Справа №206/2993/24
3/206/1355/24
Іменем України
17.06.2024 року Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Румянцев О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, тимчасового не працевлаштована, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
12.05.2024 року о 21 год. 05 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вдарила дитину рукою в живіт.
Особа, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала та підтвердила обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Частина 1 ст.173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дії ОСОБА_1 кваліфікуються вірно за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Крім повного визнання вини, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується також: протоколом про адміністративне правопорушення АА №217985 від 30.05.2024 року; де в графі пояснення ОСОБА_1 зазначила, що обіцяє не вчиняти домашнє насильство відносно своїх дітей; рапортом; письмовими поясненнями долученими до справи та поясненнями учасників процесу наданими в судовому засіданні.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП повністю доведена.
За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст.33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч.1 ст.33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
При призначенні виду та розміру покарання враховуючи ступень вини ОСОБА_1 , її особистість, майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують її відповідальність, суд приходить до висновку про необхідність накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно з ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 40-1, 251, 252, 173-2, 283, 284 КУпАП, суддя -
Визнати винною ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.
Стягнути ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя О.П.Румянцев