СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 753/4655/24
пр. № 2/759/3226/24
17 червня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши за правилами спрощенного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов"язання вчинити дії, -
У березні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Шебаніц Ф.Ф. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов"язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивував тим, що позивачка є власницею кімнати у будинку квартирного типу (гуртожитку), об"єкту житлової нерухомості загальної площі 19,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
24 лютого 2023 року між ФОП ОСОБА_3 та позивачем, фізичною особою ОСОБА_1 , було укладено договір №1501 про надання послуг. Відповідно до пункту 2.1 предметом зазначеного Договору є надання Виконавцем, а Споживачем отримання та своєчасної оплати наступних послуг.
Послуг з управління будинком та прибудинковою територією . Послуга з управління полягає у забезпеченні Виконавцем належних умов задоволення господарсько-побутових потреб власників Приміщень (їх користувачів) Будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна Будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: забезпечення утримання спільного майна Будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна Будинку; поточний ремонт спільного майна Будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені Споживачем (підпункт 2.1.1. Договору).
Забезпечення можливості отримання Споживачем послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення, електропостачання, послуг з поводження з побутовими відходами за умови своєчасної компенсації Виконавцю Споживачем витрат з оплати Виробникам (постачальникам, виконавцям) вартості спожитих послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення, вартості спожитої електроенергії та послуг з поводження з побутовими відходами (надалі - Комунальні послуги) шляхом укладання від свого імені договорів з Виробниками (постачальниками, виконавцями) Комунальних послуг, отримання від Споживача коштів та перерахування отриманих коштів Виробникам (постачальникам, виконавцям) Комунальних послуг (підпункт 2.1.2. Договору).
Забезпечення утримання служби консьєржів в Будинку, відеоспостереження тощо (підпункт 2.1.3. Договору).
Позивач, як споживач, вчасно та в повному обсязі виконувала свої обов'язки по сплаті за надані послуги.
Так пункт 6.4. зазначеного договору передбачає, що «Споживач несе повну відповідальність за правопорушення, що заподіяні: особами, які проживають спільно з Споживачем в Приміщенні або з його відома; орендарями Приміщення Споживача, якщо інше не передбачено договором оренди або іншим договором між Споживачем та цією особою...».
23 травня 2023 року між позивачем та ОСОБА_4 , було укладено договір оренди нерухомого майна №1501/2023.
Відповідно до пункту 6.10 Договору оренди ОСОБА_4 прийняв на себе наступні зобов'язання: у випадку порушення ним Правил проживання в Житловому Комплексі та/або порядку та термінів оплати житлово-комунальних послуг, які призвели до нарахування штрафів та/або пені в період дії Договору, всі штрафи сплачує Орендар тобто ОСОБА_4 .
У квитанції (рахунку) на оплату житлово-комунальних та інших послуг за липень 2023 року у графі «найменування послуги» було зазначено «порушення умов договору» у графі «Період/Показник» зазначено «серпень 2023» , у графі «нараховано за тарифом» зазначено «0,00 грн», у графі «До сплати» - «10000,00 грн».
Також на адресу позивача відповідачем було надано копії відео та фото з камер відеоспотереження. Відеоматеріал надається на СD диску, фото з камер спостереження у вигляді фото таблиці. На відео зафіксована дата «07-14-2023 Fгі», що ймовірно відповідає даті 14 липня 2023 року (п'ятниця). Проте у квитанції (рахунку) на оплату житлово-комунальних та інших послуг за липень 2023 року зазначено серпень. З наданих відео вбачається, що ймовірні порушення можливо були скоєні особою чоловічої статі, схожої на ОСОБА_4 .
Позивач неодноразово намагалася вирішити спірне питання шляхом перемовин. Так, у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_2 - надавача послуг за договором від 24 лютого 2023 року №1501 про надання послуг з повідомленням про те, що відповідно до умов пункту 6.4. зазначеного договору у договорі Оренди, укладеному між ОСОБА_1 як власницею квартири та ОСОБА_4 як орендарем передбачена відповідальність саме ОСОБА_4 за всі можливі «штрафи» та запропонувала всі «питання» вирішувати саме з ОСОБА_4 . Зазначене звернення було отримане ФОП ОСОБА_2 02.08.2023 року.
Норми пункту 6.4. Договору відповідачем було проігноровано, а у відповіді за номером вих.№04/08/2023-1 від 04 серпня 2023 року було зазначено, що «відповідно до умов Договору про надання послуг №1501 визначається, що всі рахунки для здійснення платежів виставляються на ім'я Споживача таких послуг».
При цьому відповідачем також було проігноровано вимоги пунктів 3.2. та 3.3. Договору, відповідно до яких «розрахунковим періодом є календарний місяць (З.2.), а до рахунку повинні включатися лише отримані у розрахунковому періоді послуги.
При письмовому звернені представника позивача до відповідача, остання у своїй відповіді зазначила, що списання коштів з особового рахунку позивачки у сумі 9946,01 грн. відбулася за «Порушення умов договору (штрафи)».
Для застосування «штрафу» до позивача необхідна наявність вини в діях позивача, таким чином дії відповідача по списанню з особового рахунку позивача суми 10 000,00 грн у якості штрафу протирічать умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України.
В зв"язку із зазначеним вище, представник позивачки, адвокат Шебвніц Ф.Ф. просив суд зобов"язати відповідача повернути на особовий рахунок позивачки суму 10000 грн. попередньої оплати за житлово-комунальні послуги, які були списані за порушення умов договору (штрафи).
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Шум Л.М.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2024 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду за правилами спрощенного позовного провадження без виклику сторін.
28.05.2024 року до суду надійшли заперечення відповідачки, в яких остання просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, щовВідповідачем правомірно і відповідно до умов Договору здійснено нарахування штрафу за порушення правил проживання та перебування у науково-учбовому центрі з гуртожитком готельного типу за адресою: АДРЕСА_2 та направлено відповідну квитанцію (рахунок) на оплату житлово-комунальних та інших послуг на ім'я ОСОБА_1 , яка є стороною Договору, а позивач безпідставно перекладає свій обов'язок зі стягнення суми штрафу з свого орендаря на відповідача, який не є стороною Договору оренди і на день нарахування штрафу не знав проіснування зазначеного договору.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі ст. 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що позивачка є власницею кімнати у будинку квартирного типу (гуртожитку), об"єкту житлової нерухомості загальної площі 19,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що 24 лютого 2023 року між ФОП ОСОБА_3 та позивачем, фізичною особою ОСОБА_1 , було укладено договір №1501 про надання послуг(ас.10-21).
Судом встановлено, що 23 травня 2023 року між позивачем та ОСОБА_4 , було укладено договір оренди нерухомого майна №1501/2023. Відповідно до пункту 6.10 Договору оренди ОСОБА_4 прийняв на себе наступні зобов'язання: у випадку порушення ним Правил проживання в Житловому Комплексі та/або порядку та термінів оплати житлово-комунальних послуг, які призвели до нарахування штрафів та/або пені в період дії Договору, всі штрафи сплачує Орендар тобто ОСОБА_4 .(ас. 30-37).
Судом встановлено, що у липні 2023 року відповідачем здійснено нарахування штрафу на ім'я позивача за порушення правил проживання та перебування у науково-учбовому центрі з
гуртожитком готельного типу за адресою: АДРЕСА_2 та направлено відповідну квитанцію (рахунок) на оплату житлово-комунальних та інших послуг на ім'я ОСОБА_1 згідно умов Договору(ас.38).
Судом встановлено, що відповідно до пункту 2.1 предметом зазначеного Договору є надання Виконавцем, а Споживачем отримання та своєчасної оплати послуг.
Судом встановлено, що згідно з умовами розділу 3 Договору рахунки для здійснення всіх видів платежів виставляються та направляються на ім'я Споживача за Договором, тобто ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що пунктом 6.4. Договору передбачено, що Споживач несе повну відповідальність за правопорушення, що заподіяні: особами, які проживають спільно з Споживачем в Приміщенні або з його відома; орендарями Приміщення Споживача, якщо інше не передбачено договором оренди або іншим договором між Споживачем та цією
особою; відвідувачами, гостями, та іншими особами, що прибули до Споживача.
Судом встановлено, що у липні 2023 року відповідачем здійснено нарахування штрафу на ім'я позивача за порушення правил проживання та перебування у науково-учбовому центрі з
гуртожитком готельного типу за адресою: АДРЕСА_2 та направлено відповідну квитанцію (рахунок) на оплату житлово-комунальних та інших послуг на ім'я ОСОБА_1 згідно умов Договору.
Судом встановлено, що не погоджуючись з нарахуванням вищезазначеного штрафу позивач звернувся до відповідача з листом, зі змісту якого вбачається, що нарахування штрафу повинно було здійснюватися на ім'я не ОСОБА_1 , а її орендаря, про якого відповідачу взагалі не було відомо, запропоновано здійснити стягнення суми штрафу саме з нього та вперше надано копію Договору оренди №151/2023 від 23 травня 2023 року.
Судом встановлено, що відповідач ФОП ОСОБА_2 надала відповідь на вищезазначений лист та повідомила позивача, що відповідно до умов Договору рахунки для здійснення всіх видів платежів виставляються та направляються на ім'я Споживача за Договором, тобто
ОСОБА_1 , а виставляти рахунки на оплату на ім'я третіх осіб які не є стороною Договору неможливо та непередбачено умовами Договору, окрім того зауважено, що відповідно умов Договору оренди між ОСОБА_1 та її орендарем, не передбачено стягнення штрафу за порушення правил проживання та перебування у науковоучбовому центрі з гуртожитком готельного типу за адресою: АДРЕСА_2 , саме відповідачем, оскільки вона не є стороною зазначеного Договору оренди.
Суд, звертає увагу на те, що позивачем зроблено безпідставний висновок про неможливість стягнення суми штрафу зі свого орендаря на користь третіх у зв'язку з розірванням Договору оренди, оскільки таке стягнення має відбуватися Орендодавцем з Орендаря, тобто на ім'я ОСОБА_1 .
Отже, відповідачем правомірно і відповідно до умов Договору здійснено нарахування штрафу за порушення правил проживання та перебування у науково-учбовому центрі з гуртожитком готельного типу за адресою: АДРЕСА_2 та направлено відповідну квитанцію (рахунок) на оплату житлово-комунальних та інших послуг на ім'я ОСОБА_1 , яка є стороною Договору, а позивач безпідставно перекладає свій обов'язок зі стягнення суми штрафу з свого орендаря на відповідача, який не є стороною Договору оренди і на день нарахування штрафу не знав про існування зазначеного договору.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому
належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в
якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положеннями статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення
справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і
електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ЦПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та необхідності надання оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Разом з тим, з урахуванням викладеного вище, суд надходить до висновку, що позивачем не доведено доказами в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України своєї позиції.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Питання судових витрат слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 14, 76-82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов"язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Л.М. Шум