СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6760/24
пр. № 2-а/759/100/24
17 червня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
03 квітня 2024року до Святошинського районного суду м. Києва звернувся позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що згідно постанови №403 від 22.03.2024року про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, складеної виконуючим обов"язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч.2 ст.210 КУпАП за те, що він допустив прострочення військово-облікових даних, чим порушив п.10 ч.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов"язанних, які містяться у додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов"язаних та резервістів, що затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487. Правопорушення вчинене під час дії правового режиму особливого періоду.
В своєму позові, ОСОБА_1 , зазначає, що йому не було вручено повістку про мобілізаційне розпорядження, оскільки на даному документі відсутній його підпис, процедура відбулась безприсутності понятих та не була зафіксована під відео, що встановлює факт порушення процедури вручення повістки. У фабулі протоколу №662 про адміністративне правопорушення зазначається, що позивач відмовився від отримання повістки про прибуття на 29.03.2024. Про це уповноважені особи від ТЦК мали скласти акт про відмову від втримання повістки. Такий акт складається та підписується працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 (за наявності) та підписом двох свідків, які можуть підтвердити ухилення військовозобов'язаного від підпису та отримання повістки, однак даний документ в присутності позивача не складався та не фіксувався за участі свідків.
05.03.2024 позивач пройшов медичне обстеження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проходження обстеження ВЛК його було визнано придатним до військової служби на підставі статті 54в, статті 64в, 23в графи II відповідно до довідки ВЛК №13/14595.
Однак із медичним обстеженням позивач був не згоден, оскільки його було проведено поверхнево, без урахування довідок про стан його здоров'я, що станом на 05.03.2024 не давало можливості визнати його придатним до військової служби.
Крім?того, після проходження медичного обстеження ВЛК в позивача було діагностовано ще хворобу, яка станом на 05.03.2024 не давала підстав визнати позивача придатним до військової служби, що свідчить про неправомірне рішення ВЛК відносно останнього.
При цьому, позивачем було надіслано скаргу до Центральної військової лікарської комісії задля отримання можливості повторного медичного обстеження із урахуванням всіх наданих позивачем довідок про стан його здоров'я.
Надалі, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я , позивач 11.03.2024 звернувся до лікаря-невропатолога та рекомендаціями лікаря йому було діагностовано остеохондроз та відкрито лікарняний.
Про дані обставини, позивач повідомив співробітникам ТЦК, однак останні не взяли до уваги що він перебуває на лікарняному, склали відносно нього адміністративний протокол та призначили його розгляд в період перебування на лікарняному, 19.03.2024.
Так, згідно зазначеної у адміністративному протоколі дати (19.03.2024 о 09 год. 00 хв..) позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 задля розгляду протоколу про адміністративне порушення. Прибувши на вказану дату у протоколі розгляду постанови не відбулося із необгрунтованих причин. Надалі розгляд адміністративної справи було перенесено на 22.03.2024.
Проте, вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 268 КУпАП, оскільки, відсутні докази обставин вчинення адміністративного правопорушення. Викладені у постанові обставини не відповідають фактичним обставинам, а протиправної, винної дії чи бездіяльності, вказаної в оскаржуваній постанові, ним, ОСОБА_1 не вчинено.
Зазначає, що йому інкримінується порушення вимог ч.2 ст.210 КУпАП, тобто повтсрно протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Проте, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з'ясовано обставин, які підлягають встановленню при розгляді справи відносно позивача, зокрема, в частині норми КУпАП яку порушено ОСОБА_1 (ст.210, чи ст.210-1 КУпАП). Як наслідок, оскаржена постанова не відповідає вимогам ст.ст.280, 283 КУпАП.
Просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №403 від 22.03.2024, якою, його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч.2 ст.210 КУпАП, а справу закрити.
Ухвалою суду від 15.04.2024 року відкрито провадження по справі у спрощенному провадженні без виклику сторін.
Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно постанови №403 від 22.03.2024року про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, складеної виконуючим обов"язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч.2 ст.210 КУпАП за те, що він допустив прострочення військово-облікових даних, чим порушив п.10 ч.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов"язанних, які містяться у додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов"язаних та резервістів, що затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487. Правопорушення вчинене під час дії правового режиму особливого періоду.
Згідно військового квитка ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідальність за ч.2 ст.210 КУПАП настає у разі порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчиненні в особливий період.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів затверджено Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487.
Відповідно до п.1 цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до п.47 Порядку у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки (додаток 13, для призовників - додаток 17 до Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки у визначені ним строки, та надіслати копію наказу (розпорядження) у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки;
- вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки (за наявністю);
- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки.
Зазначений порядок містить форму повістки (додаток 11) та розпорядження (додаток 13), як вказано у п. 47 наказ (розпорядження).
Всупереч вказаним нормам відповідачем повно, всебічно та об'єктивно не розглянуто справу про адміністративне правопорушення, зокрема, не прийнято до уваги те, що 05.03.2024 позивач пройшов медичне обстеження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проходження обстеження ВЛК його було визнано придатним до військової служби на підставі статті 54в, статті 64в, 23в графи II відповідно до довідки ВЛК №13/14595.
Однак із медичним обстеженням позивач був не згоден, оскільки його було проведено поверхнево, без урахування довідок про стан його здоров'я, що станом на 05.03.2024 не давало можливості визнати його придатним до військової служби.
При цьому, позивачем було надіслано скаргу до Центральної військової лікарської комісії задля отримання можливості повторного медичного обстеження із урахуванням всіх наданих позивачем довідок про стан його здоров'я.
Надалі, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я , позивач 11.03.2024 звернувся до лікаря-невропатолога та рекомендаціями лікаря йому було діагностовано остеохондроз та відкрито лікарняний.
Про дані обставини, позивач повідомив співробітникам ТЦК, однак останні не взяли до уваги, що він перебуває на лікарняному, склали відносно позивача адміністративний протокол та призначили його розгляд в період ОСОБА_1 перебування на лікарняному, 19.03.2024. Підтвердження того, що позивач належним чином не з'являвся до ТЦК відповідачем суду не надано. На вимогу про явку до ТЦК позивач з'явився та пред'явив всі неохідні документи .
З огляду на зазначене, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначених вище обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє обґрунтування, а тому підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.246 ч. 5 п. 2 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду, зокрема, позовної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 вказала на те, що судовий збір за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що винесена постанова №403 від 22.03.2024року про накладення штрафу за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, складена виконуючим обов"язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП, а також безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача відповідачем виконані вимоги ст.ст.254-256, 268, 277, 277-2, 280 КУпАП.
Тобто, судом з достовірністю встановлено, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для визнання її протиправною та скасування із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП.
Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн (0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2024 рік).
На підставі ч.2 ст.19, 65 Конституції України, ст.ст.7, 9, 210 ч.2, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст.5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, Суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити.
Постанову виконуючого обов"язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №403 від 22.03.2024року про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 1700,00 грн., визнати протиправною та скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.М. Шум