з 14.12.2020 по 20.06.2023 користується майном Дочірнього підприємства “Івано-Франківський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, при цьому за період користування не повертав орендоване майно та не висловлював заперечень щодо отримання послуг оренди за договором. оренди як і не заперечував щодо розміру заявленої суми заборгованості. Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань, що дає правові підстави застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з ТОВ “БМБУД” на користь Дочірнього підприємства “Івано-Франківський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” - 693 303,19грн, з яких: 598 659,20грн основного боргу, 12 076,78грн 3% річних, 55 823,94 грн інфляційних втрат, 26 743,27 грн пені.
Короткий зміст вимог апеляційної скари та відзиву на апеляційну скаргу.
ТОВ “БМБУД” подано апеляційну скаргу від 07.03.2024 (вх.ЗАГС 01-05/691/24 від 07.03.2024), в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2024 у справі №921/446/23 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що судом неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що у долучених до матеріалів справи актах надання послуг у порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відсутня інформація щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Також, скаржник вважає, що податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, можуть засвідчити існування господарських операцій, оскільки такі документи є достовірними. Позивачем не долучено такі податкові накладні, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На думку скаржника, долучені позивачем копії Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та копії Відомостей про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування, не є підтвердженням здійснення господарських операцій, а також не відповідають встановленим вимогам до їх оформлення тому не можуть вважатися податковими деклараціями.
Також, скаржник вважає, що долученні позивачем копії фіскальних чеків AT "Укрпошта" не є належним доказом та не підтверджують факт надсилання TOB "БМБУД" рахунків на оплату та актів наданих послуг, що дає підстави дійти висновку, що такі документи не були надіслані TOB "БМБУД". Отже, саме стороною позивача порушено п.3.3 договору щодо надання орендодавцю рахунків.
ДП «Івано-Франківський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючсь на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими, рішення суду ухвале у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи, судом вірно застосовано норми процесуального та матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Зокрема, позивач зазначає, що акти надання послуг, що наявні в матеріалах даної справи, містять всі необхідні реквізити: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані акти наданих послуг направлялись відповідачу поштовими відправленнями разом з рахунками на оплату, однак орендар не підписав акти зі своєї сторони та не повернув один примірник орендодавцю.
Позивач також зазначає, що відповічач жодного разу з моменту отримання майна в оренду не повертав орендоване майно та не висловлював заперечень щодо отримання послуг оренди за договором оренди. Відповідач не надав заперечень з приводу розміру заявленої до стягнення суми боргу, як і не заперечує факт оплатного користування майном за договором оренди.
Також, позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 задоволено клопотання про витребування доказів, заявлене відповідачем та витребувано у позивача - податкові накладні, які були складені на виконання умов договору оренди № 12/12/20 від 11.12.2020. Через електронний кабінет користувача «Електронний суд» 09.10.2023 сформовано клопотання про долучення доказів та на виконання ухвали суду долучено податкові накладні, складені на виконання умов договору оренди № 12/12/20 від 11.12.2020 та квитанції, складені податковим органом у відповідності до пунктів 12,13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 як підтвердження відповідності податкової накладної затвердженому формату (стандарту), чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної. Судом першої інстанції дані докази було досліджено на стадії дослідження доказів, в процесі розгляду справи судом вірно встановлено, із наявних у матеріалах справи доказів, що сума основної заборгованості, станом на час звернення позивача із позовом до суду, складає 598 659,20 грн. Факт отримання нерухомого майна в оренду, його характеристики та подальше користування сторонами не заперечувались.
Позивач зазначає, що орендодавцем було належним чином виконано обов'язок з передачі на підставі договору в оренду TOB «БМБУД» майно, а відповідачем прийнято вказане майно у строкове платне користування без будь - яких зауважень. Станом на дату пред'явлення позову до суду TOB «БМБУД» продовжувало користуватись орендованим майном, майно за актом приймання-передачі орендодавцю не повернуто, що відповідачем не заперечується, отже, орендар у відповідності до матеріальних норм, що регулюють відносини найму, має сплачувати орендну плату.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу ТОВ “БМБУД” від 07.03.3024 (вх.ЗАГС 01-05/691/24 від 07.03.2024) залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов'язано скаржника надати (надіслати) на адресу Західного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 15 723,75грн, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “БМБУД” від 07.03.3024 (вх.ЗАГС 01-05/691/24 від 07.03.2024) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2024 у справі №921/446/23, призначено розгляд справи на 09.04.2024.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 та 21.05.2024 розгляд справи відкладено на 04.06.2024.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи щодо заперечень вимог апеляційної скарги.
Скаржник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, з метою повного та всестороннього дослідження усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, відкладався за клопотанням скаржника, явка представників учасників у справі в судове засідання не визнавалася обов'язковою. Враховуючи процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, засідання у даній справі відбулось за відсутності представника скаржника.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.06.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
11.12.2020 між Дочірнім підприємством “Івано-Франківський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (орендодавець) та ТОВ “БМБУД” (орендар) укладено договір оренди №12/12/20.
Пунктом 2.1 договору оренди встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, згідно з актом приймання-передачі вказаного майна. Акт прийому-передачі майна підписується сторонами в строк, що не перевищує 5 (днів) робочих днів з дати укладення цього договору.
Майно залишається у господарському віданні ДП "Івано-Франківський облавтодор", а орендар користується ним протягом строку дії договору оренди (п.2.3 договору).
У разі припинення цього договору, майно повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі в день закінчення дії договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п.2.4 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Орендна плата становить за базовий місяць розрахунку - листопад 2020р. - 23 184,62 грн без врахування ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. (п.3.1 договору).
Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа місяця, наступного за базовим, до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. (п. 3.2 договору).
Відповідно до п.3.4 договору оренди орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.
У відповідності до п.4.2 договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає орендодавець (якщо такі надаються) та компенсацію податку на землю шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків та наданих орендодавцем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати.
Згідно п.6.5 договору орендодавець зобов'язаний, серед іншого, своєчасно нараховувати і сплачувати у встановленому законодавством порядку податок на додану вартість. Своєчасно складати та надсилати на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних, податкові накладні згідно даного Договору.
Матеріалами справи підтвержується що згідно умов даного договору та у відповідності до акта прийому-передачі об'єкта оренди від 14.12.2020 Дочірнє підприємство “Івано-Франківський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” передало ТОВ “БМБУД” у строкове, платне користування наступне індивідуально визначене майно, а саме : коток самохідний VP-2400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2003 року випуску, вартістю 784 700,00 грн, яке знаходиться за адресою : м. Івано-Франківськ, вул. Целевича, 36 та обліковується на балансі філії "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги. України" : самохідний VP-2400, д.н. НОМЕР_1 , 2003 року випуску.
Таким чином, позивачем - ДП “Івано-Франківський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на виконання укладеного договору оренди та згідно акта прийому-передачі об'єкта оренди від 14.12.2020, передано відповідачу - ТОВ “БМБУД” на правах оренди вказане вище майно вартістю 784 700,00 грн в тимчасове платне користування.
Проте, відповідачем. всупереч договірних зобов'язань, за користування об'єктом оренди розрахунків в повному обсязі не проведено, що призвело до наявності заборгованості по орендній платі. Зокрема, на підтвердження заявленої до стягнення суми заборгованості позивачем надано суду копії актів за період з січня 2022 року по травень 2023 року (том І а.с. 73-84, 59, 62-66).
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на адресу відповідача були надіслані відповідні рахунки-фактури на оплату (том І а.с. 22-34) та рахунки на оплату №71 від 31.01.2023; №100 від 28.02.2023; № 150 від 31.03.2023; №217 від 30.04.2023; №278 від 31.05.2023.
На підтвердження своїх доводів щодо виконання умов договору оренди №12/12/20 від 11.12.2020 позивачем надано також податкові накладні, які були складені у відповідності до вказаного договору (том ІІ а.с. 19-30, 47-58, 75-84).
Окрім цього, до матеріалів справи долучено квитанції, складені податковою інспекцією у відповідності до пунктів 12,13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 як підтвердження відповідності податкової накладної затвердженому формату (стандарту), чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкових накладних.
Таким чином, сума основної заборгованості, станом на час звернення позивача із позовом до суду, складає 598 659,20 грн.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною вимогою до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 698 833,16 грн, з яких: 598 659,20 грн основного боргу, 12 076,78грн 3% річних, 55 823,94грн інфляційні втрати, 32 273,21грн пені.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини внаслідок укладення договору оренди.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частинами 1, 2 та 3 статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків( ч.1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря. Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч.1,4 ст. 286 ГК України).
Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається із матеріалів справи, правомірно встановлено судом першої інстанції та належними та допустимими доказами не спростовано відповідачем - ТОВ "БМБУД", що з 14.12.2020 по 20.06.2023 останній користується майном позивача - котком самохідним VP-2400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2003 року випуску, при цьому за період користування не повертав орендоване майно та не висловлював заперечень щодо отримання послуг оренди за договором оренди, як і не заперечував щодо розміру заявленої суми заборгованості.
Отже, судом правомірно встановлено, що станом на час звернення позивача із позовом до суду (29.06.2023) ТОВ "БМБУД", в порушення договору оренди №12/12/20 від 11.12.2020, відповідачем не сплачено за користування орендованим майном, а тому позовні вимоги в частині сплати основного боргу в сумі 598 659,20 грн підлягають задоволенню в повному обсязі, як доведені, обґрунтовані та підтверджені належними доказами.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Невиконання відповідачем зобов'язання умов договору в частині сплати коштів за орендоване ним майно, є підставою для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов'язання, оскільки боржник зобов'язаний відшкодувати інфляційні втрати від знецінення несплачених коштів за час дії договору оренди.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що обгрунтованим є розрахунок 3% річних за період з 21.01.2021 по 21.06.2023 та складає 12 677,70 грн, однак позивачем заявлено до стягнення 12 076,78 грн. Враховуючи, що заявлений розмір не перевищує суму, на яку позивач має право, суд, не виходячи за межі позовних вимог правомірно задоволив позов в частині 3% річних в межах заявленої суми.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу 55 823,94 грн інфляційних втрат.
Згідно пункту 3.2. договору оренди №12/12/20 від 11.12.2020 орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа місяця, наступного за базовим, до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що вірною є сума інфляційних втрат у розмірі - 57 633,22 грн, а не заявлена - 55 823,94 грн, як зазначено позивачем у своїх розрахунках.
Проте, враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат 55 823,94 грн, нарахованих за період з 21.01.2021 по 21.06.2023 є правомірно заявленими.
Отже, в зв'язку із наведеним стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних в розмірі 12 677,70 грн та інфляційні втрати в сумі 55 823,94 грн за період з 21.01.2021 по 21.06.2023.
Щодо стягнення з відповідача нарахованої пені судова колегія зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За умовами п.3.3 договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.
Зміна розміру орендної плати у будь-якому випадку оформлюється додатковими угодами між сторонами. (п.3.4 договору).
Пунктом 8.3 договору сторонами погоджено, у разі затримки внесення орендної плати, плати за утримання та інших платежів, обумовлених в т.ч. і додатковими угодами, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день такої затримки (включаючи день оплати), але не більше 10% простроченого платежу.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 32 273,21 грн пені за період з 01.07.2022 по 20.06.2023.
Згідно з ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року
Під час розгляд справи в суді першої інстанції на всій території України діяв карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12.03.2020 та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 №1423 до 30.04.2023 (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №910/7717/23).
За таких обставин, дія Закону України від 30.03.2020 № 540-IX фактично надала можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Останнім днем шестимісячного строку для нарахування пені по спірному орендному платежу є 21.01.2023. Однак, оскільки Законом України від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020, продовжено вказаний шестимісячний строк на період дії карантину, тому підлягає нарахуванню пеня по зазначеній заборгованості до 20.06.2023.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням періоду нарахування визначеного позивачем, що є його правом, та із урахуванням пунктів 3.3, 8.3 договору оренди №12/12/20 від 11.12.2020, судова колегія вважає правомірною та такою, що підлягає до стягнення є пеня у розмірі 26 743 грн 27 коп., що обрахована за період з 21.08.2022 по 20.06.2023, 27грн, в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 5 529,94 грн у задоволенні вимог слід відмовити у позові, як безпідставно нарахованій.
За таких обставин, оцінивши подані докази в сукупності, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 693 303, 19грн заборгованості, з яких: 598 659,20грн основного боргу, 12 076,78грн 3% річних, 55 823,94грн інфляційних втрат та 26 743,27 грн пені.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Щодо посилання скаржника на те, що у долучених до матеріалів справи актах надання послуг у порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відсутня інформація щодо посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, судова колегія зазначає таке.
Так, господарською операцією в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).
Як встановлено положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, по перше - фіксують факти здійснення господарських операцій і, по друге - слугують підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. А на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник (частина друга статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
При цьому, лише реальні зміни майнового стану платника податків є визначальною ознакою господарської операції. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарської операції, а також про підтвердження/непідтвердження товарності господарської операції належними і допустимими доказами (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 918/335/17).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (далі - Положення), згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відмова замовника від підписання акта без заперечення про обсяг та якість наданих послуг не може слугувати підтвердженням відсутності здійснення господарської оперрації, тим паче, що за договором оренди належним та достатнім доказом надання послуг оренди слугує наявність факту користування майном протягом періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість.
Судова колегія вважає, що акти надання послуг, які знаходяться в матеріалах справи містять всі необхідні реквізити та складені у відповідності до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Щодо покликання скаржника на те, що позивачем не долучено податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, які можуть засвідчити існування господарських операцій, судова колегія зазначає, що, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та витребувано у позивача копії податкових накладних, які були складені на виконання умов договору оренди № 12/12/20 від 11.12.2020..
На виконання вимог ухвали суду позивачем долучено податкові накладні, складені на виконання умов договору оренди № 12/12/20 від 11.12.2020 та квитанції, складені податковим органом у відповідності до пунктів 12,13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, як підтвердження відповідності податкової накладної затвердженому формату (стандарту), чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкових накладних.
Також посилання скаржника, що долученні позивачем копії фіскальних чеків AT "Укрпошта" не є належним доказом та не підтверджують факт надсилання TOB "БМБУД" рахунків на оплату та актів наданих послуг судова колегія не бере до уваги, оскільки копії фіскальних чеків про направлення поштових відправлень та роздруківки з електронної пошти про направлення рахунків та актів в електронному вигляді, підтверджують надсилання відповідачу зазначених актів.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270 встановлено, що підтвердженням прийняття для пересилання поштового відправлення є розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Окрім того з матеріалів справи вбачається, що відповідач жодного разу з моменту отримання майна в оренду не повертав орендоване майно та не висловлював заперечень щодо отримання послуг оренди за договором оренди, відповідачем не заперечено факту оплатного користування майном за договором оренди з 14.12.2020 по 20.06.2023, а тому беззаперечним та доведеним є факт користування майном протягом періоду, за який позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.02.2021 у справі №921/707/20 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :
1.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2024 у справі №921/446/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БМБУД” від 07.03.3024 (вх.ЗАГС 01-05/691/24 від 07.03.2024) без задоволення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17.06.2024.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.