ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 31/442
03.12.07
За позовом Закритого акціонерного товариства «Херсонпостачзбут»
м. Херсон
До Відкритого акціонерного товариства «Українські експортно-імпортний банк України», м. Київ
Про визнання припиненим договору застави
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Теплова Я.С. -пред. по довір.
Від відповідача Колесник Ю.В., Волощук Р.А. -пред. по довір.
В судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України
Обставини справи:
Позов заявлено про визнання припиненим договору застави від 30.01.1997р., посилаючись на припинення зобов'язання за кредитним договором № 184-К від 27.01.1997р., та, посилаючись на припинення основного зобов'язання між боржником та кредитором.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та, посилаючись на здійснення певних виконавчих дій щодо спірного майна, заявив клопотання про застосування заходів забезпечення позову. При цьому заяву відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України заявляв неодноразово, мотивуючи тим, що застосування цих заходів безумовно забезпечить заявлені вимоги позову. Представники відповідача заперечували проти застосування заходів забезпечення і подали письмові заперечення проти предмету заявленого позову, доповнення та уточнення до мотивів невизнання позову. Зокрема, звернули увагу на необхідності застосування загального строку позовної давності та проведення виконавчого провадження щодо виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилався на ті обставини, що припинення договору застави суперечать вимогам ст. 609 ЦК України, (ст.223 ЦК УРСР). Прикладаючи листування щодо фактичного виконавчого провадження, відповідач пояснив, що змушений був вчинити виконавчий напис у зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитною угодою. Вчинений виконавчий напис відповідає вимогам чинного законодавства і, відповідно, своєчасно пред'явлений до відділу Державної виконавчої служби. Наведені доводи позивача про час отримання інформації щодо банкрутства ТОВ «Тофія»заперечував, посилаючись на листування та процесуальні документи суду, з яких позивачу стало відомо про визнання товариства банкрутом ще у 1999 році.
Аналізуючи наведені підстави, для визнання припиненим спірного зобов'язання посилався на ст.ст. 161, 216 ЦК УРСР, за якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, коли за кредитним договором припинення настає з моменту сплати боржником кредиторові суми кредиту за договором одночасно зазначив, що у відповідності з Законом «Про заставу»передбачається перелік спеціальних підстав для припинення застави, а саме: в разі припинення забезпеченого заставою зобов'язання; загибелі заставленого майна; набуття заставодержателем права власності на заставлене майно; примусового продажу заставленого майна; закінчення терміну дії права, що складає предмет застави, та в інших випадках припинення зобов'язань, встановлених законом. У зв'язку з ліквідацією ТОВ «Тофія»зобов'язання, що випливають з договору застави, припинилися, а всі права заставодержателя (відповідача) трансформувалися в його права отримати задоволення вимог у примусовому порядку із заставодавця, яким виступила юридична особа позивача. Тому вважає, що факт порушення справи про банкрутство та не включення вимог до реєстру боржника і, відповідно, невиконання зобов'язань за кредитним договором є правовою підставою для пред'явлення вимоги про погашення заборгованості по існуючому кредиту за рахунок майна, що є предметом договору застави.
В процесі обговорення обставин справи були зібрані додаткові докази, які залучені до матеріалів справи. Крім того, сторони посилались на аналогічні судові рішення у відповідності із застосуванням чинного законодавства і заявленого предмету спору.
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між відповідачем та ТОВ «Тофія»як позичальником було укладено кредитну угоду, за умовами якої позичальник отримав кредитні кошти. В забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором № 184-К від 27.01.1997р. між позивачем та відповідачем було укладено договір застави від 30.01.1997р., відповідно до якого позивач передав у заставу банку відповідача будівлі майнового комплексу.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за вказаною кредитною угодою банк відповідача звернувся до приватного нотаріуса та вчинив виконавчий напис на зазначеному договорі застави. В подальшому виконавчий напис було пред'явлено до виконання.
На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Комаренко Т.М. від 30.12.1997р., зареєстрованого за № 6590, було відкрито 11.04.2004р. виконавче провадження, за яким звернено стягнення на заставлене майно, власником якого є позивач. Позивач вважає, що перша та головна підстава щодо припинення застави витікає з акцесорного характеру застави. Оскільки застава припиняється з дати внесення запису про ліквідацію боржника в Єдиний державний реєстр юридичних осіб. Позивач наводить доводи, що тільки під час розгляду справи № 10/145-5/1/182-4/3/793, що розглядалася Господарським судом Запорізької області йому стало відомо про ліквідацію боржника. Зазначає при цьому дату 14.11.2006р.
Додатково до відзиву відповідач повідомляємо наступне:
Як було зазначено у відзиві від 17.10.07 позовні вимоги Позивача стосовно визнання припиненим договору застави не підлягають розгляду у зв'язку із пропуском Позивачем строку звернення до суду по захисту свого порушеного права.
Позивач у позовній заяві зазначає, що довідався про порушення свого права (тобто про банкрутство та ліквідацію ТОВ «Тофія»лише 14.11.06р., тоді як позивачу вже було відомо про ліквідацію ТОВ «Тофія»та наявність постанови про визнання останнього банкрутом ще з 1999-2000 р.р. про що свідчать копії документів, які надані Відповідачем до суду з відзивом від 17.10.07.
В цих документах позивач, зокрема, посилається на наявність постанови арбітражного суду від 08.12.98 по справі про банкрутство ТОВ «Тофія" № 6/214, якою останнє було визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (як в редакції 2000 року так і в редакції на теперішній час) строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців та господарський (арбітражний) суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим же Законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що право на позов виникло у Позивача з 1999-2000 роках, а тому загальний строк закінчився відповідно у 2002-2003 роках.
У статях 71, 76 Цивільного кодексу УРСР, зазначається, що загальний строк позовної давності встановлений у три роки, а перебіг строку починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Схожі норми містяться й у ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України.
Відповідно п.1 ст. 80 ЦК УРСР, «Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові». Така ж вимога зазначена у чинній нормі п.4 ст.267 ЦК України.
Відповідач наводить доводи про хід виконавчого провадження та зазначає: Виконавче провадження по виконанню виконавчого напису № б/н виданогоприватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Комаренко Т.М. простягнення за рахунок заставного майна з ЗАТ «Херсонпостачзбут" на користь ВАТ«Державний експортно-імпортний банк України" боргу 2 319 494,34 грн. було відкрито,шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, ще у 1998 році. Через пожежу та знищення матеріалів у 2003році виконавче провадження воно було відновлено винесенням постанови про відкриття 11 квітня 2005року на підставі заяви про поновлення виконавчого провадження від 31 травня 2005року.
В зв'язку з помилкою у постанові про відкриття виконавчого провадження, начальником Державної виконавчої служби у Комсомольському районі м. Херсона було винесено постанову від 16 листопада 2006року, якою уточнювалось найменування стягувача замість ВАТ «Укрсиббанк»читати ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України».
Державним виконавцем 01.08.2006року та 04.08.2006року було складено акт про те, що боржник, повідомлений завчасно про проведення виконавчих дій, на місці проведення опису та арешту майна відсутній, витребувані документи не надав.
В зв'язку з невиконанням вимог державного виконавця на голову правління ЗАТ «Херсонпостачзбут»Рабінера Ю.І. було накладено штраф 170 грн. - 01.08.2006року та повторно 340 грн. - 04.08.2006року.
03.10.2006року було надіслано подання до Прокурора Комсомольського району м. Херсона про притягнення голови правління ЗАТ «Херсонпостачзбут»Рафінера Ю.І. до кримінальної відповідальності.
13.11.2006року складено акт опис та арешту майна боржника, описано частину заставного майна: склад експортних підшипників літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ та пожежні резервуари №26.
21.11.2006року отримано з Херсонського державного бюро технічної інвентаризації довідку про зареєстровані об'єкти нерухомості за ЗАТ «Херсонпостчзбут».
22.11.2006року винесено постанови про арешт заставного майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на наступне майно: склад експортних підшипників літ. Ж, Ж1, Ж2, ЖЗ та пожежні резервуари №26, склад масложирової продукції: літ. МІ будівля насосної, №8,9 - естакади з наземними ємкостями 8 одиниць, літ. М - зливний пункт, №38 - асфальтова площадка, №20 - огорожа, пункт комплексного пожежотушіння: Літ. З - будівля насосної, №26 - пожежний резервуар.
23.11.2006року складено акт опису та арешту майна боржника, описане наступне майно: будівля насосної - літ. З, будівля насосної з техгнологіч. та трубопроводів і кабельними сітями - літ. МІ, естакада з наземними ємкостями 8 одиниць -№8, 9, асфальтова площадка №38 та огорожа №20.
11.12.2006року на адресу Херсонського державного бюро технічної інвентаризації було направлено запит з проханням надати технічну документацію на заставне нерухоме майно ЗАТ «Херсонпостачзбут»- частину цілісного майнового комплексу, який розташовано за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км.
11.12.2006року та 09.01.2007року ознайомлено експерта з постановами державного виконавця про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні з метою оцінки арештованого майна ЗАТ «Херсонпостачзбут».
12.12.2006року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на наступне майно: склад-стимул№1 літ. Н, склад-стимул№2 літ. Н1, битовий блок літ.Д, приміщення водозабірної ємкості літ. К5, автономний пожежний резервуар №25, автономний пожежний резервуар №24, хозфекальна насосна літ. Б1.
12.12.2006року отримано з Херсонського державного бюро технічної інвентаризації довідку-уточнення про майно, яке входить в Склад експортних підшипників, пункт комплексного пожежотушіння та склад масложирової продукції.
15.12.2006року постановою Господарського суду Херсонської області по справі №13/455-Ап-07 відмовлено в задоволенні позовних вимогах ЗАТ «Херсонпостачзбут»до Державної виконавчої служби у Комсомольському районі м. Херсона про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 квітня 2006року, визнання дій відповідача по складенню акту опису та арешту майна від 13.11.Оброку незаконними та скасування акту. (11 квітня 2007року Запорізьким апеляційним господарським судом скаргу ЗАТ «Херсонпостачзбут»залишено без задоволення, постанову Господарського суду Херсонської області від 15.12.06р. у справі №13/455-АП-06 залишити без змт).
19.12.2006року складено акт опису та арешту майна боржника описане наступне майно: зливний пункт літ. М, приміщення водозабірної літ. К5, битовий блок літ. Д, склад-стимул№1 літ. Н, склад-стимул№2 літ. НІ, автономний пожежний резервуар №24, №25, хозфікальна насосна літ. БИ. Крім того складено акт про те, що боржник
відмовився надати представника під час опису та арешту майна, баланс, рухоме майно, що входить до складу заставного.
12.03.2007року постановою Господарського суду Херсонської області по справі №16/46-Ап-07 відмовлено в задоволенні позовних вимог про виключення майна, що належить ЗАТ «Херсонпостачзбут»та зазначене в актах від ІЗ.П.Обр,, 23.11.06р. та 19.12.06р., як таке, що не є предметом договору застави від 30.01.97року. 23 березня 2007року постанова набрала чинності.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна (об'єктів нерухомості) від 19.03.2007року та 23.03.2007року, встановлено ринкову вартість частини нерухомого майна, яке належать ЗАТ «Херсонпостачзбут», розташовано за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км.
25.05.2007року відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області надано висновок, що документи передані виконавчою службою з приводу реалізації арештованого майна ЗАТ «Херсонпостачзбут»відповідають вимогами чинного законодавства.
29.05.2007року оформлено заявку на реалізацію арештованого майна ЗАТ «Херсонпостачзбут»- склад експортних підшипників, склад масложирової продукції, пункт комплексного пожежотушіння до ХФ СДП «Укрспец'юст»(переможцем тендеру).
06.06.2007року господарським судом Херсонської області винесено ухвалу по справі №14/165-АП-07, якою заборонено продаж арештованого майна ЗАТ «Херсонпостачзбут»до винесення рішення по справі за позовом ЗАТ «Херсонпостачзбут»про визнання недійсним висновку незалежної оцінки майна та зобов'язання призначити проведення рецензії,
12.06.2007року державним виконавцем винесено постанову про зупинення реалізації арештованого майна, що належить ЗАТ «Херсонпостачзбут»до винесення рішення по справі №14/165-АП-07.
20.06.2007року господарським судом Херсонської області по справі №14/165-АП-07 за позовом ЗАТ «Херсонпостачзбут»до ПП «ПКФ»Експерт»та Комсомольського ВДВС ХМУЮ про визнання недостовірним висновок незалежної оцінки майна та спонукання вчинити певні дії за рахунок позивача, винесено постанову, якою зобов'язано Комсомольський ВДВС ХМУЮ призначити проведення, за рахунок ЗАТ «Херсонпостачзбут», рецензування звіту ПП «ПКФ»Експерт»від 19.03.07р. про незалежну оцінку майна, що належать ЗАТ «Херсонпостачзбут»та знаходяться за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км., з наданням висновку про вартість майна, шляхом проведення повторної оцінки майна незалежним оцінювачем, який має відповідний сертифікат оціночної діяльності та має відповідний сертифікат оціночної діяльності та має право на проведення рецензування. 15.07.2007року постанова набрала законної сили.
27.06.2007року державним виконавцем Комсомольського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про поновлення реалізації арештованого майна, що належить ЗАТ «Херсонпостачзбут».
13.09.2007року надана рецензія ПП «Юридична фірма»Незалежна експертиза»на звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, що належить ЗАТ «Херсонпостачзбут», розташованого за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-й км. та повторна оцінка.
14.09.2007року та 17.10.2007року експерта ознайомлено з постановами про проведення актуалізації висновків експерта від 19.03.2007року та 23.03.2007року.
21.09.2007року та 19.10.2007року експертом надано висновок про актуалізацію незалежної оцінки об'єктів нерухомості, що належать ЗАТ «Херсонпостачзбут», розташованих за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км.
28.09.2007року Господарським судом Херсонської області по справі №14/165-Ап-07 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті 06.06.2007року.
28.09.2007року Господарським судом Херсонської області по справі №15/394-АП-07 призначено розгляд справи за позовом ЗАТ «Херсонпостачзбут»до ВДВС ГУЮ в
Херсонській області про скасування висновку на документи щодо реалізації арештованого майна та заборонено реалізовувати арештоване майно ЗАТ «Херсонпостачзбут».
05.10.2007року Господарським судом Херсонської області винесено ухвалу про закриття провадження по справі №15/394-АП-07 за позовом ЗАТ «Херсонпостачзбут»до ВДВС ГУЮ в Херсонській області про скасування висновку на документи щодо реалізації арештованого майна та зняття заборони на реалізацію арештованого майна.
26.10.2007року було проведено повторний тендер по вибору спеціалізованої організації, яка буде уповноважена здійснювати продажу арештованого майна ЗАТ «Херсонпостачзбут», яке знаходиться за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе, 5км. ( в зв'язку з ліквідацією ХФ СДП «Укрспец'юст»). Переможцем тендеру став ХФ ТОВ «Мультисервіс».
26.10.2007року на ХФ ТОВ «Мультисервіс»виконавчою службою надано заявки на реалізацію арештованого майна ЗАТ «Херсонпостачзбут».
01.11.2007року та 02.11.2007року у газетах Наддніпрянська правда та Таврійський край вийшла об'ява про призначення прилюдних торгів з продажу заставного майна ЗАТ «Херсонпостачзбут»на 19 листопада 2007року. Таким чином, відповідач конкретно повідомив про стан здійснених дій виконавчою службою на день прийняття рішення.
Позивач у відповідь на заперечення відповідача також підготував доповнення та уточнення до позову і вважає, що відповідач ніяким чином не повідомляв позивача про припинення дії основного зобов'язання. Разом з тим, перевіривши внесення запису до ЄДРПОУ, погодився з тим, що відповідний запис було зроблено 10.12.1999р., але при цьому помилково вважає, що саме з цього моменту припинилися всі зобов'язання, зокрема за кредитним договором.
Банк не заперечує, що було припинено нарахування відсотків за кредитним договором, і відповідно з тривалістю договірних відносин у часі відповідач наголошує , що приймав залежні від нього заходи, які забезпечували основне зобов'язання сторін.
Позивач звернувся з клопотанням визначити причини пропуску строку позовної давності поважними та для судового захисту порушеного права позивача відновити пропущений ним строк. Проте у суду відсутні належні підстави для визнання перелічених причин такими, що можуть слугувати для поновлення значно пропущеного строку. Тому клопотання позивача залишено судом без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження»виконавчий напис пред'являється до виконання в органи виконавчої служби і оскільки у відповідності до стану виконавчого провадження майно описано, проведено відповідні дії, суд приймає до уваги ці докази, як такі, що свідчать про реалізацію арештованого майна.
Враховуючи, що спірні правовідносини сторін продовжуються, то до цих правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного та Господарського кодексів України та законодавства, що регулюють відносини по кредиту та заставі.
Стаття 173 ГК України передбачає, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У нашому випадку позивачем звернення за судовим захистом заявлено із значним пропуском загального строку позовної давності і в зв'язку з ліквідацією ТОВ «Тофія»зобов'язання, які випливають з договору застави припинилися, а тому права відповідача як заставодержателя щодо отримання в примусовому порядку задоволення банківських вимог визнаються судом правомірними.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що наведені доводи позивача є помилковими і його висновки не відповідають вимогам чинного законодавства, в вимоги про припинення договору не є доведеними.
За таких обставин, пред'явлений позов визнається судом таким, що не підлягає задоволенню, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, які покладаються на нього (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, Договорами сторін, ст.ст. 71, 76, 80 161, 216 ЦК УРСР, ст.ст. 256-267 ЦК України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дати його підписання.
Суддя Н. І. Качан
10.12.2007р.