Провадження № 11-кп/821/397/24 Справа № 691/1237/23 Категорія: п.13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.185, ч.2 ст.194, ч.3 ст.357 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
11 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаряОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 05 березня 2024 року, яким
ОСОБА_8
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малосолоне, Вознесенського району, Миколаївської області, неодруженого, непрацюючого, мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
раніше судимого:
30.09.1994 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ст.102, ч. 1 ст. 101, ст. 42 КК України (1961 року) до 5 років позбавлення волі;
04.07.1996 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України (1961 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та звільнений 19.12.1997 року;
26.04.2000 року Городищенським районним судом Черкаської області за ст. 102 КК України (1961 року) до 3-х років позбавлення волі та звільненого 31.12.2002 року;
07.02.2005 року Городищенський районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 115, ч.1 ст. 296, ст. 70 КК України до 12 років позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27.12.2015 року вирок скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування;
15.12.2010 року Городищенським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді 13 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 07.04.2021 року з невідбутим терміном 2 роки 2 місяці 18 днів,
Визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачений п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України і призначено йому покарання:
- за ч. 3 ст. 357 КК України - 3 роки обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 185 КК України - 7 років позбавлення волі;
- за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - довічне позбавлення волі
На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднанои невідбуту частину покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 15.12.2010 року за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України, та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Захід забезпечення кримінального провадження, а саме: запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишений ОСОБА_8 без змін, та продовжено строк його дії до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 , рахується з дня набрання вироком суду законної сили, зарахувавши йому попереднє ув'язнення у загальний строк покарання з 04.05.2023 року по день набуття вироком законної сили, з розрахунку день за день.
Скасований арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05.05.2023 року з наступного майна: куртки із синтетичного матеріалу фірми «Bravo» червоного та сірого кольорів; переносної колонки фірми «JBL» чорного кольору; розкладного портмоне, в якому малися речі: картка «Ощадбанку» НОМЕР_2 , картка «Ощадбанку» НОМЕР_3 на імя ОСОБА_9 , посвідчення водія № НОМЕР_4 на ОСОБА_10 , картка « НОМЕР_5 » НОМЕР_6 на ОСОБА_9 , дисконтна картка аптеки «Вітамінка», картка «ПриватБанку» НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_8 на автомобіль марки «Shevrolet Niva» держномер НОМЕР_9 , власником якого являється ОСОБА_10 , картка « НОМЕР_10 » НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_12 на автомобіль марки «ЗАЗ 110216» держномер НОМЕР_13 ; посвідчення власника мопеда на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фотознімок; три аркуші з рукописним текстом.
Скасований арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11.05.2023 року з наступного майна: кофти з чорними та синіми полосами, футболки сірого кольору, штанів темно синього кольору зі слідами речовини бурого кольору та підштанників сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору, що поміщені до пакету WAR1783269.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів по справі на суму 68098,12 грн.
Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Згідно вироку районного суду ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що він будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (засуджений вироком Городищенського районного суду Черкаської області за ч. 1 ст. 115 ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді 13 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 07.04.2021 року з невідбутим терміном 2 роки 2 місяці 18 днів), 04.05.2023 року, близько 01 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в тимчасовій споруді літньої кухні, на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин з власником вищевказаного домоволодіння - ОСОБА_10 , діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, реалізуючи свій умисел, направлений на заподіяння смерті іншій людині (вбивство), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, під час сутички з останнім, наніс ОСОБА_10 два удари ножем в область передньої черевної стінки та серця, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки та колото-різаної рани серця, які згідно висновку експерта №05-11-02/39 від 29.08.2023 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя, та від яких настала смерть останнього.
Крім того, ОСОБА_8 , 04.05.2023 року, в період дії на території України воєнного стану, близько 01 години, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , повторно, діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, реалізуючи свій умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, незаконно проник до приміщення будинку, який знаходився на території вказаного домоволодіння де відшукав та незаконно заволодів курткою «BRAVO спецодежда», відповідно до висновку експерта №СЕ-19/124-23/8443-ТВ, вартість якої складає 439 гривень 64 копійки, портативною колонкою «JBL», згідно з висновком експерта №СЕ-19/124-23/7819-ТВ вартістю 294 гривні 93 копійки, банківською карткою банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , банківською карткою банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 виданої на ім'я ОСОБА_10 , банківською карткою банку АТ «Ощадбанк НОМЕР_6 , банківською карткою банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , банківською карткою банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_11 . Таким чином, ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_10 матеріальний збиток в сумі 734 гривні 57 копійок.
Також, ОСОБА_8 04.05.2023 року, близько 01 години, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в будинку, що знаходиться на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, реалізуючи свій умисел направлений на таємне викрадення документів відшукав та незаконно заволодів свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_12 на автомобіль марки ЗАЗ 110216 д.н.з. НОМЕР_13 , 1999 року випуску, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 на автомобіль марки «NIVA CHEVROLET» 2006 року випуску, пенсійним посвідчення № НОМЕР_15 на ім'я ОСОБА_10 .
Крім того згідно вироку місцевого суду, ОСОБА_8 обвинувачується в умисному знищенні майна вчинене шляхом підпалу, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 194 КК України, за наступних обставин. 04.05.2023, близько 01 години, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, протиправно та цілеспрямовано, реалізуючи свій умисел направлений на умисне знищення чужого майна та знищення слідів кримінального правопорушення за допомогою газового пальника, який знайшов на території вказаного домоволодіння, запалив приміщення тимчасової споруди літньої кухні, де знаходився труп ОСОБА_10 та автомобіль марки ЗАЗ 110216 д.н.з. НОМЕР_13 , 1999 року випуску, а також запалив салон автомобіля марки «NIVA CHEVROLET» 2006 року випуску, який знаходився поряд з вказаним приміщенням. Внаслідок пожежі, яку влаштував ОСОБА_8 було частково пошкоджено салон автомобіля марки «NIVA CHEVROLET» 2006 року випуску, знищено тимчасову споруду літньої кухні та автомобіль марки ЗАЗ 110216 д.н.з. НОМЕР_13 , 1999 року випуску, згідно висновку експерта №СЕ-19/124-23/7852 від 13.07.2023 вартістю 21580 гривень, тим самим ОСОБА_8 спричинив матеріального збитку на вказану суму.
Вироком районного суду обвинувачення за ч.2 ст. 194 КК України визнано необґрунтованим. Обвинуваченого ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, в своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого просить вирок районного суду змінити в частині правової кваліфікації з п.13 ч.2 ст.115 КК України на ст.118 КК України, а в частині правової кваліфікації за ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України провадження закрити.
Вважає, що судом неправильно кваліфіковані дії ОСОБА_8 за п.13 ч.2 ст.115 КК України, оскільки не була врахована неправомірна поведінка потерпілого ОСОБА_10 , який намагався завдати удару власним ножем. Усвідомлюючи небезпеку для свого життя, обвинувачений ОСОБА_12 схопив лівою рукою за лезо ножа і таким чином відвернув від себе удар. Після чого розвернув руку ОСОБА_10 в якій був ніж і завдав у такий спосіб удар в груди потерпілому після чого, відразу, наніс повторний удар. Будучи допитаним в суді ОСОБА_8 показав, що мети заподіяння смерті (вбивства ОСОБА_10 ) у нього не було, а була самооборона. Об'єктивно наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 у вигляді порізу долоні лівої руки підтверджується матеріалами справи, зокрема: протоколом затримання від 04.05.2023 року з відео додатком та протоколом слідчого експерименту. За вказаних обставин, вважає, що ОСОБА_12 вийшов за межі самооборони, а тому відповідно до ч.3 ст.36 КК України його дії мають бути кваліфіковані за статтею 118 КК України, як вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
Крім того обвинувачений ОСОБА_12 заперечує свою причетність по епізоду крадіжки за ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України. Будь-які об'єктивні дані щодо викрадення ОСОБА_12 чужого майна, саме з проникненням в приміщення будинку, матеріали справи не містять.
При цьому зазначає, що покарання, яке призначене ОСОБА_12 за крадіжку у виді 7 років позбавлення волі є несправедливим та надмірно суворим.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, доводи захисника, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи ту обставину, що апеляційної скарги з приводу визнання ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.194 КК України, якого виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України не надходило, то в такому разі колегія суддів вважає недоцільним перевіряти матеріали справи в цій частині.
Дії ОСОБА_8 судом кваліфіковані вірно за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство) вчинено особою, яка раніше вчинила умисне вбивство; за ч. 4 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням до житла; за ч. 3 ст. 357 КК України - як незаконне заволодіння будь яким способом важливим особистим документом.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об'єктивно.
Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому доводи захисника про те, що дії ОСОБА_12 необхідно кваліфікувати за ст.118 КК України та відсутність доказів причетності ОСОБА_12 до інкримінованих діянь за ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами, а саме:
- даними протоколу затримання ОСОБА_8 з відеозаписом на якому зафіксована дана слідча дія. В ході затримання ОСОБА_8 пояснив обставини скоєного та видав знаряддя вчинення злочину (ніж, яким був убитий потерпілий) (т.2 а.с. 40-45);
- даними протоколу огляду місця події від 04.05.2023 року, яким зафіксовано огляд території домоволодіння АДРЕСА_2 . В ході огляду виявлено обгорілий труп людини. Вилучено: пожежне сміття з ложе трупа, газовий балон з горілкою з автомобіля, пожежне сміття з автомобіля, два ножа та сліди папілярних візерунків (Т.2, а.с. 12-25);
- даними акту застосування службового собаки від 04.05.2023, яким зафіксовано використання собаки по сліду від подвір'я АДРЕСА_3 (т.2 а.с.27);
- даними акту про пожежу від 04.05.2023, яким зафіксовано факт пожежі, час повідомлення про пожежу та час ліквідації, пошкоджене майно та виявлених загиблих (т.2 а.с.28);
- даними протоколу обшуку від 04.05.2023 року з відеозаписом даного обшуку, якими зафіксовано обшук домоволодіння по АДРЕСА_1 , в якому проживав обвинувачений ОСОБА_8 (обшук проведений на підставі ухвали слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 04.05.2023 року). В ході обшуку вилучено знаряддя вчинення злочину (ніж). Крім того, співмешканка ОСОБА_8 видала працівникам поліції речі, які належали потерпілому ОСОБА_13 , а саме: куртку «BRAVO спецодежда», портативну колонку «JBL, банківську картку банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , банківську картку банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 виданої на ім'я ОСОБА_10 , банківську картку банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_6 , банківську картку банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , банківську картку банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_12 на автомобіль марки ЗАЗ 110216 д.н.з. НОМЕР_13 , 1999 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 на автомобіль марки «NIVA CHEVROLET» 2006 року випуску, пенсійне посвідчення № НОМЕР_15 на ім'я ОСОБА_10 ;
- показами співмешканки обвинуваченого ОСОБА_14 , яка в ході обшуку пояснила працівникам поліції, що вказані речі напередодні приніс із собою ОСОБА_8 (Т.2, а.с. 113-118);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 19.05.2023 року за участю ОСОБА_8 , який в присутності захисника в довільній формі розповідає про обставини скоєння злочину, зокрема про спосіб нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. ОСОБА_8 зазначив в ході проведення слідчого експерименту, що після нанесення декількох ударів ножем потерпілому, він чітко розумів, що вбив його (Т.2, а.с. 153-156);
- даними висновку експерта №05-1-08/176 від 16.06.2023 року, згідно якого кров трупа ОСОБА_10 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО (Т.2, а.с. 167);
- даними висновку експерта №05-1-08/177 від 21.06.2023 року, згідно якого антигени А, В і Н виявлені в слідах крові людини на кофті, підштанниках, на штанях темно-синього кольору, можуть походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові АВ (ІV) з супутнім антигеном Н, або за рахунок змішування груп крові А (ІІ) з і зогемаглютиніном анти-В, В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А, АВ (ІV) та О (І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Домішка крові потерпілого ОСОБА_10 не виключається. Антигени А і Н, виявлені в слідах крові людини на кофті, можуть походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н або за рахунок зішування груп крові А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В та 0 (І) і ізогемаглютинінами анти-В та анти-В. Даних про походження крові від потерпілого ОСОБА_10 не виявлено. Антигени В і Н, виявлені в слідах крові людини на підштанниках, на штанях темно-синього кольору, можуть походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н або за рахунок змішування груп крові В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А та 0 (І) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Походження крові від потерпілого ОСОБА_10 не виключається (Т.2, а.с. 171-173);
- даними протоколу огляду предметів від 22.06.2023 року з фототаблицею. Оглядом являється сейф пакет №РSP1128993 з якого вбачається, що оглянуто: портмоне з документами та банківськими картками: картка «Ощадбанку» № НОМЕР_2 ; картка «Ощадбанку» № НОМЕР_3 на ОСОБА_9 ; посвідчення водія № НОМЕР_4 на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; картка «Ощадбанку» № НОМЕР_6 на ОСОБА_9 ; дисконтна картка аптеки «Вітамінка»; картка «ПриватБанку» № НОМЕР_7 ; свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_8 на автомобіль марки «Shevrolet Niva» д.н.з. НОМЕР_9 , власником якого являється ОСОБА_10 , житель АДРЕСА_1 ; картка «ПриватБанку» № НОМЕР_11 ; свідоцтво про реєстрацію ТЗ № НОМЕР_12 на автомобіль марки «ЗАЗ 110216» д.н.з. НОМЕР_13 ; посвідчення власника мопеда на ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; фотознімок; три аркуші з рукописним текстом; поліс №АР/9126944 на автомобіль ЗАЗ 110216 номерний знак НОМЕР_13 на ім'я ОСОБА_15 , поліс №ЕР-213879575 на автомобіль марки CHEVROLET NIVA номерний знак НОМЕР_9 .
Оглядом являється сейф пакет №РSР1128991 з якого оглянуто наручний годинник з металу білого кольору.
Оглядом являється сейф пакет №7014418 з якого оглянута куртка
спецовка, темно синього та червоного кольорів з світло
відбиваючими вставками на якій з внутрішнього боку знаходиться
бирка з написом СПЕЦОДЕЖДА BRАVО», захисні властивості М и З.
Оглядом являється сейф пакет №4452841 з кого оглянуті чоловічі туфлі (пара черевиків чорного кольору з шнурками червоного кольру), всередині яких також знаходиться устілка червоного кольору. На черевикові на ліву ногу в ділянці шнурків та на самих шнурках наявні плями речовини бурого кольору, схожих кров. (Т.2, а.с. 216-227);
- даними висновку експерта №СЕ-19/124-23/7819-ТВ від 19.07.2023 року, згідно якого вартість портативної музичної колонки «JBL», станом на 04.05.2023 року становила - 294,93 грн. Ринкова вартість наручного годинника «Orient crystal 21 jewels» станом на 04.05.2023 року могла становити - 266,67 грн. (Т.2, а.с. 245-250);
- даними висновку експерта №СЕ-19/124-23/7852-АВ від 13.07.2023 року, згідно якого середня ринкова вартість автомобіля марки ЗАЗ 110216, держномер 83096КЕ, 1999 року випуску, при умові, що автомобіль з нормативним пробігом, станом на 04.05.2023 року, становила 21580 грн. (Т.3, а.с. 58-60);
- даними висновку експерта № СЕ-19/124-23/8443-ТВ від 27.07.2023 року, згідно якого ринкова вартість куртки «Bravo спецодежда» станом на 04.05.2023 року становила 439,64 грн. (Т.3, а.с. 66-70);
- даними висновку експерта №05-11-02/39 від 29.08.2023 року, згідно якого на трупі, окрім ушкоджень у вигляді обгорання тканин і органів трупу, що є післясмертним і утворилося від дії відкритого вогню, виявлені також тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки та колото-різаної рани серця. Дані тілесні ушкодження виникли від дії колюче-ріжучого предмету, що мав добре виражений обушок. Ушкодження у вигляді колото-різаної рани передньої черевної стінки виникло незадовго до настання смерті, відносно живої особи відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя. Тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани серця виникло не більш ніж як за пів години до настання смерті, відносно живих осіб відноситься до тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя, а в даному випадку спричинили настання смерті. Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок тампонади серця згортком крові при кровотечі в порожнину серцевої сорочки внаслідок відкритої рани серця, про що свідчать наявні на передньо-боковій стінці правого шлуночку колото-різаної рани, що проникає в порожнину серця, наявність темно-червоного згортку крові в порожнину серцевої сорочки, малокрівний тьмяний серцевий м'яз. Визначити давність настання смерті ОСОБА_10 неможливо із-за недостатньої кількості судово-медичних даних, що спричинене значним обгоранням тканин і органів трупу, проте не виключається настання смерті в час, вказаний в постанові. Вище вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії колюче-ріжучого предмету, що мав обушок шириною 1-1,5 см та клинок шириною близько 1-1,5 см в межах погружаємого в тіло частини клинка. Дані розмірі вказані без врахування скоротливої здатності шкіри та є орієнтовними, оскільки ушкоджені ділянки піддалися деформації через дії на них термічного фактору. Вище вказані прижиттєві ушкодження є небезпечними для життя. По тілу ОСОБА_10 було нанесено не менш як удари колюче-ріжучим предметом послідовність нанесення яких визначити неможливо. Ушкоджень, характерних для самооборони, на трупі не виявлено. Визначити розташування тіла ОСОБА_10 під час отримання ним тілесних ушкоджень у вигляді ран в просторі та відносно нападника немає можливості. При токсилогічній експертизі м'язу та крові (згортка крові з порожнини серцевої сорочки) від трупу ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт в концентрації відповідно 1,42 та 0,99 проміле. Така концентрація етилового спирту в крові живої особи відноситься до легкого ступеня алкогольного сп'яніння (Т.3, а.с. 88-90);
- даними висновку експерта №05-11-02/39/6 від 02.09.2023 року, згідно якого тілесні ушкодження, які виявлені на трупі ОСОБА_10 , а саме колото-різані рани передньої черевної стінки та серця, могли утворитися при обставинах, вказаних ОСОБА_8 і протоколі проведення за його участі 19.05.2023 слідчого експерименту (Т.3, а.с. 93-95).
- даними висновку експерта №СЕ-19/124-23/6766-Д від 12.06.2023 року, згідно якого слід долоні руки розмірами 70х40 мм залишений не ОСОБА_8 дактилокарта якого надана для порівняльного дослідження, а іншою особою (Т.2., а.с. 182-184);
- даними висновку експерта № СЕ-19-23/35492-БД від 07.09.2023 року, згідно якого генетичні ознаки крові, виявлено на клинку ножа збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_10 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_8 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених в об'єкті №3,1 та у зразку крові потерпілого ОСОБА_10 складає 2,14 х10-26. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних обєктах трапляється не частіше, ніж у 1 з 4,67х10-25 осіб. Походження крові і клітин, виявлених в обєкті №3.1. від підозрюваного ОСОБА_8 виключається (Т.3, а.с. 6-10);
- даними висновку експерта №СЕ -19-23/35514-БД від 11.09.2023 року, згідно якого генетичні ознаки крові на кофті та на штанях збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_10 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_8 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у об'єктах №1,8,14 та у зразку крові потерпілого ОСОБА_10 складає 7,94х10-26. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, трапляється не частіше, ніж у 1 з 1,26х1025 осіб. Походження крові, у об'єктах №1,8,14 від підозрюваного ОСОБА_8 виключається (Т.3, а.с. 25-28);
- даними висновку експерта № СЕ-19-23/41514-БД від 08.09.2023 року, згідно якого генетичні ознаки крові, виявленої на поверхнях шнурків черевика на ліву ногу збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_10 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_8 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених в об'єкті №2 та у зразку крові потерпілого ОСОБА_10 складає 2,14х10-26. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, трапляється не частіше, ніж у 1 з 4,67х10 25 осіб. Походження крові, виявленої в об'єкті №2, від підозрюваного ОСОБА_8 виключається (Т.3, а.с. 44-47).
Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності і прийшов до обгрунтованого висновку, що докази в своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_12 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням до житла та незаконне заволодіння будь - яким способом важливим особистим документом.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження колегія суддів не знайшла підтвердження доводів апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_12 вчинив вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а тому його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.118 КК України.
За нормативним визначенням, умисне вбивство (ст.115 КК) з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідком, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Такі самі ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторони характерні й для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст.118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.115 КК, обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст.118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Згідно із ч.1 ст.36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної та достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч.3 ст.36).
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає в того, хто захищається, невідкладну необхідність у заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Втім, стан необхідної оборони виникає не тільки в момент учинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Згідно п.2 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», при розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Відповідно до п.4 даної «Постанови» передбачено, що згідно ч.3 ст.36 КК України перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту, а згідно з ч.2 ст.38 КК України перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, - умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
З фактичних обставин і матеріалів справи вбачається, що в ході сварки, яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин в стані алкогольного сп'яніння обвинувачений ОСОБА_12 наніс потерпілому ОСОБА_10 два удари ножем в область передньої черевної стінки та серця, що призвели до смерті.
У день події, відповідно до показань обвинуваченого ОСОБА_12 , даними ним в судовому засіданні суду першої інстанції між ними виникла сварка з приводу того, що потерпілий ОСОБА_16 не виконав свою обіцянку перед ним. Потерпілий ОСОБА_16 взяв ніж та почав погрожувати, обвинувачений викрутив потерпілому руку в якій той тримав ніж (при цьому отримав поріз руки) таким чином, що лезо було направлене в грудну клітку потерпілому, а потім ударом ребра долоні загнав ніж йому в грудну клітку. Від удару ОСОБА_10 зупинився. Потім обвинувачений витягнув ніж з рани та наніс ним ще декілька ударів в груди потерпілому.
Колегія суддів не заперечує того факту, що наявність порізу на руці у обвинуваченого свідчить про наявність конфлікту, однак не вказує, що при нанесенні ударів ножем обвинуваченим ОСОБА_12 потерпілому Кравцю була самооборона.
При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що після того, як обвинувачений викрутив потерпілому руку в якій той тримав ніж таким чином, що лезо було направлене в грудну клітку потерпілому, а потім ударом ребра долоні загнав ніж йому в грудну клітку. Від удару ОСОБА_10 зупинився, тобто реальна загроза обвинуваченому ОСОБА_12 з боку потерпілого була відсутня, однак не дивлячись на це обвинувачений витягнув ніж з рани та наніс ним ще декілька ударів в груди потерпілому.
Викладені обставини свідчать, що ОСОБА_12 не зазнав суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого ОСОБА_10 , яке б створювало реальну загрозу заподіяння тяжкої шкоди його здоров'ю, і, він мав можливість уникнути подальшого конфлікту з боку потерпілого, а саме вийти з будинку та покликати на допомогу.
При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_12 в суді першої інстанції вину у вчиненні вбивства ОСОБА_10 визнав і пояснив, що він одразу зрозумів, що вбив ОСОБА_10 .
Таким чином врахувавши кількість нанесених ударів, знаряддя, яким наносились тілесні ушкодження (ніж), механізм їх утворення та локалізацію тілесних ушкоджень нанесених обвинуваченим ОСОБА_12 , які відповідно до висновку експерта № 05-11-02/39 від 29.08.2023 є тяжкими, виключає твердження захисника щодо самооборони від дій потерпілого ОСОБА_10 , а також його доводи про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_12 за ч.1 ст.118 КК України, оскільки вищевказані обставини спричинення тілесних ушкоджень, свідчать про те, що такі дії ОСОБА_12 були спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_10 .
Колегія суддів перевіривши та дослідивши матеріали кримінального провадження, враховуючи конкретні обставини справи, приходить до висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_12 необхідної оборони з метою захисту, а докази в своїй сукупності свідчать про наявність умислу ОСОБА_12 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності будь-яких доказів про вчинення ОСОБА_12 кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185 та ч.3 ст.357 КК України є безпідставними, які спростовуються вищевикладеними доказами, яким місцевим судом надана обґрунтована правова оцінка.
Згідно протоколу обшуку домоволодіння по АДРЕСА_1 в якому проживав обвинувачений ОСОБА_8 було вилучено знаряддя вчинення злочину (ніж). Крім того, співмешканка ОСОБА_8 видала працівникам поліції речі, які належали потерпілому ОСОБА_13 , а саме: куртку «BRAVO спецодежда», портативну колонку «JBL, банківську картку банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , банківську картку банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 виданої на ім'я ОСОБА_10 , банківську картку банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_6 , банківську картку банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_7 , банківську картку банку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_12 на автомобіль марки ЗАЗ 110216 д.н.з. НОМЕР_13 , 1999 року випуску, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 на автомобіль марки «NIVA CHEVROLET» 2006 року випуску, пенсійне посвідчення № НОМЕР_15 на ім'я ОСОБА_10 .
Як вказані речі опинилися за місцем його проживання, ОСОБА_12 в суді першої інстанції пояснити не міг.
При цьому згідно показів ОСОБА_14 , яка є співмешканкою обвинуваченого пояснила працівникам поліції, що вказані речі напередодні приніс із собою ОСОБА_12 .
Колегія суддів у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року та «Коробов проти України» від 21.10.2011року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів, суд як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Колегія суддів вважає, що докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджують винуватість ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.13 ч.2 ст.115, ч.3 ст.357 та за ч.4 ст.185 КК України.
Місцевий суд в межах своїх прав та обов'язків використав всі можливі заходи та способи для встановлення істини по справі, допитав обвинуваченого, дослідив письмові докази та прийшов до обґрунтованого висновку про достатність доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_12 в інкримінованих діяннях.
Невизнання винуватості ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, колегія суддів розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Колегія суддів вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_12 , суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.65, 66, 67 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких особливо тяжкий, обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий в тому числі за умисні злочини проти життя та здоров'я громадян, після умовно-дострокового звільнення за попередній особливо тяжкий злочин, в період непогашеної судимості вчинив нові кримінальні правопорушення, на спеціальних обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, вчинив три епізоди злочинної діяльності, часткове визнання вини, що свідчить про його відношення до скоєного, наявність обтяжуючих покарання обставин - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочину, відсутність пом'якшуючих покарання обставин, із застосуванням ст.70 КК України призначив остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі, що є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Однак, місцевий суд призначаючи покарання на підставі ст.71 помилково, шляхом приєднання до призначеного покарання за даним вироком приєднав невідбуте покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 15.12.2010.
Районним судом на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 15.12.2010 за ч.1 ст.115, ч.2 ст.185 та остаточно призначено ОСОБА_12 покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 2 ст. 71 КК України при складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
Якщо особу було засуджено до довічного позбавлення волі, а вона не відбула покарання у виді позбавлення волі, призначене за раніше постановленим вироком, і при цьому застосовуються вимоги ст. 71 КК України (призначення покарання за сукупністю вироків), то відповідно до вимог ч. 2 цієї норми закону при складанні покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
За таких обставин, колегія суддів вважає на підставі ч.2 ст.404 КПК України необхідним змінити вирок суду першої інстанції в частині способу призначення ОСОБА_12 остаточного покарання на підставі ст.71 КК України.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, даних про особу обвинуваченого, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, передбачена ч.ч.2,3 ст.50 КК України може бути досягнута при призначені ОСОБА_12 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, яке призначено в межах санкції п.13 ч.2 ст.115 КК України, і буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Переконливих аргументів, які б свідчили про порушення судом вимог статей 50, 65 КК України, або доводили явну несправедливість призначеного ОСОБА_12 покарання у виді довічного позбавлення волі через його суворість, в апеляційній скарзі не міститься.
Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та необгрунтованості судового рішення. В зв'язку з чим апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
На підставі ч.2 ст.404 КПК України вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 05 березня 2024 року стосовно ОСОБА_8 в частині способу призначення остаточного покарання на підставі ст.71 КК України - змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим:
- за ч.3 ст.357 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі;
- за ч.4 ст.185 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі;
- за п.13 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення невідбутої частини покарання менш суворого покарання за вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 15.12.2010 більш суворим покаранням за даним вироком остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі.
В решті вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 05 березня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
Головуючий - суддя -
Судді -