Справа № 132/431/24
04.06.2024року м. Калинівка
Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Павленко І.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області ВПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює водієм автотранспортних засобів ТОВ «Демченко ГРУП»,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 383503 від 12.02.2024 року, водій ОСОБА_1 , 12 лютого 2024 року о 00 год. 23 хв., в с. Корделівка по вул. Київська, 54, Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом «BMW 316 i», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в КП «Калинівська ЦРЛ» КМР, що підтверджується висновком № 11 від 12.02.2024, результат якого становить алкогольне сп'яніння 1,05 ‰ (проміле), чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Захисник - адвокат Ільницький І.І., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , 13.03.2024, 18.03.2024 та 11.04.2024 звернувся до суду з клопотаннями про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Клопотання мотивовані тим, що 12 лютого 2024 року о 00 год. 23 хв., в с. Корделівка по вул. Київська, 54, Хмільницького району Вінницької області автомобіль ОСОБА_1 працівниками поліції не зупинявся, а останній сидів в автомобілі, який перебував на краю проїжджої частини. Тобто, ОСОБА_1 не керував взагалі транспортним засобом, а сидів в середині автомобіля. Також не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм положень ПДР, які б відповідно до ст.ст. 32, 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали поліцейському вчиняти будь-які дії стосовно ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до статті 3 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак, алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, передбачаються ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Проте в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №383503 жодної такої ознаки не вказано, що свідчить про його безпідставне складення.
Крім того, згідно ст.8 розділу ІІ вказаної Інструкції, працівниками поліції видається направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, в матеріалах адміністративного провадження відсутнє будь-яке направлення на проведення зазначеного огляду. При вказаних обставинах проведений медичний огляд в лікарні та висновок є недійсними через відсутність підстав та документального підтвердження.
Зазначене також підтверджується статтею 22 Інструкції згідно якої «Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними».
Крім того, здійснення огляду на стан алкогольного сп'яніння повинно здійснюватися при повній безперервній відеофіксації всієї процедури проведення огляду, що включає безпосередньо сам огляд з використанням спеціального технічного засобу, а також фіксування результатів огляду у відповідному акті. З відеозапису вбачається, що огляд проводився у відсутності двох свідків та за неповної, епізодичної відео фіксації. Тому вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, належними доказами не доведена.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому не визнав, мотивуючи тим, що транспортним засобом він не керував і працівники поліції його транспортний засіб не зупиняли. В той час коли до його автомобіля марки «BMW 316 i», номерний знак НОМЕР_1 , підійшли працівники поліції, то автомобіль стояв на узбіччі дороги із включеним світлом фар, а він знаходився в середині автомобіля. За таких обставин вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст.130 КУпАП, тому провадження у справі просить закрити.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно, дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, приходжу до на ступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 383503 від 12.02.2024 року, водій ОСОБА_1 , 12 лютого 2024 року о 00 год. 23 хв., в с. Корделівка по вул. Київська, 54, Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом «BMW 316 i», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в КП «Калинівська ЦРЛ» КМР, що підтверджується висновком № 11 від 12.02.2024, результат якого становить алкогольне сп'яніння 1,05 ‰ (проміле), чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху, водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР, передбачена ст. 130 КУпАП.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, є зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП необхідно встановити або: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (Рішення ЄСПЛ від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Законодавець покладає обов'язок щодо збирання доказів на посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) (ч. 2 ст.251, п. 1 ч. 1 ст.255 КУпАП).
З огляду на викладене, поліцейський, як суб'єкт, уповноважений на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП зобов'язаний збирати докази, у своїй службовій діяльності повинен вивчати нормативно-правові акти, які регулюють його діяльність та керуватися нормами КУпАП, інструкцій, які розроблені профільним міністерством, іншими нормативно-правовими актами в межах своїх повноважень, добросовісно здійснювати свою службову діяльність.
Наведені вище обставини мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки неправильне та неточне оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення унеможливлює визнання судом належними та допустимими здобутих по справі доказів у розумінні вимог ст. 251 КУпАП.
Однак, здійснюючи провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , працівники поліції не дотримались встановленого законом порядку фіксації правопорушення, зібрання і оформлення доказів.
Так, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 вбачається, що в якості доказів вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, додано:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 383503 від 12.02.2024;
- висновок № 11 лікаря КП «Калинівська ЦРЛ» КМР від 12.02.2024;
- рапорт інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону ПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Постолатія М. від 12.02.2024;
- довідку про наявність посвідчення водія та відомості про притягнення протягом року до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, передбачених ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 ;
- відеоматеріал на CD-R диску безперервної відео-фіксації з портативного відеореєстратора за № 468626 та № 468865 .
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» застосування поліцією технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є превентивним заходом.
Згідно п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Доказуванню підлягає не лише факт перебування особи в стані сп'яніння, а і факт перебування під час керування правопорушником транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Однак, в порушення статті 3 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак, алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість», затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, працівником поліції в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені, які саме ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені у ОСОБА_1 , зокрема: чи то запах алкоголю з порожнини рота, чи то порушення координації рухів, чи то порушення мови, чи то виражене тремтіння пальців рук, чи то різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, чи то поведінка, що не відповідає обстановці.
З відео, доданого працівником поліції до протоколу ААД № 383503 від 12.02.2024 на CD-R диску, як доказу, вбачається, що жодних доказів на підтвердження факту керування водієм ОСОБА_1 «BMW 316 i», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння на ньому не зафіксовано, як і не зафіксовано події, які передували вказаним обставинам.
До протоколу про адміністративне правопорушення також не долученого будь-якого доказу на підтвердження того, що на місці зупинки транспортного засобу - автомобіля марки «BMW 316 i», номерний знак НОМЕР_1 , водія ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, його транспортний засіб було тимчасово затримано шляхом блокування або доставлено для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку. Також, відсутні докази того, що транспортний засіб було передано іншій особі.
Наявний в адміністративному матеріалі рапорт працівника поліції суд не може прийняти як допустимий доказ, оскільки він містить опис обставин від імені зацікавленої особи працівника поліції, що узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №161/5372/17 від 29.04.2020.
Перебування особи біля чи в транспортному засобі, само по собі, навіть з ознаками алкогольного сп'яніння, без доведення факту керування особою автомобілем в такому стані, не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853, із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства внутрішній справ України від 12 липня 2016 року N 648, від 11 жовтня 2016 року N 1073, та вимог ст. 265-2 КУпАП, якими встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ст. 130 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку.
Зазначене свідчить про порушення порядку оформлення матеріалів про адміністративні порушення, в тому числі і процесуального документу - протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Таким чином, матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, враховуючи дослідженні матеріали справи, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, так як в матеріалах справи відсутні докази, які беззаперечно доводили його вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні, всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та працівником поліції був порушений порядок оформлення адміністративного матеріалу.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 247 п.1, 245, 251, 252, 284, 294 КУпАП,
Клопотання задовольнити.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
СУДДЯ І.В. Павленко