13 червня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 679/513/24
Провадження № 11-кп/4820/457/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді - доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження захисника обвинуваченого за ч.4 ст. 185, ч.ч. 2,4 ст.190 , ч. 1 ст.357, ч. 1 ст. 361 КК України ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 травня 2024, в межах кримінального провадження № 12023244000002010 від 25.10.2023,
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на шістдесят днів, а саме з 29.05.2024 по 27.07.2024 включно. У задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт - відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилась та продовжують існувати, а з урахуванням ступеня тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, два з яких, відповідно до ст. 12 КК України, є умисними тяжкими злочинами, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з покладанням на нього обов'язків. Зазначає, що останнім днем подачі апеляційної скарги було 03 червня 2024, однак подати, у встановлений строк, апеляційну скаргу захисник не мав можливості, оскільки 03 та 04 червня 2024 у АДРЕСА_1 , неодноразово було здійснено відключення електроенергії, що стало причиною відсутності Інтернету та стабільної роботи поштового відділення, відтак уважає строк пропущеним з поважних причин. Крім того, переконує, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, вказаних у клопотанні прокурора. Захисник зазначає, що до моменту вручення підозри обвинуваченому ОСОБА_6 та після її вручення, останній, кожного разу з'являвся за викликом слідчого, так і на розгляд клопотання про обрання варти без будь-яких повісток, за викликом в телефонному режимі, тобто маючи можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду він цього не робив. Судом не враховано того, що заподіяна шкода обвинуваченим відшкодована в повному обсязі, претензій з боку потерпілої ОСОБА_8 немає, на утриманні обвинуваченого ОСОБА_6 перебуває малолітній син, мати інвалід 2 групи, а тому перебуваючи під вартою ОСОБА_6 не в змозі, належним чином, фінансово забезпечувати своїх близьких. Також звертає увагу на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання. Тому уважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням обов'язків для обвинуваченого ОСОБА_6 буде достатнім для забезпечення належної його процесуальної поведінки.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, прокурора, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з дня отримання копії ухвали.
Положеннями ч.1 ст.117 КПК України визначено, що пропущений, з поважних причин, строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.
Згідно з чинним законодавством поновити процесуальний строк суд може лише з поважних причин.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належить об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначенні законом строки.
Зважаючи на воєнний стан уведений на території України та складну енергетичну ситуацію державі, суд визнає пропуск строку, з наведених в апеляційній скарзі підстав, поважними причинами та такими, що об'єктивно не залежали від захисника, а тому він підлягає поновленню.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має розцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Ухвала місцевого суду, на думку колегії суддів, відповідає зазначеним критеріям.
Положеннями п.5 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як убачається з матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на наявність, визначених ст. 177 КПК України, ризиків, а саме: з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 , він може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих і свідків, а також продовжити злочинну діяльність з урахуванням наявних раніше судимостей.
Наведені в клопотанні прокурора підстави для продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, належним чином, перевірялись суддею. При цьому був опитаний ОСОБА_6 , вислухана думка прокурора, потерпілої, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, суд першої інстанції взяв до уваги підстави, які були враховані при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які не змінились.
Також місцевим судом обґрунтовано враховано те, що раніше до ОСОБА_6 застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту, однак він зрізав електронний засіб контролю шляхом його механічного пошкодження.
За таких обставин, суд прийшов до правильного висновку про те, що ризики: переховування від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження; вчинення іншого кримінального правопорушення, продовжують існувати та не зменшились.
Як у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції прокурор довів, що застосування стосовно ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено.
Доводи сторони захисту про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається в клопотанні прокурор, не підтверджені жодними доказами, є безпідставними.
Колегія суддів враховує те, що чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений (обвинувачена) при застосуванні до нього (неї) більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього (неї) процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого, шляхом продовження, останньому, найсуворішого виду запобіжного заходу, є виправданою.
Суд першої інстанції, врахувавши всі ризики та обставини, визначені ст. 178 КПК України, в їх сукупності, прийшов до обґрунтованого висновку, що лише найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, з чим погоджується апеляційний суд.
Крім того жодних переконливих доказів з приводу того, що зменшились ризики, передбачені ст. 177 КПК України, до суду апеляційної інстанції стороною захисту надано не було.
Наявність на утриманні обвинуваченого малолітнього сина та матері-інваліда, відсутність претензій зі сторони потерпілої, самі по собі не можуть слугувати підставою для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, адже наведені обставини не можуть підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов'язує можливість продовження застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, що не може бути розцінено як належне обґрунтування своїх доводів та підстава для скасування оскарженого рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду законною, обґрунтованою та вмотивованою, порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування чи зміни судового рішення, не встановлено.
Отже, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому запобіжного заходу є виправданою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 407, 418, 4221 КПК України, колегія суддів,
Поновити захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 травня 2024.
Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 травня 2024 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3