«17» червня 2024 року
м. Харків
справа № 645/770/24
провадження № 22ц/818/2361/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», представник позивача - Клименко Т. В.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 року в складі судді Ульяніч І.В.
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 357263-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Зазначив, що товариством 01 лютого 2022 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №357263-КС-001 про надання кредиту, а відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №357263-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Вказав, що товариство свої зобов'язання за договором кредиту виконав, надав позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника.
16 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №357263-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядок, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якої товариство надає позичальнику додатково кредит у розмірі 15 000,00 грн. Комісія, пов'язана з наданням додаткового кредиту становить 2 250,00 грн.
Посилався на те, що до теперішнього часу боржник свої зобов'язання за кредитним договором № 357263- КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 6 650,00 грн, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
Вважав, що, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Зазначив, що станом на 09 січня 2024 року у відповідача утворилась заборгованість за договором № 357263-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 83 522,19 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 45 000,00 грн; суми прострочених платежів за процентами - 34 864,49 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 657,70 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 357263-КС-001 про надання кредиту від 01 лютого 2022 року у розмірі 83 522,19 грн та сплачений судовий збір - 2 422,40 грн.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 357263-КС-001 від 01 вересня 2022 року у розмірі 71 663,89 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 45 000,00 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом -23 006,19 грн та заборгованості платежів за комісією - 3 657,70 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір - 2 077,73 грн.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог товариства про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 11 858,30 грн (34 864,49 грн - 23 006,19 грн), яку не достягнуто судом першої інстанції, ухвалити в цій частині нове рішення та стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства грошову суму в розмірі 11 858,30 грн, в решті рішення суду залишити без змін; вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають знчення для справи, не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом за кредитним договором в розмірі 34 864,49 грн вказана в розрахунку та визначена в позовній заяві в якості складової частини всієї суми заборгованості за кредитним договором, складається із суми процентів, які нараховувались позивачем щоденно (за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом) на неповернену суму кредиту та виходячи із розміру фіксованої процентної ставки, визначеної в пункті 1 кредитного договору (0,79058334% в день) - починаючи з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику (01 лютого 2022 року) до закінчення терміну дії Договору, визначеного згідно пункту 1 Кредитного договору (24 травня 2022року). Тобто, після 24 травня 2022 року нарахування процентів за договором позивачем не здійснювалось, що знайшло своє відображення також і в розрахунку. Відповідно до пункту 6 додаткової угоди сторони погодили та встановили новий графік платежів. З графіку вбачається, що, якщо позичальник сплачує заборгованість без порушень з повним дотриманням графіку платежів, визначеного пунктом 3 договору, дійсно треба сплатити за кредитом 71 901,07 грн, з яких проценти - 23 006,19 грн, оскільки у такому випадку з кожним платежем сума загального боргу, на яку нараховується кожного дня відсоток 0,79058334 % зменшується. Таким чином, зазначена у Графіку платежів та у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки сума 23 006,19 грн є лише орієнтовною сумою до сплати за процентами за користування кредитом, лише у випадку повного дотримання графіку платежів, а не остаточно визначеною сумою заборгованості за процентами за користування кредитом станом на момент закінчення дії договору, як про це помилково вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Згідно розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що проценти в розмірі 34 864,49 грн за відсотковою ставкою 0,79058334 % нараховані позивачем чітко в межах дії договору (16 тижнів або 113 днів), а саме з 01 лютого 2022 року по 24 травня 2022 року включно з врахуванням суми погашення процентів - 3 557,70 грн. Після тієї суми проценти не нараховувались, сума не збільшувалась і залишилась незмінною у розмірі 34 864,49 грн, що чітко видно з розрахунку заборгованості.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» необхідно задовольнити, заочне рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати.
Заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивовано тим, що позивач не довів суму прострочених платежів за відсотками в розмірі 34 864,49 грн, тому вона підлягає стягненню в меншому розмірі - 23 006,19 грн.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 357263-КС-001 про надання кредиту в електронній формі через «Особистий кабінет» позичальника на сайті кредитодавця - https://bizpozyka.com/, а також пропозиція укласти договір (оферта) № 357263-КС-001 про надання кредиту, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 357263-КС-001 про надання кредиту.
Як вбачається з пункту1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 30 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту на умовах, визначених правилами надання споживчих кредитів та договором про надання кредиту. Також зазначено, що строк кредиту 16 тижнів; процентна ставка в день - 0,79058334, фіксована; комісія за надання кредиту - 4 500,00 грн; термін дії договору - до 24 травня 2022 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 53 200,00 грн; орієнтовна річна процентна ставка - 3585,97 процентів
Пунктом 3 договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник, зокрема передбачено 8 платежів по 6 650,00 грн.
Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 G-0155. Він містить його податковий номер, адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону.
16 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено пропозицію укласти додаткову угоду (оферта) до договору № 357263-КС-001 про надання кредиту від 01 лютого 2022 року, додаткову угоду № 1 до договору № 357263-КС-001 про надання кредиту від 01 лютого 2022 року (додаткова угода), відповідно до умов яких кредит збільшується на 15 000,00 грн, та кредитодавець на умовах, викладених в договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов'язується повернути кредит збільшений на 15 000,00 грн у строки та на умовах, викладених в договорі. Після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого та неповернутого позичальником кредиту складатиме 45 000,00 грн. Комісія за зміну умов договору складає 2 250,00 грн.
Додаткову угоду підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 G-7062. Він містить номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_1 , його податковий номер, адресу та номер мобільного телефону.
Як вбачається з анкети клієнта від 07 лютого 2024 року ОСОБА_1 сума бажаного кредиту - 30 000,00 грн, дата отримання кредиту - 01 лютого 2022 року, зазначено електронну адресу, фінансовий номер телефону та номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 (а.с.18 зворот).
Матеріали справи містять копії квитанцій від 01 лютого 2022 року про перерахування ОСОБА_1 за кредитним договором № 357263-КС-001 від 01 лютого 2022 року 10 000,00 грн та 20 000,00 грн, а також копію квитанції від 16 лютого 2022 року про перерахування ОСОБА_1 за кредитним договором № 357263-КС-001 від 01 лютого 2022 року 15 000,00 грн (а.с.17 зворот).
Із листа Акціонерного товариства «Універсал Банк» № БТ/2192 від 22 березня 2024 року вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 .
З наданої Акціонерним товариством «Універсал Банк» руху коштів по картці від 21 березня 2024 року (виписка) вбачається, що на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 01 лютого 2022 року зараховано 10 000,00 грн та 20 000,00 грн, призначення платежу CASH2CARDP2PCREDIT, а також 16 лютого 2022 року зараховано 15 000,00 грн, призначення платежу TOVBP (а.с.58-60).
За розрахунком заборгованості за вказаним кредитом ОСОБА_1 має заборгованість, а саме станом на 09 січня 2024 року в розмірі 83 522,19 грн, що складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту - 45 000,00 грн; суми прострочених платежів за процентами - 34 864,49 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3 657,70 грн.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З договору № 357263-КС-001 про надання кредиту від 01 лютого 2022 року та додаткової угоди від 16 лютого 2022 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки договір та додаткова угода укладені на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписав їх одноразовими ідентифікаторами G-0155 та G-7062, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такі договори не були би укладені.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св2), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св2).
Договори містять податковий номер ОСОБА_1 , адресу, номер особистого електронного платіжного засобу, номер телефону.
Доказів того, що банківська картка з номером НОМЕР_2 , зазначена в додатковій угоді № 1 від 16 лютого 2022 року до договору № 357263-КС-001 про надання кредиту від 01 лютого 2022 року не належить ОСОБА_1 та на неї не було перераховано кредитні кошти за договором, ОСОБА_1 на спростування отримання кредитних коштів не надано. Навпаки матеріали справи містять належні, допустимі та достовірні докази щодо цього, зокрема виписка за рахунком.
Положеннями Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору № 357263-КС-001 про надання кредиту від 01 лютого 2022 року та додаткової угоди № 1 від 16 лютого 2022 року та отримання ОСОБА_1 коштів на загальну суму 45 000,00 грн.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення, невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За умовами укладеного між сторонами кредитного договору строк кредиту становить 16 тижнів; процентна ставка в день - 0,79058334, фіксована; комісія за надання кредиту - 4 500,00 грн; термін дії договору - до 24 травня 2022 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 53 200,00 грн; орієнтовна річна процентна ставка - 3585,97 процентів.
Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами (стаття 1048 ЦК України).
Таким чином за умовами договору № 357263-КС-001 про надання кредиту від 01 лютого 2022 року та додаткової угоди № 1 від 16 лютого 2022 року сторони погодили строк кредитування 16 тижнів, тобто 113 днів, з 01 лютого 2022 року по 24 травня 2022 року.
Також як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 16 лютого 2022 року в рахунок погашення процентів сплачено 3 557,70 грн.
Отже, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами у загальній сумі 34 864,49 грн за період дії кредитного договору, з урахуванням сплаченої ОСОБА_1 суми та позовних вимог (за період з 01 лютого 2022 року по 15 лютого 2022 року: 30 000,00 грн х0,79058334% х 15 днів = 3 557,63 грн; за період з 16 лютого 2022 року по 24 травня 2022 року: 45 000,00 грн х 0,79058334% х 98 днів = 34 864,73 грн; 3 557,63 грн + 34 864,73 грн = 38 422,36 грн - 3557,70 грн).
В свою чергу відповідачем до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Крім того, з позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами відповідач не звертався.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за відсотками за користування кредитом № 357263-КС-001 про надання кредиту від 01 лютого 2022 року та додаткової угоди № 1 від 16 лютого 2022 року в розмірі 34 864,49 грн за період з 01 лютого 2022 року по 24 травня 2022 року, а всього замість 71 663,89 грн стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 83 522,19 грн.
У зв'язку з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 34 864,49 грн.
В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволено в повному обсязі, судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 515,97 грн, а всього 2 938,37 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», а заочне рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 2 077,73 грн за подання позову - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити.
Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 квітня 2024 року в оскаржуваній частині - скасувати та ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині суми прострочених платежів за відсотками - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» за користування кредитом № 357263-КС-001 про надання кредиту від 01 лютого 2022 року та додаткової угоди № 1 від 16 лютого 2022 року суму прострочених платежів за відсотками в розмірі 34 864,49 грн за період з 01 лютого 2022 року по 24 травня 2022 року, а всього, 83 522,19 грн, замість 71 663,89 грн.
Заочне рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судового збору за подання позову в сумі 2 077,73 грн - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2 938,37 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги.
В іншій частині заочне рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю.М. Мальований
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 17 червня 2024 року.