Справа №461/4125/24
10 червня 2024 року м.Львів.
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Юрківа О.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представниці відповідача Шпакової Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивачка звернулася до суду з позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії РАП №2324209820 від 09.04.2024 року. Свої вимоги мотивує тим, що 09.04.2024 року спеціалістом першої категорії - інспектором з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування Відділу контролю та адміністрування у сфері паркування Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Бровко К.Г. винесено постанову серії РАП №2324209820 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідно до якої, 13.03.2024 року об 11:57 год. водієм транспортного засобу Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено зупинку за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 3, чим порушено, вимоги підпункту г) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 на пішохідному переході. Згідно з постановою на позивачку накладено штраф у розмірі 680, 00 грн. ОСОБА_1 вважає таку постанову необґрунтованою, безпідставною, а викладені в ній обставини такими, що не відповідають дійсності. Позивачка стверджує, що постанову про накладення адміністративного стягнення їй не було вручено. На лобовому склі автомобіля було інспектором з паркування залишено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЛВ №00588227. Також, автомобіль Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 , було евакуйовано та поміщено на спецмайданчик. Позивачка зазначає, що 08.05.2024 року отримала постанову серії РАП № 2324209820 від 09.04.2024 року у відповідь на письмове звернення. Також, зазначила, що оскаржувану постанову було скеровано на адресу за якою вона не проживає, оскільки замість вірної адреси: АДРЕСА_1 було зазначено неправильну адресу: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 зазначає, що неправильну адресу її місця проживання було зазначено також у постанові про адміністративне правопорушення. Позивачка вважає, що її припаркований автомобіль жодним чином не обмежував оглядовість пішохідного переходу для водіїв, які рухались лише в одному напрямку з огляду на те, що це дорога з одностороннім рухом. З метою забезпечення безпеки пішоходів, а також збільшення оглядовості пішохідних переходів для водіїв, які рухаються проїзною частиною, заборонена зупинка ближче ніж за 10 м від пішохідних переходів, позначених дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід», а також безпосередньо на самих переходах. ОСОБА_1 зазначила, що автомобіль було припарковано не «ближче» від знаку, а далі. Позивачка вважає, що в Правилах дорожнього руху відсутня заборона зупинки, стоянки чи паркування за пішохідним переходом чи дальше пішохідного переходу на дорозі з одностороннім рухом оскільки це жодним чином не зменшує оглядовості пішохідного переходу для водіїв і не становить жодної загрози для пішоходів. ОСОБА_1 стверджує, що зважаючи на те, що припаркований автомобіль знаходився не на пішохідному переході і не ближче ніж за 10 м від пішохідних переходів, а за пішохідним переходом на дорозі з одностороннім рухом вважає, що відсутній склад правопорушення зазначений у постанові. Тому просить позовні вимоги задовольнити, постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Також, просить поновити строк на звернення до суду з даним позовом, оскільки оскаржувану постанову ОСОБА_1 отримала 08.05.2024 року. Вважає, що причини пропуску є поважними та просить задовольнити клопотання.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.05.2024 року відкрито провадження у справі.
06.06.2024 року представниця відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради подав до суду відзив на позовну заяву.
Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви та просить позов задовольнити.
Представниця відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради у судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просить відмовити в задоволенні позову. Стверджує, що постанова є законною та обґрунтованою. В діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП. Також, представниця відповідача зазначила, що згідно з п.15.9 «г» ПДР, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Окрім цього, відповідно до п.15.10 «а» стоянка забороняється в місцях, де заборонена зупинка. Згідно п.1.10 ПДР, пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1- дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч. Відповідно до пп. (г) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП: «Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі». Тобто, вказане розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху (в тому числі руху пішоходів) або створює загрозу безпеці руху. Транспортний Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 , розміщено біля знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід», який позначає місце пішохідного переходу. Знак «Пішохідний перехід» встановлено з повною його видимістю для водіїв транспортного засобу. Зважаючи, що позивачка припаркувалася біля знаку, який позначає місце пішохідного переходу і повернутий в сторону дороги, вона не могля не побачити відповідний знак. Здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме - в місці пішохідного переходу, є наслідком створення позивачем перешкод для пішоходів також полягає в тому, що зупинений з порушенням Правил дорожнього руху автомобіль загороджував видимість руху транспортних засобів, які рухаються у зазначеному напрямку для пішоходів при переході дороги в позначеному місці, тим самим створивши перешкоду для огляду проїзної частини. Оскільки, Правилами дорожнього руху заборонено паркуватися на пішохідних переходах та на відстані 10 метрів з двох сторін, забороняючі знаки паркування у таких місцях не вимагаються. На фотофіксації видно, що транспортний засіб Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться безпосередньо в зоні дії знаку 5.38.2, що встановлені задля позначення пішохідного переходу.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Судом встановлено, що постановою спеціаліста першої категорії - інспектора з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування Відділу контролю та адміністрування у сфері паркування Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Бровко К.Г. серії РАП №2324209820 від 09.04.2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП і накладено штраф у розмірі 680, 00 грн. за те, що13.03.2024 року об 11:57 год. водієм транспортного засобу Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснено зупинку за адресою: м. Львів, вул. Пильникарська, 3, чим порушено, вимоги підпункту г) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 на пішохідному переході /а. с. 7-8/.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно з ч. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з приміткою до статті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.
Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України"Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України.
Згідно з п.15.9 «г» ПДР, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Окрім цього, відповідно до п.15.10 «а» стоянка забороняється в місцях, де заборонена зупинка.
Згідно з п.1.10 ПДР, пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1- дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.
Відповідно до пп. (г) п. 2 ч. З ст. 265-4 КУпАП: «Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб: 2) розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: г) на пішохідних переходах і ближче 10 метрів до них з обох боків, крім випадків зупинки для надання переваги в русі».
З долучених до матеріалів справи фотографій вбачається, що транспортний засіб позивачки запаркований безпосередньо в зоні дії знаку 5.38.2, що встановлені задля позначення пішохідного переходу, вказане розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху (в тому числі руху пішоходів) або створює загрозу безпеці руху.
Транспортний Daewoo Matiz, д.н.з. НОМЕР_1 , розміщено біля знаку 5.38.1 «Пішохідний перехід», який позначає місце пішохідного переходу. Знак «Пішохідний перехід» встановлено з повною його видимістю для водіїв транспортного засобу.
Позивачка здійснила паркову транспортного засобу біля знаку, який позначає місце пішохідного переходу і повернутий в сторону дороги, таким вона не могла не побачити відповідний знак. Здійснення зупинки в недозволеному місці, а саме - в місці пішохідного переходу, є наслідком створення позивачкою перешкод для пішоходів також полягає в тому, що зупинений з порушенням Правил дорожнього руху автомобіль загороджував видимість руху транспортних засобів, які рухаються у зазначеному напрямку для пішоходів при переході дороги в позначеному місці, тим самим створивши перешкоду для огляду проїзної частини.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно з ч. ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. У справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи.
Порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, що зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), інспектором з паркування, визначений статтями 279-1 - 279-4 КУпАП.
Відповідно до вимог статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів , а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14 2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Відповідно до вимог статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Однак ні позивачка, ні будь-хто інший не звертався до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради із заявою про звільнення від адміністративної відповідальності чи про визнання факту вчинення вказаного адміністративного правопорушення, як у визначений ст. 279-3 КУпАП строк так і після його спливу, а також не просили про поновлення такого строку.
Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів,зміцнення законності.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою, користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, суд вважає, що вирішуючи питання про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, інспектор, який є посадовою особою та виконує посадові інструкції, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись Правилами дорожнього руху України, встановив порушення ОСОБА_1 вимог підпункту г) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху та виніс законну постанову у справі про адміністративне правопорушення. Стягнення застосовано без порушень, в межах статті КУпАП, за якою позивачка притягнута до адміністративної відповідальності. Постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням вимог чинного законодавства.
Позивачка стверджує, що інспектором з паркування не було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження даного твердження нею не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та правомірною, винесеною з дотримання вимог чинного законодавства.
Відтак, суд приходить висновку, що доводи позивачки не спростовують доводів відповідача, суперечать доказам у справі, а у своїй сукупності свідчать про бажання позивачки з формальних причин та мотивів уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене, оскільки позивачкою не надано відповідних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 122 КУпАП, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП внаслідок порушення підпункту г) пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху є правомірним, тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.
Окрім цього, суд вважає, що заяву позивачки про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно з ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позивачка стверджує, що оскаржувану постанову вона отримала постанову 08.05.2024 року. Доказів того, що позивачка отримала оскаржувану постанову раніше суду не надано.
Тому, суд вважає, що обставина пропущення строку позовної давності є поважною, тому строк для звернення до суду з позовною заявою слід поновити.
Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачкою та не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.122, 245, 251, 252, 280, 288 КУпАП, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення проголошено 14.06.024 року о 15 год. 20 хв.
Суддя О.Р.Юрків.