17.06.24
22-ц/812/893/24
Єдиний унікальний номер судової справи: 484/394/24
Провадження № 22-ц/812/893/24
Постанова
іменем України
17 червня 2024 року м. Миколаїв справа №484/394/24
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про день, час і місце судового засідання,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Рідош - Шаповал Валентиною Іванівною, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2024 року, ухвалене в складі головуючого судді Шикері І.А., повний текст рішення складено 05 квітня 2024 року, за позовом ОСОБА_1 до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на частину гаража в порядку спадкування за заповітом,
встановив:
19 січня 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Рідош-Шаповал В.І., звернувся до суду з позовом до Первомайської міської ради Миколаївської області про визнання права власності на 1/6 частину гаражу АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилася спадщина на 1/6 частку квартири АДРЕСА_2 та 1/6 частину гаражу АДРЕСА_1 .
За життя, ОСОБА_2 склав заповіт, за умовами якого визнав його своїм спадкоємцем.
Позивач частково прийняв спадщину, а саме отримав частку спадкодавця у квартирі, проте нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку гаража, в зв'язку з тим, що ним не було надано документів, що підтверджують право власності спадкодавця на таке майно, в зв'язку із чим він звернувся до суду із зазначеним позовом.
Представник Первомайської міської ради Миколаївської області Бойченко Є.О. направив до суду заяву про визнання позову.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що належним відповідачем у даній справі є ОСОБА_3 , яка є співвласником спірного гаражу.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Рідош-Шаповал В.І., подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вважав належним позивачем ОСОБА_3 , оскільки вона, як співвласник частини гаражу, не є спадкоємцем спадкодавця, а тому не може отримати у власність спірну частину гаражу.
Крім того, зазначав, що відповідач проти задоволення позову не заперечував.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах оскарження, передбачених статтею 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи убачається, що 06 липня 2021 року ОСОБА_2 склав заповіт, який було посвідчено приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Мовчаном А.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1042, за умовами якого, на випадок своєї смерті, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів позивачу ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 та після його смерті у передбачений законом строк за прийняттям спадщини звернувся позивач, як спадкоємець за заповітом. Інші спадкоємці відсутні.
Позивачу ОСОБА_1 06 жовтня 2023 року видано свідоцтво на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на 1/6 частки у праві спільної часткової власності квартири за АДРЕСА_2 .
Постановою завідувача Першої первомайської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 від 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з тим, що ним не було надано документів, що підтверджують право власності спадкодавця на частку спірного гаражу, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2019 року, яке набрало законної сили 05 листопада 2019 року, зокрема визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 5/12 часток гаражу № НОМЕР_1 , який розташований в автогаражному АДРЕСА_1 , за кожним, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За змістом цього рішення судом установлено, що ОСОБА_2 , який був притягнутий до участі в справі, як відповідач, успадкував право на обов'язкову частку, після смерті своєї дружини ОСОБА_5 , яка складає 1/6 частки вказаного гаражу та квартири.
З таким рішенням суду погодилися ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та в апеляційному порядку його не оскаржили.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що власниками гаражу, загальною площею 26,3 кв.м, є: ОСОБА_5 з розміром частки 7/12 на підставі договору купівлі-продажу від 28 липня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Суліма В.Ф.; ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з розміром часток по 5/12, кожний, на підставі вищезазначеного рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 жовтня 2019 року.
Звертаючись із даним позовом, позивач зазначив відповідачем - Первомайську міську раду Миколаївської області.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належним відповідачем у даній справі є ОСОБА_3 , яка є співвласником спірного гаражу.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частини 1 статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з частиною 1 статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
В такому випадку позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Так, в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі№ 759/19779/18 та ін.
Отже під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Позивач ОСОБА_1 , пред'являючи вимоги про визнання права власності у порядку спадкування, зазначив відповідачем Первомайську міську раду Миколаївської області.
З матеріалів спадкової справи №236/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 , убачається, що окрім позивача ОСОБА_1 інші спадкоємці відсутні.
Отже, враховуючи відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 позивач вірно визначив відповідачем - Первомайську міську раду Миколаївської області, а тому помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача та не залучення позивачем до участі у справі ОСОБА_3 , яка є співвласником спірного гаражу.
Щодо визнання права власності в порядку спадкування.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.
Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.
У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що досліджені докази доводять, що ОСОБА_2 успадкував право на обов'язкову частку, після смерті дружини ОСОБА_5 , яка складає 1/6 частки спірного гаражу, проте прийнявши спадщину, за життя, своїх спадкових прав не оформив та не зареєстрував право власності, а тому його спадкоємець позивач ОСОБА_1 має право на зазначену частку спадщини за заповітом.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на частину гаражу в порядку спадкування за заповітом.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Рідош - Шаповал Валентиною Іванівною, задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину гаражу АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 17 червня 2024 року.