14 червня 2024 р.Справа № 160/9350/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеси О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні питання щодо закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення виплати заборгованості по пенсії за віком з 17.09.2020 по 28.02.2022.
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на користь позивача заборгованість з пенсії (доплату) за період з 17.09.2020 року по 28.02.2022 року, у розмірі 316779,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач, мовою оригіналу (граматичні та арифметичні описки збережені), зазначив, що « ОСОБА_1 , знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі №160/70769/21, що не оспорюється та визнається відповідачем.
Так, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 року у справі №160/3027/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 17.09.2020 було призначено пенсію на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням у вказаному рішенні періодів роботи до підземного стажу з повним робочим днем під землею.
Однак, виплата призначеної пенсії здійснюється з 01.03.2022 року, а не з дати призначення пенсії, а саме з 17.09.2020 року.
На його звернення до відповідача щодо виплати заборгованості призначеної пенсії з 17.09.2020 по 01.03.2022, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №21134-12530/С-01/8-0400/24 від 07.04.2024 року повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року у справі №160/10769/23 (яке набрало законної сили 08.10.2021), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 17.09.2022 було призначено пенсію на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та нараховано оплату за період з 17.09.2020 по 28.02.2022 у сумі 316779,33 грн.
Згідно з 01.03.2022 виплата пенсії проводиться у розмірі згідно рішення суду.
Відповідачем у листі наголошено, що доплата за вказаний період, як така, що потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після надходження відповідного фінансування.
Виплата заборгованості за рішенням суду за період з 17.09.2020 по 28.02.2022 у сумі 316779,33 грн. буде виплачена при надходженні відповідного фінансування для виплат сум, нарахованих за рішенням суду, в порядку черговості за датою набрання ним законної сили.
Як вбачається листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.04.2024 року №21134-12530/С-01/8-0400/24, відповідачем здійснено нарахування пенсії за період з 17.09.2020 року по 28.02.2022 року у розмірі 316779,33 грн., однак, не проведено її виплату, проте моя пенсія за вказаний минулий період обліковується в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області, але її виплата не проводиться у зв'язку із відсутністю коштів на думку відповідача.
На підставі викладеного позивач вважає, що діями відповідача порушено його право на отримання виплати призначеної пільгової пенсії шахтаря, яке підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області виплатити на його користь заборгованість з пенсії у розмірі 136321,03 грн».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову та зокрема зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі №160/10769/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 17.09.2020 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Згідно протоколу про перерахунок пенсії від 16.02.2022 розмір пенсії ОСОБА_1 перераховано з урахуванням норм ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (80% від середньомісячного заробітку). Доплата ОСОБА_1 за період з 17.09.2020 по 28.02.2022 у розмірі 316779,33 грн, буде здійснена при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. В поданому позові позивач фактично не погоджується із бездіяльністю відповідача, які пов'язані із виплатою йому пенсійних коштів нарахованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року по справі № 160/10769/21. Питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, урегульовано у статтях 370-383 КАС України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем. Приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Враховуючи вищевикладене, для захисту своїх прав позивач повинен обрати інший вид судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року по справі № 160/10769/21, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Також відповідачем було подано до суду матеріали пенсійної справи позивача.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що провадження по вказаній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року у справі №160/10769/21, яке набрало законної сили 08.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом “Про відмову в призначенні пенсії” за вих. №0400-0319-8/86885 від 25.09.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу періоди роботи позивача за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України: з 02.08.1999 по 10.06.2000 на ДП шахта “Голубівська” ДХК “Луганськвугілля” на посаді учня гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею та гірником підземним з повним робочим днем під землею; з 23.10.2000 по 27.01.2001 на ДВАТ шахта ім. С.М.Кірова ДХК “Луганськвугілля” на посаді гірничим робітником підземним; з 26.03.2001 по 23.06.2005 па ДП шахта “Голубівська” ДХК “Луганськвугілля” на посаді гірничого робітника очисного вибою з повним робочим днем під землею.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Позивач звернувся до відповідача із заявою з питання виплати пенсії, на яку відповідач, листом від 07.04.2024 №21134-12530/С-01/8-0400/24, повідомив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі №160/10769/21 (набрало законної сили 08.10.2021) Вам призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 17.09.2020 відповідно до частини 3 статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі-Закон № 1058) та нараховано доплату за період з 17.09.2020 по 28.02.2022 у сумі 316779,33 грн. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. В 2023 році в межах бюджетних асигнувань проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями судів, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили по 20.09.2020 включно. Водночас повідомляємо, що бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік на сьогодні не затверджено. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік після його затвердження. Таким чином, заборгованість за рішенням суду за період з 17.09.2020 по 28.02.2022 у сумі 316779,33 грн буде виплачена при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення виплати заборгованості по пенсії за віком з 17.09.2020 по 28.02.2022, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Положеннями частини другої статті 14, частини першої статті 370 КАС України, передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
Відповідно до вимог частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
У постановах від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.».
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII).
За частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а та 16.02.2019 у справі № 816/2016/17.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року у справі №160/10769/21, яке набрало законної сили 08.10.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом “Про відмову в призначенні пенсії” за вих. №0400-0319-8/86885 від 25.09.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до його пільгового стажу періоди роботи позивача за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України: з 02.08.1999 по 10.06.2000 на ДП шахта “Голубівська” ДХК “Луганськвугілля” на посаді учня гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею та гірником підземним з повним робочим днем під землею; з 23.10.2000 по 27.01.2001 на ДВАТ шахта ім. С.М.Кірова ДХК “Луганськвугілля” на посаді гірничим робітником підземним; з 26.03.2001 по 23.06.2005 па ДП шахта “Голубівська” ДХК “Луганськвугілля” на посаді гірничого робітника очисного вибою з повним робочим днем під землею.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2020 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.
Позивач звернувся до відповідача із заявою з питання виплати пенсії, на яку відповідач, листом від 07.04.2024 №21134-12530/С-01/8-0400/24, повідомив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 по справі №160/10769/21 (набрало законної сили 08.10.2021) Вам призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 17.09.2020 відповідно до частини З статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі-Закон № 1058) та нараховано доплату за період з 17.09.2020 по 28.02.2022 у сумі 316779,33 грн. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. В 2023 році в межах бюджетних асигнувань проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями судів, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили по 20.09.2020 включно. Водночас повідомляємо, що бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік на сьогодні не затверджено. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2024 рік після його затвердження. Таким чином, заборгованість за рішенням суду за період з 17.09.2020 по 28.02.2022 у сумі 316779,33 грн. буде виплачена при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили.
Вважаючи, що відповідачем неналежним чином виконано судове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 року у справі №160/10769/21, зокрема щодо не виплати нарахованої за рішенням суду заборгованості за період з 17.09.2020 по 28.02.2022 у сумі 316779,33 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Як зазначалося вище, згідно статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18, від 30 листопада 2023 року у справі №420/6135/22, від 18 січня 2024 року у справі №160/2888/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 400/3416/20.
Матеріали справи свідчать, що позивач, звертаючись із цим позовом, фактично просить суд зобов'язати відповідача виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2021 року у справі№ 160/10769/21, на підставі якого позивачу донараховано доплату пенсії за період з 17.09.2020 по 28.02.2022 у сумі 316779,33 грн. Зазначене також підтверджується обґрунтуванням позовних вимог.
Суд зазначає, що вимоги про “зобов'язання виплатити” заборгованості з пенсії та “зобов'язання нарахувати та виплатити” пенсію є двома різними способами захисту порушеного права (що, окрім іншого, передбачає відмінний механізм їх виконання/реалізації), тобто є альтернативними варіантами вирішення спору .
Від так вирішення судом спору між сторонами шляхом застосування такого способу захисту порушених прав, як “зобов'язання нарахувати та виплатити” пенсію виключає в подальшому можливість особи звернутися до суду із позовом про “ зобов'язання виплатити заборгованості” пенсії, адже фактично спір між сторонами вже вирішено.
Суд вважає за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі № 9901/433/18.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення суду, що визнається позивачем у позові.
Суд звертає увагу, що у разі незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю, вчиненими відповідачами на виконання судового рішення у справі № 160/10769/21, позивач може скористатися процесуальним механізмом судового контролю та звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою про визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не подавати новий адміністративний позов.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 21.08.2019 у справі № 295/13613/16, від 22.028.2019 у справі № 522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а, від 24.09.2020 у справі № 640/15623/19, від 12.05.2020 у справі №815/2252/16, від 16.12.2021 у справі №170/167/17 , від 31.01.2022 у справі №400/822/20, від 20.04.2022 у справі №233/3744/17, від 11.05.2022 у справі № 345/4045/16-а, від 17 червня 2023 року у справі №160/18740/22, від 26 лютого 2024 року у справі № 120/13369/23, від 28 лютого 2023 року у справі № 260/1898/22, від 28 лютого 2024 року у справі №400/3416/20.
У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття “спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства” слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Щодо посилання позивача на практику Першого апеляційного адміністративного суду у справі №200/4143/23 від 14.03.2024 року, у справі №200/3521/23 від 27.03.2024 та у справі №200/5998/23 від 28.03.2024 року, якими аналогічні позовні вимоги було задоволено, то суд зазначає, що:
- по-перше згідно відомостей з Сайту Єдиний державний реєстр судових рішень вбачається, що Восьмий апеляційний адміністративний суд у справі №200/4143/23 від 14.03.2024 року, у справі № 380/17385/23 від 31.05.2024 року, Третій апеляційний адміністративний суд у справі №160/14731/22 від 30 травня 2024 року, у справі №280/4580/19 від 31.05.2024 року, у справі №160/14734/22 від 30 травня 2024 року, Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №120/16337/23 від 21.05.2024 року, Другий апеляційний адміністративний суд у справі № 440/536/24 від 10 червня 2024 року, дійшли протилежних висновків та зазначили, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
- по-друге, відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 1, 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо: справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлені у позовній заяві вимоги не можуть бути предметом нового публічно-правового спору та розглядатися адміністративним судом у порядку іншого (нового) позовного провадження, оскільки спірні правовідносини стосуються невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 160/10769/21, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Суд роз'яснює позивачеві, що відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Суд також звертає увагу, що позивач жодним чином не позбавлений судового захисту, але не у порядку позовного провадження, а в порядку розгляду судом, який вирішив спір, процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення у справі № 160/10769/21.
Щодо повернення позивачу сплаченого судового збору.
Згідно положень ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Відтак, суд роз'яснює, що сплачений судовий збір може бути повернуто позивачу за ухвалою суду в разі звернення з відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.06.2024 року.
Суддя О.М. Неклеса