м. Вінниця
13 червня 2024 р. Справа № 120/5319/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області, Служби судової охорони у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не виплачено додаткову винагороду у розмiрi 30000 грн., яка визначена положеннями постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що і стало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 18.07.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
19.07.2022 представником позивача на виконання вимог ухвали від 18.07.2022 подано заяву разом з доданими матеріалами, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуті.
Ухвалою суду від 02.08.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.
11.08.2022 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 рік та відповідних кошторисах територіального управління видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс територіального управління не дозволяє здійснити таку виплату.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій представник просить задовольнити позовні вимоги, вказуючи на те, що з оголошенням воєнного стану в Україні пріоритетом для фінансування визначено видатки на національну безпеку й оборону, зокрема на грошове забезпечення військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України.
Міністерство фінансів України за поданням, зокрема Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України здійснювало перерозподіли асигнувань з метою їх збільшення на оплату праці (з нарахуваннями) на березень - квітень, у тому числі на виплату винагороди у збільшених розмірах відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
За КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», в межах якої проводяться видатки на функціонування Служби судової охорони, перерозподілу не було здійснено.
На звернення ДСА з зазначеного питання згідно з листом від 17.03.2022 N 11-2604/22, що надійшов за дорученням Прем'єр-міністра України Д. Шмигаля від 26.03.2022 Мо 7989/1/1-22 до звернення Комітету Верховної Ради України з питань бюджету від 24.03.2022 N0 04-13/12-2022/56978, Мінфін листом від 01.04.2022 N0 08020-01-2/6914 надав відповідь, що згідно з наданим ДСА розрахунком передбачено здійснення виплати додаткової винагороди в розмірі 30,0 тис. грн щомісячно всій фактичній чисельності співробітників Служби (4733 од.).
Водночас не надано копій наказів командирів (начальників), які б підтверджували кількісний склад співробітників Служби для отримання такої додаткової винагороди, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У Законі України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон) ДСА за бюджетною програмою за КПКВК 0501020 «Здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» передбачено видатки в обсязі 19032,4 млн грн, зокрема за загальним фондом 16282,4 млн гривень. Відповідно до додатка 0 7 до Закону Службі передбачено кошти в обсязі 1646,9 млн грн, із них за загальним фондом 1571,7 млн гривень.
Представник позивача акцентує увагу на тому, що в умовах воєнного стану для забезпечення Служби необхідними коштами ДСА насамперед має використати всі внутрішні резерви.
Для цього необхідно скористатися правом головного розпорядника коштів, а саме наділеними Бюджетним кодексом України повноваженнями самостійно здійснювати управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організовувати та координувати роботу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Також вказує, що для здійснення виплат додаткової винагороди для всієї чисельності співробітників Служби судової охорони та надходження відповідних асигнувань необхідні накази командирів (начальників).
Саме відсутність таких наказів є перешкодою для виділення бюджетних асигнувань для виплати додаткової винагороди для Служби, а тому твердження відповідача про те, що відсутні правові підстави для видачі наказів про виплати, є неправильним тлумаченням норм законодавства.
Ухвалою суду від 29.09.2022 відмовлено у задоволені клопотання представника Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про залучення до участі в справі третіх осіб.
Залучено до участі в справі Державну судову адміністрацію України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) як другого відповідача. Залучено до участі в справі Службу судової охорони (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 42902258) як другого відповідача.
Відмовлено у залученні до участі в справі, як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кабінет Міністрі України та Міністерство фінансів України.
Витребувано у Державної судової адміністрації України, Служби судової охорони та зобов'язати надати суду у 15-денний строк з моменту отримання даної ухвали письмову інформацію щодо обсягу асигнувань, які надані Територіальному управлінню Служби судової охорони у Вінницькій області для виплати співробітникам Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у період з 24.02.2022.
27.10.2022 представник ДСА України подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відповідно до ч. 7 ст. 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VІІІ) фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених статтею 152 Закону №1402-VІІІ (частина перша статті 151 Закону).
Відповідно до статті 148 Закону №1402-VІІІ ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.
Служба судової охорони, як розпорядник бюджетних коштів, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету, безпосередньо нараховує та виплачує грошове забезпечення співробітникам ССО у встановленому законодавством порядку.
Відтак, з метою вирішення питання виплати додаткової винагороди співробітникам ССО ДСА України звернулась до Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету ОСОБА_2 та Прем'єр-міністра України ОСОБА_3 (листи від 17.03.2022 № 11-2604/22, від 13.04.2022 № 11- 2824/22, від 13.04.2022 № 11-2826/22, від 27.04.2022 № 11-3022/22, від 05.05.2022 № 11-3181/22) щодо виділення додаткових асигнувань або додаткових коштів з резервного фонду державного бюджету.
За результатами розгляду звернення Міністерством фінансів України (листи від 01.04.2022 № 08020-01 -2/6914 та від 19.04.2022 № 08020-01-6/7965) ДСА України, як головному розпоряднику коштів державного бюджету за бюджетною програмою за КПКВК 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя", запропоновано використати всі внутрішні резерви для виплати додаткової винагороди співробітникам Служби, зокрема шляхом перерозподілу видатків між розпорядниками коштів нижчого рівня у системі ДСА України у межах загального обсягу бюджетних призначень.
Разом з тим, на виконання вимог абзацу другого пункту 1 Постанови №168 та враховуючи вимогу Міністерства фінансів України, ДСА України звернулася з листом до ССО щодо надання наказів, які б підтверджували кількісний склад співробітників ССО для можливості виплати додаткової винагороди.
Однак, як вбачається зі змісту відповіді ССО (лист від 10.06.2022 № 30/30.07-494) остання підмінює поняття наказу про кількісний склад співробітників ССО, які мають право на отримання додаткової винагороди, та наказу про виплату співробітникам ССО додаткової винагороди. Зокрема, зазначає про неможливість видачі наказів про виплату співробітникам ССО додаткової винагороди, у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань у кошторисі ССО. ССО відмовилась видавати зазначені накази у зв'язку з відсутністю затвердженого кошторису за фондом оплати праці відповідних бюджетних асигнувань.
Таким чином, ДСА України в межах визначених законом повноважень вжито всіх можливих заходів щодо збільшення бюджетних асигнувань ССО для виплати винагороди співробітникам ССО встановленою Постановою №168.
Враховуючи вищевказане, ДСА України жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснювала заходів, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача.
За наведених обставин представник ДСА України просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 11.11.2022 провадження у справі № 120/8675/22 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22), а ухвалою суду від 31.10.2023 провадження у справі поновлено.
Представником Служби судової охорони відзив на позовну заяву не подано, хоча ухвалу від 29.09.2022 отримано відповідачем, що підтверджується матеріалами справи.
Проте, у встановлений судом строк представником відповідача відзив на позовну заяву не подано.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також суд зауважує, що від відповідача на адресу суду не надходило заяв про неможливість вчасно подати відзив та продовження строків для його подачі.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду та вирішення даної справи на підставі наявних в ній доказів, в порядку письмового провадження.
Суд, з'ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач з 22.12.2020 по 09.12.2022 був співробітником Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області, що підтверджується витягами з наказів від 22.12.2020 № 549 о/с та від 29.11.2022 № 789 о/с.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" передбачено виплату щомісячної додаткової винагороди, зокрема і працівникам Служби судової охорони, в розмірі 30000,00 грн на місяць.
З підстав того, що з 24.02.2022 позивач додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 не отримував, він звернувся до відповідача з рапортом з питань її виплати.
За наслідком розгляду рапорту позивача повідомлено, що у затвердженому Службою судової охорони кошторисі Територіального управління на 2022 рік видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, не передбачалися, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс Територіального управління не дозволяє здійснити таку виплату. При цьому, зазначено, що накази про призначення та виплату додаткової винагороди будуть видані після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Позивач вважає, що має право на виплату щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 30000,00 грн. за період проходження служби починаючи з 24 лютого 2022 року, яку не отримав у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 160 Закону України №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Згідно з частинами першою та другою статті 161 Закону №1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.
Відповідно до частини першої статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 внесені зміни до постанови №168, зокрема: - в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; - пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення"; - доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Відповідно до пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 та пункті 4 наказу ДСА України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема винагороди.
Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов'язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.
У первинній редакції постанови Кабінету Міністрів України №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.
Водночас, з урахуванням змін до постанови №168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".
Проте, в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 в справі №260/3564/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За обставин справи, позивач проходив службу на посаді контролера 2 категорії 6 взводу охорони 2 підрозділу охорони ( Вінницька область ) Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області та на посаді контролера 2 категорії 2 відділення ( м. Вінниця ) ( Вінницький міський суд ) 1 взводу охорони ( м. Вінниця ) 1 підрозділу охорони (м. Вінниця ) територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області, що підтверджується довідкою від 23.06.2022 №103 та наказами від 22.12.2020 №549 о/с та від 29.11.2022 №789 о/с.
Таким чином, посада, яку обіймав позивач, належить до посад співробітників Служби судової охорони, а тому за період проходження служби з 24.02.2022 по 09.12.2022 року він має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн., передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Відтак, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" на період дії воєнного стану.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до наказу №789 о/с від 29.11.2022 року позивача звільнено з посади контролера 2 категорії 2 відділення ( м. Вінниця ) ( Вінницький міський суд ) 1 взводу охорони ( м. Вінниця ) 1 підрозділу охорони (м. Вінниця ) територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області з 09 грудня 2022 року за власним бажанням.
Відтак виплати спірної додаткової винагороди має бути здійснена за період з 24.02.2022 по 09.12.2022 року включно.
При цьому суд зазначає, відповідно до п. 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Тобто Кабінетом Міністрів України визначено підстави для виплати вказаної грошової винагороди, а видача наказу для виплати додаткової винагороди згідно Постанови № 168 є одним із елементів такої процедури.
Щодо строку звернення до суду з цим позовом, суд враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Так, Верховний Суд у згаданій постанові, перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, виходив з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Однак приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд звертає увагу на те, що обов'язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов'язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України, які суд застосовує при розгляді даного спору.
Разом з тим, відповідно до Глави XIX Перехідних положень КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, ураховуючи, що дія карантину закінчилась 01.07.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023, а позивач звернувся до суду 13.07.2022, то суд вважає, що позивач дотримався строку звернення до суду.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
В той же час, вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано витяг із договору № 24-05 про надання правової допомоги від 24.05.2022, укладений між адвокатським бюро «Красіловський@партнери», в особі керуючого адвоката Красіловського Вадима Олександровича ( «Керуючий»), та ОСОБА_1 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги, розрахунок понесених судових витрат та прибутковий касовий ордер № 31-05 від 31.05.2022 про отримання адвокатам гонорару в сумі 10000 грн.
За умовами зазначеного договору згідно з п. 2.1. Керуючий відповідно до узгодженого Сторонам доручення має право: 2.1.1. Здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта на стадії судового розгляду адміністративної справи про вчинення адміністративного правопорушення та у всіх без винятку судових органах, передбачених чинним законодавством України, в тому числі у судах загальної юрисдикції, в цивільних, адміністративних та господарських судах, а в разі оскарження рішення останніх - у відповідній апеляційних та касаційних інстанціях, з усіма правами, наданими сторонами відповідними процесуальними законами, зокрема позивачу (цивільному позивачу), відповідачу (цивільному відповідачу), підозрюваному, потерпілому, обвинуваченому, підсудному, засудженому, третій особі, а тому числі з правом підписувати та подавати від імені Клієнта заяви, в тому числі позовні, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, про повну або часткову відмову від позову, заяви про залишення позову без розгляду, заяви про повне або часткове визнання позову, зустрічні позовні заяви, запити, вимоги, прохання, будь-які процесуальні документи (заяви, клопотання, скарги); одержувати відповіді на заяви, звернення, клопотання, скарги від установ, підприємств, організацій; одержувати відповіді на заяви, звернення, клопотання, скарги від установ, підприємств, організацій; одержувати необхідні довідки витяги та інші документи, в тому числі рішення, постанови, ухвали, скарги, подання тощо; вести від імені Клієнта переговори та давати пояснення; знайомитись з матеріалами справи в суді, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитись з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, заперечувати проти апеляційних і касаційних скарг, оскаржувати будь-які рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, укладати договори про відшкодування шкоди, мирові угоди; сплачувати будь які платежі, пов'язані з виконанням цього Договору, ставити підписи від імені Клієнта, користуватись іншими процесуальними правами, встановленими законом, а також вчиняти інші юридично-значимі дії, пов'язані з цим Договором.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Керуючий самостійно (на власний розсуд), з дотриманням принципів доцільності та розумності, визначає обсяг правової роботи, що передбачений в п. 2.1. Договору, необхідний для виконання предмету цього Договору.
Згідно із розрахунком понесених судових витрат, у зв'язку із розглядом цієї справи у суді першої інстанції позивачем понесено наступні судові витрати: 10000 грн - витрати на професійну правничу допомогу: 1) вивчення документів наданих для написання позовної заяви - 500,00 грн; 2) написання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви - 4000,00 грн; 3) надання усних консультацій клієнту - 500,00 грн; 4) представництво інтересів у суді першої інстанції - 5000,00 грн.
Оцінивши обсяг позовної заяви та документів, доданих до неї, та з урахуванням чисельної судової практики у подібних правовідносинах, суд зауважує, що зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною.
Так, відповідно до розрахунку понесених судових витрат, зазначено, як надані послуги - вивчення документів для написання позовної заяви ( 500 грн. ) та надання усних консультацій клієнту ( 500 грн ). Щодо цього суд зауважує, що фактично такі послуги є тотожними, а тому, на думку суду розумною та обгрунтованою вартістю за надані вказані послуги є сума коштів 500 грн.
Крім того, щодо послуг «написання позовної заяви» ( 4000 грн.) та «представництво інтересів у суді першої інстанції» (5000 грн), суд вважає, що їх вартість також є завищеною, крім того, суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. При цьому зміст послуги « представництво інтересів в суді першої інстанції» в розрахунку понесених витрат не розкритий. Разом з тим, суд приймає до уваги, що представником позивача було подано відповідь на відзив відповідача в цій справі. Відтак, за надані послуги «написання позовної заяви» та «представництво інтересів у суді першої інстанції» в сукупності суд вважає співмірною та обгрунтованою суму 4000 грн.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, виходячи з принципу співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також приймаючи до уваги часткове задоволення позову, з урахуванням вимог частини шостої статті 134 та частини третьої статті 139 КАС України суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката в сумі 10000 грн. не є співмірним та обґрунтованим та доходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн., що буде відповідати принципам обґрунтованості, співмірності та розумності.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн. відповідно до постанови КМУ №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" на період дії воєнного стану з 24.02.2022 по 09.12.2022 включно.
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період проходження служби з 24.02.2022 по 09.12.2022 включно.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області понесен судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн. ( чотири тисячі п'ятсот гривень ).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Територіальне управління служби судової охорони у Вінницькій області (вул. Р.Скалецького, 17, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 43145235)
Служба судової охорони (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 42902258)
Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795)
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна