Миколаївської області
Справа №477/1284/24
Провадження №1-кс/477/574/24
про застосування запобіжного заходу
10 червня 2024 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024152230000301 від 20 травня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в с. Калинівка Жовтневого району Миколаївської області та фактично проживає в АДРЕСА_1 , з середньою освітою, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , не одруженого, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
10 червня 2024 року слідчий СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024152230000301 від 20 травня 2024 року за частиною четвертою статті 186 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024152230000301 від 20 травня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України.
Під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні встановлено, що 19 травня 2024 року близько 23 години невстановлені особи, які в подальшому було ідентифіковано як ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 на автомобілі ВАЗ 2121, реєстраційний номер НОМЕР_2 прибули на неогороджену територію ТОВ АТФ «АгроДіло», поблизу с. Грейгове Миколаївського району Миколаївської області де із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, викрали майно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та майно належне товариству.
У цьому кримінальному провадженні 07 червня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за частиною четвертою статті 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у сховище, що вчинено в умовах воєнного стану.
На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність указаних ризиків слідчим обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, та з метою уникнення покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки не має міцних соціальних зв'язків; злочин вчинив там, де проживає, тому знає місце проживання свідків; місцезнаходження викраденого майна у повному обсязі органом досудового розслідування не встановлено, а вчинення цього кримінального правопорушення супроводжувалося вчиненням дій щодо самовільного залишення місця несення військової служби, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_13 повністю підтримав клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указував про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого та просили застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.
В провадженні ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12024152230000301 від 20 травня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України.
Під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні встановлено, що 19 травня 2024 року, приблизно о 23.00 годині, ОСОБА_9 , з ОСОБА_5 ОСОБА_14 , на автомобілі ВАЗ 2121, реєстраційний номер НОМЕР_3 випуску білого кольору, під керуванням ОСОБА_5 прибули на неогороджену територію ТОВ АТФ «Агроділо», розташовану в полі поблизу с. Грейгове Миколаївського району Миколаївської області на якій знаходились металеві вагончики, та сховища для зберігання сільгосптехніки та засобів для поливу.
Вийшовши з автомобіля, та підійшовши до металевого вагончика покликали на вулицю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , під приводом того, що останні не проходять військову службу, погрузили їх у багажне відділення вказаного автомобіля, та від'їхали на відстань приблизно 500 метрів. Після чого, одразу повернулись до неогородженої території ТОВ АТФ «Агроділо», що розташована в полі поблизу с. Грейгове Миколаївського району Миколаївської області і знаходячись на вказаній ділянці звільнили ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , при цьому ОСОБА_12 залишили біля автомобіля, а ОСОБА_11 відвели до металевого вагончика.
Реалізуючи раптово виниклий спільний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх суспільно небезпечний характер вийшли з автомобіля, та направились у металевий вагончик, в середину якого проникли без передбаченого законом дозволу, де застосовуючи фізичну силу, шляхом нанесення ударів по обличчю та тулубу ОСОБА_11 , які не є небезпечною для життя та здоров'я, у присутності ОСОБА_15 , та ОСОБА_16 , відкрито заволоділи майном останнього, а саме його мобільним телефоном «Redmi 10» вартістю 5000 грн, який перебував у металевому вагончику на столі.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 , спільно із ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , перебуваючи у вказаному приміщенні відкрито заволоділи особистим майном начальника безпеки ГОВ АТФ «Агроділо» ОСОБА_17 , а саме ноутбуком «ASUS» моделі R207N вартістю 8000 грн, мобільним телефоном «Fly FF244» вартістю 500 грн, які перебували на ліжку у вказаному металевому вагончику.
Далі, не зупинившись на досягнутому, ОСОБА_14 перебуваючи на подвір'ї, наніс своєю рукою один удар ОСОБА_18 по потилиці, а ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_5 відкрито заволоділи майном ОСОБА_12 , а саме мобільним телефоном «Redmi A3» вартістю 4500 грн, повербанком «Носо» тАН 20000 вартістю 500 грн, повербанком шАН 10000 вартістю 300 грн, які знаходились в карманах штанів, в які був вдягнений ОСОБА_19 .
Після чого, усвідомлюючи, що їхні дії є помітними для оточуючих, поклали вказане майно до автомобіля ВАЗ 2121, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1981 року випуску білого кольору та з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
07 червня 2024 року ОСОБА_5 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.
Слідчий суддя, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого діяння, що може містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.
При цьому, слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх доказів вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України, яке відносяться до категорії тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, підтверджується зібраними матеріалами під час досудового розслідування у їх сукупності, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 20 травня 2024 року, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 ,
- протоколом огляду місця події від 20 травня 2024 року, а саме: території поля-бази ФГ «Агроділо» поблизу с. Грейгове.
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_20 ,
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_21 ,
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_12 ,
- протоколами допиту свідка ОСОБА_15 потерпілого ОСОБА_12 , потерпілого ОСОБА_20 ,
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення,
- протоколом пред'явлення особи для впізнання та іншими матеріалами у своїй сукупності, копії яких додано до клопотання, та в силу частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.
Слідчим суддею враховується те, що за рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому, такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, а повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, остання може бути виправдана судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.
В світлі обставин даного клопотання, досліджених матеріалів, що долучені слідчим ОСОБА_3 до клопотання про застосування запобіжного заходу, достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про обрання запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Згідно частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя визнає доведеними обставинами те, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити речі та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією частини четвертої статті 186 КК України, а також характер інкримінованого підозрюваному злочину, вчинення дій групою осіб через що останній може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України. Інформації про те, що соціальні зв'язки підозрюваного є настільки міцними, що б утримували його в належній процесуальній поведінці, слідчому судді не надано.
Також, слідчим та прокурором доведено існування ризику, передбаченого пунктом 2 та 3 частини першої статті 177 КПК України, оскільки органом досудового розслідування не встановлено усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, а також точний перелік викраденого майна, через що підозрюваний може вживати заходи щодо знищення, схову чи спотворення речей та документів, що мають значення для досудового розслідування. Оскільки ОСОБА_5 знає більшість свідків, а також потерпілих, з анкетними даними яких, він обізнаний, тому може вплинути на цих осіб з метою зміни показань, або надання показань, що виправдовують його.
Крім того, слідчий суддя вважає змістовними і доводи слідчого про існування ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, оскільки вбачається, що вчинення інкримінованих ОСОБА_5 дій супроводжувалося вчиненням дій, які мають ознаки злочину пов'язаного з несенням військової служби (самовільного залишення місця несення військової служби), тому може вчинити інші злочини. Вказаний ризик також посилюється і тим, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше був судимий та знову вчинив дії умисного характеру, що мають ознаки злочину.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженою наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищення, схову чи спотворення речей, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Оцінюючи вказані вище ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховує також і те, що підозрюваний ОСОБА_5 не одружений, офіційно не працевлаштований, не має на утриманні будь-яких осіб, що вказує на відсутність у нього будь-яких соціальних зв'язків та посилює ризики встановлені слідчим суддею.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто, застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до частини першої статі 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Частиною 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання та домашнього арешту пов'язане з тим, що такі запобіжні заходи є занадто м'якими та їх застосування не достатнє для забезпечення запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, оскільки не виконання підозрюваним обов'язків у цьому кримінальному провадженні, не матиме належних наслідків, які б утримали підозрюваного у належній процесуальній поведінці і може створити передумови для його переховування від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, за таких обставин ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні будь-яким чином.
Підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді особистої поруки слідчим суддею не встановлено з огляду на відсутність будь-яких заяв від осіб, які б заслуговували на довіру про намір взяти підозрюваного на поруку.
З урахуванням доведеності вищенаведених ризиків, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м'які (особисте зобов'язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому з урахуванням приписів пункту 5 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Враховуючи обставини кримінального провадження та долучені до матеріалів клопотання докази, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій пов'язаних із відкритим викраденням чужого майна, слідчий суддя вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа могла вчинити даний злочин з досить високою ймовірністю.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, враховуючи, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням ним процесуальних обов'язків, заперечення підозрюваного слідчий суддя відхиляє.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 , тяжкості покарання, яке йому загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею/судом, на даному етапі, не встановлено.
Посилання сторони захисту на стан здоров'я ОСОБА_5 , як на підставу для застосування більш м'якого запобіжного заходу, слідчим суддею відхиляються, оскільки долучені захисниками докази не свідчать про наявність у нього захворювання, яке перешкоджало б йому утримуватися в умовах ізоляції від суспільства.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
За такого, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки злочин, у якому підозрюється ОСОБА_5 пов'язаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177, 178 КПК України слідчий суддя уважає за можливе не визначати розмір застави.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 196-197, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 39 днів, який діє з 10 червня 2024 року до 18 липня 2024 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
(Повний текст ухвали оголошено 12 червня 2024 року о 08 годині 30 хвилин).
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1