ЄУН 387/271/24
Номер провадження по справі 2/387/237/24
30 квітня 2024 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстера І.П.
за участю секретаря судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 25.05.2021, зареєстрований у реєстрі за номером 58837 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" заборгованості за кредитним договором №871288420 від 20.02.2019 у розмірі 26382,90 грн та стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 19526,93 грн з метою повернення стягненого на користь відповідача коштів за вказаним виконавчим написом нотаріуса.
ОСОБА_1 позов обґрунтовує тим, що предметом позову є визнання таким, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем 25.05.2021 вчинено виконавчий напис№58837 за яким запропоновано звернути стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", заборгованість в розмірі 26382,90 гривень. На підставі виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько О.О. 17.12.2021 відкрито виконавче провадження про звернення стягнення на грошову суму у розмірі 26382,90 гривень. За час існування виконавчого провадження з її рахунків на підставі оспорюваного виконавчого напису за вимогою виконавця було арештовано і відраховано на користь відповідача суму в розмірі 19 529,93 грн, що спонукало звернутися до суду. В межах даного виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження. Позивачка вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено із грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Справа розглядається без виклику сторін та від відповідача 19.04.2024 надійшов відзив на позовну заяву. Зі змісту відзиву відповідач ТОВ "ФК"Європейська агенція з повернення боргів" просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено у відповідності до встановленого законом порядку, а також з позивачки ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №67933422 на погашення суми боргу за виконавчим написом від №58837 від 25 травня 2021 року стягнуто 19526,93 грн, з яких в сумі 17069,94 грн перераховано ТОВ "ФК"Європейська агенція з повернення боргів"; 250,00 грн повернуто ТОВ"ФК" Європейська агенція з повернення боргів" авансовий внесок; 1706,98 грн перераховано на користь приватного виконавця основної винагороди та 500,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження. Отже відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування скасування виконавчого напису та повернення стягненого з позивачки за виконавчим написом приватного нотаріуса.
Процесуальні дії суду
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.03.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справи за наявними у справі матеріалами та залучено третю особу .
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08.03.2024 заяву позивача про забезпечення позову - задоволено.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, 25.05.2021 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано у реєстрі за №58837, за яким запропоновано звернути стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК"Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором №871288420 від 20.11.2019 в розмірі 26432,90 гривень(а.с. 10).
Згідно з договором №871288420 від 20.02.2019 встановлено, що між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір, згідно з яким кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 9480,00 грн, строк кредитування 30 днів, нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 1,41, процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту (а.с. 11-12).
З постанови про відкриття виконавчого провадження №67933422 від 17.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком О.О. відкрито виконавче провадження, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів" заборгованості в розмірі 26432,90 грн ( а.с.15).
З історії по картковому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.04.2023 по 25.09.2023 та виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 за період з 01.01.2023- 16.01.2024 встановлено, що відбувалися стягнення коштів на підставі виконавчого напису нотаріуса №58837 від 25.05.201 (а.с. 16-23).
Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області від 03.04.2024 №8720, встановлено, що 17.12.2021 на виконання до приватного виконавця надійшов виконавчий напис №58837 від 25.05.2021 Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі26432,90 грн за кредитним договором укладеним з ТОВ " Манівео швидка фінансова допомога", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за договором відступлення прав вимоги є ТОВ "ФК"Європейська агенція з повернення боргів". З боржника по вищевказаному виконавчому провадженні стягнено 22.09.2023 кошти в сумі 19526,93 грн , які в сумі 17069,94 грн перераховано ТОВ "ФК"Європейська агенція з повернення боргів"; 250,00 грн повернуто ТОВ"ФК"Європейська агенція з повернення боргів" авансовий внесок; 1706,98 грн перераховано на користь приватного виконавця основної винагороди та 500,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.
Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
Стаття 50 Закону України «По нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу наведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження існування у позивача заборгованості перед відповідачем, факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, а також не надано доказів відступлення прав вимоги.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 760/2193/15-ц висловлено позицію про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Проте в матеріалах справи немає доказів, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), отже у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.
Таким чином, нотаріусом не було з'ясовано питання щодо безспірності заборгованості, зокрема розміру основної суми боргу, штрафу та відсотків за користування кредитом, не було з'ясовано даного питання з боржником.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Так, 26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік та доповнено його після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Відповідно до розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» нотаріус може вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор має надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною. Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Також, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін. Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за нововиявленими обставинами. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року в справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Відповідно до статті 124 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом 25.05.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням цього, суд дійшов висновку, що приватним нотаріусом Остапенко Є.М. при вчиненні виконавчого напису не було дотримано умов, за яких виконавчий напис мав би бути вчинений.
Такий висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року в справі № 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року в справі № 172/1652/18.
Крім того суд зазначає, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, які б спростували доводи позивача, що викладені ним у позовній заяві, відповідачем суду не надано.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис приватним нотаріусом Остапенком Є.М. було вчинено з порушенням вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» та Глави 16 розділу ІІ Порядку, оскільки відсутні, як оригінал нотаріально посвідченого договору, так і підстави для визнання суми заборгованості за кредитним договором № 162131-КС-004 безспірною, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивачки про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 19526,93 грн з метою повернення стягненого на користь відповідача коштів за вказаним виконавчим написом, суд зазначає наступне.
За змістом ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володiння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв'язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 Цивільного кодексу України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала.
При цьому, відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Згідно із ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Майном, як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).
За таких обставин, враховуючи те, що суд дійшов до висновку про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. №58837 від 25 травня 2021 року таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло кошти від позивачки, внаслідок вчинення виконавчих дій, пов'язаних з виконанням такого виконавчого напису. У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 28 січня 2020 року в справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року в справі № 910/1531/18.
Суд зазначає, що судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Як встановлено судом, з позивачки ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №67933422 на погашення суми боргу за виконавчим написом від №58837 від 25 травня 2021 року стягнуто 19526,93 грн, з яких в сумі 17069,94 грн перераховано ТОВ "ФК"Європейська агенція з повернення боргів"; 250,00 грн повернуто ТОВ"ФК" Європейська агенція з повернення боргів" авансовий внесок; 1706,98 грн перераховано на користь приватного виконавця основної винагороди та 500,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.
Отже на користь відповідача було стягнуто 17069,94 грн, а останні кошти були стягнуті виконавчою службою в рахунок виконавчого збору. Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 17069,94 грн, яку відповідач безпідставно отримав за виконавчим написом, який визнано таким, що не підлягав виконанню. Вимоги до виконавчої служби про повернення безпідставно набутих коштів позивач не заявляв.
Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню безпідставно набуті кошти в сумі 17069,94 гривень, які стосуються стягнення коштів за виконавчим написом від №58837 від 25 травня 2021 року, що підтверджується довідкою приватного виконавця Шмалька О.О. від 03.04.2024 №8720. Також і виконавчому провадженні №67933422 на підставі виконавчого напису нотаріуса № 58837 від 25.05.2021, знято з позивача кошти на користь відповідача в розмірі 250,00 грн, які стягнуто на користь ТОВ"ФК" Європейська агенція з повернення боргів" як авансовий внесок, що є також безпідставно набутим відповідачем майном, що також підтверджується довідкою приватного виконавця Шмалька О.О. від 03.04.2024 №8720.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про те, що позов є частково обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення.
Також разом із позовною заявою 07.03.2024 позивач надіслав до суду заяву про забезпечення позову, яка ухвалою від 08.03.2024 задоволена. В порядку забезпечення позову зупинено стягнення на підставі виконавчого провадження №67933422 відкритому приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком О.О. з примусового виконання виконавчого напису за номером №58837, вчиненого 25.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., щодо звернення стягнення з боржника, яким є: ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість в розмірі 17319,94 грн, до набрання рішенням суду законної сили.
Згідно з ч.ч. 1, 7, 8 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку про необхідність ухвалення рішення щодо задоволення позову, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яносто днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, задоволення позову у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача судовий збір за заявлені 2 позовні вимоги позивачем - фізичною особою пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2285 грн 50 коп. та 605,60 грн за подання заяви про забезпечення позову, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 34, 87- 89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 256,257,265, 272, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейськ агенція з повернення боргів" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 25.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрованого в реєстрі за №58837 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейськ агенція з повернення боргів" заборгованість в розмірі 26382,90 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 17319 (сімнадцять тисяч триста дев'ятнадцять) гривень 94 копійки з метою повернення стягнутих на користь відповідача коштів у виконавчому провадженні №6793342 за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за номером 58837 від 25.05.2021.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 08 березня 2024 року у справі 387/271/24 (провадження 2-з/387/4/24), продовжують діяти протягом дев'яносто днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2891 (дві тисячі вісімсот дев'яносто одна) гривня 10 копійок.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;
відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" ( 01032 місто Київ вулиця Симона Петлюри,30, код ЮО 35625014);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору на стороні відповідача приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Шмалько Олександр Олександрович (25006, місто Кропивницький вулиця Велика Пермська, 54);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору на стороні відповідача приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (01001, місто Київ вулиця Мала Житомирська, 6/5).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.