м. Вінниця
12 червня 2024 р. Справа № 120/5634/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" до: Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ямпільська міська рада про: визнання протиправними та скасування постанов
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування постанов.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в межах процедури примусового виконання рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.02.2024 у справі №153/1556/23 головним державним виконавцем Ямпільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального-міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 12.04.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74720065 на підставі виконавчого листа від 04.04.2024 №153/1556/23. Позивач посилається на те, що оскільки рішення суду не мало зобов'язального характеру, воно повинне було виконуватись у порядку, передбаченому ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження". Натомість, позивач не міг самостійно виконати це рішення, оскільки ним не передбачалось вчинення ним будь-яких дій.
Ухвалою суду від 06.05.2024 відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у 5-ти денний термін з дня отримання копії ухвали подати до суду відзив а позовну заяву.
Заяв по суті спору до суду не надходило.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.02.2024 у справі №153/1556/23 задоволено позов керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах Ямпільської міської ради до ОСОБА_1 , ПрАТ «ПК «Поділля», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про витребування земельної ділянки .
Вирішено витребувати у ОСОБА_1 в комунальну власність Ямпільської міської ради (вул.Свободи, 132, м. Ямпіль, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 03772660) земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0525682400:03:001:0508 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району (колишньої Довжоцької сільської ради Ямпільського району Вінницької області).
04.04.2024 Ямпільським міським судом Вінницької області видано виконавчий лист.
На підставі зазначеного виконавчого листа головним державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№74720065 від 12.04.2024, постанову від 12.04.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 1250 грн, постанову від 12.04.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14200 грн.
Непогоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернувся в суд.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент спірних відносин (далі - Закон №1404-VІІІ)
Згідно з ч. 1 статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону №1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших дій, що є гарантією належного виконання своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
За змістом статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої); виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята); за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина шоста).
Частинами першою та другою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
За змістом наведених норм підставою для накладення штрафу за невиконання боржником рішення, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, є відсутність поважних причин невиконання такого рішення.
Положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
Відповідно до ч. 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про їх передачу стягувачу, виконавець повертає зазначені предмети боржникові, про що складає акт, і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає.
Як уже встановлено судом, відповідачем на підставі виконавчого листа Ямпільського районного суду від 04.04.2024 відкрито виконавче провадження з виконання рішення рішення Ямпільського районного суду Вінницькій області від 16.02.2024, зокрема, про витребування у ОСОБА_1 в комунальну власність Ямпільської міської ради земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 0525682400:03:001:0508 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Ямпільської міської ради Могилів-Подільського району (колишньої Довжоцької сільської ради Ямпільського району Вінницької області).
Крім того, державним виконавцем винесено постанову від 12.04.2024 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 1250 грн та постанову від 12.04.2024 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14200 грн.
Отже, на примусовому виконанні у відповідача перебуває виконавчий лист щодо витребування у боржника ОСОБА_1 ) земельної ділянки.
Водночас, у разі задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові (пункт 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 183/1617/16).
Зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про задоволення вимог про витребування із володіння майна не може свідчити про те, що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки виконання такого рішення передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.
Таким чином, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону № 1404-VIII, шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні. Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 травня 2018 у справі № 2-690/11, постанові від 08 червня 2022 у справі №369/13690/20.
Таким чином, у спорах про витребування та повернення майна, якщо за результатами вирішення спору шляхом задоволення позову відбувається зміна належності спірного майна (зміна власника), такі вимоги мають вартісний, грошовий вираз і носять характер майнового спору (постанова Верховного Суду від 21 грудня 2020 у справі № 905/98/20).
У постановах від 30 травня 2018, від 14 січня 2020 у справі №2-690/11, від 13 листопада 2019 у справі № 314/738/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення про витребування нерухомого майна повинне виконуватись державним виконавцем в порядку п. 3 частини першої статті 10 та статті 60 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому поняття «витребування» відповідає поняттю «вилучення та передача предметів», вказаному у пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» у переліку заходів примусового виконання рішення.
Обов'язком державного та приватного виконавця відповідно до закону є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю незрозуміле рішення суду, порядок його виконання, виконавець не позбавлений можливості звернутись з заявою про роз'яснення рішення суду, про встановлення порядку виконання рішення.
Як зазначає Верховний Суд у постанові від 08 червня 2022 у справі №369/13690/20, з метою виконання рішення державний та приватний виконавець мають право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, у разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбачені Законом № 1404-VIII.
Водночас, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що державний виконавець вжив усіх передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо належного виконання рішення у встановленому законом порядку, натомість безпідставно виконував його як рішення немайнового характеру у порядку, передбаченому статтею 63 Закону № 1404-VIII. У подальшому оскаржувані постанови були прийняті у зв'язку з нестягненням сум виконавчого збору, витрат виконавчого провадження в межах виконавчого провадження щодо витребування у боржника земельних ділянок, а також накладенням на боржника сум штрафу за невиконання рішення зобов'язального характеру без поважних причин.
Однак, як встановлено судом вище, рішення суду не мало зобов'язального характеру, тому підлягало примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом вилучення майна у боржника, передачі його стягувачу та складення відповідного акту, а не в порядку виконання рішення суду, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Зазначене свідчить про те, що прийняті державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, які є похідними щодо основного виконавчого провадження, є неправомірними та підлягають скасуванню.
Оскільки відповідач не спростував доводи позивача належними доказами, а судом встановлене порушення відповідачем процедури примусового виконання, позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої службу у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мушик Тетяни Василівни ВП№74720065 про відкриття виконавчого провадження від 12.04.2024.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої службу у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мушик Тетяни Василівни ВП№74720065 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.04.2024.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої службу у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Мушик Тетяни Василівни ВП№74720065 про стягнення виконавчого збору від 12.04.2024.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Ямпільський відділ державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районні Вінницької області Централно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) (24500, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, м. Ямпіль, вул. Б.Хмельницького, буд. 50, код ЄДРПОУ 34244044)
Треті особи:
Ямпільська міська рада (вул.Свободи,132, м.Ямпіль, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 03772660)
Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» (вул. Порошенка О. Героя України, буд. 74 А, смт. Крижопіль, Тульчинський район, Вінницька область, 24600, код ЄДРПОУ 33143011)
Суддя Комар Павло Анатолійович