Справа № 473/6107/23
Провадження № 3/473/23/2024
іменем України
"17" червня 2024 р. м. Вознесенськ
Суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області - Домарєва Н.В.,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Усікова О.В.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Вознесенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петропавлівка Братського району Миколаївської області, громадянина України, неодруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працює: ВЧ НОМЕР_1 , водій; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
- за ч.1 ст.130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ААД №581160 від 27.10.2023, ОСОБА_2 27.10.2023 о 23:27 в м. Вознесенську, по вул. Одеській, 24, керував транспортним засобом «ГАЗ 2410», номерний знак НОМЕР_3 (належність - не встановлено), з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини); в порушення п.2.5 Правил дорожнього руху, від проходження огляду у встановленому законом порядку з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру Drager та проїхати до лікарні відмовився під відеофіксацію, що велась за допомогою бодікамери Tecsar-4500 (18150169016/27) та факт керування - за допомогою автореєстратора YI-еєстратор (24FIB-YCS1015). Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні 17.04.2024 ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнав. Пояснив суду, що був добу у наряді та затримався на роботі, бо був "прильот", тому 27.10.2023 ввечері він підвіз кількох хлопців, після чого поїхав до себе додому. Що було після цього, він не пам'ятає.
Захисник - адвокат Усіков О.В. в судовому засіданні просив суд провадження по справі відносно ОСОБА_2 закрити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 перебував у стані неосудності, оскільки діяв в умовах крайньої необхідності, а саме щоб приїхати додому та прийняти ліки у зв'язку із наявними у нього захворюваннями - цукровим діабетом та гіпертонічним кризом.
Допитаний в судовому засіданні за клопотанням захисника свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що 26.10.2023 знаходився у наряді та ранком 27.10.2023 не звільнився, а затримався на роботі. Ввечері 27.10.2023 ОСОБА_2 підвіз його з хлопцями до міста, висадивши біля торгового центру «В-Центр». Після цього ОСОБА_2 поїхав додому. В той час, коли ОСОБА_2 їх підвозив, йому стало зле, ліків у нього було.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка, думку захисника, а також вивчивши матеріали справи, в т.ч.: протокол про адміністративне правопорушення ААД №581160 від 27.10.2023 (а.с. 1), відеозапис (а.с.4), довідку інспектора СРПП Вознесенського РУП Е.Лісового (а.с. 5), копію довідки МСЕК від 15.11.2023 (а.с. 15), копію карти виїзду швидкої медичної допомоги від 01.03.2024 (а.с. 24), довідку лікаря від 19.03.2024 (а.с. 27), акти опитувань ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 05.03.2024 (а.с. 29-30, 31-32), суд приходить до наступного.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності із ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом ст.252 КУпАП, суд має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до ст.6 Конвенції.
Так, диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відтак, оцінивши всі докази в сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною.
Суд не бере до уваги посилання захисника стосовно того, що ОСОБА_2 перебував у стані неосудності, оскільки діяв в умовах крайньої необхідності, виходячи з такого.
Згідно із ст.20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
У відповідності із ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Згідно із ст.17 КУпАП, особа, яка діяла у стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності. Тобто, особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Об'єктами захисту від небезпеки є державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, установлений порядок управління.
За змістом поняття крайньої необхідності й визначаються умови, за яких дії особи в цьому стані не є адміністративним правопорушенням. У разі крайньої необхідності відбувається зіткнення двох інтересів: загроза заподіяння шкоди одним охоронюваним законом інтересам усувається шляхом заподіяння шкоди, хоча й меншої, іншим.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза зазначеним охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують посилання в статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Небезпека за таких обставин не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Це - одне з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 недіяв в стані крайньої необхідності; на переконання суду, в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Враховуючи суспільну небезпеку вчиненого правопорушення та його характер, дані про особу порушника, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, суд вважає доцільним застосування до ОСОБА_2 міри адміністративного стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
У відповідності із ст.401 КУпАП,з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
На підставі ч.1 ст.130 КУпАП, керуючись ст.ст. 283-285 КУпАП, суд,
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в доход держави (рахунок: UA438999980313010149000014001, отримувач: Миколаївське ГУК/Микол.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), який підлягає сплаті не пізніше, як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення копії постанови, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 536 (п'ятсот тридцяти шести) гривень 80 коп. на користь держави (Стягувач - ДСА України, Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір за розгляд справи у Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області).
Постанову може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня її оголошення.
Суддя Н.В.Домарєва