Справа №465/3921/22 Головуючий у 1 інстанції:Мартинишин М.О.
Провадження №22-ц/811/2177/23 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
04 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
секретарка: Назар Х.Б.,
за участі в судовому засіданні в режимі відео конференції представниці АТ «Українська залізниця» - Редевич О.М., в залі суду представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Франківського районного суду м. Львова в складі судді Мартинишин М.О. від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання протиправним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 01.04.2022 № 389/ос в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2022р. в сумі 164 884(сто шістдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 59 копійок
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (ЄДРПОУ 40075815) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 коп. в дохід держави.
Вказане рішення оскаржило АТ «Українська залізниця».
В апеляційній скарзі просять рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Звертають увагу на те, що роботодавець у зв'язку зі збройною агресією перебуває у таких умовах, коли не може надати відповідному працівнику роботу, працівник автоматично є таким, що не може виконувати роботу, оскільки робота для такого працівника відсутня. Протилежне тлумачення даної норми не відповідає меті прийняття ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки буде захищати інтереси лише працівників та унеможливлюватиме застосування такої норми на практиці. Тому, факт того, що AT «Укрзалізниця» у зв'язку з військовою агресією не припинило повністю своєї діяльності, не унеможливлює призупинити дію трудового договору з конкретними працівниками структурних підрозділів, робота яких була зупинена у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зазначає, що призупинення дії трудового договору з позивачем відбулося у відповідності до норм законодавства, оскільки, як запровадження режиму простою для позивача, так і призупинення дії трудового договору з ним були зумовлені військовою агресією російської федерації проти України. Наголошують, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Вказана норма встановлює, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу можливе лише у разі поновлення на роботі у зв'язку з незаконним звільненням або незаконним переведенням на іншу роботу. У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. У зв'язку з тим, що позивача не було незаконно звільнено або переведено на іншу роботу, підстави для застосування ч. 2 ст. 235 КЗпП України відсутні. Вказують, що період з 01.04.2022 року по 09.11.2022 року не можна вважати вимушеним прогулом, оскільки якби з позивачем не було призупинено дію трудового договору, він би всеодно не працював, а перебував у простої і отримував дві третини встановленого йому посадового окладу, а не середній заробіток. Вважають, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям, визначеним частиною 4 статті 137 ЦПК України, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їхнього розміру.
В судове засідання позивач не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за його відсутності, зважаючи на те, що такий повідомлявся про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що в судовому засіданні інтереси позивача захищав представник.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, представника позивача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на неї, відповіді на відзив, заперечень позивача, заяви про зменшення позовних вимог, заперечень на заяву про зменшення розміру позовних вимог, пояснень на заперечення на заяву про зменшення розміру позовних вимог, апеляційної скарги, відзиву на неї, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи (їх представників) у судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 282, 353 ЦПК України,ст.ст. 43-46, 64 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 235 КЗпП України, ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тазадовольняючи позов, - виходив з того, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ “Укрзалізниця” з 2016р.. Згідно наказу АТ «Укрзалізниця» від 30.01.2019 № 154/ос(Том-1 а.с.60) позивач ОСОБА_1 з 30.01.2019 року був переведений на посаду головного фахівця відділу супроводження договірної роботи Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця». Згідно з протоколом засідання наглядової ради АТ «Укрзалізниця» від 27.05.2020 № А-12/69 (Том-1 а.с.61) прийнято рішення про ліквідацію Департаменту економічної та інформаційної безпеки та утворення Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця». Наказом АТ «Укрзалізниця» від 16.10.2020 № 2138/ос ОСОБА_1 було звільнено з роботи з посади головного фахівця відділу супроводження договірної роботи Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29.04.2021 у справі № 465/7545/20, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28.10.2021, визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Укрзалізниця» від 16.10.2020 № 2138/ос. На виконання вказаних рішення суду наказом АТ «Укрзалізниця» від 24.05.2021 № 1248/ос (Том -1 а.с.64) позивача поновлено на посаді головного фахівця відділу супроводження договірної роботи Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки. Правлінням АТ «Укрзалізниця» затверджено нову організаційну структуру та Положення про Апарат директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» (витягу з протоколу № Ц-56/53 від 13.05.2021(Том -1 а.с.63) Відповідно до п. 3 наказу АТ «Укрзалізниця» від 19.05.2021 № 1189/ос(Том -1 а.с.65) тимчасово, з метою належної реалізації функцій безпеки, у період впровадження організаційних змін, працівників Офісу з безпеки та Департаменту економічної та інформаційної безпеки підпорядковано директору з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця». В.о. директора з економічної та інформаційної безпеки було видано зобов'язання від 04.06.2021 № ЦЦБ-12/2727(Том -1 а.с.68) щодо підпорядкування з 04.06.2021 працівників Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки менеджеру-начальнику Львівського територіального управління Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки. Згідно наказу АТ «Укрзалізниця» від 24.02.2022 №Ц-42/6-В (Том -1 а.с.100) встановлено режим простою з 24.02.2022 до відміни для працівників апарату управління відповідно до додатка. Наказом АТ «Укрзалізниця» від 24.03.2022 №Ц-42/12-В (Том -1 а.с.103) внесено зміни до додатку 1 наказу від 24.02.2022 №Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою», виклавши його у новій редакції. Згідно додатку 1 до наказу від 24.02.2022 №Ц-42/6-В (в редакції наказу від 24.03.2022 №Ц-42/12-В)(Том -1 а.с.104) ОСОБА_1 встановлено режим простою 24.02.2022 - 28.02.2022; 01.03.2022-12.03.2022. У період з 14.03.2022 по 05.04.2022 позивач перебував на лікарняному(Том -1 а.с.105-107). Наказом № 389/ос від 01.04.2022 (Том -1 а.с.111) з головним фахівцем відділу супроводження договірної роботи Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» Кучковським А.Я. було призупинено трудовий договір з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного стану, у зв'язку із неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталась у зв'язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України, можливості повноцінного організовувати процеси діяльності товариства. Наказом від 08.11.2022 № 1979/ос(Том -1 а.с.232) позивача звільнено з роботи 10.11.2022р. за угодою сторін згідно ч.1 ст. 36 КЗпП України. Суд виходив з того, що разом з виконанням робіт з опрацювання документації із закупівель робіт і послуг за напрямками фінансування “капітальні інвестиції” та “ремонти” позивач виконував на постійній основі іншу роботу, а також завдання і доручення керівництва Львівського територіального управління Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки. Так, за 17 робочих днів, що позивач працював у лютому 2022р. ним на виконання відповідних завдань та доручень підготовлено більше двадцяти проектів аналітичних документів різної тематики, в т. ч. листи погодження добровільних сплат боргу АТ “Укрзалізниця”, листи інформування про ризики для безпеки руху поїздів та недоліки в роботі працівників підрозділів, заяви, доповідні записки тощо (Том -1 а.с.136-139, Том-2 а.с.8-34) Як вбачається з матеріалів справи АТ «Укрзалізниця» своєї діяльності не припиняла, як станом на час початку збройної агресії російської федерації проти України, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу, установа працювала, та продовжує працювати. Відповідачем не подано суду докази на підтвердження критичного зменшення обсягів господарської діяльності АТ «Укрзалізниця», зокрема, в регіональній філії “Львівська залізниця” АТ «Укрзалізниця» (де працював позивач) внаслідок агресії рф. В той же час згідно пункту 4 Рішення правління, яке оформлене протоколом №Ц-54/24 Ком.т від 05.03.2022р. (Том -1 а.с.71) визначено, що “основним підрозділом, який здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг АТ “Укрзалізниця” в умовах воєнного стану, є регіональна філія “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця”. За даних обставин очевидно, що обсяги закупівлі товарів, робіт і послуг в регіональній філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” внаслідок агресії рф не зменшились. З додатку до листа ЦЦБ-12/556/1 від 31.03.2022р.(Том -2 а.с.37) вбачається, що 01.04.2022р. дію трудового договору було призупинено з 24-ма працівниками підрозділів безпеки, в т.ч. з позивачем. В той же час судом встановлено, що у період з 24.02.2022р. по 15.07.2022р. до апарату директора з економічної та інформаційної безпеки було прийнято 20 нових працівників, що підтверджується листом директора департаменту розвитку персоналу та кадрової політики(Том -2 а.с.46). При цьому, згідно листа від 07.04.2023р. №22/451(Том -2 а.с.49) посадові оклади прийнятим працівникам були встановлені у розмірі від 25300 до 120000 грн., що у рази більше, ніж посадовий оклад позивача, який згідно наявного Розрахунку заробітної сплати за січень 2023р.(Том -1 а.с.15) становив 15 007 гривень. Тобто, призупиняючи дію трудових договорів з 24-ма працівниками та не звільняючи їх, відповідач приймає на роботу нових працівників із значно більшою заробітною платнею. За даних обставин суд критично оцінив твердження відповідача про призупинення дії трудового договору з позивачем нібито з мотивів критичного зменшення обсягів господарської діяльності та суттєвим зниженням доходів відповідача. Відповідачем АТ «Укрзалізниця» не доведено, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а у працівника її виконувати. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ АТ «Укрзалізниця» № 389/ос від 01.04.2022 в частині призупинення дії трудового договору з позивачем необхідно визнати протиправним та скасувати. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то суд погодився з доводами позивача, що особливістю призупинення дії трудового договору є вимушена необхідність тимчасово не виконувати роботу протягом періоду, який роботодавцем не оплачується та тривалість якого може бути значною. На переконання суду зазначене за своєю правовою природою є фактичним відстороненням від роботи (позбавленням права виконувати роботу за плату) та вимушеним прогулом. При цьому захист відповідного права особи іншим чином є неможливим. Відтак, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, також, підлягає до задоволення.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, а також практиці суду касаційної інстанції, яка підлягає врахуванню у аналогічних правовідносинах, та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, - немає.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу №389/ос від 01.04.2022 в частині призупинення з ним дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ AT «Укрзалізниця» від 01.04.2022 року №389/ос, в частині призупинення дії трудового договору з головним фахівцем відділу супроводження договірної роботи Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки ОСОБА_1 ;
- стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2022 по 09.11.2022 в сумі 164884,59 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом АТ «Укрзалізниця» № 389/ос від 01.04.2022 з ним, як головним фахівцем відділу супроводження договірної роботи Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» призупинено трудовий договір. Копію вищевказаного наказу він не отримував, зміст такого йому не був відомий, а про наявність наказу був повідомлений через додаток «Viber». Призупинення з ним трудового договору мало місце під час перебування його на лікарняному. Вважає такий наказ протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню. Незважаючи на введення та дію на території України правового режиму воєнного стану АТ «Укрзалізниця», зокрема її регіональна філія «Львівська залізниця», будучи об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, свою діяльність не призупинило та здійснює й надалі протягом усього часу. Стверджує, що у роботодавця була і є можливість забезпечити позивача роботою, дійсних причин та підстав для призупинення дії трудового договору з ним не було. Звертає увагу, що головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи, а також, що ці умови повинні існувати одночасно. Вважає, що призупинення з ним дії трудового договору є прихованим покаранням. Крім цього, зазначає, що він не отримує заробітної плати, страховий стаж йому не зараховується. Безпідставне та необґрунтоване призупинення дії трудового договору порушує його права та інтереси, за своїми ознаками є вимушеним прогулом, оскільки працівник позбавлений можливості працювати з вини роботодавця. У зв'язку з цим просить скасувати наказ №389/ос від 01.04.2022 р. в частині призупинення з ним дії трудового договору та стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1037,01 грн.. Кількість робочих днів в проміжку з 01.04.2022 року (з дати призупинення дії трудового договору) по 09.11.2022 року (останній день роботи позивача перед його звільненням за власним бажанням) становить 159. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає до стягнення до стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача за період з 01.04.2022 року по 09.11.2022 року становить 1037,01*159=164884,59 грн.
Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.
Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами першою та другою статті 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (тут і надалі в редакції на час винесення оспорюваного наказу) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Відповідно до статті 13 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв'язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23) зроблено висновок, що «Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо».
Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, - ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ “Укрзалізниця” з 2016 року та звільнений з посади головного фахівця відділу супроводження договірної роботи Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» на підставі наказу №2138/ос від 16 жовтня 2020 року відповідно до пункту 6 частини 1 статті 36 КЗпП України.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29.04.2021 у справі №465/7545/20, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28.10.2021, визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Укрзалізниця» від 16.10.2020 № 2138/ос. На виконання вказаного рішення суду наказом АТ «Укрзалізниця» від 24.05.2021 №1248/ос позивача поновлено на посаді головного фахівця відділу супроводження договірної роботи Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки.
Факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим.
Згідно наказу АТ «Укрзалізниця» від 24.02.2022 №Ц-42/6-В встановлено режим простою з 24.02.2022 до відміни для працівників апарату управління відповідно до додатка.
Наказом АТ «Укрзалізниця» від 24.03.2022 №Ц-42/12-В внесено зміни до додатку 1 наказу від 24.02.2022 №Ц-42/6-В «Про запровадження режиму простою», виклавши його у новій редакції.
Згідно додатку 1 до наказу від 24.02.2022 №Ц-42/6-В (в редакції наказу від 24.03.2022 №Ц-42/12-В) ОСОБА_1 встановлено режим простою 24.02.2022 - 28.02.2022; 01.03.2022-12.03.2022.
У період з 14.03.2022 по 05.04.2022 позивач перебував на лікарняному.
Наказом № 389/ос від 01.04.2022 з головним фахівцем відділу супроводження договірної роботи Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_1 було призупинено трудовий договір з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного стану, у зв'язку із неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталась у зв'язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України, можливості повноцінного організовувати процеси діяльності товариства.
Проте, судом першої інстанції правильно встановлено, що АТ «Укрзалізниця» своєї діяльності не припиняла, як станом на час початку збройної агресії російської федерації проти України, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу, установа працювала, та продовжує працювати.
Вказане підтверджується листом ЦЦБ-12/556/1 від 31.03.2022р. з якого вбачається, що 01.04.2022р. дію трудового договору було призупинено з 24-ма працівниками підрозділів безпеки, в тому числі і з позивачем. В той же час судом встановлено, що у період з 24.02.2022р. по 15.07.2022р. до Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки було прийнято 20 нових працівників, що підтверджується листом директора департаменту розвитку персоналу та кадрової політики. При цьому, згідно листа від 07.04.2023р. №22/451 посадові оклади прийнятим працівникам були встановлені у розмірі від 25300 до 120000 грн., що у рази більше, ніж посадовий оклад позивача, який згідно наявного Розрахунку заробітної сплати за січень 2023р. становив 15007 гривень. Тобто, призупиняючи дію трудових договорів з 24-ма працівниками та не звільняючи їх, відповідач приймає на роботу нових працівників із значно більшою заробітною платнею.
Оскільки у справі не встановлено обставин неможливості надання відповідачем роботи у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу - її виконувати, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним та такий слід скасувати.
У КЗпП України відсутня норма права, яка б у даній ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП України.
Отже, незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, а від так суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов'язок відшкодувати йому середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі, визначивши розмір компенсації відповідно до вимог Постанови КМ України №100 від 8.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Саме таких висновків дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23).
Вказане, також, відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові №464/2944/22 від 14 лютого 2024 року до розгляду якої було зупинено провадження у даній справі.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до задоволених вимог позову судом правильно вирішено питання стягнення судових витрат включно із витратами на правову допомогу, розмір яких не слід вважати завищеним чи таким, що не відповідає складності справи або характеру вчинених процесуальних дій представником позивача.
Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 червня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 17 червня 2024 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Н.П. Крайник
М.М. Шандра