Справа № 127/39681/23
Провадження № 2/127/5299/23
29.05.2024 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Короля О.П.,
секретаря Мельник А.С.,
розглянувши цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позов мотивований тим, що з 09.04.2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який 21.10.2014 року було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області. Після розірвання шлюбу прізвище позивача « ОСОБА_1 ».
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу сторони тривалий час продовжували жити як одна родина. Вважали, що дитині так буде легше і фактично на той момент жодних претензій чи дорікань з боку колишнього чоловіка щодо виховання спільної дитини позивач не чула. Дитина жодним чином не була позбавлена ні батьківської, ні материнської любові. Позивач вважала, що на той момент так буде найкраще для дитини.
В подальшому позивач вимушена була з м. Вінниці переїхати на роботу до м.Києва. Тривалий час намагалася їздити то в м. Вінницю, то в м. Київ. Ці поїздки з часом ставали все рідше і рідше. ОСОБА_1 не могла дозволити собі кожен день їздити до м. Києва і повертатися у м. Вінницю. На той час дитина вже навчалася у Комунальному закладі «Вінницький ліцей №8». Тривалий час син перебував лише з батьком, але кожен день спілкувався по телефону з матір'ю. Позивач знала, що колишній чоловік любить дитину і добре за ним догляне, тому не переживала за нього і займалася своїми поточними справами. Однак, на даний час все змінилося. Сторони не можуть знайти спільну мову щодо виховання дитини. Відповідач не чує і не хоче прислухатися до порад позивача, приймає самостійні рішення щодо дитини.
Позивач неодноразово намагалася забрати дитину до себе у м. Київ. Однак, весь час у колишнього чоловіка були лише відмовки - то дитина зайнята у школі, то додаткові зайняття, а то просто хворіє. Позивач переконана, що проживання дитини з нею зможе належним чином захистити права дитини.
З огляду на вказане вище, позивач ОСОБА_1 просить суд визначити місце проживання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
18.01.2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 21.10.2014 року згідно з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області шлюб між сторонами було розірвано.
Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу спільне сімейне життя не склалося, з причин різних поглядів на життя та відсутності тривалий час ведення спільного господарства. Позивач тривалий час намагався зберегти шлюб, однак єдине, що залишилося - це нормальні людські стосунки, які вони підтримують заради сина.
На сьогодні дитина проживає разом із ОСОБА_2 та перебуває повністю на його утриманні.
ОСОБА_2 дуже любить свого сина, слідкує за моральним та духовним розвитком дитини, задовольняє його матеріальні потреби.
Також позивач зазначає, що у м. Вінниці для дитини створені усі необхідні умови для проживання. Тут в нього друзі, знайомі, він добре знає місто і може вільно себе в ньому почувати. Більш того, Позивач вважає, що під час того, як триває війна більш безпечніше дитині буде перебувати саме у м. Вінниці, адже м. Київ - є столицею України і російська агресія направлена більше саме на столицю, де перебуває усе керівництво країни. Позивач вважає, що саме задля збереження фізичного, духовного та морального здоров'я дитини, сину краще всього залишитися проживати із ним. Тому позивач вважає, що з метою захисту інтересів дитини вона має залишитись проживати разом з батьком.
Враховуючи вищевикладене позивач за зустрічним позовом просить суд визначити місце проживання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач-відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, подала до суду заяву про розгляд заяви за її відсутності, вимоги первісного позову підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.
Представник відповідача-позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги зустрічного позову підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, а у задоволенні первісного позову - відмовити.
Представник Служби у справах дітей Вінницької міської ради до судового засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином. Однак, на адресу суду подала заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити за її відсутності та зазначила, що підтримує висновок виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27.03.2024 року № 01/00/011/122480.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову з наступних підстав.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 09.04.2010 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 402.
Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03.12.2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 65458 від 23.12.2020 року, виданої Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради, місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано з 15.03.2016 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Згідно з ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 19 СК України органом опіки та піклування подано до суду письмовий висновок від 27.03.2024 року № 01/00/011/1122480 щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання батьків, які бажають проживати з дитиною, брати участь у їх вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно із вищевказаним висновком орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із батьком ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Вінницької міської ради під час розгляду питання батько ОСОБА_2 «повідомив, що ставить питання щодо визначення місця проживання сина ОСОБА_5 з собою тому, що колишня дружина ОСОБА_1 виявляє бажання, щоб дитина проживала разом з нею в місті Києві. ОСОБА_2 наголосив, що у зв'язку із початком війни ОСОБА_5 буде безпечніше проживати в місті Вінниці.
Відповідно до висновку встановлено, що під час розгляду цього питання дитина ОСОБА_6 повідомив про те, що він щодня спілкується з матір'ю по телефону, на вихідні матір приїжджає до нього погостювати, проживати разом із матір'ю в місті Києві не бажає.
Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 26.02.2024 працівниками служби у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, у сім'ї матері ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 , створені належні умови для проживання. ОСОБА_1 під час бесіди повідомила, що з сином бачиться кожні вихідні, вважає, що проживання сина разом з нею забезпечить найкращі інтереси дитини.
Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 13.03.2024 працівниками служби у справах дітей Вінницької міської ради, у сім'ї батька ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_2 , створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини ОСОБА_4 . Хлопчик під час бесіди повідомив про те, що з матір'ю зустрічаються кожні вихідні, щодня спілкуються по телефону. Батько не забороняє бачитись з матір'ю. Зі слів ОСОБА_5 він не бажає проживати з матір'ю в Києві.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 12 цього Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07.12.1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Відповідно до ст. 7 СК України суд при розгляді таких справ, повинен максимально можливо враховувати інтереси дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин у їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.
Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд, з'ясувавши усі обставини справи, приходить до висновку, що оскільки неповнолітній виявив однозначне бажання проживати разом саме із батьком, суд вважає за можливе визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом із батьком, що буде відповідати його найвищим інтересам та сприяти створенню рівня життя необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 155, 160, 161 СК України, ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,
В задоволенні первісного позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Відомості про учасників справи :
позивач-відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
відповідач-позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Суддя: