Дата документу 17.06.2024 Справа № 331/5875/23
ЄУН 331/5875/23 Головуючий у І інстанції: Яцун О.О.
Провадження № 22-ц/807/867/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
17 червня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Трофимової Д.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2024 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У вересні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог банк зазначав, що ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 27.08.2008, згідно з якою отримала кредит у розмірі 1000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому було збільшено до 34000 грн.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Тарифами банку, які надані їй для ознайомлення в письмовій формі, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг.
При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Заява відповідача підтверджує той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення кредитного ліміту, Банк керувався п. 3.2, 3.3. Договору, на підставі якого відповідач при укладанні Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Крім того, банк зазначав, що відповідач підписала також Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду», у якій власним підписом підтвердила, що вона ознайомлена з фінансовими умовами надання цієї кредитної карти, прикладами розрахунку та сумами сплати за використання кредитних коштів.
Проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 11.06.2023 утворилась заборгованість у розмірі 41056,61 грн, з яких: 32711,49 грн - заборгованість за кредитом, 8345,12 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Посилаючись на означені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.08.2008 в розмірі 41056,61 грн та 2684 грн судових витрат.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2024 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 32711,49 грн та 2138,45 грн судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням в частині відмови в задоволенні позову, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків в сумі 8345,12 грн скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів за користування кредитом задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 своїм особистим підписом засвідчила згоду на те, що Анкета-заява від 27.08.2008 разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Банк зазначав, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні частини позовних вимог щодо процентів, адже заява, підписана відповідачем, містить інформацію про процентну ставку за кредитом у розмірі 2,5 %, що складає 30% на рік. Разом із заявою анкетою ОСОБА_1 підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій також зазначено, що базова відсоткова ставка за користування кредитом складає 2,5 % та інша інформація за кредитною картою.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що в силу ч. 3 цієї статті не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Так, частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 186/1743/15-ц, зокрема зазначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Так, з огляду на вищенаведене, колегія суддів звертає увагу, що АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками в розмірі 8345,12 грн. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту колегія суддів не переглядає.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.
За приписами п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вказаним вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що відсоткова ставка сторонами не узгоджена.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою б/н від 27.08.2008 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 31, зворот).
У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом у заяві.
Крім того, 27.08.2008 ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів льотного періоду», у якій передбачена сплата банку відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 процентів на місяць (а.с. 32).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_1 отримала картку, на якій знаходився кредитний ліміт та який в подальшому неодноразово було збільшено (а.с. 17).
Відповідно до розрахунків, наданих банком, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору ОСОБА_1 станом на 11.06.2023 має заборгованість в розмірі 41056,61 грн, яка складається з: 32711,49 грн - заборгованість за кредитом; 8345,12 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 16 зворот).
За змістом розрахунків заборгованості та виписки з рахунку вбачається, що відповідач активно користувалась кредитними коштами, здійснювала погашення.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність укладеного між сторонами кредитного договору 27.08.2008.
Проте, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що до позовної заяви позивач долучив довідку про умови кредитування, яка підписана відповідачем та містить умови щодо узгодженості відсоткової ставки за користування кредитними коштами в розмірі 2,5 % на місяць та інших нарахувань.
Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність за порушення умов договору. Довідка підписана особисто ОСОБА_1 , а тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що до позовної заяви позивач також долучив Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 17.01.2022, в якій сторони також погодили істотні умови кредитного договору.
Так, апеляційний суд встановив, що 17.01.2022 з використанням простого електронного підпису ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, в якій погоджено розмір процентної ставки, а саме: 42% для карт «Універсальна» та 40,8% для карт «Універсальна Голд» (а.с. 19-30).
У цій заяві зазначено, що відповідач діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 ЦК України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» Умов та Правила надання банківських послуг, які разом складають Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Зокрема, п. 1.3 Заяви, передбачена процентна ставка в розмірі 42,0 % річних для карт Універсальна.
Відповідно до п. 1.4 Заяви про приєднання до Умов та Правил, повернення кредиту здійснюється шляхом договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту.
Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність за порушення умов договору. Заява підписана електронним підписом ОСОБА_1 , а тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.
Отже, банк набув право на отримання процентів за кредитним договором № б/н від 27.08.2008.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав необґрунтованості є помилковим, оскільки відповідач, підписуючи анкету-заяву, також підписала довідку про ознайомлення із умовами кредитування, тобто вона погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування, наведеними у цій довідці. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, довідки про умови кредитування відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, а тому висновки суду першої інстанції про недоведеність укладення між сторонами договору - є безпідставними.
Разом з тим, дослідивши розрахунок, наданий АТ КБ «ПриватБанк» колегія суддів встановила, що визначений позивачем розмір заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 8345,12 грн суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді.
У заяві зазначено, що базова процентна ставка становить 2,5 % на місяць, її зміна не передбачена. Проте, з розрахунку заборгованості вбачається, що з 01 вересня 2014 року як на поточну та і на прострочену заборгованість відбулось підвищення відсоткової ставки до 2,9 %, з 01 квітня 2015 року ставка склала 3,6 %, з 01 червня 2015 року ставка повернулась до 2,5%, з 25 листопада 2015 року її знов підвищено до 2,9%, з 18 березня 2016 року ставку знову підвищено до 3,6%, з 01 серпня 2020 року ставку змінено на 3,5%.
Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» не надало розрахунок заборгованості з узгодженою відсотковою ставкою, колегія суддів здійснила власний розрахунок, виходячи з 2,5 % процентів на місяць, починаючи з 01 вересня 2014 року та закінчуючи 17 січня 2022 року (узгодження нової відсоткової ставки в розмірі 42% на рік).
Так, за розрахунком заборгованості за договором № б/н від 27.08.2008 станом на 31.05.2015 (а.с. 7-10, зворот), у період з 01.09.2014 до 31.05.2015 банк безпідставно нарахував відсотків за користування кредитом за ставкою 2,9 % та 3,6% в розмірі 121,45 грн;
За розрахунком заборгованості станом на 30.06.2019 (а.с. 11-13), у період з 25.11.2015 банк безпідставно нарахував відсотків за користування кредитом за ставкою 2,9%, з 19.03.2016 - 3,6% в розмірі 1067,81 грн.
За розрахунком заборгованості за договором № б/н від 27.08.2008 станом на 11.06.2023 (а.с. 14-16), у період з 01.07.2019 до 31.07.2020 відповідачу безпідставно нараховано відсотків за ставкою 3,6 % на місяць, з 01.08.2020 до 13.01.2022 - за ставкою 3,5 % в сумі 2515,86 грн.
Таким чином, за весь період стягнення банк безпідставно нарахував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами в сумі 3702,12 грн, які слід вирахувати з 8345,12 грн, заявлених до стягнення позивачем.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 перед банком за відсотками за користування кредитом складає 4643 грн (8345,12-3702,12), які слід стягнути з відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом з тих підстав, що сторонами не узгоджена відсоткова ставка, суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставини та дійшов помилкового висновку в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Отже, висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками у зв'язку з відсутністю доказів про погодження сторонами умов договору кредитування є помилковими і спростовується матеріалами справи, у зв'язку з чим, відповідно до п.1 ч.1 ст.376 ЦПК України, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2024 року в частині відмови стягнення відсотків слід скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 4643 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що новою постановою апеляційний суд частково задовольняє вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 4643 грн, підлягає перерахуванню і судовий збір. З огляду на загальний відсоток задоволених позовним вимог банку (90,98%), з ОСОБА_1 належить стягнути судовий збір, сплачений під час подання позовної заяви, в розмірі 2441,90 грн та судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, пропорційно оскаржених (20,33%) та задоволених (55,64%) вимог апеляційної скарги, що складає 455,41 грн. Таким чином, загальна сума судового збору, яку слід стягнути з ОСОБА_1 на користь банку складає 2897,31 грн.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2024 рокув частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за відсотками - скасувати. Прийняти в цій частині нову постанову, якою:
«Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування коштами за кредитним договором № б/н від 27 серпня 2008 року - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за користування коштами за кредитним договором № б/н від 27 серпня 2008 року в розмірі 4643 (чотири тисячі шістсот сорок три) гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2897 (дві тисячі вісімсот дев'яносто сім) гривень 31 копійка.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 17 червня 2024року.
Головуючий:
Судді: