Єдиний унікальний номер 341/311/24
Номер провадження 2-о/341/82/24
10 червня 2024 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді Островської Н. І.,
секретаря Гомерди Г. М.,
заявник: ОСОБА_1 , представник за ордером Шевчук-Філімон Н. М.,
заінтересована особа: представник за довіреністю - Хащинська І. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Галицького районного суду в м. Галич Івано-Франківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Гнатюка, 29), Галицький відділ управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: м. Галич, вул. Шевченка, 7), про встановлення факту, що має юридичне значення,
09.02.2024 ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Шевчук-Філімон Н. М. звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що він, ОСОБА_1 , уродженець та житель с. Колодіїв, постійно проживав на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, включно, та проживає до цього часу.
Як підставу заяви зазначено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Колодіїв Галицького району Івано-Франківської області, де проживає на даний час. Через надзвичайні обставини, які склались у заявника, ним було втрачено документ, що підтверджував його особу, зокрема паспорт громадянина СРСР. Станом на 24.08.1991 та станом на 13.11.1991 ОСОБА_1 постійно проживав на території України. Заявник звернувся до Галицького відділу УДМС в Івано-Франківській області із заявою про видачу йому паспорта громадянина України, проте отримав відповідь, що за результатами розгляду його заяви та на підставі проведених перевірок встановити його належність до громадянства України не вдалось, запропоновано звернутись до суду.
Представник заявника вказує, що без встановлення факту проживання на території України ОСОБА_1 позбавлений можливості отримати підтвердження того, що він є громадянином України, отримати паспорт громадянина України, мати права та обов'язки, отримати пенсію.
Просить встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 та станом на 13.11.1991 з наведених вище підстав.
Ухвалою суду від 07.03.2022 відкрито провадження по справі, призначено до розгляду в порядку окремого провадження.
У судовому засіданні 22.04.2024 заявник та його представник підтримали заяву, просили задовольнити її. Зазначили, що ОСОБА_1 навчався у Дорогівській сільській школі, надалі у СПТУ 34 у смт. Войнилів Калуського району за спеціальністю тракторист-машиніст. У 1981 році пішов служити до армії, служба проходила в Сухумі, де прослужив два роки та повернувся в с. Колодіїв Галицького району. В селі проживав разом із мамою, дідом, бабою, двома братами та сестрою. В 1985 році одружився, та в 1989 році поїхав на заробітки в м. Одесу на сезонні роботи, де і вкрали паспорт. Зараз проживає у будинку один, батьки та брати померли, опікується за ним сестра, яка мешкає окремо.
Представник Галицького районного відділу Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області у судовому засіданні зазначив, що законодавством встановлений порядок набуття громадянства України, передбачено перелік документів, на підставі яких особа отримує паспорт і які ОСОБА_1 не надав, що було причиною відмови у видачі йому паспорта. Проти задоволення заяви представник не заперечував.
Представник управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області посилався на письмові пояснення, надані раніше, при цьому зазначив, що 09.05.2023 до Галицького відділу УДМС в Івано-Франківській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За обліками ДМС (УДМС) України в областях, територіальних підрозділах ЦМУ ДМС м. Києва та Київської області, ОСОБА_1 документованим паспортом громадянина України не значиться. Згідно даним відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації, не значиться. З огляду на викладене, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про оформлення паспорта громадянина України встановити належність ОСОБА_1 до громадянства України не вдалось. Щодо задоволення вимог заявника не заперечують.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи заявника та його представника, заслухавши пояснення свідків, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Колодіїв Галицького району Івано-Франківської області, що стверджується копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09.08.1962 (а. с. 6).
Копією Витягу з реєстру з територіальної громади підтверджено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7).
Згідно акту від 31.01.2024 № 08/13-08 в ході обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 з часу народження постійно проживає за вищевказаною адресою, не одружений, одинокий (а. с. 8).
Відповідно до довідки № 13 від 13.05.2024 ОСОБА_1 з 01.12.1972 по 11.06.1977 навчався в Дорогівській восьмирічній школі (а.с. 54).
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 укладався шлюб у виконкомі Підгірської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області (а.с.55).
Факт проживання заявника на території України підтверджує свідок ОСОБА_3 , рідна сестра заявника, яка посяснила, що коли брат одружився то поїхав на сезонні роботи в м. Одесу, де в потязі і було вкрадено паспорт. Думала, що мама йому зробила паспорт. Після повернення з сезонних робіт проживав в с. Колодіїв з мамою, дідом, бабою, двома братами та нею. Він часто їхав на сезонні роботи в м. Одесу, але там був один місяць, та надалі повертався в с. Колодіїв Галицького району, де завжди проживав та проживає дотепер. Був одружений, розлучився. Зараз проживає сам, сильно хворіє.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що з 1993 року працював бухгалтером в Дорогівській сільській раді, тепер він староста села. Заявника знає добре, ще від шкільних років, оскільки в 1969 році ходив до школи разом з його братом. Всі роки ОСОБА_1 проживав в с. Колодіїв Галицького району. Ніколи не виїзжав за межі України. У нього навіть немає закордонного паспорта.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 є його дядьком, оскільки він брат його мами. Підтвердив. що дядько раніше жив в с. Колодіїв Галицького району спільно з батьками, братом а тепер проживає сам. Ніколи за кордон не виїзжав.
В судовому засіданні також факт проживання заявника в с. Колодіїв Галицького району станом на 1991 рік підтвердив свідок ОСОБА_6 , який проживає по сусідству з ОСОБА_1 через 3 хати. Раніше проживав з мамою, дідом, бабою, братами та сестрою в с. Колодіїв. Однак, його мати померла, а батько їх залишив. Пояснив, шо на початку 1991 року почали будувати храм. ОСОБА_1 складав цеглу, штукатурив. Був до кінця будівництва, яке закінчили пізньої осени.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що є сусідкою з заявником через паркан. Знає його з народження. Весь час жив в селі, і по теперішній час. ОСОБА_1 був одружений, але десь в 1990 роках розвівся і жив зі старшим братом, який помер. Мама у нього померла давно і залишилась тільки сестра.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пленум ВСУ у п. 1 своєї Постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. звернув увагу судів, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК згідно змін від 15.12.2017р.) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 256 ЦПК (ст. 315 ЦПК згідно змін від 15.12.2017р.) та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, та 13.11.1991 року, який має юридичне значення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України визначений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215.
Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР (далі Порядок) відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України.
У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.
Крім того, пунктом 44 вищевказаного Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Враховуючи наведене, оцінивши за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_8 постійно проживав на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, а тому є правові підстави для встановлення зазначеного факту.
Керуючись ст.ст.4,5,12,13,76 - 82,259,263 - 265,268,273,293-294,315 ЦПК України, ст. ст.1,3,9 Закону України «Про громадянство України», -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, Галицький відділ управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель села Колодіїв Івано-Франківського району Івано-Франківської області постійно проживав на території України станом на 24.08.1991 та 13.11.1991, включно, та проживає до цього часу.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.
СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА