13 червня 2024 рокусправа № 380/1542/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 16 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату на користь ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, в сумі, що належала до виплати при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 16 вересня 2016 року до 28 лютого 2018 року, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.01.2021 № 11 позивач звільнений з військової служби у запас за п.п. «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.02.2021 № 28 виключений зі списків особового складу частини з 12.02.2021. Під час проходження військової служби нарахування військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі, а саме у період з 16.09.2016 по 28.02.2018. Позивач оскаржив до суду ненарахування індексації грошового забезпечення. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі № 380/13222/22 виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 62221,02 грн. Представник позивача звертався до відповідача із адвокатським запитом про нарахування та виплату компенсації суми податку на доходи фізичних осіб при виплати індексації грошового забезпечення на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Проте, відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації суми податку на доходи фізичних осіб при виплати індексації грошового забезпечення. Позивач бездіяльність відповідача щодо виплати компенсації суми податку на доходи фізичних осіб вважає протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Ухвалою від 29.01.2024 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач позову не визнав. 27.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15304), в якому зазначив, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, поширюються саме на грошове забезпечення. Проте, відповідачем було сплачено кошти в сумі 62221,02 гривень на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 року у справі 380/13222/22 , а не виплачувалося саме грошове забезпечення, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням та не пов'язана з виконанням обов'язків несення служби, а має характер виплати, що здійснена на підставі виконання рішення суду, відтак на неї не поширюються положення абзацу 2 підпункту 1.7. частини 161 підрозділу 10 розділу XX та п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку №44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, та ці норми права до виниклих правовідносин не застосовуються. Відповідач у задоволенні позову просить відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.02.2021 №28 капітана ОСОБА_1 , начальника технічно-експлуатаційної частини вертолітної ланки вертолітної ескадрильї, звільнено наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 15.01.2021 №11 звільнено з військової служби у відставку за п.п. «б» (за станом здоров'я) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». З 12.02.2021 виключено із списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення, в тому числі з котлового харчування по технічній нормі з 13.02.2021.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 08.11.2022 у справі № 380/13222/22 визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 16.09.2016 по 28.02.2018. Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16.09.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця підвищення доходу (базового місяця) відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.02.2023 у справі № № 380/13222/22 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі № 380/13222/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.
На виконання судового рішення 24.12.2023 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 50087,92 грн., що підтверджується банківською випискою про рух коштів позивача та відповідними розрахунками.
27.12.2023 представник позивача звернувся з адвокатським запитом до командира військової частини НОМЕР_1 , у якій просив надати інформацію на якій підставі військовою частиною НОМЕР_1 не була виплачена ОСОБА_1 компенсація суми податку на доходи фізичних осіб при виплати індексації грошового забезпечення на підставі рішення суду, що набрало законної сили; інформацію про те, протягом якого строку ОСОБА_2 буде виплачена компенсація суми податку на доходи фізичних осіб, що належала до виплати при індексації грошового забезпечення на ту суму компенсації.
Військова частина НОМЕР_1 листом від 04.01.2024 № 99/22 повідомила представника позивача, що право на нарахування та отримання індексації грошового забезпечення набув на підставі рішення суду, які набрали законної сили вже після звільнення з військової служби. Рішення суду було виконано військовою частиною НОМЕР_1 в повному обсязі, оскільки у резолютивній частині рішення не було зобов'язано військову частину нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з проведенням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення за період з 16.09.2016 по день фактичної виплати, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. п. 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 276) (далі - Порядок № 44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до п. 168.5 ст. 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Із огляду на зазначене, відповідач повинен компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб.
Крім того, суд зазначає, що право на грошову компенсацію позивач набув під час проходження військової служби та повинен був її отримати при звільненні, однак не отримав з вини відповідача, що підтверджується судовим рішенням у справі № 380/13222/22, яке набрало законної сили.
Зважаючи на викладені положення, суд погоджується із доводами позивача, що виплачуючи позивачу індексацію грошового забезпечення відповідач повинен був провести одночасну компенсацію суму податку на доходи фізичних осіб.
Таким чином, бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення є протиправною.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Водночас, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відтак, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити виплату на користь позивача компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, в сумі, що належала до виплати при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Таким чином адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 16.09.2016 до 28.02.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити виплату на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, в сумі, що належала до виплати при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 16.09.2016 до 28.02.2018 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Судові витрати з сторін не стягувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.06.2024.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна