12 червня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 795/310/18
Апеляційне провадження № 88-ц/4823/1/24
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
секретар: Шкарупа Ю.В.
учасники ( сторони) третейського розгляду:
позивач: Акціонерне товариство « Сенс Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю « Глобал Інфініті Україна»
відповідач: ОСОБА_1
Розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року,
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року задоволено в повному обсязі позов ПАТ «Альфа-Банк», стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №490054631 від 27 грудня 2007 року у розмірі 236 379,47 грн: по відсотках - 57 420,19 грн; пеня - 178 959,28 грн; вирішено питання про судові витрати.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування вказаного рішення третейського суду, яку ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року повернуто заявнику з одночасною відмовою у задоволенні клопотання заявника про поновлення строку подачі заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 06.08.2018 року.
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року за виключними обставинами і постановлення нової ухвали про поновлення заявнику строку для оскарження та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року у справі №1168-5/176/13 посилаючись як на виключну обставину - рішення Конституційного суду від 06 квітня 2022 року по справі №3-9/2019 (206/19) за яким Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 1 частини 5, 7 статті 454 ЦПК України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду. Також заявник посилається, що третейський суд розглянув непідвідомчу йому справу, без виклику та повідомлення сторін про дату та час слухання справи, лише на підставі наданих позивачем документів, якими позивач вигадав неіснуючу заборгованість по кредитному договору №490054631 від 27 грудня 2007 року, яка на момент розгляду справи була повністю погашена й відсутня, що підтверджується довідкою №279-09.10 від 30 вересня 2010 року. ОСОБА_1 вказує, що після передачі предмета застави позивачу та отримання від нього офіційного документа - довідки про виконання всіх зобов'язань й відсутність заборгованості замовник з 30 вересня 2010 року й не зобов'язаний був повідомляти банк про зміну місця свого проживання та/або реєстрацію. Після цього заявник ніяких інших або окремих кредитних договорів, додатків до кредитного договору №490054631 від 27 грудня 2007 року з ПАТ «Альфа-Банк» не укладав та не підписував особисто й нікого на такі дії не уповноважував. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що посилання третейського суду на укладення між заявником та позивачем третейської угоди є хибним.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 зазначено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності».
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. (Аналогічну норму передбачено ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту1 частини 3 ст. 423 ЦПК України судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане,
Ключовим правовим питанням у справі є застосування ч. 2 ст. 152 Конституції (ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України») у взаємозв'язку з пункту1 частини 3 ст. 423 ЦПК України.
У постанові Великої Палати ВС від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 сформульовано правовий висновок, суть якого полягає в тому, що аналіз норм розд. ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі й застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривали та виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Дія рішення КСУ не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися (припинилися) до його ухвалення.
За приписами ч.1 ст.423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
У постанові Верховного суду у складі колегії суддів судової палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2021 року у справі за № 2-1210/11 зазначено, що ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишення заяви без розгляду.
Ухвала апеляційного суду від 21.02.2018 року про відмову у поновленні строку на подачу заяви про скасування рішення трейського суду не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто не є об'єктом перегляду у відповідний спосіб, а отже не підлягає перегляду за виключними обставинами.
Прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв'язку з виключними обставинами судового рішення, яке не є об'єктом перегляду у зв'язку з виключними обставинами, процесуальним законом не передбачено, а отже процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у її прийнятті.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2018 року у справі 463/6259/15 (провадження №61-2146св18)
У даній справі подана заявником заява про перегляд за виключними обставинами вже була прийнята судом до провадження, тому, установивши, що ухвала суду про перегляд якої ставиться питання не є об'єктом перегляду у відповідний спосіб, колегія суддів апеляційної інстанції обґрунтовано приходить до висновку про закриття провадження за такою заявою на підставі статті 255 ЦПК України, що не є порушенням норм процесуального права з урахуванням стадії розгляду й визначених законом процесуальних можливостей суду.
Керуючись ст.ст.423-429 ЦПК України, апеляційний суд, -
Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 21 лютого 2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 09 серпня 2013 року - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів.
Головуючий: Судді: